Ухвала суду № 140285125, 30.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13145/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 07 травня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсії з 01.12.2025 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення від 18.02.2026 року № 951050162232;

- зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з 01.12.2025 року;

- зобов`язати виплатити заборгованість за весь період невиплати;

- визнати відеоідентифікацію від 29.12.2025 належним підтвердженням факту перебування особи в живих;

- зобов`язати відповідача прийняти документи, подані в електронній формі через вебпортал ПФУ.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

20 травня 2026 року від позивачки до суду надійшли додаткові письмові докази.

22 травня 2026 року від відповідача ГУ ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовом.

Ухвалою суду від 08 липня 2026 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25605, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, ЄДРПОУ 20632802).

Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи № 420/13145/26.

23 липня 2026 року від позивачки до суду надійшли додаткові письмові пояснення з доданими доказами.

24 липня 2026 року від відповідача - ГУ ПФУ в Кіровоградській області до суду надійшов відзив на позов.

31 липня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи.

02 вересня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява про повідомлення суду про фактичне виконання позовних вимог у частині, у якій позивачка повідомила, що після отримання листа Пенсійного фонду України від 17.07.2026 року № 69033-77366/Г-03/8-2800/26 та відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій зазначено, що їй поновлено виплату пенсії з грудня 2025 року та включено відповідні суми у відомості для виплати у найближчий виплатний період, Пенсійним фондом України фактично здійснено виплату заборгованості.

Заборгованість за період невиплати пенсії з 01.12.2025 року була фактично зарахована на її банківський рахунок 20.08.2026 року. Таким чином, позовна вимога щодо виплати належної їй заборгованості фактично виконана після подання позову та після неодноразових звернень до органів Пенсійного фонду України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Разом з тим, зазначена фактична виплата заборгованості не змінює обставин, які стали підставою для звернення до суду, а саме припинення виплати пенсії з 01.12.2025 року та прийняття рішення про відмову у поновленні пенсії.

На підтвердження даних обставин позивачкою до заяви додано копію виписки, що підтверджує зарахування заборгованості з пенсії на її банківський рахунок.

Розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження у даній справі та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Предметом позову у даній справі є позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо припинення виплати пенсії з 01.12.2025 року; визнання протиправним та скасування рішення від 18.02.2026 року № 951050162232; зобов`язання відповідача поновити виплату пенсії з 01.12.2025 року; зобов`язання виплатити заборгованість за весь період невиплати; визнання відеоідентифікації від 29.12.2025 належним підтвердженням факту перебування особи в живих; зобов`язання відповідача прийняти документи, подані в електронній формі через вебпортал ПФУ.

Як встановлено судом, після звернення позивача до суду позивачка отримала відповідь Пенсійного фонду України (центрального апарату) від 17.07.2026 року №69033-77366/Г-03/8-2800/26.

У зазначеному листі Пенсійний фонд України прямо зазначив: «Враховуючи виконання заявницею вимог чинного законодавства щодо проходження фізичної ідентифікації та порядку звернення за поновленням виплати пенсії для осіб, які тимчасово проживають за межами України та з урахуванням листа Пенсійного фонду України від 19.05.2026 №2800-030202- 9/36581, повідомляємо про наявність підстав для поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2025 через поточний рахунок, зазначений у заяві від 30.06.2026».

Таким чином, центральний апарат Пенсійного фонду України фактично підтвердив: що позивачкою виконано вимоги законодавства щодо проходження фізичної ідентифікації; що дотримано порядок звернення за поновленням виплати пенсії; що існують підстави для поновлення виплати пенсії саме з 01.12.2025 року.

В подальшому, після отримання листа Пенсійного фонду України від 17.07.2026 року № 69033-77366/Г-03/8-2800/26 та відповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якій зазначено, що позивачці поновлено виплату пенсії з грудня 2025 року та включено відповідні суми у відомості для виплати у найближчий виплатний період, Пенсійним фондом України фактично здійснено виплату заборгованості.

Заборгованість за період невиплати пенсії з 01.12.2025 року була фактично зарахована на банківський рахунок позивачки 20.08.2026 року.

Таким чином, позовна вимога щодо виплати належної їй заборгованості фактично виконана після подання позову.

На підтвердження даних обставин позивачкою до заяви додано копію виписки, що підтверджує зарахування заборгованості з пенсії на її банківський рахунок.

При цьому матеріалами справи підтверджується, що зазначена виплата здійснена у повному обсязі, а доказів наявності у позивачки невиплаченого залишку заборгованості з пенсійних виплат матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Отже, положення наведеної норми передбачають можливість закриття провадження у справі у разі, якщо суб`єкт владних повноважень під час розгляду справи усунув порушення, яке стало підставою для звернення особи до суду, та при цьому відсутня необхідність у судовому визнанні відповідних рішень, дій чи бездіяльності протиправними для повного відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суд зазначає, що сама по собі обставина виконання суб`єктом владних повноважень заявленої позивачем вимоги після звернення до суду не є безумовною підставою для закриття провадження. Для застосування пункту 8 частини першої статті 238 КАС України необхідно встановити, що внаслідок такого виконання відбулося фактичне усунення оскаржуваного порушення та повне відновлення порушеного права позивача, а також відсутність необхідності у визнанні відповідної бездіяльності протиправною для такого відновлення.

У цій справі судом встановлено, що після прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 18.02.2026 року № 951050162232 виникли нові обставини, які мають істотне значення для визначення наявності предмета спору на час розгляду справи.

Так, 08.07.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято нове рішення щодо права позивачки на поновлення виплати пенсії.

При цьому зазначене рішення від 08.07.2026 року позивачкою у встановленому законом порядку не оскаржувалося та предметом позовних вимог у цій справі не є.

Отже, правовідносини щодо поновлення виплати пенсії позивачці після прийняття оскаржуваного рішення від 18.02.2026 року були врегульовані суб`єктом владних повноважень шляхом прийняття нового рішення від 08.07.2026 року, яке має самостійне юридичне значення та не є предметом судового оскарження у цій справі.

Водночас, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після прийняття зазначеного рішення позивачці було поновлено виплату пенсії з 01.12.2025 року, а також фактично виплачено заборгованість за період невиплати пенсії, що підтверджується наданими позивачкою доказами.

Таким чином, на момент розгляду справи фактичний стан правовідносин між позивачкою та органами Пенсійного фонду України змінився порівняно зі станом, який існував на момент звернення до суду.

Зокрема, позивачка фактично отримала той результат, досягнення якого було предметом її позовних вимог, а саме поновлення виплати пенсії з 01.12.2025 року та виплату належної їй заборгованості за період невиплати.

При цьому оскаржуване у цій справі рішення від 18.02.2026 року № 951050162232 не є чинним рішенням, яким на час розгляду справи визначається актуальний стан прав та обов`язків позивачки щодо виплати пенсії, оскільки після його прийняття суб`єктом владних повноважень прийнято нове рішення від 08.07.2026 року, яке позивачкою не оскаржене.

За таких обставин судове рішення у цій справі про визнання протиправним та скасування рішення від 18.02.2026 року № 951050162232 не матиме самостійного правовідновлювального значення, оскільки на момент розгляду справи правовідносини щодо поновлення виплати пенсії вже врегульовані новим рішенням, яке не є предметом цього спору, а виплату пенсії та належної заборгованості фактично поновлено і здійснено.

Суд також враховує, що адміністративне судочинство спрямоване на ефективний захист порушених прав, свобод та інтересів особи, а не на встановлення протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, які на час розгляду справи вже не визначають актуального правового становища особи та скасування яких саме по собі не призведе до додаткового відновлення її прав.

Щодо позовних вимог про визнання відеоідентифікації від 29.12.2025 року належним підтвердженням факту перебування особи в живих та зобов`язання відповідача прийняти документи, подані в електронній формі через вебпортал Пенсійного фонду України, суд зазначає, що такі вимоги були заявлені позивачкою у зв`язку з припиненням виплати пенсії та необхідністю її поновлення.

Однак, як встановлено судом, після звернення до суду та прийняття нового рішення від 08.07.2026 року позивачці поновлено виплату пенсії з 01.12.2025 року, а заборгованість за відповідний період фактично виплачено.

Отже, фактичні обставини, у зв`язку з якими позивачка заявила зазначені вимоги, також усунуті, а необхідність у судовому зобов`язанні відповідача прийняти відповідні документи та наданні судом окремої оцінки відеоідентифікації від 29.12.2025 року для відновлення порушеного права позивачки відсутня.

Відтак, на час розгляду справи відсутні обставини, які б свідчили про необхідність судового втручання для відновлення порушених прав позивачки, оскільки відповідне право фактично відновлено поза межами судового розгляду, а нове рішення, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області 08.07.2026 року, позивачкою не оскаржується.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Застосовуючи зазначену норму до спірних правовідносин, суд виходить із того, що у цій справі оскаржувані наслідки припинення виплати пенсії фактично усунуті: пенсію поновлено з 01.12.2025 року, заборгованість за період її невиплати виплачено позивачці, а питання поновлення виплати пенсії після прийняття оскаржуваного рішення врегульовано новим рішенням від 08.07.2026 року, яке позивачкою не оскаржене.

При цьому судом не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість повного відновлення законних прав та інтересів позивачки без визнання протиправним рішення від 18.02.2026 року № 951050162232.

Саме по собі бажання позивачки отримати судове підтвердження протиправності рішення, яке на момент розгляду справи вже не визначає її актуального правового становища та після якого були прийняті нові рішення і фактично поновлено виплату пенсії, не є достатньою підставою для продовження судового розгляду за відсутності практичної необхідності у такому судовому захисті.

Таким чином, з урахуванням того, що після звернення позивачки до суду суб`єктом владних повноважень фактично усунуто наслідки припинення виплати пенсії, прийнято нове рішення від 08.07.2026 року, яке позивачкою не оскаржене, поновлено виплату пенсії з 01.12.2025 року та виплачено заборгованість за весь період її невиплати, а підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивачки неможливе без визнання протиправним рішення від 18.02.2026 року № 951050162232, судом не встановлено, наявні передбачені пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України підстави для закриття провадження у справі в цілому.

За таких обставин подальший розгляд справи по суті не призведе до додаткового поновлення порушеного права позивачки, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України.

Оскільки позивач відповідно до вимог законодавства звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення ним інших судових витрат матеріали справи не містять, питання щодо розподілу судових витрат окремого вирішення не потребує.

Керуючись ст.ст. 139, 140, 238, 241-245, 248, 256, 295 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №420/13145/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копії ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя С.О. Стефанов

.