YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Вінницька область

/

Вінницький окружний адміністративний суд

Рішення № 140283225, 02.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення

02.10.2026

Номер справи

120/11611/26

Номер документу

140283225

Форма судочинства

Адміністративне

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2026 р. Справа № 120/11611/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії правових наук України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Національної академії правових наук України (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю відповідача щодо не належного розгляду звернення позивача №394 від 26.03.2026.

Ухвалою від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17.08.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема зазначає, що спір виник через ненадання Національною академією правових наук України відповіді на звернення вимогу ОСОБА_1 від 26.03.2026 року, яке було другим, повторним його зверненням до НАПрН України вже після надання йому науково-правового висновку з питань, порушених ним у первісному зверненні від 26.02.2026 року, тобто загалом третім зверненням позивача до НАПрН з одного і того ж питання.

Відповідач звертає увагу суду на те, що позивач у відповідь на первісне звернення від 26.02.2026 року отримав науково-правовий висновок, підготовлений фахівцями Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України, наданого позивачеві із супровідним листом від 04.03.2026 року вих. № 231 зі всіх порушених ним питань, але через незадоволення відповідями вимагав надати йому інший висновок з урахуванням його доводів та пояснень від 05.03.2026 року. Як вбачається зі звернень позивача до Національної академії правових наук України, він вимагав від Академії науково-правового висновку заздалегідь визначеного змісту, який би підтверджував правильність його позиції та спростовував висновки Ямпільського районного суду Вінницької області, викладені ним в рішенні по справі № 153/826/25 від 11.08.2025.

Національна академія правових наук України просить суд зважати на положення частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, не розглядаються. Тобто, якщо керівники та посадові особи наукових установ мають в обов`язковому порядку надавати відповіді на звернення громадян за результатами розгляду заяв (клопотань), то вони також мають право не розглядати повторні звернення від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Відповідач також зауважує, що вимога позивача надати йому висновок конкретного, заздалегідь визначеного змісту є протиправною та не могла бути задоволена Національною академією правових наук України, адже вона суперечить чинному законодавству про наукову і науково-технічну діяльність та про академічну доброчесність.

Отже, відповідач вважає, що вимога позивача щодо надання йому науково-правового висновку конкретного, заздалегідь визначеного змісту (з урахуванням пояснень та доповнень позивача від 05.03.2026 року), який не узгоджується з науково-правовим висновком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як наукових працівників НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН, а отже й суб`єктів академічної діяльності, наданим позивачеві супровідним листом НАПрН від 04.03.2026 року, є нічим іншим як схилянням до порушення академічної доброчесності, а саме схилянням до фальсифікації.

Таким чином, Національна академія правових наук України вважає підготовлений ОСОБА_2 та ОСОБА_3 науково-правовий висновок, спрямований позивачеві листом від 04.03.2026 року, таким, що не викликає сумніву щодо його належного експертного рівня та правильності викладених в ньому наукових результатів прикладного дослідження, яке було проведено вказаними науковими працівниками.

26.08.2026 до суду від позивача надійшла заява, у якій він висловив заперечення проти відзиву, зазначивши, що наданий йому раніше висновок не підписаний виконавцями Лялюком О.Ю. та ОСОБА_3 , не має гербової печатки, а тому суперечить ДСТУ 4163:2020 та не є офіційним документом.

Також позивач просив:

1) Визнати незаконними дії юридичної особи з назвою НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ в частині надання ОСОБА_4 Скакуну Науково-правового висновку, оформленого з порушенням інструкції з діловодства та з порушенням чинних стандартів оформлення організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163:2020).

2) Зобов`язати юридичну особу з назвою НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ надіслати на поштову адресу Людини Олександра Івановича Скакуна листом з повідомленням про вручення Науково-правовий висновок оформлений належним чином.

3) Відмовити юридичній особі з назвою НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ у прийнятті та розгляді Відзиву від 17.08.26 р. № 685 по справі № 120/11611/26, як процесуального документу, в якому зазначено неналежного Позивача, а саме якогось громадянина України ОСОБА_1 , а не ОСОБА_4 Скакуна Власника Основного Кредитора.

Надаючи оцінку вимогам позивача, викладених у заяві від 26.08.2026, про визнання незаконними дій відповідача щодо оформлення первісного науково-правового висновку без дотримання ДСТУ 4163:2020 та зобов`язання надіслати належно оформлений висновок, суд зазначає, що предметом розгляду в даній адміністративній справі є виключно протиправна бездіяльність відповідача щодо розгляду звернення позивача № 394 від 26.03.2026. Правова оцінка форми та порядку надіслання попереднього висновку від 04.03.2026 виходить за межі предмета спору у цій справі, а тому не може бути розглянута судом у межах цього провадження.

