Рішення № 140285784, 29.09.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Справа № 480/6671/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6671/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 в Рильському медичному училищі, в республіці колишнього Союзу PCP, російської РФСР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області період навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 в Рильському медичному училищі, в республіці колишнього Союзу PCP, Російської РФСР зарахувати 1 рік 10 місяців до трудового стажу при призначенні пенсії за віком;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком та зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 в установі К-231 та медичних закладах Кіровської області, в республіці колишнього Союзу PCP, Російської РФСР;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області період роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 в установі К-231 та медичних закладах Кіровської області, в республіці колишнього Союзу PCP, Російської РФСР, зарахувати 4 роки 6 місяців 15 днів до трудового стажу при призначенні пенсії за віком;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в нарахуванні трудового стажу ОСОБА_1 в період відсутності можливості в працевлаштуванні, пов`язаної з переведення чоловіка -військовослужбовця до нового місця служби на території України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області період відсутності можливості в працевлаштуванні з 01.10.1996 по 24.06.1997 та з 14.10.1998 по 11.11.2004 пов`язаної з переведення чоловіка - військовослужбовця до нового місця служби на території України, зарахувати 6 років 2 місяці 5 днів до трудового стажу при призначенні пенсії за віком.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області № 183450036617 від 05.06.2025 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. До страхового стажу позивача не зарахований період роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 та період з 01.09.1981 по 01.07.1983, оскільки стаж набутий на територіїї Російської Федерації. Після скарг позивача, ГУ ПФУ в Хмельницькій області приймає рішення №183450036617 від 07.07.2025, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Позивач вважає дії відповідачів протиправними та таким, що порушує її права.

Ухвалою суду від 27.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/6671/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

ГУ ПФУ в Сумській повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 КАС України, до суду не надав.

Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, а також у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання ГУ ПФУ в Сумській області відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

ГУ ПФУ в Сумській області подано клопотання про долучення доказів (а.с.122-123), в яких зазначає, що за доданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи в росії з 01.01.1992 по 05.08.1992, оскільки відсутній міжнародний договір між Україною та російською федерацією у галузі пенсійного забезпечення. Періоди з 01.09.1981 по 01.07.1983 та з 20.01.1988 по 31.12.1991 зараховані до страхового стажу заявниці. До страхового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати період відсутності можливості в працевлаштуванні з 01.10.1996 по 24.06.1997 та з по 31.12.2003 пов`язаної з переведення чоловіка військовослужбовця до нового місця служби на території України, оскільки в переліку наданих документів для призначення пенсії відсутні будь-які документи, що підтверджують період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де була відсутня можливість її працевлаштування за спеціальністю. Страховий стаж з 01.01.2004 зараховуються згідно даних в індивідуальних відомостях про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного страхування. Звертаємо увагу, що в заяві від 30.06.2025 зазначена дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не відповідає паспортним даним заявниці (23.09.1964).

ГУ ПФУ в Кіровоградській області подано відзив, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на те, що Головним управлінням прийнято Рішення від 05.06.2025 № 183450036617, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 від 31.08.1983), оскільки стаж набутий на території російської федерації. Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_2 від 01.07.1983), оскільки стаж набутий на території російської федерації. Таким чином, головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що Головним управління вчинено будь-яку протиправну дію. Додатково зазначає, що рішенням № 183450036617 від 28.07.2026 ГУ ПФУ в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зараховано частково страховий стаж. (а.с.167-169)

Від ГУ ПФУ в Хмельницькій області відзиву не надходило.

Позивач подала відповідь на відзив, в якому заперечувала проти доводів відповідача, викладених у відзиві та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

29.05.2025 позивач звернулася із заявою до територіального управління Пенсійного фонду України в Сумській області про призначення пенсії за віком. (а.с.139)

За принципом екстериторіальності вказана заява та додані до неї документи розглядалась ГУ ПФУ в Кіровоградській області. Своїм рішення від 05.06.2025 №183450036617 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком.

Страховий стаж особи становить 25 років 5 місяців 22 дні.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано період роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 згідно трудової книжки ( НОМЕР_1 від 31.08.1983), оскільки стаж набутий на території російської федерації.

Також до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 згідно диплому ( НОМЕР_2 від 01.07.1983), оскільки стаж набутий на території російської федерації.

Після направлення скарг на вказане рішення, ГУ ПФУ в Сумській області надає лист №1800-0202-8/27789, в якому повідомляє позивача, що її заява та додатки до неї передані на розгляд ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 07.07.2025 №183450036617 повторно відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Страховий стаж особи становить 20 років 3 місяці 22 дні.

За доданими документами до стархового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983, період роботи з 20.01.1988 по 31.12.1992, оскільки відсутнє документальне підтвердження нездійснення російкою федерацією пенсійних виплат за зазначені періоди відповідно до Постанови КМУ від 16.05.2025 №562. Період роботи з 01.01.1992 по 05.08.1992, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чиним законодавством не передбачено. Період ведення підприємницької діяльності з 27.02.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.04.2022 по 31.05.2025, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (а.с.130)

Вподальшому, ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення від 28.07.2025 №183450036617 на заміну рішенню від 07.07.2025, в якому також відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік.

Страховий стаж особи становить 25 років 6 місяці 09 днів.

За доданими документами до стархового стажу не зараховано:

- період роботи з 01.01.1992 по 05.08.1992, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чиним законодавством не передбачено;

- період ведення підприємницької діяльності з 27.02.2004 по 31.10.2004, з 01.01.2005 по 30.04.2005, з 01.01.2015 по 31.12.2015, з 01.04.2022 по 31.05.2025, оскільки відсутня сплата внесків в індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (а.с.129)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1статті 92 Конституції України).

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058- IV).

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж обчислюється в місяцях (ч.ч. 2, 3ст. 24 Закону № 1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, надання уточнюючих довідок та інших документів підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17, від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 25.04.2019 № 159/4178/16-а.

Стосовно незарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 в Рильському медичному училищі, в республіці колишнього Союзу PCP, російської РФСР, суд зазначає наступне.

ГУ ПФУ в Сумській області у своєму клопотанні про долученні доказів, повідомляє, що період навчання з 01.09.1981 по 01.07.1983 зараховані до страхового стажу позивача, що підтверджено також формою РС-право від 08.07.2025 та від 13.08.2025. (а.с.126, 158)

Таким чином, суд робить висновок, що період навчання позивача з 01.09.1981 по 01.07.1983 не підлягає зарахуванню, оскільки дослідженими судом вищевказаними доказами підтверджується, що спірний стаж зарахований відповідачем, а тому позовні вимоги позивача є необгрунтованими та не підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо періоду роботи з 20.01.1988 по 05.08.1992 в установі К-231 та медичних закладах Кіровської області, в республіці колишнього Союзу PCP, Російської РФСР, суд виходить з наступного.

Згідно форми РС-право від 13.08.2025 встановлено, що період з 20.01.1988 по 31.12.1991 зарахований до стажу роботи ОСОБА_1 (а.с.158)

Однак період з 01.01.1992 по 05.08.1992 не зарахований до стажу позивача, оскільки зарахування до страхового стажу періодів роботи після 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР, з якими не укладено міжнародні угоди, чиним законодавством не передбачено. (а.с.129, 130)

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 31.08.1983 вбачається, що позивач працювала в Установі К-231 (Вятський ВТТ):

- з 20.01.1988 прийнята на посаду медичної сестри за рахунок посади завідуючої фельдшерського здравпункту (наказ №7 від 20.01.1988)

- з 16.08.1989 вихователь дитячого комбінату "Золотий ключик" ЖКО п. Лісний. (наказ № 17 від 21.08.1989);

- з 08.01.1990 переведена медичною сестрою в хірургічне відділення лікарні пос. Лісний. (наказ №2 від 08.01.1990)

- з 05.08.1992 звільнена за ст. 31 КЗпП рф. за власним бажанням, у зв`язку з переводом чоловіка- військовослужбовня до нового місця служби. (наказ № 61 від 03.08.1992). (а.с.30)

Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та російська федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.

За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Відтак, доводи органу Пенсійного фонду про відсутність правових підстав для зарахування до страхового стажу позивачки періодів навчання та роботи в російській федерації, з огляду на те, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року є протиправними, оскільки під час роботи позивачки в російській федерації вказана Угода була обов`язкова для України як держави-учасниці. Водночас вихід російської федерації з даної Угоди жодним чином не впливає на зобов`язання України як держави-учасниці даної Угоди дотримуватися норм цієї угоди та зарахувати стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до трудового стажу, який враховується при встановленні права на пенсію.

Суд наголошує, що єдиним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка містить всі необхідні записи.

