Рішення № 140283049, 02.10.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/6982/26

2/465/5236/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

02.10.2026 року м.Львів

Суддя Франківського районного в складі головуючої судді Кушнір Б.Б.,

за участю секретаря судового засідання Пони Ю.Л.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Стефанюка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» про визнання трудових відносин припиненими, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Стефанюк Василь Петрович, звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою до Повного товариства «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ" про визнання трудових відносин припиненими.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 працював у ПТ «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» на посаді касира-експерта. За домовленістю сторін трудові відносини між Позивачем та Відповідачем фактично були припинені з 1 січня 2022 року, надалі заробітна плата Відповідачем Позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Вказує, що на даний час ОСОБА_1 не може офіційно працевлаштуватися, оскільки відсутнє підтвердження про звільнення його з попереднього місця роботи у відповідача. З часу прийняття на роботу і до цього часу Позивач не отримував від Відповідача жодного наказу про звільнення та жодного повідомлення про звільнення. Тобто, юридично Позивач до цього часу залишається офіційно працевлаштованим у Відповідача та через відсутність Відповідача за місцем реєстрації, Позивач позбавлений можливості у передбачений законом спосіб оформити своє звільнення.

Таким чином, на думку позивача, його право на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ст. 38 КЗпП України, також право щодо вільного вибору праці було порушено відповідачем.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 липня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ" про визнання трудових відносин припиненими прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) учасників справи.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання повторно явку представника не забезпечив. Так, судом, відповідно до частини 7 статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місцезнаходження відповідача: м.Львів, пл.Берестейської унії (колишня назва - площа Липнева), буд.9, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені представнику відповідача належним чином.

Клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відзиву на позовну заяву до суду не подано, про причини неявки суду не повідомлено.

Крім того, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційній веб сторінці суду.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду докази неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 23 липня 2026 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Повне товариство «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» зареєстроване в Україні з 30.10.2003 за адресою: м. Львів, площа Липнева, буд.9.

З 2 червня 2020 року позивач ОСОБА_1 працював у «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» на посаді касира-експерта, що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, сформоване у вигляді довідки Пенсійного фонду Украхни від 26.05.2026.

Як вбачається з довідок Пенсійного фонду України за формою ОК-5, ОК-7, Повне товариство «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» здійснювало нарахування заробітної плати та страхових платежів позивачу ОСОБА_1 за період червень 2020-грудень 2021 роки, з січня 2022 року відомості про нарахування відсутні.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданої АТ КБ "ПриватБанк" вбачається отримання заробітної плати від Ломбард платинум капітал востаннє 20.01.2022 року.

01 червня 2026 року ОСОБА_1 надіслав на юридичну адресу місця розташування відповідача заяву про звільнення за власним бажанням, що підтверджується рекомендованим листом з описом вкладення, яке не вручено алресату та повернулося позивачу із відміткою "адресат відсутній" .

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.

Своє бажання про звільнення за ст. 38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Отже, право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 наголошував на порушенні його права на працю зі сторони відповідача, оскільки в позасудовому порядку вирішити питання щодо припинення трудових відносин не можливо, він вимушений звернутися до суду.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина 3 статті 38 КЗпП України).

Наведене в сукупності свідчить, що стаття 38 КЗпП України зобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першій статті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Суд зазначає, що поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 6 статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи. Для звільнення працівника без поважних причин обов`язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижні до звільнення. У такому разі роботодавець зобов`язаний звільнити працівника у встановленому порядку.

Приписи ст. 22 КЗпП України та ст. 43 Конституції України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи викладене, оскільки, позивач висловив у формі направлення заяви та наразі висловлює своє бажання звільнитися із займаної посади, проте не має можливості цього зробити, тобто реалізувати своє право гарантоване Конституцією України на вільний вибір професії, оскільки таке звільнення є неможливим без дій роботодавця, тому такі порушені права мають бути відновлені в судовому порядку, зокрема шляхом припинення трудових відносини ОСОБА_1 з Повним товариством «Ломбард палатинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» на підставі п.4 ч.1 ст.36, ст. 38 КЗпП України - у зв`язку із розірванням трудового договору з ініціативи працівника.

Дані обставини не спростовані відповідачем.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 369/1906/18 (провадження № 61-1706св22) вказано, що "за змістом статті 38 КЗпП України, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно. Отже праву працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням за умови попередження роботодавця за два тижні відповідно до частини першої статті 38 КЗпП України кореспондується обов`язок роботодавця оформити відповідним наказом звільнення та виконати обов`язки, визначені статтями 47, 116 КЗпП України. Чинне законодавство не визначає випадки, у яких роботодавець може відмовити працівнику у звільненні за власним бажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення".

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, про що зазначено в постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

Викладене свідчить, що за обставин, коли працівник позбавлений можливості розірвати трудовий договір з роботодавцем у порядку, передбаченому КЗпП України, то ефективним способом захисту порушеного права працівника буде ухвалення судом рішення про визнання трудових відносин між сторонами припиненими.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання трудових відносин припиненими, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням.

Крім того, в зв`язку з розглядом даної справи в суді, позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 1 064,96 грн.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 1 064, 96 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 15, 19, 49, 76-82, 89, 95, 128, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард платинум капітал «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та Повним товариством «ЛОМБАРД ПЛАТИНУМ КАПІТАЛ «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ: 20837007, на підставі п.4 ч.1 ст.36 КЗпП, з ініціативи працівника, з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з Повного товариства «ЛОМБАРД ПЛАТИНУМ КАПІТАЛ «ДІДЖИТАЛ-КОІНТ ФІНАНС» І КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривня 96 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 02.10.2026 року.

Суддя Кушнір Б.Б.