Ухвала суду № 140286706, 02.10.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/5633/26

У Х В А Л А

про продовження міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

02 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого

ГО «СПІЛКА ПІДПРИЄМСТВ

ТЕЛЕ ТА КІНОСТУДІЇ» адвоката ОСОБА_6 ,

захисника адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025101110001170 від 11.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Стеблів, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, громадянина України, який не одружений, не працює, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

в с т а н о в и в :

У судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовує тим, що встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

- переховуватися від суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів проти основ національної безпеки та проти власності, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі, тому обвинувачений з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, може переховуватись від суду, оскільки не має офіційно зареєстрованого місця проживання на території м. Києва. Крім того, необхідно враховувати той факт, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів»;

- незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні, обґрунтовується тим, що під час виконання вимог ст. 290 КПК України ОСОБА_8 надано доступ до матеріалів, якими обґрунтовується обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, де наявні відомості щодо потерпілих, свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні. В разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що останній може незаконно впливати на вказаних осіб. Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що на даний час не встановлені всі спільники ОСОБА_8 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином. Може змінювати місця проживання. Крім цього, може симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового провадження;

-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, обґрунтовується тим, що враховуючи характер та спосіб вчинених обвинуваченим дій, специфіку кримінального правопорушення слід вважати, що без продовження до обвинуваченого запобіжного заходу останній зможе продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Прокурор у судовому засіданні підтримала своє клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_6 , який діє в інтересах Громадської організації «СПІЛКА ПІДПРИЄМСТВ ТЕЛЕ ТА КІНОСТУДІЇ», клопотання прокурора підтримав.

Захисник адвокат ОСОБА_7 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора просив залишити його без задоволення, зазначив, що ризик переховування нічим не підтверджений. Ризик впливу на свідків не обґрунтований, оскільки ОСОБА_9 із свідками не знайомий, місце їх проживання йому не відоме. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення також не обґрунтований, оскільки ОСОБА_9 не інкриміновано вчинення злочину групою осіб, а тому виявлення спільників є недоцільним. Зауважує, що відсутні негативні характеристики щодо обвинуваченого, має постійне місце проживання у м. Звенигородка Черкаської області, його матір є особою з інвалідністю, раніше не судимий.

Обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку захисника, просив не продовжувати йому дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив на повторення прокурором та тотожність ризиків.

Як встановлено колегією суддів, 11.10.2025 о 22 год. 48 хв., співробітниками СБ України затримано ОСОБА_8 в порядку ст. 208 КПК України.

За встановленими під час досудового розслідування обставинами, 12.10.2025 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва провадження від 14.10.2025 відносно ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

У подальшому ухвалами слідчих суддів Солом`янського районного суду м. Києва строк тримання під вартою ОСОБА_8 неодноразово було продовжено.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 02.06.2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 30 днів, тобто до 02 липня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 07.08.2026 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 30 днів, тобто до 05 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі: вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Разом з тим, наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів, а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.113 КК України, та тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, і в разі визнання його винуватим, йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначене судом у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, останній може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду. Відсутність даних про міцність соціальних зв`язків, відсутність зареєстрованого місця проживання у м.Києві, вказують на відсутність стримуючих факторів протиправної поведінки обвинуваченого, направлених на перешкоджання кримінальному провадженню.

Суд враховує стадію судового розгляду, оскільки на даний час докази не досліджувались, свідки не допитувались, при цьому у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стало відомо про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань, а тому враховуючи принцип безпосередності, зберігається ризик незаконного впливу на учасників кримінального провадження, які не допитувались судом, шляхом здійснення тиску або іншого спонукання для надання пояснень на його користь. Враховуючи вищевикладені обставини, зберігається ризик перешкоджання судовому провадженню, шляхом затягування судового розгляду задля подальшого уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій, які інкриміновані ОСОБА_8 , безпосередньо пов`язані із воєнним станом, що триває, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, що також може призвести до порушення розумних строків судового розгляду, а також належного дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків. За таких обставин колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності актуальності ризиків, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей.

Також, враховуючи характер інкримінованих кримінальних правопорушень, матеріальний стан обвинуваченого, відсутність постійного місця проживання у м.Києві, продовження дії воєнного стану, що пов`язане з інкримінованими злочинами, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, останній може продовжити вчинення вказаного кримінального правопорушення або вчинити тотожне інше кримінальне правопорушення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, направлених на послаблення держави, в умовах воєнного стану, не виключає участь й інших осіб, тому посилання прокурора, щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню через не встановлення спільників на даному етапі є таким, що заслуговує на увагу, що узгоджується з інтересами суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

При цьому, згідно з практикою ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

При вирішені питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом також враховано особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, фактично проживає у м. Києві, не одружений, не має на утриманні дітей, враховуючи працездатний вік, не працює, суспільно-корисливою працею не займається, що вказує на відсутність в обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого на стадії судового розгляду кримінального провадження, та які у сукупності з іншими обставинами свідчать про існування ризиків переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих, свідків, експерта; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження вчинення кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується або вчинення інших кримінальних правопорушень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, на даний час нездатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_8 , зважаючи на ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, високий ступінь ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які встановлені судом, та високий ступінь суспільної небезпечності інкримінованих злочинів, вчинених в умовах воєнного стану проти основ національної безпеки України та правопорушень проти власності.

З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», колегія суддів вважає необхідним продовження на даній стадії судового розгляду обвинуваченому ОСОБА_8 строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.

В цьому контексті суд зауважує на тому, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, зокрема, у рішенні від 23.09.1982 у справі «Єпорронг та Льон рот проти Швеції», що має існувати пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують та метою, яку прагнуть досягти, бо не буде відповідного балансу, якщо на особу покладено надмірний тягар.

Відтак, запобіжний захід має бути обрано (продовжено) із врахуванням всіх обставин кримінального правопорушення, встановлених ризиків та конкретної особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненому.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Отже, законодавцем не передбачено альтернативи застосування запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою особи, в разі обвинувачення за ст. 113 КК України.

Враховуючи викладене, особу обвинуваченого ОСОБА_8 , його майновий та сімейний стан, обставини вчинення інкримінованих злочинів, стадію судового розгляду даного кримінального провадження, а також той факт, що з моменту останнього продовження строку дії запобіжного заходу, ризики передбачені п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати, колегія суддів вважає, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 не суперечить ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після скоєння злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину постала перед компетентними органами.

Поряд із наведеним, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обставини та характер вчинених кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується ОСОБА_8 , тривалість перебування останнього під вартою, суд вважає за доцільне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст. 8, 27, 177, 178, 183, 199 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 30 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинувачений - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Повний текст ухвали складено у межах встановленого ч. 2 ст. 376 КПК України строку 02.10.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3