Рішення № 140283674, 02.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 рокуСправа №160/20690/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 15.07.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення), грошової винагороди, відпустки, індексації та грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік; у 2024 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік; у 2025 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік; у 2026 році у розмірі 3328 гривень встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року заробітну плату (грошове забезпечення), грошову винагороду, відпустку, індексацію та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн.; у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн.; у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн, з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328 гривень встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, з урахуванням проведених виплат.

Означені позовні вимоги обґрунтовані тим, що, позивач, ОСОБА_1 у період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року проходив службу в Бюро економічної безпеки України на посадах гласного штатного працівника, маючи спеціальне звання БЕБ. Наказом БЕБ від 11.06.2026 року №175-к/ДСК-ДП його було звільнено зі служби в Бюро економічної безпеки України. Позивач зазначає, що під час проходження служби відповідач здійснював нарахування та виплату йому грошового забезпечення, грошової винагороди, виплат за час відпустки, індексації та компенсації за невикористані дні відпусток із застосуванням розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, який використовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. На думку позивача, таке застосування є протиправним, оскільки частиною третьою статті 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України прямо встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, не може бути меншим за 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року. Позивач вважає, що відповідач був зобов`язаний здійснювати розрахунок його грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідні роки, а саме: у 2023 році - 2684 грн, у 2024 році - 3028 грн, у 2025 році - 3028 грн, у 2026 році - 3328 грн. Також позивач посилається на те, що неправильне визначення базового розміру посадового окладу вплинуло на розмір усіх похідних виплат, зокрема одноразової грошової допомоги при звільненні, яка відповідно до статті 9 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та пункту 10 Порядку №393 виплачується у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Крім того, позивач зазначає, що аналогічний підхід має застосовуватися і при визначенні розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток, оскільки її розмір безпосередньо залежить від належного розміру грошового забезпечення. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на правові висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, відповідно до яких закон про Державний бюджет не може змінювати чи обмежувати дію спеціальних законів, що встановлюють соціальні гарантії, а органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом. У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо визначення та виплати йому грошового забезпечення та інших виплат без застосування належного розміру прожиткового мінімуму, а також зобов`язати відповідача провести відповідний перерахунок і виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених коштів.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 16.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано у Бюро економічної безпеки України: копії наказів про призначення, переміщення, встановлення спеціального звання та звільнення ОСОБА_1 зі служби в Бюро економічної безпеки України, зокрема наказів від 11.06.2026 № 175-к/ДСК-ДП та № 176-к/ДСК-ДП; довідку про проходження служби ОСОБА_1 із зазначенням: періоду проходження служби в БЕБ; займаних посад; присвоєних спеціальних звань; розмірів посадових окладів, окладів за спеціальним званням, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення за період з 12.09.2023 по 18.06.2026; розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 за кожний місяць у період з 12.09.2023 по 18.06.2026 із зазначенням: застосованої розрахункової величини для визначення посадового окладу; посадового окладу; окладу за спеціальним званням; надбавки за вислугу років; надбавки за специфічні умови проходження служби; премії; інших щомісячних та одноразових виплат; інформацію та документальне підтвердження щодо застосування розміру прожиткового мінімуму при визначенні посадового окладу та інших складових грошового забезпечення позивача у 2023, 2024, 2025 та 2026 роках; копії нормативних документів та внутрішніх розрахунків, на підставі яких БЕБ здійснювало нарахування грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини 2102 грн.; довідку про виплачені суми грошового забезпечення за період проходження служби із зазначенням фактично виплачених сум за кожною складовою виплат; розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 9 Закону України №2262-ХІІ та пунктом 10 Порядку №393, із зазначенням: розміру місячного грошового забезпечення, взятого для розрахунку; кількості повних календарних років служби; суми нарахованої та фактично виплаченої допомоги (така інформація необхідна, оскільки позивач зазначає, що одноразова допомога була визначена без застосування належного розміру прожиткового мінімуму, хоча вона залежить від розміру місячного грошового забезпечення); копії розрахунків та документів щодо компенсації за невикористані дні щорічних основної та додаткової відпусток, а саме: кількість невикористаних днів відпусток за 2023, 2024, 2025, 2026 роки; середньоденний розмір грошового забезпечення; суми нарахованої та виплаченої компенсації (витребування зазначених документів необхідне, оскільки позивач вказує, що компенсація за невикористані відпустки також залежить від правильного визначення розміру грошового забезпечення); інформацію щодо проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби з 12.09.2023 по 18.06.2026 із зазначенням: базового місяця; застосованих індексів споживчих цін; сум нарахованої та виплаченої індексації; письмове пояснення БЕБ щодо правових підстав застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн при визначенні посадового окладу позивача у 2023-2026 роках, з урахуванням вимог частини третьої статті 31 Закону України Про Бюро економічної безпеки України, відповідно до якої посадовий оклад осіб зі спеціальними званнями БЕБ не може бути меншим за 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року. Судом зобов`язано витребувані судом докази подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20.08.2026 року. Судом попереджено Бюро економічної безпеки України про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду. Судом також вказано, що в разі неможливості надання письмових доказів подати до суду вмотивовані та обґрунтовані пояснення (зазначити який саме документ не має можливості подати та з яких підстав).

