Ухвала суду № 140286134, 02.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

02 жовтня 2026 року № 520/17349/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати неправомірною виплату військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 31.12.2022 у розмірі 139 085,08 грн.;

- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплату індексації грошового забезпечення у розмірі 22 149,57 грн.

09.07.2026 представником позивача подано заяву, в якій просила суд залишити позовну заяву ОСОБА_1 щодо стягнення недоплати індексації грошового забезпечення у розмірі 22149,57 грн. без розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 заяву ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 недоплату індексації грошового забезпечення у розмірі 22 149,57 грн. залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог продовжено розгляд даної справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю, з наступних підстав.

Позивач посилалась на те, що 29.05.2026 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026, постанови Перший апеляційний адміністративний суд від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25 Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано і виплачено 139 085,08 грн. індексацію грошового забезпечення. Вказано, що відповідно до довідки-розрахунку індексації з 17.04.2017 по 31.12.2022, наданої відповідачем, позивачці нарахована сума індексації грошового забезпечення у розмірі 163 690,00 грн. Зазначено, що з суми проведено утримання та одночасна компенсація податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% та утримання військового збору в розмірі 1,5%. Вказано, що сума виплати після утримання військового збору в розмірі 1,5% повинна складати 161 234,65 грн. Зазначено, що Військовою частиною НОМЕР_1 виплачено 139 085,08 грн., сума недоплати індексації складає 22 149,57 грн.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року по справі №200/10293/25 зокрема визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у фіксованій величині 4456,83 грн. в місяць у загальній сумі 258 496,14 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4456,83 грн. в місяць у загальній сумі 258 496,14 гривень (двісті п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 14 копійок) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №200/10293/25 абзац четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. у справі № 200/10293/25 викласти в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у фіксованій величині 1 735,62 грн. в місяць, відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 1 735,62 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.».

Таким чином, рішеннями судів по справі №200/10293/25 визначено порядок розрахунку індексації грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення у фіксованій величині ОСОБА_1 .

При цьому, надана до суду у даній справі довідка Військової частини НОМЕР_1 складена щодо розрахунку індексації грошового забезпечення складена під час виконання рішення суду по справі № 200/10293/25.

Отже, позивач звернулась до суду з даним позовом, не погоджуючись з розміром виплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 200/10293/25.

Також, судом з програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що позивачем подано до суду заяву про встановлення судового контролю у справі № 200/10293/25 в порядку ст. 382 КАС України, в якій посилалась на те, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026, постанови Перший апеляційний адміністративний суд від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25 Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано і виплачено 139 085,08 грн. індексацію грошового забезпечення. Вказано, що нараховано суму індексації грошового забезпечення у розмірі 163 690,00 грн. Зазначено, що з суми проведено утримання та одночасна компенсація податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18% та утримання військового збору в розмірі 1,5%. Вказано, що сума виплати після утримання військового збору в розмірі 1,5% повинна складати 161 234,65 грн. Зазначено, що Військовою частиною 29.05.2026 виплачено 139 085,08 грн., сума недоплати складає 22 149,57 грн.

За таких обставин, посилання позивача у даній справі та у заяві поданій в порядку ст.382 КАС України по справі № 200/10293/25 зводяться до того, що Військовою частиною НОМЕР_1 під час виконання рішення суду по справі № 200/10293/25 не вірно визначено розмір індексації грошового забезпечення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 200/10293/25 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 90 днів із дня отримання копії цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/10293/25.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону України Про виконавче провадження дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 05 серпня 2025 року у справі № 620/15158/24, від 25 березня 2026 року у справі № 320/36568/25 та від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення позивача до суду є неналежне, на її думку, виконання відповідачем рішення суду у справі № 200/10293/25, а саме не вірний розрахунок індексації грошового забезпечення.

Отже, спірні правовідносини виникли не внаслідок первинного вирішення питання щодо розміру індексації грошового забезпечення, оскільки таке право та відповідний обов`язок відповідача вже були визначені рішенням суду у справі № 200/10293/25, яке набрало законної сили. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого рішення суду.

За таких обставин, заявлені позивачем позовні вимоги стосуються порядку виконання рішення суду в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

При цьому, позивачем вже реалізується право щодо розгляду її заяви в порядку ст.382 КАС України у справі № 200/10293/25.

Отже, в даному випадку наявні підстави для закриття провадження в цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 15.09.2026 року по справі № 580/490/26.

Відповідно до ст. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що провадження у адміністративній справі №520/17349/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії підлягає закриттю.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у адміністративній справі №520/17349/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання неправомірними дії - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Бабаєв А.І.