При цьому, суд враховує, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Вимога позивача про відмову у прийнятті відзиву відповідача з мотивів того, що його прописано як «громадянина України», а не « ОСОБА_5 », є безпідставною, оскільки сторонами в адміністративному процесі є фізичні та юридичні особи, а зазначення повного імені позивача в алфавітно-анкетному порядку (« ОСОБА_1 ») є стандартною процесуальною вимогою для ідентифікації сторін судовою системою. Таке написання повністю відповідає офіційно-діловому стилю, не є порушенням ч. 6 ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» чи § 49 Українського правопису, і не може розцінюватися як приниження гідності чи «дегуманізація».

Відтак, підстави для повернення або відмови у прийнятті відзиву відсутні.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.02.2026 ОСОБА_6 звернувся до Національної академії правових наук України зі зверненням-вимогою, в якій вимагав, враховуючи основні завдання Національної академії правових наук України та з метою здійснення науково-експертної та науково-методичної роботи задля підвищення якості правотворчої та правозастосовної діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, з метою надання науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, з метою забезпечення сталої правової визначеності, надати науково-практичні рекомендації та роз`яснення до ст. 30 п. а) п/п. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме :

1) У який конкретний і не заборонений чинним законодавством спосіб, за якою конкретною процедурою виконавчі органи місцевих рад України мають (зобов`язані) забезпечувати населення територіальних громад паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями ?

2) Чи є забезпечення виконавчими органами місцевих рад України населення територіальних громад паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями, обов`язком виконавчих органів місцевих рад України в рамках власних (самоврядних) повноважень і якими законодавчими нормами це передбачено (встановлено)?

3) Науково-практичні рекомендації та роз`яснення щодо поставлених питань надіслати у найкоротший строк поштовим листом на поштову адресу з повідомленням про вручення та одночасно надіслати на електронну адресу. (Підстава/право - ст. 34 Конституції України).

На звернення позивача від 23.02.2026 Національною академією правових наук України направлено супровідний лист від 04.03.2026 №231 та науково-правовий висновок, підготовлений фахівцями Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

Вважаючи, що науково-правовий висновок не відповідає нормам діючого законодавства, висновки і логіка відповідача є хибними і такими, що не відповідають та протирічать імперативним приписам ст. 140, ст. 142, ст. 95 Конституції України, 05.03.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із зверненням-вимогою, в якій вимагав (дослівно):

"1) Враховуючи вище викладені доводи та пояснення, розглянути повторно питання, поставлені у зверненні від 23.02.26 та надати об`єктивні та належним чином обґрунтовані Науково-практичні рекомендації і роз`яснення щодо поставлених питань.

2) Забороняю прописувати моє ім`я, по батькові, прізвище з порушенням вимог Українського правопису. Згідно параграфу 49 Українського правопису ім`я людини слід писати з великої літери Тарас Шевченко, Олександр Скакун. При цьому спочатку пишеться Ім`я людини, потім по батькові, потім прізвище ОСОБА_7 .

Також, назву держави України слід прописувати з великої літери Україна, а не УКРАЇНА.

Нагадую !!! Згідно ЗУ «Про забезпечення функціонування української мови як державної»

Стаття 1. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні

Навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах, зокрема навмисне застосування її з порушенням вимог українського правопису і стандартів державної мови, а також створення перешкод та обмежень у застосуванні української мови тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

3) До мене звертатися у повній відповідності до моєї заявленої правосуб`єктності Людина та мого заявленого конституційно-правового статусу Власник Основний Кредитор у відношеннях з державою. (ст. 6 Загальної декларації прав людини) . На це моя воля !!!

4) Науково-практичні рекомендації та роз`яснення щодо поставлених питань надіслати у найкоротший строк поштовим листом на мою поштову адресу з повідомленням про вручення та одночасно надіслати на мою електронну адресу. (Підстава/право - ст. 34 Конституції України)".

Листом від 06.03.2026 №235 відповідачем повідомлено позивача про те, що 05.03.2026 ОСОБА_1 звернувшись з проханням до Національної академії правових наук України надати науково-правовий висновок щодо питань порушених у листі, ідучи на зустріч, фахівцями Академії був підготовлений і направлений науково-правовий висновок (лист від 04.03.2026 №231), який базується на нормах чинного законодавства. Вочевидь зміст цього висновку останнього не задовольнив і він знову звернувся до Академії з новими вимогами. З огляду на зазначене, поінформовано, що згідно зі Статутом НАПрН України фахівці Академії надають науково-правові висновки виключно на звернення органів державної влади та місцевого самоврядування, судових та правоохоронних органів, народних депутатів. Громадяни України отримують правову допомогу у встановленому порядку згідно чинного законодавства.

06.03.2026 позивач звернувся до відповідача в якому повторно вимагав надати компетентні, аргументовані, обґрунтовані науково-правові висновки та роз`яснення до ст. 30 п. а) п/п. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідь на дане звернення відповідач надіслав на електронну адресу позивача науково-правовий висновок, підготовлений на звернення від 23.02.2026.

26.03.2026 не погодившись з вказаним висновком Національної академії правових наук України позивач (втретє) звернувся до відповідача зі зверненням-вимогою, в якому вимагав (дослівно):

"1. З урахуванням вище викладених мною доводів та пояснень, доводів та пояснень, викладених у моєму зверненні від 05.03.26 р., розглянути повторно питання, поставлені у моєму зверненні від 23.02.26 р. та надати об`єктивні та належним чином обґрунтовані Науково-практичні рекомендації і роз`яснення щодо поставлених питань з чітким дотриманням та врахуванням норм чинного законодавства України, прав та інтересів людини.

2. До мене звертатися у повній відповідності до моєї заявленої правосуб`єктності Людина та мого заявленого конституційно-правового статусу Власник Основний Кредитор у відношеннях з державою. (ст. 6 Загальної декларації прав людини). На це моя воля !!!

Вважаю, що тільки тупий баран, дебіл або імбіцил не зрозуміє що саме від нього вимагається.

3. Оформлені належним чином компетентні науково-практичні рекомендації та роз`яснення щодо поставлених питань надати за підписом відповідальних осіб.

4. Обґрунтовані належним чином компетентні науково-практичні рекомендації та роз`яснення щодо поставлених питань надіслати у найкоротший строк поштовим листом на мою поштову адресу з повідомленням про вручення та одночасно надіслати на мою електронну адресу. (Підстава/право - ст. 34 Конституції України)".

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не надання відповіді на його звернення від 26.03.2026 №394 у визначені законом строки, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм ст. 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 № 393/96 (далі - Закон № 393/96).

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Згідно із положеннями ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Звернення про надання безоплатної правничої допомоги розглядаються в порядку, встановленому Законом України "Про безоплатну правничу допомогу".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Приписами ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону України «Про звернення громадян» визначено обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, у разі надходження до органу звернення громадянина, відповідний орган у визначений строк повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені у цьому зверненні обставини та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення. Це закономірно означає, що орган, до якого відбулося звернення, зобов`язаний надати мотивовану та обґрунтовану відповідь або прийняти рішення про відмову у задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні, скарзі).

В ході розгляд справи судом встановлено, що 23.02.2026 ОСОБА_6 звернувся до Національної академії правових наук України зі зверненням-вимогою, в якій вимагав надати науково-практичні рекомендації та роз`яснення до ст. 30 п. а) п/п. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме :

1) У який конкретний і не заборонений чинним законодавством спосіб, за якою конкретною процедурою виконавчі органи місцевих рад України мають (зобов`язані) забезпечувати населення територіальних громад паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями ?

2) Чи є забезпечення виконавчими органами місцевих рад України населення територіальних громад паливом, електроенергією, газом та іншими енергоносіями, обов`язком виконавчих органів місцевих рад України в рамках власних (самоврядних) повноважень і якими законодавчими нормами це передбачено (встановлено)?

3) Науково-практичні рекомендації та роз`яснення щодо поставлених питань надіслати у найкоротший строк поштовим листом на поштову адресу з повідомленням про вручення та одночасно надіслати на електронну адресу. (Підстава/право - ст. 34 Конституції України).

На звернення позивача від 23.02.2026 Національною академією правових наук України направлено супровідний лист від 04.03.2026 №231 та науково-правовий висновок, підготовлений фахівцями Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України.

Вважаючи, що науково-правовий висновок не відповідає нормам діючого законодавства, висновки і логіка відповідача є хибними і такими, що не відповідають та протирічать імперативним приписам ст. 140, ст. 142, ст. 95 Конституції України, 05.03.2026 позивач повторно звернувся до відповідача із зверненням-вимогою, в якій вимагав розглянути повторно питання, поставлені у зверненні від 23.02.26 та надати об`єктивні та належним чином обґрунтовані Науково-практичні рекомендації і роз`яснення щодо поставлених питань.