06.08.2026 року від представника Бюро економічної безпеки України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають установленому порядку визначення грошового забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що відповідно до частин другої-четвертої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання БЕБ, отримують грошове забезпечення, розмір якого залежить від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, а особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року № 1068 передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт. Для посад, які обіймав позивач, відповідні коефіцієнти становили 22 та 21,5. Водночас відповідач наголосив, що законами України про Державний бюджет України на 2023-2026 роки поряд із загальним розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб установлено спеціальний показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. За позицією БЕБ, саме такий показник у розмірі 2102 грн підлягав застосуванню під час визначення посадових окладів працівників Бюро. У зв`язку із цим відповідач зазначив, що посадовий оклад позивача на посаді старшого детектива правомірно визначався у розмірі 46 244 грн (2102 грн Ч 22), а на посаді заступника керівника відділу детективів - у розмірі 45 193 грн (2102 грн Ч 21,5). Твердження позивача про існування колізії між законами про Державний бюджет України та спеціальним законодавством БЕБ відповідач вважав помилковим, оскільки, на його думку, бюджетними законами не було запроваджено нової соціально-демографічної групи, а лише диференційовано величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежно від цілей його застосування. Також представник відповідача звернув увагу на те, що законами України про Державний бюджет України на 2022-2025 роки прямо визначалися органи, на працівників яких не поширювався спеціальний показник прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн. До відповідного переліку включалися, зокрема, окремі антикорупційні та правоохоронні органи, однак Бюро економічної безпеки України до такого переліку законодавцем не було включено. На думку відповідача, це додатково підтверджує необхідність застосування до працівників БЕБ саме показника 2102 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що штатні розписи БЕБ на 2023-2026 роки із визначеними в них посадовими окладами були погоджені Міністерством фінансів України. На переконання відповідача, таке погодження свідчить про формування фонду грошового забезпечення та визначення посадових окладів у межах бюджетного законодавства, а визначення відповідної розрахункової бази не належало до дискреційних повноважень самого БЕБ. Окремо у відзиві представник відповідача послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24, зазначивши, що Великою Палатою здійснено відступ від раніше сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування прожиткового мінімуму при визначенні посадових окладів. За твердженням відповідача, з урахуванням цього правового висновку законами про Державний бюджет України не встановлювалася інша, відмінна від передбаченої спеціальним законом, розрахункова величина, а безпосередньо визначався грошовий розмір відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб для певної мети його застосування. Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24 представник відповідача зазначив, що правовідносини у цій справі не є подібними до спірних. Відповідач указав, що справа №520/5814/24 стосувалася підготовки оновленої довідки про грошове забезпечення військовослужбовця для перерахунку пенсії та застосування постанови Кабінету Міністрів України №704, тоді як у справі ОСОБА_1 спір виник безпосередньо щодо грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ та регулюється Законом України «Про Бюро економічної безпеки України» і постановою Кабінету Міністрів України № 1068. Представник відповідача також заперечував проти вимог щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, зазначаючи, що правове регулювання такої виплати здійснюється статтею 9 Закону України № 2262-XII, постановою Кабінету Міністрів України № 393 та Порядком виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання БЕБ, затвердженим наказом БЕБ від 14.05.2025 року № 81. Отже, представник відповідача вважав, що БЕБ під час визначення посадового окладу позивача та похідних від нього виплат правомірно застосовувало величину прожиткового мінімуму 2102 грн, у зв`язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

07.08.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують обставин і правового обґрунтування заявлених позовних вимог. На переконання позивача, БЕБ не доведено правомірності застосування фіксованого показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн при визначенні його посадового окладу та інших залежних від нього складових грошового забезпечення. Позивач указав, що наведені відповідачем у відзиві фактичні обставини щодо проходження ним служби, займаних посад, присвоєння спеціальних звань та звільнення зі служби загалом не заперечуються сторонами. Водночас, на його думку, відповідач фактично підтвердив застосування протягом спірного періоду показника 2102 грн при обчисленні посадових окладів із застосуванням коефіцієнта 22 для посади старшого детектива та коефіцієнта 21,5 для посади заступника керівника відділу. Позивач стверджував, що внаслідок цього посадовий оклад, надбавки та інші складові його грошового забезпечення у 2023-2026 роках визначалися у заниженому розмірі. Заперечуючи проти правової позиції відповідача, позивач зазначив, що Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» пов`язує визначення посадового окладу із прожитковим мінімумом для працездатних осіб та, за його твердженням, не передбачає застосування для цієї мети окремого фіксованого показника у розмірі 2102 грн. Позивач послався також на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008, зазначаючи, що закон про Державний бюджет України не може змінювати або нівелювати гарантії, установлені спеціальним законом, без внесення відповідних змін до такого закону. Стосовно посилань БЕБ на погодження Міністерством фінансів України штатних розписів на 2023-2026 роки позивач зазначив, що таке погодження саме по собі не підтверджує правомірності визначення розміру його грошового забезпечення, оскільки, на його думку, штатний розпис та процедура його погодження не можуть змінювати встановлений законом порядок визначення посадового окладу. Щодо посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24 позивач зауважив, що наведені у ній висновки сформовані у правовідносинах щодо суддівської винагороди, врегульованої Законом України «Про судоустрій і статус суддів», тоді як у цій справі спір стосується грошового забезпечення особи, яка проходила службу в БЕБ, правове регулювання якого здійснюється іншим спеціальним законодавством. З огляду на це позивач заперечував проти автоматичного поширення відповідного правового висновку Великої Палати Верховного Суду на спірні правовідносини. На підтвердження власної позиції позивач також послався на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 року, яким у спорі з БЕБ було вирішено питання щодо визначення грошового забезпечення із застосуванням установлених законами про Державний бюджет України розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивач також зазначив, що ухвалою Верховного Суду від 29.06.2026 року у цій справі відмовлено у відкритті касаційного провадження. Крім того, позивач не погодився з клопотанням відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та зазначив, що вважає можливим її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд відхилити доводи відзиву Бюро економічної безпеки України як необґрунтовані, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12.08.2026 року від представника Бюро економічної безпеки України до суду надійшло заперечення щодо відповіді на відзив, в якому представник відповідача не погодився з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, та наполягав на правомірності визначення грошового забезпечення позивача із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Представник відповідача зазначив, що доводи позивача щодо неможливості застосування фіксованого показника 2102 грн фактично ґрунтуються на положеннях Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 і від 22.05.2008 року №10-рп/2008, однак, на переконання відповідача, таке тлумачення не враховує положень статті 7 законів України про Державний бюджет України на відповідні роки. БЕБ наголосило, що протягом 20232026 років для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, застосовувався показник прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн. На думку представника відповідача, Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» як спеціальний закон визначає механізм формування посадового окладу, тоді як конкретне числове значення прожиткового мінімуму встановлюється статтею 7 закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Тому при обчисленні посадового окладу позивача, за позицією БЕБ, підлягав застосуванню саме показник 2102 грн, а застосування іншої величини виходило б за межі встановленого законодавством правового регулювання. Також представник відповідача заперечив проти посилань позивача на рішення Конституційного Суду України щодо недопустимості внесення законами про Державний бюджет України змін до інших законів. БЕБ зазначило, що законами про Державний бюджет України зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» не вносилися та його дія не зупинялася, натомість відповідними бюджетними законами встановлювалося конкретне числове значення соціального стандарту, що, на думку відповідача, належить до предмета їх правового регулювання. Щодо судової практики представник відповідача повторно послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24, в якій Велика Палата відступила від окремих попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування прожиткового мінімуму. Відповідач не погодився з твердженням позивача про нерелевантність цієї постанови з огляду на те, що вона стосувалася суддівської винагороди. За позицією БЕБ, визначальним для спірних правовідносин є не статус отримувача відповідної виплати, а тлумачення положень статті 7 закону про Державний бюджет України та правової природи передбаченого нею показника прожиткового мінімуму. При цьому представник відповідача звернув увагу на те, що позивач, заперечуючи можливість застосування постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24 через відмінність суб`єктного складу правовідносин, водночас сам посилається на низку постанов Верховного Суду, ухвалених у спорах щодо визначення суддівської винагороди. БЕБ зазначило, що від частини відповідних правових висновків Велика Палата Верховного Суду надалі відступила, а тому, на думку відповідача, попередня практика не може застосовуватися без урахування більш пізнього висновку Великої Палати Верховного Суду. Стосовно посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25, залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 року, представник відповідача зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норми права суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду. Також відповідач зауважив, що ухвала Верховного Суду від 29.06.2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №160/36729/25 є процесуальним рішенням і, на думку БЕБ, не свідчить про погодження Верховного Суду з висновками судів попередніх інстанцій по суті спору. Окремо представник відповідача заперечив релевантність постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19, на яку посилався позивач, зазначивши, що вона стосувалася перерахунку пенсії військового пенсіонера та оформлення оновленої довідки про грошове забезпечення за нормативним механізмом, передбаченим Законом України №2262-XII, Законом України №2011-XII, постановою Кабінету Міністрів України №704 та Порядком №45. Натомість у цій справі спір стосується безпосереднього визначення грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ відповідно до статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та постанови Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068. Крім того, представник відповідача не погодився з доводами позивача щодо можливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Посилаючись на частину шосту статті 12 КАС України та положення Закону України «Про запобігання корупції», БЕБ зазначило, що при визначенні порядку розгляду справи необхідно враховувати правовий статус посад, які обіймав позивач, та наявність передбаченого процесуальним законом винятку для службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З огляду на викладене представник Бюро економічної безпеки України просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження за участю представника БЕБ.

17.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Бюро економічної безпеки України Каспорової Ольги Вікторівни про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін відмовлено.

19.08.2026 року та 27.08.2026 року від представника Бюро економічної безпеки України до суду надійшли клопотання про долучення доказів, в яких представник відповідача зазначив, що відповідні докази та інформація подаються на виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 року про відкриття провадження у справі №160/20690/26, якою у БЕБ було витребувано документи та відомості, необхідні для розгляду справи. Представник відповідача повідомив, що витяги з наказів про призначення, переведення, встановлення стажу служби, присвоєння ОСОБА_1 спеціальних звань та його звільнення зі служби, у тому числі витяг з наказу БЕБ від 11.06.2026 року №175-к/ДСК-ДП «Про звільнення ОСОБА_2 », вже подавалися до суду разом із відзивом на позовну заяву 05.08.2026 року, у зв`язку із чим повторно не надавалися. Водночас відповідач пояснив, що наказ БЕБ від 11.06.2026 року №176-к/ДСК-ДП не стосується позивача, оскільки ним звільнено зі служби іншого працівника. Також БЕБ пояснило надання саме витягів із відповідних наказів, а не їх повних копій, тим, що відомості про посади та персональні дані осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, а також про їх належність до підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, віднесені до службової інформації. Оскільки позивач проходив службу у Головному підрозділі детективів, відповідач вважав, що повні тексти відповідних документів містять інформацію з обмеженим доступом, тому надав суду витяги, які містять необхідні для вирішення спору відомості. На підтвердження обставин проходження позивачем служби відповідачем також надано довідку про проходження служби ОСОБА_1 від 05.08.2026 року із відомостями про періоди проходження служби, займані ним посади та присвоєні спеціальні звання. Щодо нарахування грошового забезпечення представник відповідача зазначив, що інформація про розміри посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавок, доплат, премій та інших складових грошового забезпечення позивача за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року, а також помісячні відомості щодо їх нарахування та виплати відображені у довідці БЕБ від 31.07.2026 року №180/03-ф. При цьому БЕБ прямо підтвердило, що при визначенні посадового окладу та похідних від нього виплат упродовж 2023-2026 років застосовувало розрахункову величину прожиткового мінімуму 2102 грн. Представник відповідача пояснив, що застосування величини 2102 грн ґрунтувалося, за позицією БЕБ, на статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», пункті 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників БЕБ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068, та положеннях статті 7 законів України про Державний бюджет України на 2023-2026 роки. Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення також визначався Порядком, затвердженим наказом БЕБ від 14.05.2025 року №81. Відповідач зазначив, що окремих внутрішніх розрахунків щодо визначення іншої розрахункової величини не здійснювалося, оскільки нарахування проводилися безпосередньо із застосуванням показника 2102 грн. Крім того, відповідач надав розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні, зазначивши, що ОСОБА_1 звільнено зі служби 18.06.2026 року за власним бажанням та йому виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - за 11 років - у загальній сумі 185 707,09 грн. Щодо компенсації за невикористані відпустки БЕБ повідомило, що при звільненні позивачу нараховано та виплачено компенсацію за 2023 рік за 8 календарних днів щорічної основної та 1 день додаткової відпустки, за 2024 рік - за 16 днів основної та 3 дні додаткової відпустки, а за 2026 рік - за 11 днів основної та 3 дні додаткової відпустки. Водночас за 2025 рік компенсація не нараховувалася, оскільки, за твердженням відповідача, позивач використав усі належні йому 30 календарних днів основної та 4 календарні дні додаткової відпустки, що підтверджується відповідними наказами БЕБ. Стосовно індексації грошового забезпечення представник відповідача зазначив, що вона здійснювалася відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. При цьому БЕБ знову наголосило, що застосований ним при визначенні посадових окладів осіб зі спеціальними званнями прожитковий мінімум упродовж 2023-2026 років не змінювався та становив 2102 грн, а грошове забезпечення ОСОБА_1 за період служби індексувалося на індекс інфляції; відповідні суми відображені у довідці від 31.07.2026 року №180/03-ф. Таким чином, представник відповідача просив суд долучити до матеріалів справи надані Бюро економічної безпеки України докази та інформацію, подані на виконання ухвали суду від 20.07.2026 року у справі №160/20690/26, зокрема довідку про проходження служби, довідку про нараховані та фактично виплачені суми грошового забезпечення, розрахунок одноразової грошової допомоги, розрахунки компенсації за невикористані відпустки та відповідні витяги з наказів БЕБ.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 - у період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року проходив службу в Бюро економічної безпеки України на посадах гласних штатних працівників, які передбачали присвоєння спеціального звання Бюро економічної безпеки України. Зазначені обставини підтверджуються матеріалами особової справи позивача, витягами з відповідних наказів БЕБ, послужним списком, довідкою про проходження служби та іншими наявними у матеріалах справи доказами. У позовній заяві період проходження служби визначено саме з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року.

Так, наказом Бюро економічної безпеки України від 11.09.2023 року №197-к/ДСК-ДП позивача призначено на посаду старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) БЕБ (код посади 4.4.1.295), на якій він проходив службу з 12.09.2023 року по 19.09.2023 року.

У подальшому наказом БЕБ від 18.09.2023 року №208-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено на посаду старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) БЕБ (код посади 4.3.2.281), на якій позивач проходив службу з 19.09.2023 року по 30.01.2024 року.

При цьому відповідно до витягу зі штатного розпису Бюро економічної безпеки України на 2023 рік, погодженого Міністерством фінансів України та введеного в дію з 01.01.2023 року, для посади старшого детектива Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) було встановлено посадовий оклад у розмірі 46 244,00 грн. Зі змісту штатного розпису також убачається, що для чотирьох відповідних посад фонд заробітної плати за посадовими окладами становив 184 976,00 грн, а для восьми посад - 369 952,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, зазначений розмір посадового окладу - 46 244,00 грн відповідає добутку розрахункової величини 2102,00 грн та коефіцієнта 22 (2102,00 грн Ч 22 = 46 244,00 грн).

Наказом БЕБ від 14.09.2023 року №200-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання лейтенанта Бюро економічної безпеки України.

З матеріалів справи також убачається, що при визначенні надбавки за вислугу років позивачу враховувалися відповідні попередні періоди служби. Станом на 02.10.2023 року стаж служби ОСОБА_1 для виплати надбавки за вислугу років становив 6 років 4 місяці 19 днів.

Наказом БЕБ від 29.01.2024 року №14-к/ДСК-ДП позивача з 30.01.2024 року, у порядку просування по службі як переможця конкурсу на вищу посаду, призначено на посаду заступника керівника відділу Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) БЕБ (код посади 4.2.1.233), із встановленням посадового окладу в розмірі 45 193,00 грн на місяць. На зазначеній посаді позивач проходив службу з 30.01.2024 року по 15.03.2024 року.

Надалі наказом БЕБ від 15.03.2024 року №38-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 призначено на посаду заступника керівника відділу детективів Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) БЕБ (код посади 4.2.1.223), на якій він проходив службу з 15.03.2024 року по 18.06.2026 року.

Матеріалами справи підтверджено, що штатні розписи Бюро економічної безпеки України погоджувалися Міністерством фінансів України. Зокрема, штатний розпис БЕБ на 2024 рік було погоджено Мінфіном із місячним фондом заробітної плати за посадовими окладами 28 770 562,00 грн та штатною чисельністю центрального апарату 700 одиниць.

У 2025 році штатний розпис центрального апарату БЕБ також був предметом погодження Міністерства фінансів України. З матеріалів відповідного погодження вбачається, що Мінфін розглянув штатний розпис центрального апарату БЕБ разом із відповідними розрахунками та надав аркуш погодження.

У 2026 році Міністерством фінансів України погоджено штатний розпис центрального апарату БЕБ із місячним фондом заробітної плати 44 997 802,00 грн та штатною чисельністю 1 100 одиниць.

Разом із тим упродовж періоду перебування позивача на посаді заступника керівника відділу детективів його посадовий оклад фактично визначався у розмірі 45 193,00 грн, що арифметично відповідає добутку величини 2102,00 грн та тарифного коефіцієнта 21,5 (2102,00 грн Ч 21,5 = 45 193,00 грн).

Зазначена обставина фактично не є спірною між сторонами. У поданому на виконання ухвали суду клопотанні БЕБ зазначило, що інформація та документальне підтвердження застосованого при визначенні посадового окладу та інших складових грошового забезпечення позивача у 2023-2026 роках розміру прожиткового мінімуму - 2102 грн - наведені у довідці БЕБ від 31.07.2026 року №180/03-ф.

Отже, матеріалами справи документально підтверджено, що при визначенні посадового окладу позивача на посаді старшого детектива БЕБ виходило із розрахунку 2102,00 грн Ч 22 = 46 244,00 грн, а після призначення на посаду заступника керівника відділу детективів із розрахунку 2102,00 грн Ч 21,5 = 45 193,00 грн.

Водночас сторона позивача вважає, що посадовий оклад мав визначатися із застосуванням установленого законом на 1 січня відповідного календарного року загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до наведеного у позові розрахунку позивач вважає, що його посадовий оклад мав становити: за період з 12.09.2023 року по 31.12.2023 року - 59 048,00 грн (2684 грн Ч 22) замість 46 244,00 грн; з 01.01.2024 року по 30.01.2024 року - 66 616,00 грн (3028 грн Ч 22) замість 46 244,00 грн; з 01.02.2024 року по 31.12.2024 року - 65 102,00 грн (3028 грн Ч 21,5) замість 45 193,00 грн; з 01.01.2025 року по 31.12.2025 року - 65 102,00 грн (3028 грн Ч 21,5) замість 45 193,00 грн; з 01.01.2026 року по 18.06.2026 року - 71 552,00 грн (3328 грн Ч 21,5) замість 45 193,00 грн.

Наведене є саме позицією позивача щодо належного розміру посадового окладу, тоді як правомірність застосування відповідачем розрахункової величини 2102,00 грн становить предмет правової оцінки суду.

У подальшому наказом БЕБ від 03.09.2025 року №257-к позивачу присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта БЕБ, у матеріалах позову датою присвоєння зазначено 15.09.2025 року.

Матеріалами справи також підтверджено надання позивачу щорічних відпусток. Так, згідно з витягом із наказу БЕБ від 18.12.2025 року №178-вп, ОСОБА_1 надано частину щорічної основної оплачуваної відпустки за 2025 рік тривалістю 4 календарні дні - з 26.12.2025 року по 29.12.2025 року.

Наказом БЕБ від 05.02.2026 року №72-к ОСОБА_1 присвоєно спеціальне звання капітана Бюро економічної безпеки України, а наказом від 23.02.2026 року №95-к - чергове спеціальне звання старшого начальницького складу майора Бюро економічної безпеки України.

