Рішення № 140281765, 24.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/10177/26

Провадження № 2/204/5682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за спільним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності, -

У С Т А Н О В И В:

18 серпня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися, через представницю, до суду із зазначеним позовом до відповідача Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області із вимогою про визнання права власності за кожною на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв. м., житловою площею 27,50 кв.м.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачкам на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 07.04.1994 року, яке видане Волноваським ПКЦ «Електрон». Відповідно до чинного на той час порядку була проведена реєстрація вказаної квартири в бюро технічної інвентаризації у м. Волноваха, Донецької області. Позивачки також зареєстровані за вказаною адресою. До 2022 року ОСОБА_2 фактично проживала за зазначеною адресою, де і зберігалися оригінали правовстановлюючих документів на дану квартиру, за час проживання у вказаній вище квартирі остання постійно та сумлінно сплачувала рахунки за комунальні послуги. У зв`язку з активними бойовими діями та збройною агресією рф, навесні 2022 року позивачки були вимушені терміново евакуюватися з міста Волноваха Донецької області до іншої країни, з метою збереження життя та здоров`я, однак під час евакуації та внаслідок подальшої окупації міста були втрачені оригінали правовстановлюючих документів, а саме: свідоцтво про право власності на житло від 07.04.1994 року, видане Волноваським ПКЦ «Електрон», на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; технічний паспорт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 . У позивачок залишилися лише копії зазначених вище документів. 27 травня 2026 року, з метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, представниця позивачок звернулася до ЦНАП у м. Дніпрі. 01 червня 2026 року за № 01.1-19/583 державним реєстратором Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скеровано запит до ТОВ «Волноваське бюро технічної інвентаризації» щодо надання відомостей про реєстрацію права власності вищевказаної квартири з наданням підтверджуючих документів. 03.06.2026 року державним реєстратором прийнято рішення про зупинення розгляду заяви, в зв`язку з відсутністю відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01.01.2013 року. Оскільки БТІ м. Волновахи не здійснює свою діяльність на тимчасово окупованій території України, вказана обставина позбавляє можливості здійснити запит щодо підтвердження інформації про реєстрацію права власності. У зв`язку з тим, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію без руху, а саме державному реєстратору не надійшла відповідь на запит № 01.1-19/583 від 01 червня 2026 року, від ТОВ «Волноваське бюро технічної інвентаризації», тому державний реєстратор прийняв рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій. У зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , через свого представника, звернулася до Відділу поліції № 3 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області з заявою, в порядку ст. 214 КПК України, щодо втрати правовстановлюючих документів, а також можливого їх викрадення невстановленими особами. 03.06.2026 року від ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за № 252673-2026 надійшла відповідь, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, через відсутність ознак кримінального правопорушення, натомість, таке звернення зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення правопорушення та інші події. З метою перешкоджання вчинення будь-яких шахрайських дій особами, які могли протиправно заволодіти правовстановлюючими документа, які належать позивачкам, було здійснено публікацію в офіційному виданні ДП «Голос України» зі змістом: «Втрачене свідоцтво про право власності на житло, видане Волновахским ПКЦ «Электрон» (мовою оригіналу) від 07 квітня 1994 року, р-595, на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вважати недійсним». Тому, відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про житловий будинок порушує право позивача розпоряджатися своїм майном, а також право на отримання від держави компенсації за пошкоджене житло. З огляду на вказане, позивачки для захисту своїх прав змушений звернутися до суду з позовом про визнання права власності кожної на частину квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін (а. с. 48).

Позивачки та їх представниця у судове засідання не з`явилися, остання надала заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій позовні вимоги підтримала, прохала їх задовольнити (а. с. 73-74).

Представниця відповідача ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 69-70), ухвалити рішення за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247 ЦПК України, ухвалив рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 07.04.1994 року, яке видане Волноваським ПКЦ «Електрон».

На вказаному правовстановлюючому документі міститься реєстраційний напис про те, що 11 квітня 1994 року право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зазначену квартиру зареєстровано за № 6698 бюро технічної інвентаризації (а. с. 17 та на звороті).

30 квітня 2026 року адвокат Пономаренко Ю.І в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Міністерства оборони України з адвокатським запитом з метою отримання інформації щодо того чи перебуває у володінні Міністерства оборони України свідоцтво про право власності на житло (Приложение 10), затверджене розпорядженням/наказом № 595 від 07 квітня 1994 року, виданим керівником органу приватизації Волноваського ПКЦ «Електрон», що відносилося до Донецької промислово-комерційної фірми «Електрон», що входило до Міністерства радіопромисловості СРСР на житло, за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 23-24).

Згідно з наданою на адвокатський запит відповіддю № 220/32/1213 від 14 травня 2026 року Департаменту стратегічних галузей промисловості МОУ, оборонне відомство не володіє архівними даними, в тому числі документами, а саме розпорядженням/наказом № 595 від 07 квітня 1994 року та свідоцтво про право власності на житло (Приложение 10), яке видане керівником органу приватизації Волноваського ПКЦ «Електрон», що відносилося до Донецької промислово-комерційної фірми «Електрон», що входило до Міністерства радіопромисловості СРСР щодо видачі свідоцтва про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 24 на звороті).

01 травня 2026 року адвокат Пономаренко Ю.І в інтересах ОСОБА_1 звернулася до районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області з заявою, в порядку ст. 214 КПК України, щодо втрати правовстановлюючих документів, а також можливого їх викрадення невстановленими особами (а. с. 20-21), яка зареєстрована за №10637 (а. с. 21 на звороті).

03 червня 2026 року від ВП № 3 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області за № 252673-2026 надійшла відповідь, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 , яке зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинення правопорушення та інші події за ЄО №10637 від 02 травня 2026 року, відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено не було, через відсутність ознак кримінального правопорушення (а. с. 22).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 85804025 від 13 липня 2026 року ОСОБА_4 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію без руху, а саме державному реєстратору не надійшла відповідь на запит № 01.1-19/583 від 01 червня 2026 року, від бюро технічної інвентаризації (а. с. 14).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Так, вимогами вимог ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 вказаного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

24 лютого 2022 року розпочалось повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України, у зв`язку з чим Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1Х, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», в Україні введено військовий стан, який дії і на тепер.

Судом встановлено, що у зв`язку з активними бойовими діями та збройною агресією рф, у 2022 році позивачки були вимушені терміново евакуюватися з міста Волноваха Донецької області до іншої країни, з метою збереження життя та здоров`я, однак під час евакуації та внаслідок подальшої окупації міста були втрачені оригінали правовстановлюючих документів на квартиру

АДРЕСА_1 відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громадян на території України 28 лютого 2025 року № 376, з 10 березня 2022 року відноситься до тимчасово окупованих рф територій України, а до цього, з 24 лютого 2022 року по 09 березня 2022 року відносилося до територій ведення активних бойових дій.

При цьому, суд враховує, що за загальновідомою інформацією на теперішній час на території м. Волноваха внаслідок бойових дій майже не залишилось вцілілих будинків, більшість будинків пошкоджені.

Разом з цим, у позовній заяві позивачки зазначають, що відсутність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про житловий будинок порушує право позивача розпоряджатися своїм майном, а також право на отримання від держави компенсації за пошкоджене житло.

22 травня 2023 року набрав чинності Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року, яким, зокрема, визначено правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.

Механізм надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення» визначений Порядком надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2023 року № 381.

Так, пунктом 6 вищевказаного Порядку визначено, що компенсація надається виключно за умови, що відомості про право власності на пошкоджений об`єкт внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У пункті 13 цього ж Порядку закріплено, що для отримання компенсації необхідно з урахуванням пункту 13-1 цього Порядку, серед іншого, переконатися, що пошкоджений об`єкт внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або у разі відсутності такого запису провести його реєстрацію.

Механізм надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна та її використання відповідно до Закону України № 2923-ІХ від 23 лютого 2023 року визначений Порядком надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2023 року № 600.

Так, у пункті 13 даного Порядку визначено, що отримувач компенсації здійснює відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна.

Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку, проведення виплат компенсації здійснюється за умови наявності відомостей щодо державної реєстрації припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, як для отримання компенсації для відновлення об`єктів нерухомого майна, так і для отримання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна необхідною є наявність інформації про об`єкт нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

01 червня 2026 року за № 01.1-19/583 державним реєстратором Відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради скеровано запит до ТОВ «Волноваське бюро технічної інвентаризації» щодо надання відомостей про реєстрацію права власності вищевказаної квартири з наданням підтверджуючих документів (а. с. 14 на звороті).

Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради № 85804025 від 13 липня 2026 року ОСОБА_4 було відмовлено у проведенні реєстраційних дій, зокрема з тих підстав, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію без руху, через те, що державному реєстратору не надійшла відповідь на запит № 01.1-19/583 від 01 червня 2026 року, від бюро технічної інвентаризації (а. с. 14).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, за приписами ст. 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачами у спорі про визнання права власності є власники - особа, які мають право власності на майно (тобто вже стали його власниками, а не намагаються ним стати через пред`явлення позову).

Так, у роз`ясненнях, наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК вказано, що власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, позивачки не маючи оригіналів правоустановлючих документів на квартиру, оскільки втратили їх під час евакуації, не можуть провести її державну реєстрацію, з тих підстав, що на теперішній час їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, у зв`язку з чим вони не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на квартиру, що в свою чергу, позбавляє позивачок можливості розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд, а відтак, з метою захисту своїх прав на нерухоме майно та, з посиланням на статтю 392 ЦК України, останні вимушені звернутися до суду з даною позовною заявою про визнання права власності на належну їм квартиру.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачки позбавлені можливості провести державну реєстрацію належної їм квартири, що в свою чергу, позбавляє їх можливості розпорядитись своєю власністю на власний розсуд або для отримання компенсації за пошкоджене чи знищене майно, зокрема з тих підстав, що на теперішній час їх право власності на квартиру АДРЕСА_1 не визнається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, а відтак вони не можуть здійснити у державного реєстратора прав на нерухоме майно державну реєстрацію їх права власності на дану квартиру, зважаючи на те, що позивачки в іншій спосіб, окрім як звернутися з позовом до суду про визнання за ними права власності на нерухоме майно для захисту свого порушеного права не можуть, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на 1/2 частці квартири АДРЕСА_4 за кожною, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 279, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області (85700, Донецька область, м. Волноваха, вул. Центральна 88; ЄДРПОУ 44048570) про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв.м.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 51,7 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна