Ухвала суду № 140284364, 01.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

щодо ухвалення додаткового рішення та заміни відповідача правонаступником

01 жовтня 2026 року Київ № 640/5946/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення та заміну відповідача правонаступником в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-16010-17У.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2022 в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано, винесену Головним управлінням ДПС у м. Києві податкову вимогу від 11.05.2019 №Ф-16010-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030, 90 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 319, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

31.01.2023 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення та заміну відповідача Головного управління ДПС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (відокремлений підрозділ ДПС України).

На адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали адміністративної справи №640/5946/20, які за результатами автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Балаклицькому А.І.

13.11.2024 протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею у справі було визначено Горобцову Я.В.

Дослідивши зміст заяви та додані до неї документи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини першої та частини другої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України(далі -КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд також зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб`єктів владних повноважень.

Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість: 1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу; 2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом; 3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді; 4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.

Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України(далі -ЦПК України) (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції:

«Частина сьома статті139, частини третя, четверта статті143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у позові просив вирішити питання щодо стягнення судових витрат. Заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду справи по суті позивач не подавав.

Предствник позивача зазначив загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат та до ухвалення у справі рішення суду не надав доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказав будь-яких причин, які унеможливлюють подання ним вчасно відповідних доказів; не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Представником позивача не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві від 31.01.2023 про ухвалення додаткового судового рішення, оскільки містить лише необхідність вирішення питання розподіл витрат на правничу допомогу.

Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подав заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті139, частини третьої статті143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 139 КАС України встановлено, що за відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.01.2024 №380/12348/22, який є релевантним до спірних правовідносин.

Відтак, оскільки представник позивача не дотримався процесуальних норм закону, після того, як прийнято судове рішення, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Щодо вимоги представника позивача про зміну відповідача правонаступником, суд зазначає таке.

Зважаючи на те, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також враховуючи введення воєнного стану в Україні, заяву представника позивача про зміну відповідача правонаступником судом розглянуто у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2022 в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано, винесену Головним управлінням ДПС у м. Києві податкову вимогу від 11.05.2019 №Ф-16010-17 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 21030, 90 грн.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . іпн. НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 319, код ЄДРПОУ 43141267) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Питання заміни сторони під час розгляду справи судом першої інстанції врегульовано статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 48 КАС України заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Суд звертає увагу, що згідно з вимогами ст. 52 КАС України заміна сторони на її правонаступника суд допускає на будь-якій стадії судового процесу.

Проте, суд зауважує, що судовий процес по цій справі закінчився після винесення судом рішення від 28.01.2022. Вищенаведене повністю виключає можливість суду здійснити заміну відповідача після ухвалення рішення у справі.

Суд наголошує, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав.

Крім того, підставами для процесуального правонаступництва є:

1) перехід суб`єктивних матеріальних прав і обов`язків в результаті: смерті громадянина (окрім спорів, пов`язаних з особою); припинення діяльності юридичної особи (реорганізації); уступки вимог; переведення боргу;

2) наявність порушеного процесу до моменту настання фактів, вказаних вище;

3) вибуття з процесу певних суб`єктів: сторін і третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору. Вибуття інших суб`єктів не приводить до виникнення процесуального правонаступництва.

Суд звертає увагу, що здійснення заміни відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником може відбуватися у зв`язку з припиненням діяльності або реорганізацією такої особи та до вирішення винесення рішення по справі.

Як встановлено судом, рішення у цій справі ухвалено 28.01.2022, про що повідомлено учасників справи. Це означає, що суд відповідно до приписів ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України не має можливості здійснити заміну відповідача за поданою заявою, оскільки рішення у справі вже ухвалено. При цьому суд взагалі позбавлений процесуальної можливості розглянути по суті вказане клопотання, оскільки провадження у цій справі завершилося винесенням судового рішення.

Суд зазначає, що для усунення можливих недоліків судового рішення учасниками справи можуть використовуватися й інші правові засоби, зокрема, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення (ст. 378 КАС України), заміна сторони виконавчого провадження (у разі відкриття виконавчого провадження, ст. 379 КАС України), а не запропонована представником позивача процедура заміни неналежного відповідача після винесення рішення по справі.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що заявлена представником позивача заява про заміну сторони не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 248, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Адміністративну справу №640/5946/20 прийняти до свого провадження.

Заяву представника позивача в частині ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу - залишити без розгляду.

У задоволенні заяви представника позивача в частині заміни відповідача правонаступником відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Я.В. Горобцова