В свою чергу, органом Пенсійного фонду не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки, а також інших наданих документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача.

Отже, надана трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право на призначення/перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.

Відтак, період роботи позивача з 01.01.1992 по 05.08.1992, який підтверджений даними трудової книжки, має бути зарахований до страхового стажу позивача.

Стосовно вимог про зарахування періоду відсутності можливості в працевлаштуванні з 01.10.1996 по 24.06.1997 та з 14.10.1998 по 11.11.2004 пов`язаної з переведення чоловіка - військовослужбовця до нового місця служби на території України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону №2011-ХІІ дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Пунктом "з" частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також: період проживання дружин осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби з чоловіками в місцевостях, де була відсутня можливість їх працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.

Згідно із частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 13 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками (додаток №4), виданими командирами (начальниками) військових частин, військових навчальних закладів на підставі документів, які підтверджують зазначений період.

При цьому для дружини військовослужбовця, звільненого з військової служби, період проживання до 1 січня 2004 року з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, підтверджується довідками, які видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за період проживання:

у гарнізонах, розташованих за кордонами колишнього СРСР та України, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця та документів про перетин державного кордону дружиною військовослужбовця;

у гарнізонах, розташованих у межах колишнього СРСР, України та країн - членів Співдружності незалежних держав, - на підставі особової справи звільненого військовослужбовця, довідки місцевих органів влади про період фактичного проживання (реєстрації, прописки) дружини військовослужбовця у відповідній місцевості та довідки установи державної служби зайнятості про неможливість працевлаштування дружини військовослужбовця за спеціальністю у відповідній місцевості.

Період проживання дружини військовослужбовця (крім військовослужбовців строкової служби) після 1 січня 2004 року з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, зараховується до страхового стажу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, оскільки спір у цій справі виник щодо зарахування до страхового стажу позивачки періоду її проживання з чоловіком - військовослужбовцем у місцевості, де не було можливості працевлаштування, до 01.01.2004 (а саме: з 01.10.1996 по 24.06.1997 та з 14.10.1998 по 11.11.2004), то такий період відповідно до приписів пункту 13 Порядку №637 повинен бути підтверджений довідкою (додаток №4 до Порядку №637), яка видається командирами (начальниками) військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, установ і організацій або довідками, що видаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, на підставі особової справи звільненого військовослужбовця.

При цьому, додатком №4 до Порядку №637 затверджено форму довідки, яка передбачає зазначення таких обов`язкових реквізитів: військове звання, прізвище, ім`я по батькові військовослужбовця, номер військової частини та період проходження дійсної військової служби, факт проживання разом з військовослужбовцем дружини, її спеціальність, період, протягом якого дружина не працювала у зв`язку із неможливістю працевлаштуватися за даною спеціальністю.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_3 від 27.07.1981 чоловіка позивача ( ОСОБА_2 ) встановлено, що:

- з 01.10.1985 служив в органах внутрішніх справ (наказ Союзу PCP № 209 від 29.10.1985 (УМВС України в Сумській області));

- з 08.07.2002 звільнився з ОВС. (наказ УМВС №42 від 08.07.2002).

До матеріалів справи долучено лист від 04.07.2025 № В-31 від Держаного архіву Сумської області, в якому повідомлено, що відомостей про відсутність вакантних посад медичної сестри в медичних установах міста Суми за періоді 1997-2004 роки немає.

Водночас, в матерілах справи відсутні інші докази, які б могли підтвердити заявлені позовні вимоги.

З урахуванням наведених правових норм, позивач період свого проживання як дружини військовослужбовця з чоловіком у місцевостях, де не було можливості для її працевлаштування за спеціальністю, після його звільнення повинна була підтвердити довідкою, виданою командиром військової частини, керівником обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки або керівником органу ОВС, архівною установою на підставі особової справи чоловіка.

Крім того, законодавчо поняття військовослужбовець та працівник органів внутрішніх справ чітко розмежовані, а тому працівник органів внутрішніх справ (поліцейський), крім (Національної гвардії України, підпорядкованої органам МВС) не є військовослужбовцем.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позовної вимоги в цій частині належить відмовити.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність його рішення не надав, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області, Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.07.2025 за №183450036617 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV в частині відмови у зарахуванні до її страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 05.08.1992.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 05.08.1992 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно Закону № 1058-IV, з урахуванням висновку суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко