Рішення № 140285328, 02.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24950/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 13.08.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у неприйнятті уповноваженою комісією за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2026 року щодо виключення житлового приміщення з числа службових належним чином оформленого рішення у передбаченому законодавством порядку;

2. Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.06.2026 року щодо виключення житлового приміщення з числа службових з урахуванням висновків суду, оформивши рішення відповідно до Положення про комісії з житлово-побутової роботи МНС України, затвердженого Наказом МНС від 15.04.2011 № 422.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області № 500 від 05 липня 2022 року позивача звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом « 3» (за станом здоров`я). Після припинення трудових відносин з Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яке надало зазначене службове житло, ОСОБА_1 продовжує проживати у наданій йому квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується даними з паспорта серії НОМЕР_1 . Станом на дату подання даної позовної заяви за ОСОБА_1 не зареєстровано право власності на будь-яке нерухоме майно, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

15.06.2026 представник позивача звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області із заявою, в якій просив ГУ ДСНС України в Одеській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 про виключення житлового приміщення з числа службових та надати дозвіл на виключення ізольованої квартири АДРЕСА_2 , оформивши відповідне рішення протоколом, у встановленому законом порядку, а також направити клопотання на розгляд Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо вирішення питання про виключення з числа службових ізольованої квартири АДРЕСА_3 , з жилою площею 16.8 кв. м., яка складається з однієї кімнати, за адресою: АДРЕСА_4 , у встановленому законом порядку. Листом ГУ ДСНС України в Одеській області від 19.06.2026 № 6001.2 5635/6017/6 повідомлено, що у Головного управління відсутні правові підстави щодо задоволення вимог викладених у заяві

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 17.08.2026 постановлено залишити позовну заяву без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду документу про додаткову сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

18.08.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/94453/26) про надання в якості додатку квитанцію № 2.802247137.1 від 14.08.2026 про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Ухвалою судді від 21.08.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.09.2026 суд ухвалив у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про закриття провадження у справі №420/24950/26 відмовити.

03.09.2026 до суду від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти позовних вимог заперечує та вказує, що бездіяльність зодо розгляду заяви позивача відсутня.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 .

Згідно послужного списку ОСОБА_1 з 22.05.1998 року проходив службу в органах ДСНС України (а.с.14-19).

З виписки із розпорядження Центральної районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради № 1080 від 05.11.2002 (а.с.27), вбачається, що Розпорядженням Центральної районної адміністрації за № 490 від 04.06.2002 року, згідно зі ст. 118 ЖК України, за клопотанням адміністрації управління пожежної безпеки Управління МВС України в Одеській області, була включена в число, службових вищезазначеної організації, ізольована квартира АДРЕСА_6 . Згідно протоколу розподілу квартир та нежитлових приміщень в жилому домі АДРЕСА_7 , від 18.12.2001 р., за підписом ректора ОДАБА та голови Правління АТ «СТІКОН», квартира АДРЕСА_3 складається із однієї кімнати житловою площею 16.8 кв.м., в звязку з чим, ізольовану службову квартиру АДРЕСА_3 , рахувати такою, що складається із однієї кімнати житловою площею 16.8 кв.м.

ОСОБА_1 на сімю з двох осіб на право заняття службового жилого приміщення жилою площею 16,6 кв. м, що складається з однієї кімнати в ізольованій квартирі за адресою АДРЕСА_5 видано ордер на службове жиле приміщення 0704 серії ІР від 28.11.2002 (а.с.20).

Наказом Головного управління ДСНС України №500о/с від 06.07.2022 року, підполковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , начальника відділу організації наглядово-профілактичної роботи та заходів цивільного захисту Ізмаїльського районного управління Головного управління ДСНС України в Одеській області відповідно до Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 звільнено із служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за пунктом 176 підпунктом « 3» (за станом здоров`я) (а.с.13).

15.06.2026 представник позивача звернувся до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області із заявою (а.с.22-25), в якій просив ГУ ДСНС України в Одеській області розглянути заяву представника ОСОБА_1 про виключення житлового приміщення з числа службових та надати дозвіл на виключення ізольованої квартири АДРЕСА_2 , оформивши відповідне рішення протоколом, у встановленому законом порядку, а також направити клопотання на розгляд Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо вирішення питання про виключення з числа службових ізольованої квартири АДРЕСА_3 , з жилою площею 16.8 кв. м., яка складається з однієї кімнати, за адресою: АДРЕСА_4 , у встановленому законом порядку (копія заяви від 05.06.2026 року до позовної заяви додається).

Листом ГУ ДСНС України в Одеській області від 19.06.2026 № 6001.2 5635/6017/6 (а.с.26) повідомлено, що у Головного управління відсутні правові підстави щодо задоволення вимог, викладених у заяві.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягає у неприйнятті уповноваженою комісією за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2026 року щодо виключення житлового приміщення з числа службових належним чином оформленого рішення у передбаченому законодавством порядку, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно до частини першої статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

У відповідності із статтею 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Приписами статті 118 ЖК України передбачено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Частиною другою статті 121 ЖК України визначено, що службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (частина перша статті 122 ЖК України).

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 04 лютого 1988 року №37 затверджено Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР (далі Положення №37).

Відповідно до пункту 2 Положення №37 службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Згідно із пунктом 6 Положення жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Зі змісту вказаних положень слідує, що вирішення питання про виключення житлового приміщення із числа службових можливе лише за наявності клопотання адміністрації підприємства, яке використовує вказане житлове приміщення як службове. При цьому, підставами для виключення квартири з числа службових є: відсутність потреби у подальшому використанні житла як службового; виключення у встановленому порядку житла з числа службових.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області повідомлено листом від 19.06.2026 № 6001.2 5635/6017/6 (а.с.26) повідомлено, що у Головного управління відсутні правові підстави щодо задоволення вимог, викладених у заяві, оскільки у державного органу не відпала потреба у використанні квартири, як службового житла для проживання працівників Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно з принципом диспозитивності, закріпленим статтею 9 КАС України, позивач сам вирішує, чи звертатися йому до суду з позовом, самостійно визначає зміст і обсяг позовних вимог, і користується при цьому повною свободою у межах визначених процесуальним законом механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для реалізації його прав.

Згідно ж заявленими позовними вимогами у даній справі, позивач не оскаржує відмову відповідача у задоволенні його заяви, оскільки спірним є лише неналежний її розгляд, а відтак й суд не надає оцінки цій відмові у даній справі.

Так, спірним у цій справі є неприйняття уповноваженою комісією за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2026 щодо виключення житлового приміщення з числа службових належним чином оформленого рішення у передбаченому законодавством порядку.

Суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Поряд з цим, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнано протиправною судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на Наказ МНС від 15.04.2011 № 422, яким затверджено Положення про комісії з житлово-побутової роботи МНС України та зазначає, що відповідно до правил, визначених у розділі V Положення, рішення комісії оформлюється відповідним протоколом.

При цьому, Наказом ДСНС України №НС-321 від 02.03.2023 визнано таким, що втратив чинність Наказ МНС від 15.04.2011 № 422.

Суд враховує, що листом ГУ ДСНС України в Одеській області від 19.06.2026 № 6001.2 5635/6017/6 (а.с.26) повідомлено, що у Головного управління відсутні правові підстави щодо задоволення вимог, викладених у заяві позивача від 15.06.2026.

Підсумовуючи наведене, суд не вбачає, у контексті спірних правовідносин, протиправної бездіяльності відповідача щодо є неприйняття за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 05.06.2026 належним чином оформленого рішення у передбаченому законодавством порядку, оскільки законодавство, на яке посилається позивача, не є чинним на момент спірних правовідносин, а заява позивача від 15.06.2026 розглянута по суті.

Крім того, у відповідності до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч.1,2 ст.55 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004р. №18-рп/2004, дано визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», а саме, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст.55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Вищевикладені норми не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно тільки тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Поряд із цим, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси осіб, тобто суд захищає лише порушені, невизнані або оскаржувані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені ними.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

На переконання суду, саме відмова відповідача щодо виключення житлового приміщення з числа службових може порушувати права та інтереси позивача, за наявністю відповідних підстав.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохоровська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.