Наказом БЕБ від 27.02.2026 року №112-к позивачу встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років станом на 26.02.2026 року - 11 років 03 місяці 09 днів. Відповідним наказом Департаменту фінансів БЕБ доручено забезпечити здійснення належних нарахувань та виплат.

Таким чином, у 2026 році надбавка за вислугу років позивача обчислювалася у розмірі 35%. Із довідок та розрахункових документів убачається, що при посадовому окладі 45 193,00 грн відповідна складова місячного грошового забезпечення позивача становила 15 817,55 грн, а доплата за доступ до державної таємниці у розмірі 10% посадового окладу - 4 519,30 грн.

Наказом БЕБ від 11.06.2026 року №175-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено зі служби у Бюро економічної безпеки України з 18.06.2026 року із займаної посади заступника керівника відділу детективів Головного підрозділу детективів (на правах Департаменту) відповідно до підпункту 7 пункту 72 Положення про проходження служби особами, які мають спеціальні звання БЕБ - за власним бажанням. Станом на день звільнення вислуга років позивача у календарному обчисленні становила 11 років 07 місяців 01 день.

У день звільнення - 18.06.2026 року - позивачу були видані, зокрема, витяг із наказу про звільнення, витяг із послужного списку архівної особової справи, трудова книжка, грошовий атестат №42 та повідомлення про нараховані і виплачені при звільненні суми.

Відповідно до повідомлення БЕБ від 18.06.2026 року №75 про нараховані та виплачені суми при звільненні ОСОБА_1 нараховано: оклад грошового забезпечення - 27 115,80 грн; надбавку за вислугу років - 9 490,53 грн; доплату за спеціальне звання - 1 200,00 грн; доплату за доступ до державної таємниці - 2 711,58 грн; індексацію доходу - 83,87 грн; вихідну допомогу - 185 707,09 грн; компенсацію щорічної основної відпустки - 78 784,83 грн; компенсацію щорічної додаткової відпустки - 15 756,98 грн. Загальна сума нарахувань становила 320 850,68 грн. Із зазначеної суми утримано податок на доходи фізичних осіб у розмірі 57 753,13 грн та військовий збір у розмірі 16 042,53 грн; фактично виплачено 247 055,02 грн. Отримання зазначеного повідомлення позивач засвідчив 18.06.2026 року.

Матеріали справи дозволяють також установити механізм визначення одноразової грошової допомоги при звільненні. Згідно з наданим БЕБ розрахунком, місячне грошове забезпечення, прийняте відповідачем для такого розрахунку, становило 67 529,85 грн. Відсоток виплати одноразової грошової допомоги визначено у розмірі 25%, а кількість повних календарних років служби, за які вона виплачувалася, - 11 років. Унаслідок цього позивачу нараховано одноразову грошову допомогу у сумі 185 707,09 грн.

Із розрахунків компенсації за невикористані дні відпусток убачається, що при їх визначенні відповідач також виходив із місячного грошового забезпечення у сумі 67 529,85 грн, до якого включав посадовий оклад 45 193,00 грн, доплату за спеціальне звання 2 000,00 грн, надбавку за вислугу років 15 817,55 грн та доплату за доступ до державної таємниці 4 519,30 грн.

Зокрема, за невикористану щорічну основну відпустку за 2023 рік компенсацію розраховано за 8 календарних днів, виходячи із середньоденного заробітку 2 250,99 грн; сума компенсації становила 18 007,96 грн. За невикористану щорічну додаткову відпустку за 2023 рік компенсацію визначено за 1 календарний день у сумі 2 251,00 грн.

За 2024 рік компенсацію щорічної основної відпустки визначено за 16 календарних днів у сумі 36 015,92 грн, а щорічної додаткової відпустки - за 3 календарні дні у сумі 6 752,99 грн.

За 2026 рік компенсацію щорічної основної відпустки визначено за 11 календарних днів у сумі 24 760,95 грн, а щорічної додаткової відпустки за 3 календарні дні у сумі 6 752,99 грн.

Таким чином, загальний розмір компенсації щорічної основної відпустки при звільненні склав 78 784,83 грн (18 007,96 грн + 36 015,92 грн + 24 760,95 грн), а щорічної додаткової відпустки - 15 756,98 грн (2 251,00 грн + 6 752,99 грн + 6 752,99 грн), що узгоджується із сумами, відображеними у повідомленні №75 від 18.06.2026 року.

Крім того, довідкою БЕБ від 18.06.2026 року №134/03-90 підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у Бюро економічної безпеки України з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року, а також наведено помісячну інформацію щодо нарахування й виплати посадового окладу, надбавки за вислугу років, доплати за спеціальне звання, доплати за доступ до державної таємниці, щомісячної премії, грошової винагороди, відпускних, компенсацій та індексації. Зокрема, у довідці відображено посадовий оклад старшого детектива у розмірі 46 244,00 грн. довідка 18.06.26

Відповідно до довідки БЕБ від 31.07.2026 року №180/03-ф, поданої відповідачем на виконання ухвали суду, при визначенні посадових окладів та інших складових грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом 2023-2026 років БЕБ застосовувало величину прожиткового мінімуму 2102,00 грн. Ця обставина прямо підтверджена самим відповідачем у клопотанні про долучення доказів.

Отже, досліджені судом письмові докази у своїй сукупності свідчать, що протягом усього спірного періоду - з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року - посадовий оклад позивача та залежні від нього складові грошового забезпечення визначалися відповідачем із використанням розрахункової величини 2102,00 грн: для посади старшого детектива - із застосуванням коефіцієнта 22, унаслідок чого посадовий оклад становив 46 244,00 грн, а для посади заступника керівника відділу детективів - із застосуванням коефіцієнта 21,5, унаслідок чого посадовий оклад становив 45 193,00 грн.

Саме із зазначених фактичних розмірів посадового окладу відповідачем обчислювалися залежні від нього складові грошового забезпечення, а в подальшому - виплати, пов`язані зі звільненням позивача, у тому числі компенсація за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні.

Вважаючи, що застосування відповідачем розрахункової величини 2102,00 грн призвело до заниження посадового окладу та, як наслідок, інших залежних від нього виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Позивач просить, зокрема, визнати протиправними дії БЕБ щодо визначення та виплати грошового забезпечення, грошової винагороди, відпускних, індексації та компенсації за невикористані дні відпусток за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року без застосування величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2684 грн у 2023 році, 3028 грн у 2024 та 2025 роках і 3328 грн у 2026 році, та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату.

Таким чином, фактичні обставини щодо періоду проходження позивачем служби, займаних посад, застосованих коефіцієнтів, фактичних розмірів посадових окладів та використання відповідачем величини 2102,00 грн сторонами по суті не заперечуються. Спір між сторонами має насамперед правовий характер та полягає у визначенні того, яка саме величина прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягала застосуванню при обчисленні посадового окладу ОСОБА_1 у 2023-2026 роках, а відтак - чи існують правові підстави для перерахунку залежних від посадового окладу складових грошового забезпечення та виплат, здійснених при звільненні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та своєчасно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України саме на відповідача в адміністративних справах про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності покладається обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Предметом спору у цій справі є правомірність застосування Бюро економічної безпеки України під час визначення посадового окладу позивача у період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року величини 2102,00 грн, а не загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами фактично не заперечується, що відповідач при визначенні посадового окладу позивача на посаді старшого детектива застосував формулу 2102,00 грн Ч 22 = 46 244,00 грн, а після призначення позивача на посаду заступника керівника відділу детективів 2102,00 грн Ч 21,5 = 45 193,00 грн. Відповідач у поданих суду документах прямо зазначив, що саме величина 2102,00 грн застосовувалася при визначенні посадового окладу та похідних від нього складових грошового забезпечення позивача у 2023-2026 роках.

Витягом зі штатного розпису БЕБ на 2023 рік також підтверджено встановлення для посади старшого детектива посадового окладу у розмірі 46 244,00 грн.

Разом із тим саме факт закріплення певного розміру посадового окладу у штатному розписі не вирішує питання щодо його відповідності нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Щодо змісту гарантії, встановленої статтею 31 Закону №1150-IX.

Правові основи діяльності Бюро економічної безпеки України, статус його працівників та порядок їх грошового забезпечення визначаються Законом України від 28.01.2021 року №1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі - Закон №1150-IX).

Відповідно до статті 19 Закону №1150-IX служба в БЕБ є державною службою особливого характеру.

Статтею 31 Закону №1150-IX передбачено, що особи, які мають спеціальні звання БЕБ, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Водночас частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX установлена спеціальна законодавча гарантія, відповідно до якої посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, не може бути меншим 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

На виконання Закону №1150-IX постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 року №1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України.

Пунктом 2 цих Умов установлено механізм визначення посадових окладів осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт.

Отже, законодавець пов`язав визначення посадового окладу не з довільно визначеною сталою розрахунковою величиною, а безпосередньо з державним соціальним стандартом - прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим законом на 1 січня відповідного календарного року.

При цьому словосполучення «встановленого законом на 1 січня календарного року» має самостійне нормативне значення. Інакше його закріплення законодавцем у частині третій статті 31 Закону №1150-IX втрачало б практичний зміст.

За такого нормативного регулювання розмір посадового окладу особи зі спеціальним званням БЕБ повинен кореспондуватися зі зміною відповідного державного соціального стандарту на початок кожного календарного року.

Щодо правової природи величини 2102 грн.

Судом ураховано доводи відповідача про те, що законами України про Державний бюджет України на відповідні роки встановлювався прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, у розмірі 2102 грн.

Проте суд виходить із того, що застосування такого показника до спірних правовідносин не може здійснюватися відокремлено від змісту спеціальної гарантії, безпосередньо встановленої частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX.

Закон №1150-IX не містить припису про те, що для осіб зі спеціальними званнями БЕБ застосовується прожитковий мінімум, установлений для визначення посадових окладів «працівників інших державних органів».

Навпаки, спеціальна норма безпосередньо оперує категорією «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року».

Більше того, Кабінет Міністрів України у постанові №1068, прийнятій саме на виконання Закону №1150-IX, також не встановив для БЕБ фіксованої величини 2102 грн, а відтворив механізм щорічного визначення посадового окладу залежно від прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року.

За таких обставин використання величини 2102 грн фактично призвело до того, що протягом декількох календарних років зміна встановленого законом прожиткового мінімуму не впливала на розмір посадового окладу позивача, хоча Закон №1150-IX прямо пов`язує відповідний оклад із показником, установленим на 1 січня календарного року.

Щодо актуальної позиції Верховного Суду про заміну динамічного прожиткового мінімуму сталою величиною.

При вирішенні цього спору суд ураховує постанову Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24.

У цій справі Верховний Суд досліджував правомірність заміни передбаченого нормативним регулюванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, сталою грошовою величиною.

Судова палата наголосила, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Зокрема, на 01.01.2024 року він становив 3028 грн.

Особливого значення для цього спору набуває сформульований Верховним Судом підхід, відповідно до якого заміна прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, сталою розрахунковою величиною нівелює сам механізм нормативного регулювання, за яким розміри посадових окладів мають змінюватися разом зі зміною прожиткового мінімуму.

У постанові від 17.02.2026 року Верховний Суд відступив від попередніх висновків, за якими протягом певного періоду допускалося використання фіксованої величини 1762 грн замість прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня календарного року, та сформулював висновок про застосування саме останнього.

Суд усвідомлює, що справа №520/5814/24 стосувалася грошового забезпечення військовослужбовця для цілей перерахунку пенсії та застосування постанови Кабінету Міністрів України №704, тоді як ця справа стосується грошового забезпечення особи зі спеціальним званням БЕБ.

Однак суд ураховує не тотожність суб`єктного складу справ, а сформульований Верховним Судом загальний підхід до співвідношення динамічного державного соціального стандарту та сталої розрахункової величини.

У справі, яка розглядається, цей аргумент є навіть більш вагомим, оскільки прив`язка посадового окладу до прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня календарного року, передбачена не лише підзаконним нормативно-правовим актом, а безпосередньо частиною третьою статті 31 Закону №1150-IX.

Тому встановлена законом гарантія не може бути нівельована таким тлумаченням бюджетного законодавства, за якого незалежно від зміни прожиткового мінімуму у 2023, 2024, 2025 та 2026 роках посадовий оклад продовжує визначатися з однієї незмінної величини 2102 грн.

Щодо постанови Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24.

Судом ретельно враховано й постанову Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24, на яку посилається відповідач.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій та відмовила у задоволенні позову.

Разом із тим справа №240/9028/24 стосувалася суддівської винагороди та спеціального механізму її визначення відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Велика Палата сформулювала висновок щодо показника прожиткового мінімуму, який бюджетними законами був безпосередньо визначений для цілей обчислення базового розміру посадового окладу судді.

Тому суд не вбачає підстав для механічного перенесення висновку Великої Палати зі спору про суддівську винагороду на правовідносини щодо грошового забезпечення осіб зі спеціальними званнями БЕБ.

Частина п`ята статті 242 КАС України вимагає врахування висновків Верховного Суду саме при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Це передбачає необхідність встановлення подібності правовідносин, а не формальне застосування правової позиції лише через те, що в обох справах згадується величина 2102 грн.

У цій справі спеціальною нормою є частина третя статті 31 Закону №1150-IX, яка встановлює окрему державну гарантію для осіб зі спеціальними званнями БЕБ та безпосередньо визначає мінімальний посадовий оклад через прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений законом на 1 січня календарного року.

Саме такої норми Велика Палата у справі №240/9028/24 щодо працівників БЕБ не тлумачила.

Відтак висновок Великої Палати у справі №240/9028/24 враховується судом, однак не усуває необхідності безпосереднього застосування до позивача спеціальної норми статті 31 Закону №1150-IX.

Щодо пріоритету закону над підзаконним регулюванням та адміністративною практикою.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У постанові від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24 Верховний Суд саме з огляду на принцип пріоритетності актів вищої юридичної сили не погодився із застосуванням підзаконного регулювання, яке замінило динамічний прожитковий мінімум сталою величиною.

У цьому контексті суд зазначає, що ні штатний розпис БЕБ, ні факт його погодження Міністерством фінансів України, ні фінансові розрахунки відповідача не можуть змінити законодавчу гарантію, встановлену статтею 31 Закону №1150-IX.

Витяг зі штатного розпису за 2023 рік підтверджує, що БЕБ фактично встановило посадовий оклад старшого детектива в розмірі 46 244 грн. штат розпис

Однак штатний розпис є документом організаційно-фінансового характеру і не має юридичної сили закону. Тому погодження Міністерством фінансів України штатного розпису із відповідним посадовим окладом не звільняло відповідача від обов`язку дотримуватися спеціальної законодавчої гарантії, встановленої статтею 31 Закону №1150-IX.

Щодо належного розміру посадового окладу позивача.

За матеріалами позову та дослідженими судом документами загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб становив:

2684 грн - станом на 01.01.2023 року; 3028 грн - станом на 01.01.2024 року; 3028 грн - станом на 01.01.2025 року; 3328 грн - станом на 01.01.2026 року.

Позивач у позовній заяві навів відповідний розрахунок належного, на його думку, посадового окладу: за період з 12.09.2023 року по 31.12.2023 року - 59 048 грн (2684 Ч 22) замість фактично встановлених 46 244 грн; з 01.01.2024 року по 30.01.2024 року - 66 616 грн (3028 Ч 22) замість 46 244 грн; з 01.02.2024 року по 31.12.2024 року - 65 102 грн (3028 Ч 21,5) замість 45 193 грн; протягом 2025 року - 65 102 грн (3028 Ч 21,5) замість 45 193 грн; з 01.01.2026 року по 18.06.2026 року - 71 552 грн (3328 Ч 21,5) замість 45 193 грн. Ці розрахунки та фактичні суми наведені безпосередньо у позові.

Водночас суд звертає увагу, що встановлення права позивача на перерахунок не означає необхідності суду самостійно визначати остаточну суму заборгованості за кожний місяць служби, оскільки проведення відповідного нарахування належить до компетенції відповідача та потребує врахування фактично відпрацьованого часу, періодів відпусток, розміру надбавок, премій, грошової винагороди, індексації, фактично виплачених сум та належних утримань.

Тому належним способом захисту є зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплатити різницю з урахуванням уже виплачених сум.

Щодо похідних складових грошового забезпечення.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовий оклад є розрахунковою базою для низки інших складових грошового забезпечення позивача.

Відтак неправильне визначення посадового окладу неминуче впливає на ті виплати, які визначаються у відсотковому відношенні до нього або з урахуванням місячного грошового забезпечення.

Зокрема, у грошовому атестаті №42 від 18.06.2026 року зазначено місячний посадовий оклад позивача 45 193,00 грн, доплату за спеціальне звання - 2000,00 грн та надбавку за вислугу років - 15 817,55 грн.

При звільненні позивачу нараховано, серед іншого, вихідну допомогу у сумі 185 707,09 грн, компенсацію щорічної основної відпустки - 78 784,83 грн та компенсацію щорічної додаткової відпустки - 15 756,98 грн.

Із розрахунку вихідної допомоги вбачається, що відповідач виходив із місячного грошового забезпечення 67 529,85 грн, застосував 25% такого забезпечення за кожний із 11 повних календарних років служби та визначив одноразову допомогу в сумі 185 707,09 грн.

Аналогічно при розрахунку компенсації за невикористані відпустки відповідач виходив із місячного грошового забезпечення 67 529,85 грн, до складу якого включав посадовий оклад 45 193,00 грн, доплату за спеціальне звання 2000,00 грн, надбавку за вислугу років 15 817,55 грн та доплату за доступ до державної таємниці 4519,30 грн.

Отже, встановлення судом неправильності вихідної розрахункової бази - посадового окладу - обумовлює необхідність перерахунку тих складових та виплат, розмір яких безпосередньо залежав від такого окладу.

Щодо грошової винагороди.

З матеріалів справи також убачається, що позивачу у відповідні періоди виплачувалася грошова винагорода, розмір якої визначався виходячи із фактично встановленого відповідачем посадового окладу.

У позові зазначено, що у серпні-листопаді 2025 року грошова винагорода нараховувалася у розмірі 45 193 грн, у грудні 2025 року - 40 673,70 грн (90%), у лютому 2026 року - 36 154,40 грн (80%), у березні 2026 року - 22 596,50 грн (50%).

Оскільки відповідні відсотки застосовувалися до посадового окладу, визначеного відповідачем із величини 2102 грн, така грошова винагорода також підлягає перерахунку виходячи з належного посадового окладу за відповідний календарний рік.

При цьому суд не визначає конкретну остаточну суму такої винагороди, оскільки відповідач має провести її перерахунок із застосуванням фактичного відсотка винагороди, встановленого позивачу за кожний відповідний місяць.

Щодо індексації.

Щодо вимог про перерахунок індексації суд зазначає, що індексація грошових доходів населення має компенсаторний характер та спрямована на підтримання купівельної спроможності доходів в умовах зростання споживчих цін.

Із повідомлення №75 від 18.06.2026 року вбачається, що при остаточному розрахунку позивачу нараховано індексацію у сумі 83,87 грн.

Разом із тим у частині індексації перерахунок повинен здійснюватися лише тією мірою, якою відповідно до законодавства про індексацію зміна належного розміру грошового забезпечення впливає на суму індексації. Сам факт задоволення основної вимоги не надає суду підстав механічно визначати індексацію як певний відсоток від нового посадового окладу.

Отже, відповідач при виконанні рішення суду має провести відповідний розрахунок згідно з нормативними правилами індексації доходів за кожний спірний період.

Щодо ефективного способу захисту.

Відповідно до статті 245 КАС України при задоволенні позову суд має обрати такий спосіб захисту, який реально відновлює порушене право та не потребує повторного звернення особи до суду з того самого питання.

У спірних правовідносинах одного лише визнання протиправними дій відповідача недостатньо, оскільки внаслідок застосування неправильної розрахункової величини позивачу протягом тривалого періоду фактично нараховувалися та виплачувалися грошове забезпечення та похідні виплати у меншому розмірі.

Тому ефективним способом відновлення порушеного права є одночасне визнання протиправними відповідних дій БЕБ та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату належних сум із урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому таке зобов`язання не є втручанням суду у дискреційні повноваження відповідача, оскільки після встановлення судом належної розрахункової величини у відповідача не залишається свободи вибору щодо того, застосовувати чи не застосовувати її. За відповідачем залишається здійснення відповідних арифметичних розрахунків на підставі первинних документів про проходження служби та фактичні виплати.

Системний аналіз частини третьої статті 31 Закону №1150-IX у взаємозв`язку з постановою Кабінету Міністрів України №1068 дає суду підстави для висновку, що законодавець установив для осіб зі спеціальними званнями БЕБ динамічну гарантію грошового забезпечення, пов`язавши посадовий оклад із прожитковим мінімумом для працездатних осіб, установленим законом на 1 січня кожного календарного року.

Застосування відповідачем протягом 2023-2026 років незмінної величини 2102 грн, незважаючи на зміну встановленого законом прожиткового мінімуму для працездатних осіб, фактично нівелювало закладений законодавцем механізм щорічного визначення посадового окладу.

Такий підхід узгоджується з актуальною правовою позицією Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка у постанові від 17.02.2026 року у справі №520/5814/24 наголосила на неправомірності заміни передбаченого нормативним регулюванням прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня календарного року, сталою грошовою величиною та відступила від попереднього протилежного підходу.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 року у справі №240/9028/24 судом враховано, проте він сформульований у правовідносинах щодо суддівської винагороди та не містить висновку щодо застосування частини третьої статті 31 Закону №1150-IX до осіб зі спеціальними званнями БЕБ.

За таких обставин суд доходить висновку, що при визначенні посадового окладу позивача відповідач мав виходити із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а саме: 2684 грн у 2023 році, 3028 грн у 2024 році, 3028 грн у 2025 році та 3328 грн у 2026 році, із застосуванням відповідного коефіцієнта для займаної позивачем посади.

Відповідно, посадовий оклад позивача мав визначатися з урахуванням коефіцієнта 22 для посади старшого детектива та коефіцієнта 21,5 для посади заступника керівника відділу детективів, а саме: з 12.09.2023 року - виходячи із 2684 грн Ч 22; з 01.01.2024 року до моменту зміни посади - 3028 грн Ч 22; надалі у 2024-2025 роках - 3028 грн Ч 21,5; у 2026 році - 3328 грн Ч 21,5, з урахуванням фактично відпрацьованого часу та вже виплачених сум.

Оскільки розмір низки інших складових грошового забезпечення та виплат при звільненні є похідним від посадового окладу, перерахунку підлягають також ті надбавки, доплати, премії, грошова винагорода, відпускні, компенсації за невикористані дні відпусток та одноразова грошова допомога при звільненні, при визначенні яких фактично використовувався занижений посадовий оклад.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірності застосування до грошового забезпечення ОСОБА_1 протягом спірного періоду сталої величини 2102 грн замість установленого законом на 1 січня відповідного календарного року прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на викладене, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України та врахувавши висновки Верховного Суду щодо співвідношення прожиткового мінімуму, установленого законом на 1 січня календарного року, зі сталою розрахунковою величиною, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Бюро економічної безпеки України та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату належних ОСОБА_1 сум з урахуванням фактично виплаченого.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України», п. 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суди повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Тож, залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Зазначене вище в сукупності свідчить про обґрунтованість доводів позивача про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 КАС України, не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Разом із тим пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При вирішенні питання щодо застосування зазначеної пільги суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.03.2025 року у справі №620/7893/24, адміністративне провадження №К/990/41669/24, відповідно до якого пільга, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI, поширюється на спори щодо зобов`язання вчинити певні дії, пов`язані зі стягненням заробітної плати (грошового забезпечення), у тому числі на вимоги щодо належного нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

З огляду на предмет цього спору, який стосується належного нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення та похідних від нього виплат, у тому числі одноразової грошової допомоги при звільненні, суд доходить висновку, що позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону №3674-VI звільнений від сплати судового збору.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що при зверненні до суду позивачем фактично сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №1262-1964-0442-6769 від 15.07.2026 року.

Таким чином, оскільки позивач в силу закону звільнений від сплати судового збору, підстави для стягнення сплаченої ним суми судового збору з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань у порядку статті 139 КАС України відсутні, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат у цій частині судом не вирішується.

При цьому фактична сплата позивачем судового збору за наявності передбаченої законом пільги не позбавляє його права на повернення відповідної суми у встановленому законом порядку.

Отже, позивач має право звернутися до суду із відповідною заявою (клопотанням) про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1331,20 грн, після чого питання про її повернення підлягає вирішенню судом у порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум заробітної плати (грошового забезпечення), грошової винагороди, відпустки, індексації та грошової компенсації за невикористані дні відпусток ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік; у 2024 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік; у 2025 році у розмірі 3028 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік; у 2026 році у розмірі 3328 гривень встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік.

Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328 гривень, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за період з 12.09.2023 року по 18.06.2026 року заробітну плату (грошове забезпечення), грошову винагороду, відпустку, індексацію та грошову компенсацію за невикористані дні відпусток у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн.; у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн.; у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн.; у 2026 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік від 03 грудня 2025 року № 4695-IX у розмірі 3328 грн, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 одноразову грошову допомогу із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році у розмірі 3328 гривень встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік, з урахуванням проведених виплат.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник