Рішення № 140284057, 02.10.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 жовтня 2026 року Справа № 280/8059/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.06.2026 № 084850004457 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.09.1985 по 17.02.1990 в колгоспі XXI з`їзді КПСС відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 15.10.1985 та період догляду за дитиною до трьох років з 24.05.1985 по 24.05.1988, а також період з 12.06.2000 по 12.06.2003, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.05.2026.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка 28.05.2026 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Заяву було передано на розгяляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності. Відповідачем було відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає такі дії протиправними та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

13.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області є органом Пенсійного фонду, який на виконання принципу екстериторіальності, приймав рішення відносно заяви позивачки від 28.05.2026. Втім, повноваження відповідача виконано шляхом прийняття рішення про відмову. Отже, відсутні правові підстави для покладання вказаного зобов`язання на відповідача. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 28.05.2026 звернулась до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Заява позивачки від 28.05.2026 була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.06.2026 №084850004457 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу.

Відповідно до рішення від 03.06.2026 №084850004457, вік заявниці 63 роки. Право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 30 років. Згідно наданих документів страховий стаж становить 22 роки 1 місяць 21 день.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи у колгоспі з 16.09.1985 по 17.02.1990, оскільки записи про кількість виходів на роботу не засвідчена печаткою, також відсутні дані на підставі чого внесено кількість виходів. Довідка про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутня.

Також відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди по догляду за дитиною до 3 років.

Позивач вважаючи такі дії протиправними звернулась з даним позовом до суду.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком відповідач вказав на те, що її страховий стаж становить 22 роки 1 місяць 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, в рішення про відмову у призначенні пенсії органом ПФУ було зазначено про те, що до страхового стажу не враховано період період роботи у колгоспі з 16.09.1985 по 17.02.1990, оскільки записи про кількість виходів на роботу не засвідчено печаткою також відсутні дані на підставі чого внесено кількість виходів; довідка про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутня.

Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу до страхового стажу не було зараховано не зараховано період роботи в колгоспі з 16.09.1985 по 17.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника, оскільки записи про кількість виходів на роботу не засвідчено печаткою також відсутні дані на підставі чого внесено кількість виходів. Довідка про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутня.

Разом з тим, суд зазначає, що належне заповнення та ведення трудової книжки є обов`язком роботодавця, а тому працівник не може нести відповідальність за неналежне виконання обов`язку по заповненню трудової книжки роботодавцем.

Більш того, такий недолік, як «записи про кількість виходів на роботу не засвідчено печаткою також відсутні дані на підставі чого внесено кількість виходів. Довідка про кількість відпрацьованих трудоднів та встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві відсутня», жодним чином не спростовує факт зайнятості позивачки на роботі та не перешкоджає зарахуванню такого періоду до страхового стажу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати позивачці до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 16.09.1985 по 17.02.1990 згідно трудової книжки колгоспника.

Що стосується зарахування періодів по догляду за дитиною до трьох років з 24.05.1985 по 24.05.1988, а також з 12.06.2000 по 12.06.2003, суд зазначає про їх передчасність та відсутність правових підстав для задоволення з огляду на наступне.

Право на судовий захист корелюється із наявністю порушеного, оспорюваного або невизнаного права, свободи чи інтересу з боку суб`єкта владних повноважень на момент звернення до суду. З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень не вирішувалось питання щодо відмови в зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності чи виключення їх із розрахунку страхового стажу позивачки, а саме рішення не містить жодних висновків чи заперечень щодо цих дат.

Звернення до суду з вимогою про зарахування стажу за відсутності попереднього документального підтвердження волевиявлення уповноваженого органу щодо відмови в їх обліку свідчить про відсутність предмета спору в цій частині. Уповноважений орган не приймав рішень, не вчиняв дій чи бездіяльності стосовно спірних періодів, які б порушували права позивачки та підлягали оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин вимога про зарахування періодів страхового стажу заявлена передчасно, оскільки суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати питання, які не були предметом розгляду та щодо яких у державного органу ще не виникло обов`язку вчиняти певні дії. У зв`язку з цим у задоволенні позову в частині зарахування страхового стажу за період догляду за дитиною до трьох років з 24.05.1985 по 24.05.1988 та періоду з 12.06.2000 по 12.06.2003 слід відмовити з підстав передчасності позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн., який слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 5, 72, 77, 90, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.06.2026 № 084850004457 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 16.09.1985 по 17.02.1990 в колгоспі XXI з`їзді КПСС відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 від 15.10.1985 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.05.2026, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Суддя А.В. Сіпака