Ухвала суду № 140285352, 02.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6862/26

УХВАЛА

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді - Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6862/26 від 21 травня 2026 року за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі №420/6862/26, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження, задоволений частково позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року в сумі 128881,48 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

До суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просив:

змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі №420/6862/26 шляхом визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року в сумі 128881,48 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування заяви зазначено, що нарахування і виплата грошового утримання (забезпечення) військовослужбовців та додаткових виплат на виконання рішень суду необхідно здійснювати за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців». Зазначено, що за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2800 «Інші поточні видатки» слід здійснювати видатки установ на виконання судових рішень про стягнення коштів, за якими такі установи є боржниками".

Вказано, що видатки на виконання рішень судів, що стосуються стягнення коштів за КЕКВ 2800 майже не здійснюються, а ті видатки які надходять за вказаним КЕКВ 2800 відразу сплачуються за подання апеляційних та касаційних скарг Відповідачем.

Крім того зазначено, що на відміну від КЕКВ 2800, кошти для здійснення видатків по КЕКВ 2112 активно та стабільно надходять на рахунок Відповідача.

Дослідивши клопотання представника позивача, суд робить наступний висновок.

Частинами 1, 2 статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Згідно з приписами частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:

1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;

2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);

3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;

4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом.

Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Подібна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17.

У спірному випадку рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2026 року по справі №420/6862/26 стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року в сумі 128881,48 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

При цьому, предмет позову у справі № 420/6862/26 стосується саме стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.01.2024 року по 16.07.2024 року в сумі 128881,48 грн., з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, приписи абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України, яким цю статтю було доповнено згідно з Законом №4094-ІХ від 21.11.2024, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд зазначає, що інших обставин, крім державного фінансування, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, позивачем не зазначено.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що відповідач не відмовляється виконати рішення суду в повному обсязі.

Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року у справі №420/20192/21 зазначив, що, саме, стягнення з роботодавця на користь працівника конкретної суми середнього заробітку є належним й ефективним способом захисту його порушених трудових прав, який застосовується при вирішенні й інших трудових спорів (про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за час невиконання рішення суду тощо) та покликаний забезпечити належне виконання рішення суду, в тому числі його примусове виконання державною виконавчою службою, й запобігти виникненню нового спору щодо суми відшкодування.

Враховуючи встановлені обставини та аналіз вказаних норм права, суд зазначає, що встановлення або зміна способу і порядку виконання судового рішення можуть бути здійснені виключно за наявних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під обґрунтованими підставами варто розуміти наявність обставин, що є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб та наявність таких обставин має бути підтверджена належними та допустимими доказами.

У цій справі на час розгляду заяви позивача відсутні підстави уважати, що існують обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим

Отже, суд встановив відсутність обставин, які б могли бути підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення, а тому вказана заява задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7, 248, 256, 294, 295, 378 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/6862/26 від 21 травня 2026 року за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.

Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко