Ухвала суду № 140285812, 01.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 жовтня 2026 року Справа № 480/4414/26

Cуддя Сумського окружного адміністративного суду Опімах Л.М., розглянувши матеріали адміністративного позову військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернулася військова частина НОМЕР_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої державі, у розмірі 2 319 739,03 грн.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року суд залишив вказану позовну заяву без руху, оскільки суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду, також до позовної заяви не було додано документу про сплату судового збору, у зв`язку з чим позивачу був наданий строк для усунення недоліків позовної заяви та запропоновано подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав пропуску строку звернення до суду, надати докази поважності причин його пропуску та надати оригінал документа про сплату судового збору протягом десяти днів з дня вручення йому копії ухвали.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 03.07.2026 позивач надав суду квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій, однак, не зазначив підстави пропуску строку звернення до суду та не надав докази поважності причин його пропуску.

Вивчивши зміст заяви про поновлення строку звернення до суду, зміст позовної заяви та дослідивши додані до неї документи, суддя вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу з огляду на таке.

Так, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд зазначив, що з огляду на повідомлені позивачем обставини (встановлення актуальних даних відповідача, перевірка походження та обліку заборгованості, формування первинних документів щодо матеріальної відповідальності, підтвердження актуального залишку шкоди та надання відповідачу можливості добровільно відшкодувати завдану державі шкоду шляхом надіслання листа про добровільне відшкодування шкоди) про порушення своїх прав та інтересів позивач знав 21.08.2025. Відповідно, з 22 серпня 2025 року у позивача виникло право на стягнення суми матеріальної шкоди в судовому порядку. Кінцевою датою звернення до суду було 22.11.2025. У поданій заяві в порядку усунення недоліків позовної заяви позивач пов`язує виникнення підстав для звернення до суду з цим позовом не з фактом звільнення відповідача, а з моментом, коли у позивача виникла необхідність застосувати саме судовий спосіб стягнення, тобто після припинення можливості подальшого позасудового стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до частини першої, другої, п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Як на поважну причину пропуску строку звернення до суду в заяві, поданій в порядку усунення недоліків позовної заяви, представник позивача вказує, що для належної підготовки адміністративного позову позивачу необхідно було встановити точне місце реєстрації відповідача, що також має значення для перевірки можливості добровільного відшкодування шкоди. Наголошує, що відповідач завдав збитки державі, які він не оскаржував і здійснював компенсацію протягом служби. Додатково у заяві від 16.09.2026 позивач вказує, що для звернення до суду військовій частині НОМЕР_1 необхідно було документально підтвердити не лише факт обліку заборгованості, а й правову підставу матеріальної відповідальності відповідача, обставини виникнення шкоди, первинний та фактичний її розмір, часткове погашення, передачу заборгованості між військовими частинами та актуальний залишок, який необхідно стягнути. Вказує, що 23.08.2025, тобто безпосередньо після виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу, військова частина НОМЕР_1 направила звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою отримання відомостей щодо відповідача після його звільнення з військової служби. У зв`язку з ненаданням своєчасної відповіді відповідні заходи були продовжені шляхом повторного звернення. Отже, фактичні дії щодо встановлення необхідних відомостей про відповідача військова частина НОМЕР_1 розпочала ще в межах тримісячного строку звернення до суду. Подальше отримання й формування документів було продовженням уже розпочатих дій, а не наслідком пасивної поведінки позивача після спливу строку звернення до суду. Однак суд визнає таку причину пропуску строку звернення до суду неповажною, оскільки вказані обставини не є достатньою підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду. До того ж позивач не зазначив причини та обставини, які можуть бути поважними та які унеможливили звернення до суду протягом встановленого строку з дня видання наказу про виключення відповідача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, коли йому стало відомо про завдання майнової шкоди на вказану суму. Тому доводи заявника, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд не вважає обґрунтованими. Крім того, доказів на підтвердження того, що існували будь-які обставини, які створили перешкоди та заважали заявнику вчасно звернутися до суду за захистом прав, він не надав. Також суд враховує, що зазначені дії (встановлення актуальних даних відповідача, перевірка походження та обліку заборгованості, формування первинних документів щодо матеріальної відповідальності, підтвердження актуального залишку шкоди та надання відповідачу можливості добровільно відшкодувати завдану державі шкоду шляхом надіслання листа про добровільне відшкодування шкоди) позивач почав вчиняти вже після спливу строку звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до матеріалів позовної заяви відповідач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Під час проходження військової служби було втрачено військове майно, а саме: протитанковий ракетний комплекс "MILAN", тепловізор THERMAL telescope HM-TS03 25X/W-LH25, акумулятор та сумку радиста.

За фактом втрати військового майна у військовій частині НОМЕР_2 проведено службове розслідування, за результатами якого командир військової частини НОМЕР_2 видав наказ від 17.10.2024 № 97 "Про результати службового розслідування". Зазначеним наказом встановлено обставини втрати військового майна, відповідача притягнуто до повної матеріальної відповідальності, визначено розмір шкоди та обов`язок її відшкодування.

Після вибуття відповідача до нового місця служби військової частини НОМЕР_1 заборгованість із відшкодування завданих збитків була передана позивачу за актом прийняття-передачі, прийнята позивачем на облік та надалі погашалася/утримувалася у порядку, передбаченому Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2025 № 239 відповідача звільнено з військової служби на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 03.08.2025 № 1152, а з 21.08.2025 виключено зі списків особового складу позивача та знято з усіх видів забезпечення. Після звільнення відповідача подальше стягнення шкоди шляхом утримань із грошового забезпечення стало неможливим, оскільки відповідач більше не перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 .

Первісний розмір шкоди становив 2 376 134,87 грн. Після часткового погашення у сумі 4313,76 грн залишок заборгованості, переданий до військової частини НОМЕР_1 , становив 2 371 821,11 грн. Після прийняття заборгованості на облік позивача її розмір було зменшено на 52082,08 грн, у зв`язку з чим актуальний залишок невідшкодованої шкоди становить 2 319 739,03 грн.

Отже, цей спір виник у відносинах публічної служби.

Слід зазначити, що спори у справах щодо відшкодування державі шкоди, завданої військовослужбовцем під час здійснення ним повноважень, пов`язаних з проходженням військової (публічної) служби, є публічно-правовими і належать до юрисдикції адміністративних судів.

Також, такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Отже, зазначений спір саме пов`язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.

У контексті спірного питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом варто зазначити, що до спірних правовідносин належить застосовувати тримісячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки у цьому спорі з позовом до суду звернувся саме суб`єкт владних повноважень.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4099/20, від 06 квітня 2023 року у справі № 320/7204/21, від 08.11.2024 року у справі № 420/13987/23.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану державі, у розмірі 2 319 739,03 грн.

Так, до звільнення з військової служби відшкодування шкоди здійснювалося шляхом утримань із грошового забезпечення відповідача відповідно до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

На підставі наказу від 21.08.2025 № 239 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Станом на день видання наказу про виключення відповідача зі списків особового складу частини НОМЕР_1 (2025 рік) позивач знав про завдання відповідачем матеріальної шкоди, а отже, саме з цього часу виникли підстави для пред`явлення визначених законом вимог і, відповідно, розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду з позовом у цій справі.

Проте з цією позовною заявою позивач звернувся до суду, сформувавши її в системі "Електронний суд", лише 09.06.2026 (дата реєстрації позовної заяви в суді 10.06.2026), тобто з пропуском тримісячного строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Суд наголошує, що саме дата прийняття наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.08.2025 № 239 є датою початку обчислення тримісячного строку для звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Позивач зазначає, що підстави для звернення до суду слід пов`язувати не з фактом звільнення відповідача, а з моментом, коли у позивача виникла необхідність застосувати саме судовий спосіб стягнення, тобто після припинення можливості подальшого посасудового стягнення матеріальної шкоди.

Суд не погоджується з такою позицією позивача та зазначає, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) є тим юридичним фактом, з яким пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом. Такий наказ винесено уповноваженою особою позивача, він як особа, яка виплачує грошове забезпечення, був достовірно обізнаний з фактом припинення відповідачем військової служби та відсутністю підстав для нарахування грошового забезпечення, з якого до звільнення з військової служби здійснювалося відшкодування шкоди шляхом утримань із грошового забезпечення відповідача відповідно до Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не надав суду доказів триваючої неможливості звернення ним до суду в межах встановленого строку звернення до суду.

Водночас, суд також звертає увагу, що позивач як суб`єкт владних повноважень мав можливість скористатися функціоналом системи "Електронний суд" для подання позовної заяви.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач був обізнаний щодо необхідності своєчасного звернення до суду з позовом і не був позбавлений можливості подати відповідний позов.

Отже, позивач пропустив строк звернення до суду. При цьому будь-яких доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з поданою позовною заявою позивач суду не надав.

Приймаючи рішення про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду, суд враховує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, належного та своєчасного користування ними своїми процесуальними правами та обов`язками, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

За таких обставин позивач не надав належних доказів на підтвердження тієї обставини, що мали місце непереборні обставини, перешкоди чи труднощі, що унеможливили своєчасне його звернення до суду з цим позовом, і що причини, що зумовили несвоєчасне звернення до суду, виникли протягом строку, який пропущено.

Суд також звертає увагу на те, що нереалізація позивачем у встановлений строк процесуального права та недоведення факту того, що можливість подання ним позовної заяви у визначені законом строки не залежали від його волевиявлення або було зумовлено вагомими та непереборними обставинами, свідчить про втрату можливості захисту порушених, на переконання позивача, прав у судовому порядку.

Отже, нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду зумовлена його власною пасивною поведінкою.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що підстави, викладені в заяві про поновлення строку звернення до суду, є неповажними.

Відтак, подану заяву про поновлення процесуального строку суд визнає необґрунтованою.

За змістом частини другої статті 123 КАС України якщо заяву вказані особою підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Оскільки суд не встановив підстав для поновлення строку звернення до суду, а відтак позивач не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 293, 295 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди і додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Л.М. Опімах