Ухвала суду № 140282067, 30.09.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5866/26

Провадження № 1-кп/0182/1004/2026

У Х В А Л А

30.09.2026 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в залі суду в м. Нікополі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2026 за № 22026040000000333 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м. Нікополь, Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

за участю сторін судового провадження

прокурора ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ з ДУВП № 4),

захисника ОСОБА_7 (в режимі ВКЗ з власного пристрою),

в с т а н о в и л а:

Прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 07.08.2026 надіслав до Нікопольського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні від 17.02.2026 за № 22026040000000333 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Щодо обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком дії до 15.10.2026.

Ухвалою від 01.09.2026 було призначено підготовче судове засідання на 30.09.2026.

Прокурор у судовому засіданні вважав за можливе призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачений проти призначення справи до судового розгляду не заперечував.

Захисник обвинуваченого щодо призначення справи до судового розгляду покладався на розсуд суду.

Вислухавши сторін судового провадження, суд вважає, що справа може бути призначена до судового розгляду.

Згідно обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, було зібрано достатньо даних для розгляду кримінального провадження у судовому засіданні. Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Процесуальних порушень, які перешкоджають розгляду справи, в суді не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Нікопольському міськрайонному суду. Підстав для закриття провадження, передбачених п. 4-8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, не встановлено.

Під час підготовчого судового засідання клопотань не надходило.

Клопотання про повернення обвинувального акту також не надходило.

Крім того, оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 незабаром спливає, прокурор просив суд продовжити строк тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу, а саме ризики: п. 1 - переховування від органу слідства і суду, до чого її може спонукати тяжкість можливого покарання, оскільки вона обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину; п. 2- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; п. 5 - ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Прокурор вважає, що тільки перебування обвинуваченого під вартою забезпечить запобіганню наявним ризикам та дієвість кримінального провадження. Розмір застави також просив не визначати.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження строків тримання під вартою не заперечував. Але просив встановити йому суму застави при цьому зазначивши, що він не збирається переховуватись та з`являтиметься до суду за кожною вимогою, не порушуватиме процесуальні обов`язки. Він має батьків похилого віку, які хворіють, мати лежача, а тому потребують утримання та догляду.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання свого підзахисного. Посилається на те, що клопотання прокурора не обґрунтоване, бо доказів реального існування процесуальних ризиків, на які він посилається, немає. ОСОБА_5 має міцні соціальні зв`язки, переховуватись від суду не буде. Тому також просив визначити ОСОБА_5 заставу у мінімальному розмірі.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд враховує наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження суд повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, який, відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого. При цьому суд враховує позицію ЄСПЛ, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав (наприклад «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.07.2011 та інших), що «термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення». Тим більш, що відповідно до практики ЄСПЛ факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягнення цілі якого і є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ «Феррарі-Браво проти Італії».

Крім того, ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не може вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції не винуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ „Нечипорук і Йонкало проти України від 21.07.2011, „Осаковський проти України від 17.07.2014 та ін).

Судом встановлено, що належним чином обґрунтована прокурором наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Зокрема, ризик переховування від суду об`єктивно існує, бо суворість можливого покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років або довічного позбавленням волі з конфіскацією майна, яке може бути призначене у випадку доведеності вини, характер висунутого обвинувачення, яке має суспільний інтерес, можуть спонукати ОСОБА_5 переховуватися від суду або вчинити дії, спрямовані на ухилення від кримінальної відповідальності.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia) п. 102 від 08.02.2005, в якому зазначено, що тяжкість вчиненого кримінального правопорушення є суттєвим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду.

При цьому доводи захисника про відсутність ризику переховування обвинуваченого у зв`язку з тим, що останній має міцні соціальні зв`язки є неспроможними, бо ці обставини існували і на момент вчинення ним інкримінованих кримінальних правопорушень та не були стримуючим фактором, а, відтак, очевидно не утворюють жодних моральних запобіжників при обранні обвинуваченим моделі поведінки та зазначені обставини не можуть бути беззаперечною підставою для зміни чи скасування обраного запобіжного заходу.

Також колегія суддів вважає, що наявний і продовжує існувати й ризик знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності може знищити або заховати докази його злочинної діяльності, зокрема видалити цифрові дані зі свого аканту в мобільних за стосунках, через які він передавав відомості представнику рф.

Що стосується наявності ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому він обвинувачується, то колегія суддів вважає, що такий ризик теж існує та обґрунтовується тривалістю, тотожністю, багатоепізодністю та послідовністю протиправних дій обвинуваченого в загальному алгоритмі його злочинної діяльності.

Також суд враховує репутацію обвинуваченого, який раніше не судимий; має постійне місце проживання, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у державній зраді, що, в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 2022 року, має неабиякий суспільний інтерес.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, судовий розгляд кримінального провадження ще не розпочався, а обставини, які слугували підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились.

Все це, на думку суду та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченому і на переконання суду подальше продовження тримання під вартою не порушує його права на свободу та особисту недоторканість, справедливий суд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 5 ,6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому закінчується 15.10.2026, тому колегія суддів вважає, що клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою підлягає задоволенню.

В той же час клопотання обвинуваченого та захисника про визначення запобіжного заходу у вигляді застави задоволенню не підлягає зважаючи на положення ч. 6 ст. 176 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Окрім того, згідно абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2 Кримінального кодексу України.

На цих підставах запобіжний захід у вигляді застави ОСОБА_5 не може бути визначений.

Керуючись ст. 314, ч.3 ст. 315, 316 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Призначити кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення /злочину/, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України до відкритого судового розгляду колегією колегією суддів на „09 жовтня 2026 р. об 11.30 год. за участю сторін судового провадження.

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою задовольнити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про визначення запобіжного заходу у вигляді застави відмовити.

Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду справи, але не більше, ніж на 60 діб, тобто до 27 листопада 2026 р., без визначення застави.

Ухвала в частині продовження строку дії запобіжного заходу може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції. В решті ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3