Рішення № 140288289, 30.09.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/5450/26-Е

Провадження № 2-о/522/336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Шенцевої О.П.,

присяжних: Сарафанова Б.М., Сікан О.М.,

при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду у Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду у Одеській області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник проживав з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу та у них народився син. В подальшому, він разом з сином переїхав до м. Одеси, де вони стали на облік як внутрішньо переміщені особи. Водночас, вони підтримували зв`язок з ОСОБА_2 , але влітку 2024 року остання перестала виходити на зв`язок. Заявник звернувся до ВП з заявою про встановлення місця знаходження цивільної дружини. Надалі, зареєстровано кримінальне провадження та в ході досудового розслідування встановити місцезнаходження ОСОБА_2 не виявилось можливим. Посилаючись на те, що заявник один утримує сина та має право на отримання соціальної допомоги при визнанні матері дитини безвісно відсутньою, звернувся до суду з даною заявою та просить визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, дана справа була передана на розгляд судді Шенцевій О.П.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.05.2026 заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки її було подано без додержання вимог викладених у ст. 175,177 ЦПК України та надано заявнику строк на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 19.05.2026 заявником усунуто недоліки заяви у строк, встановлений судом.

26 травня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду у Одеській області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Крім того, ухвалою суду витребувано від Державної податкової служби України інформацію щодо сплати податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; від Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України та від Головного управління національної поліції в м. Києві інформацію за базами даних, стосовно ОСОБА_2 . Також від Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 та від Головного управління Національної поліції в Одеській області інформацію про те, чи були відкриті кримінальні провадження щодо ОСОБА_2 .

09 червня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області надійшла заява про розгляд справи без участі.

11 та 16 червня 2026 року до суду надійшли відомості на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2026 року.

07 липня 2026 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси залучено до участі у справі № 522/5450/26-Е за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду у Одеській області, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13 та 14 липня 2026 року до суду з Державної податкової служби України та Головного управління Національної поліції в Одеській області відповідно надійшли відомості на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26 травня 2026 року.

03 вересня 2026 року до суду від Головного управління Пенсійного фонду у Одеській області надійшла заява про розгляд справи без участі.

07 вересня 2026 року представником заявника подано заяву до суду в якій просила провести судове засідання без участі представника заявника у зв`язку з зайнятістю в іншому процесі. Заявлені вимоги підтримала в повному обсязі.

30 вересня 2026 року в судовому засіданні представник заявника просив задовольнити заяву в повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Перелік справ, які суд розглядає в порядку окремого провадження, визначений у частині 2 ст. 293 ЦПК серед яких є визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

У даній справі судом встановлено, що заявник - громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в свідоцтві про народження зазначено ОСОБА_2 , з якою, зі слів ОСОБА_1 останній проживав без реєстрації шлюбу.

18 листопада 2022 року заявником ОСОБА_1 отримано довідку № 5105-5002332661 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з якою останній зареєстрований в АДРЕСА_1 .

Крім того, в позові ОСОБА_1 вказав, що ОСОБА_3 також взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, проте довідка на підтвердження зазначеного, в матеріалах справи, поданих до суду через підсистему «Електронний суд» відсутня.

10 травня 2025 року у зв`язку з відсутністю зв`язку з матір`ю спільної дитини, ОСОБА_1 було подано заяву до ВП №1 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області з метою встановлення місця знаходження цивільної дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025163520000299 від 11.05.2025 р.

03 березня 2026 року листом № 78011-2026 від 03.03.2026 р. ВнП № 1 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що слідчим відділенням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження за № 12025163520000299 від 11.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України. Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що 10.05.2025 р. ВнП № 1 ОРУП 1 ГУНП в Одеській області надійшла заява гр. ОСОБА_1 , у якій він просить встановити місцезнаходження цивільної дружини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра мешкає у кв. АДРЕСА_2 , яка з липня 2024 року не виходить на зв`язок. ЄО 8018. В ході досудового розслідування проведено ряд слідчих (розшукових) дій, однак встановити місцезнаходження ОСОБА_4 станом по теперішній час не виявилось можливим. Станом на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні триває.

Наразі, заявник вказує, що один утримує і виховує неповнолітнього сина та має право на отримання соціальної допомоги по призначенню пенсії при умові визнання матері дитини безвісно відсутньою, в зв`язку з чим, звернувся до суду з даною заявою.

Згідно з частиною першою статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється ЦПК України.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (пункт 3 частини другої статті 293 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме (частина перша статті 307 ЦПК України).

Суд розглядає справу за участю заявника, свідків, зазначених у заяві, та осіб, яких сам суд визнає за потрібне допитати, і ухвалює рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або про оголошення її померлою (частина перша статті 308 ЦПК України).

Безвісна відсутність це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

За положеннями статті 43 ЦК України визначено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Зазначена норма права передбачає перш за все з`ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутнім, та чи були вичерпані усі можливості для її знаходження.

Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою.

Вказане відповідає висновками Верховного Суду у постановах: від 07 травня 2018 року в справі № 225/1297/17, від 22 листопада 2018 року в справі № 225/882/17, від 05 лютого 2020 року в справі № 756/17293/17, від 06 травня 2020 року в справі № 760/3112/16-ц, від 05 червня 2024 року у справі № 183/7128/23, від 11 листопада 2024 року в справі № 229/4416/21.

Згідно зі статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, принцип змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та в доведенні перед судом їхньої переконливості. Вказане положення є головним нормативним закріпленням принципів змагальності та диспозитивності в законодавстві України.

При цьому, заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити безвісно відсутньою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити безвісно відсутньою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Так, у заяві про визнання особи безвісно відсутнім заявник зазначив, що встановлення даної обставини їй необхідно для вирішення питання про отримання соціальної допомоги по призначенню пенсії, що є правовою зацікавленістю у вирішенні питання.

Судом з метою з`ясування отримання доходів, в тому числі пенсії, виїзд за межі України, тощо було направлено низку запитів до державних органів, що пов`язано з забезпеченням повного та всебічного розгляду справи.

На адресу суду надійшли витребувані відомості, проте даних відносно ОСОБА_2 щодо отримання нею доходів, пенсії, перетин кордону, реєстрації місця проживання, не виявлено.

Загальна формула принципу змагальності та диспозитивності у цивільному судочинстві закріплена у статтях 12, 13 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до принципу диспозитивності обов`язок доказування фактичних обставин, що мають значення для справи, повною мірою покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі статями 79, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При ухваленні судового рішення суд ураховує письмові докази, однак сам по собі факт оголошення в розшук ОСОБА_2 , фактична відсутність відомостей про її місце перебування, як і факт втрати зв`язку заявника із матір`ю його дитини не є безумовною підставою для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 202/14972/23 (провадження № 61-17316св24) та у постанові від 11 листопада 2024 року у справі № 229/4416/21 (провадження № 61-2850св24). 09 жовтня 2024 року у справі № 754/7858/23 (провадження № 61-9385св24).

Оскільки сторона заявника належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав, зокрема не довів відсутність відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 і неможливість отримання цих відомостей, а суд таких доказів у порядку частини другої статті 294 ЦПК України не встановив, тому доходить висновку про відмову у задоволенні заяви.

При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні заяви про визнання особи безвісно відсутньою не є перешкодою для реалізації заявником права на подання відповідного позову у разі ухилення матері від виконання батьківських прав чи встановлення факту одноосібного виховання та утримання її батьком з метою надання йому відстрочки під час мобілізації.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Ураховуючи викладене, оскільки відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається сторона заявника, як на підстави для задоволення вимог, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Згідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду у Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя:

Присяжні: