Рішення № 140283729, 02.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа № 160/25711/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

за участі секретаря судового засідання Буснюк В.В.

за участі:

представника позивача Іваненкової Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу №160/25711/26 за позовом ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

21.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову від 06.11.2025 року старшого державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Лукіна Михайла Віталійовича про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , у розмірі 16000 грн. у виконавчому провадженні №78637170.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору були порушені строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження». Окрім того, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження не було зазначено про необхідність боржнику сплачувати виконавчий збір, що також є підтвердженням порушення норм діючого законодавства відповідачем.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2026 року адміністративний позов було залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі № 160/25711/26 та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав відзив, який долучено до матеріалів справи. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом. У зв`язку з чим, порушення строку винесення виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору з боржника, не є правовою підставою для її скасування.

В судовому засіданні 02.10.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з`явився. 17.09.2026 року до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив та зазначає наступне.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2025 року по справі 204/1614/24 позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Відділ опіки та піклування, Центральна адміністрація Дніпровської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, задоволено, зокрема зобов`язано усунути перешкоди у спілкуванні та вихованні онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом визначення діду ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та бабі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступних способів спілкування та виховання онука: надавати можливість вільно спілкуватись з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного зв`язку та через мобільний додаток (Telegram,та/або Viber ,WhatsApp), з урахуванням режиму дня дитини; встановити систематичні побачення два рази на місяць протягом восьми годин, у будь-який вихідний день за попередньою домовленістю з батьком дитини, враховуючи бажання дитини, без присутності батька; щороку, у період канікул надати діду та бабі додатковий день побачення з онуком, із ночівлею, за попередньою домовленістю з батьком, за бажанням дитини, без присутності батька.

На виконання рішення суду Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська позивачам видано виконавчий лист, який було подано для примусового виконання.

Державним виконавцем за заявою стягувачів 22.07.2025 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 78637170.

В межах виконавчого провадження ВП № 78637170 державний виконавець 06.11.2025 року прийняв постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.

Позивач вважаючи протиправною постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №78637170 від 06.11.2025 року, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин 1-4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження (частина перша статті 42 Закону № 1404-VII).

Частиною 2 статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Пунктом 2 розділу VI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

З аналізу вказаних норм убачається, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Вказана правова позиція сформована Верховним Судом в постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 16.09.2021 у справі № 440/4629/21, від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21, від 16.02.2023 у справі № 160/1389/22.

Отже, виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення суду, початком якого є відкриття виконавчого провадження у справі.

Частиною 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню (крім спеціальної виписки з Реєстру аграрних нот); 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Згідно з частиною 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Як встановлено з матеріалів справи, 22.07.2025 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП №78637170 на підставі виконавчого листа.

В межах виконавчого провадження ВП № 78637170 державний виконавець 06.11.2025 року прийняв постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16000,00 грн.

Суд зауважує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Вказана дія є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Крім того, помилковим є покликання скаржника на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Так, постанова про стягнення виконавчого збору у вказаній справі була прийнята до внесення змін до статті 27 Закону № 1404-VIII та стосувалась стягнення виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Щодо посилання позивача на порушення строків винесення постанови про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Згідно статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що недотримання виконавцем строку прийняття постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №78637170 від 06.11.2025 року, за відсутності інших порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», саме по собі не є достатньою правовою підставою для її скасування.

Отже, суд робить висновок, що у спірних правовідносинах державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження», а оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору є правомірною, відповідно тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене у строки, встановлені частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська