Рішення № 140281727, 01.09.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6647/26

Провадження № 2/204/4267/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 вересня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У червні 226 року до суду надійшла позовна заява, у якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 564 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. та судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 26.07.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 2699626, за умовами якого відповідачка отримала кредит в розмірі 5 050 грн., на строк 30 днів, тобто до 25.08.2020 року зі сплатою процентів за користування кредитом. 26.03.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір відступлення прав вимоги № 26032021 за умовами якого відбулося відступлення права вимоги. 23.05.2024 року було укладено договір № 23/05/24 відповідно до якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2699626. Таким чином ТОВ «Факторинг партнерс» набуло право вимоги до відповідача. Відповідно до витягу реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 26032021 від 26.03.2021 року ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 564 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 050 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 11 514 грн. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Факторинг партнерс» за кредитним договором № 2699626, яку позивач просить стягнути з відповідачки в судовому порядку, а також відшкодувати судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам було направлено копію ухвали від 10 червня 2026 року, а також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками.

29 липня 2026 року відповідачка надала суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у позовних вимогах в частині нарахованих відсотків поза межами строку кредитування. Зазначивши у відзиві, що заявлена сума нарахованих відсотків у розмірі 11 514 грн., є завищеною, недоведеною та такою, що нарахована з порушенням умов Договору і вимог чинного законодавства. Зазначила, що позивач, зловживаючи своїми правами, самостійно збільшив суму заявлених вимог шляхом продовження нарахування процентів після закінчення передбаченого договором строку, що є прямим порушенням. Отже, будь-яке нарахування, яке перевищує визначену кредитором максимальну орієнтовну вартість кредиту, є незаконним, так як в договорі чітко вказаний розмір і порядок одержання процентів.

Вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що 26.07.2020 року ТОВ «Авентус Україна» уклало з ОСОБА_1 договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2699626.

Пунктом 1.2 договору № 2699626 про надання споживчого кредиту визначено, що на умовах, встановленим договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати то повернути кошти кредиту, сплати проценти за користування ним та виконати іншу обов`язки передбачені договором. Порядок та умови надання кредиту визначені п. 2.1, відповідно до якого кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Кредит видається на споживчі (особисті) потреби. Типом кредиту є кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5 050 грн. Кредит надається строком на 30 днів. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту. Пунком 1.8.2 визначена загальна вартість кредиту у розмірі 7 928,50 грн.

Як зазначено у п. 1.1 договору про споживчий кредит № 2699626 від 26.07.2020 року, цей кредитний договір укладається за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет.

На підтвердження укладення кредитного договору, позивач долучив договір № 2699626 про надання споживчого кредиту від 26.07.2020 року, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А199313, 26.07.2020 року ОСОБА_1 . Додаток № 1 договору про надання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту, а також довідку про ідентифікацію.

ТОВ «Авентус Україна» виконав свої зобов`язання, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 5 050 грн., що підтверджується листом ТОВ «Вей фор пей» за Вих. № 6682-ВП від 08.05.2026 року, відповідно до якого на підставі договору ВП-200417-1 від 20.04.17 було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна», 26.07.2020 року здійснено переказ коштів у розмірі 5 050 грн. на картку НОМЕР_1 , код авторизації CARDRC, номер транзакції в системі WayForPay creditpius-9274542.

23.03.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладений Договір факторингу № 26032021 за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 2699626 від 26.07.2020 року.

23.05.2024 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Факторинг партнерс» було укладено договір факторингу № 23/05/24 за умовами якого відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за Кредитним договором № 2699626 від 26.07.2020 року.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 23/05/24 від 23.05.2024 року ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 16 564 грн.

Таким чином, ТОВ «Факторинг партнерс» є правонаступником та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з відповідачем.

Вирішуючи дані позовні вимоги суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлення в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору № 2699626 від 26.07.2020 року, який оформлено сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абзацом другим ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 050 грн. А тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за кредитом у розмірі 5 050 грн.

Відповідно до графіку платежів сума нарахованих процентів складає 863,55 грн.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний й повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України, про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що за умовами укладеного між фінансовою установою та відповідачем кредитного договору дана фінансова установа надала позичальнику суму позики, а останній зобов`язався повернути надану позику у повному обсязі у визначений договором строк.

Таким чином позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України, мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№ 202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

За умовами кредитного договору № 2699626 від 26.07.2020 року сторони встановили строк кредитування 30 днів, тобто до 25.08.2020 року. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Проте, позивач не надав доказів на підтвердження правильності нарахування процентів в розмірі 11 514 грн. Нарахування процентів в такому розмірі не узгоджуються із умовами договору про надання споживчого кредиту № 2699626, відповідно до якого розмір процентів у межах строку кредитування склав 863,55 грн. Отже, в частині стягнення заборгованості за відсотками позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 863,55 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

На підтвердження факту надання правничої допомоги до позовної заяви додано договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 2796 від 01.04.2026 року, витяг з акту № 33 на загальну суму 9 000 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 9 000 грн. саме за надання правової допомоги по справі за позовом ТОВ «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 , зокрема, не надано відповідної квитанції або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 9 000 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому суд вважає, що у стягненні судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу, слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 512-514, 526, 610, 625, 638, 639, 1046, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 050 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 863 грн. 55 коп., судові витрати у розмірі 2 662 грн. 40 коп., а всього стягнути суму у розмірі 8 575 грн. 95 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська