Рішення № 140280018, 02.10.2026, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3005/26

Єдиний унікальний № 742/4512/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Бабенко Б.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І.Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

У квітні 2026 року позивач звертаючись до суду з заявою просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2020-100006501 від 29.12.2020 року у розмірі 24000 гривень.

Свої вимоги аргументує тим, що 29.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) №29.12.2020-100006501 відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 8400 гривень, зі сплатою процентів на строк 14 днів.

09.10.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до умов якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29.12.2020-100006501 від 29.12.2020 року.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту утворилася заборгованість у розмірі 24000 гривень, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

31.08.2026 року на адресу Прилуцького міськрайонного суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на пропуск позивачем позовної давності, зазначаючи, що строк виконання кредитного договору від 29.12.2020 року був визначений до 11.01.2021 року, а тому перебіг трирічної позовної давності розпочався 12.01.2021 року та, на думку відповідача, закінчився 12.01.2024 року. Відповідач зазначає про відсутність доказів пролонгації кредитного договору, часткового погашення заборгованості чи інших обставин, які б переривали перебіг позовної давності. При цьому відповідач заперечує проти застосування до спірних правовідносин положень щодо зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, вважаючи таке застосування з боку позивача зловживанням правом.

Крім того, відповідач зазначає, що у разі незастосування позовної давності розмір заборгованості за процентами має бути обмежений сумою, яка була чітко визначена у Паспорті споживчого кредиту. Посилається на те, що строк кредитування становив 14 днів, а сума процентів за цей період - 2 240,00 грн, у зв`язку з чим, на його думку, загальний розмір заборгованості не може перевищувати 10 240,00 грн, з яких 8 000,00 грн - тіло кредиту та 2 240,00 грн - проценти.

Також відповідач вказує на суперечність умов Паспорта споживчого кредиту щодо загальної вартості кредиту та зазначає, що умови щодо нарахування процентів після закінчення первісного строку кредитування не були, на його думку, належним чином та однозначно доведені до його відома як споживача.

У разі відхилення наведених доводів відповідач просить зменшити розмір процентів, посилаючись на їх, на його думку, непропорційність розміру отриманого кредиту, принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності. Зазначає, що нараховані проценти у розмірі 16 000,00 грн удвічі перевищують суму отриманого кредиту, у зв`язку з чим просить обмежити їх розмір сумою 8 000,00 грн, а загальний розмір заборгованості - 16 000,00 грн.

У зв`язку з наведеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку зі спливом позовної давності, а у разі незастосування наслідків її спливу - обмежити розмір заборгованості сумою 10 240,00 грн або, як альтернативну вимогу, зменшити розмір процентів до 8 000,00 грн.

07.09.2026 року на адресу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області надійшла відповідь на відзив, подана представником ТОВ «Новий Колектор», у якій останній заперечив проти доводів відповідача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що кредитний договір №29.12.2020-100006501 від 29.12.2020 року був укладений між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем в електронній формі шляхом подання заявки, прийняття пропозиції та підписання документів одноразовим ідентифікатором, у зв`язку з чим вважає договір належним чином укладеним.

Позивач також заперечує доводи щодо неналежного підтвердження видачі кредитних коштів, посилаючись на платіжні документи та виписку АБ «Південний», з якої, за його твердженням, вбачається зарахування 29.12.2020 року на рахунок відповідача 8 000,00 грн.

Щодо розміру та порядку нарахування процентів позивач зазначає, що сторонами були погоджені первинний строк кредитування 14 календарних днів, процентна ставка «Економ» у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом та процентна ставка «Стандарт» у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом у період прострочення, при цьому максимальний розмір нарахованих процентів визначений у сумі 16 000,00 грн. Позивач вважає, що зазначені умови були доведені до відома відповідача до укладення договору та погоджені ним.

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо несправедливості та надмірності процентів, зазначаючи, що 16 000,00 грн є платою за користування кредитом, а не штрафом, пенею чи іншою мірою відповідальності, а тому, на думку позивача, підстав для їх зменшення судом немає. Також позивач посилається на те, що обмеження денної процентної ставки у розмірі 1 % було запроваджено законодавством лише з 24.12.2023 року і не поширюється на правовідносини, що виникли у 2020 році.

Щодо розрахунку заборгованості позивач зазначає, що відповідачем не надано власного розрахунку, який би спростовував правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості.

Стосовно позовної давності позивач заперечує її пропуск, посилаючись на продовження перебігу позовної давності на період карантину та її зупинення на період дії воєнного стану. Зазначає, що перебіг позовної давності був поновлений лише з 04.09.2025 року, а тому на момент звернення до суду з позовом, за твердженням позивача, строк позовної давності не сплив.

У зв`язку з наведеним позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, зазначає про відсутність належних доказів на їх підтвердження та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 07 квітня 2026 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 09 год 00 хв 03 червня 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, попередньо подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

29.12.2020 року ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 29.12.2020 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно з ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» .

Згідно з умовами акцептованої Відповідачем Заявки, первинний строк кредитування: 14 календарних днів (з 29.12.2020 до 11.01.2021). Процентна ставка «Економ»: 2% за кожен день користування кредитом застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Процентна ставка «Стандарт»: 2,5% за кожен день користування кредитом - застосовується у разі закінчення/порушення первинного та пролонгованого строків (тобто у період прострочення)(а.с.22-а.с.23).

Згідно з підтвердженням укладення кредитного договору №29.12.2020-100006501 від 29 грудня 2020 року, ТОВ «Споживчий центр» підтверджує укладення між ним та ОСОБА_1 електронного кредитного договору відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки від 29 грудня 2020 року та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту). Відповідно до зазначеного підтвердження, сума кредиту становить 8 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 14 календарних днів з дати надання кредиту, тобто первинний строк до 11 січня 2021 року. Графіком платежів передбачено сплату суми кредиту у розмірі 8 000 грн. 00 коп. та процентів у розмірі 2 240 грн. 00 коп. до 11 січня 2021 року (а.с.27).

Згідно з Паспортом споживчого кредиту до договору № 29.12.2020-100006501 від 29 грудня 2020 року, ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 інформацію про умови кредитування.

Відповідно до п.2 Паспорта споживчого кредиту, тип кредиту - фінансовий кредит, сума кредиту становить 8 000 грн. 00 коп., строк кредитування - 14 днів, мета отримання кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п.3 Паспорта споживчого кредиту, процентна ставка становить 881,64 % річних, тип процентної ставки - фіксована, загальні витрати за кредитом - 2 240 грн. 00 коп.

Відповідно до п.4 Паспорта споживчого кредиту, згідно з графіком платежів сума кредиту у розмірі 8 000 грн. 00 коп. та проценти у розмірі 2 240 грн. 00 коп. підлягають сплаті до 11 січня 2021 року.

Згідно з п.5 Паспорта споживчого кредиту, наслідком прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором є, зокрема, неустойка за невиконання/неналежне виконання споживачем грошових зобов`язань з повернення суми кредиту у розмірі 160 грн. 00 коп. за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов`язань. Також зазначено розмір процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України - 881,64 % річних.

Відповідно до п.6 Паспорта споживчого кредиту, споживач має право відмовитися від договору про споживчий кредит протягом 14 календарних днів, а також право достроково повернути споживчий кредит без будь-якої додаткової плати, пов`язаної з достроковим поверненням.

Паспорт споживчого кредиту містить підтвердження отримання ОСОБА_1 інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також підтвердження отримання необхідних пояснень. Підписання здійснено одноразовим ідентифікатором R424 29 грудня 2020 року(а.с.24).

Згідно з квитанції №337929311 від 29.12.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» направило відповідачу кредитні кошти сумі 8000 гривень, призначення платежу: Видача за договором №29.12.2020-100006501 на карту № НОМЕР_1 (а.с.34).

Відповідно до картки субконто «Контрагенти, Договори» за період з 29 грудня 2020 року по 15 квітня 2026 року, сформованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» за договором №29.12.2020-100006501, в якій відображено операції за рахунком позичальника ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №29.12.2020-100006501 від 29 грудня 2020 року становить 24000 гривень, з яких 8000 гривень заборгованість за тілом кредиту та 16000 гривень заборгованість за процентами. Розрахунок заборгованості проведено за період з 29 грудня 2020 року по 08 жовтня 2024 року включно, тобто за 1380 календарних днів (3 роки 9 місяців 10 днів) (а.с. 13а.с. 15 зворот).

09.10.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» було укладено договір факторингу №СЦ-091024-14, відповідно до умов якого до ТОВ «Новий Колектор» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 29.12.2020-100006501 від 29.12.2020 року(а.с.20-а.с.21 зворот).

Відповідно до довідки №11911/26-ДПЗ наданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» від 16.04.2026 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 29.12.2020-100006501 від 29.12.2020 року становить 24000 гривень з яких: 8000 гривень сума за тілом кредиту та 16000 тисяч гривень сума заборгованості за відсотками(а.с.19).

З Виписки Акціонерного Банку "Південний" з рахунка приватного клієнта №090000-2026/0821 за розрахунковий період: з 29.12.2020 по 29.12.2020 вбачається, що 29.12.20 р. на рахунок НОМЕР_2 було зараховано 8 000,00 грн, (а.с.53).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до ч.3 ст.207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно зі ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно пункту першого частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст.1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 29.06.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) №29.12.2020-100006501 відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 8400 гривень, зі сплатою процентів на строк 14 днів.

Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи заявкою, підтвердженням укладення кредитного договору та Паспортом споживчого кредиту, який також містить підтвердження отримання відповідачем інформації про умови кредитування та необхідних пояснень. Отже, доводи позивача про належне укладення між первісним кредитором та відповідачем електронного кредитного договору знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

При цьому суд враховує, що належне укладення кредитного договору саме по собі не означає автоматичного обґрунтування всього заявленого позивачем розміру заборгованості. Окремому встановленню підлягає зміст погоджених сторонами умов щодо строку кредитування, розміру процентів та порядку їх нарахування, оскільки саме на ці умови позивач посилається як на підставу стягнення 16 000 гривень процентів.

Фактичне отримання відповідачем кредитних коштів та розмір основного зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до підтвердження укладення кредитного договору №29.12.2020-100006501 від 29 грудня 2020 року сума наданого відповідачу кредиту становила 8 000 гривень 00 копійок, а строк кредитування - 14 календарних днів, тобто до 11 січня 2021 року. Графіком платежів передбачалося повернення 8 000 гривень 00 копійок суми кредиту та сплата 2 240 гривень 00 копійок процентів до 11 січня 2021 року.

Факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів у сумі 8 000 гривень 00 копійок також підтверджується квитанцією №337929311 від 29 грудня 2020 року та випискою Акціонерного Банку «Південний», відповідно до якої 29 грудня 2020 року на рахунок відповідача було зараховано 8 000 гривень 00 копійок.

Таким чином, обставина отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000 гривень 00 копійок судом встановлена та сторонами по суті не спростована.

Так само матеріалами справи підтверджується, що право грошової вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу №СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор».

Отже, спір у цій частині фактично зводиться не до питання існування кредитного зобов`язання як такого, а насамперед до визначення його належного розміру та правових підстав нарахування заявлених до стягнення процентів.

Строк кредитування та погоджений сторонами розмір процентів.

Як убачається з умов акцептованої відповідачем заявки, первинний строк кредитування становив 14 календарних днів - з 29 грудня 2020 року до 11 січня 2021 року.

Протягом первинного та пролонгованого строків кредитування передбачалося застосування процентної ставки «Економ» у розмірі 2 % за кожен день користування кредитом. Окремо умовами договору передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом у разі закінчення або порушення первинного та пролонгованого строків, тобто у період прострочення.

Разом з тим, сам факт наявності в договорі умови про застосування певної процентної ставки після закінчення первинного строку кредитування не звільняє суд від обов`язку встановити правову природу такого платежу, період, за який він може бути нарахований, та співвідношення цієї умови з іншими умовами договору і законодавчим регулюванням споживчого кредитування.

Це має істотне значення для вирішення спору, оскільки позивач заявляє до стягнення 16 000 гривень процентів, хоча первинний строк кредитування становив лише 14 календарних днів, а згідно з підтвердженням укладення кредитного договору та графіком платежів саме за цей строк було визначено до сплати 2 240 гривень процентів.

Зі змісту Паспорта споживчого кредиту також убачається, що сума кредиту становила 8 000 гривень 00 копійок, строк кредитування - 14 днів, а загальні витрати за кредитом визначені у розмірі 2 240 гривень 00 копійок. Пунктом 4 Паспорта передбачено сплату 8 000 гривень 00 копійок кредиту та 2 240 гривень 00 копійок процентів до 11 січня 2021 року.

При цьому пунктом 5 Паспорта окремо визначено наслідки прострочення виконання зобов`язань, зокрема неустойку у розмірі 160 гривень 00 копійок за кожен день невиконання або неналежного виконання грошових зобов`язань, а також зазначено розмір процентів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Отже, із самого змісту документів, наданих позивачем на підтвердження умов кредитування, вбачається розмежування платежів, пов`язаних із користуванням кредитом протягом погодженого строку, та наслідків невиконання зобов`язання після настання строку його повернення.

Щодо нарахування позивачем 16 000 гривень процентів за період після закінчення строку кредитування.

Позивач, обґрунтовуючи заявлений розмір заборгованості, посилається на те, що умовами договору передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитом у період прострочення, а тому вважає правомірним нарахування 16 000 гривень процентів.

Як убачається з наданої позивачем картки субконто, проценти у розмірі 16 000 гривень нараховані за період з 29 грудня 2020 року по 08 жовтня 2024 року включно, тобто за 1 380 календарних днів, що становить 3 роки 9 місяців 10 днів.

Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів нарахована не за погоджений сторонами первинний строк кредитування у 14 календарних днів, а фактично за весь період до моменту переходу права вимоги за договором факторингу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформулювала правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або після пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України. Після припинення такого строку правовідносини сторін у частині відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання регулюються, зокрема, положеннями статті 625 Цивільного кодексу України.

Водночас після закінчення погодженого сторонами строку кредитування право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється, якщо договором не встановлено іншого правового механізму, який за своїм змістом може бути кваліфікований як погоджена сторонами відповідальність за прострочення.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Зазначений правовий висновок має значення для цієї справи, оскільки строк кредитування був чітко визначений сторонами - 14 календарних днів, до 11 січня 2021 року, тоді як розрахунок позивача охоплює період до 08 жовтня 2024 року.

Отже, для стягнення 16 000 гривень недостатньо самого посилання на існування у тексті договору процентної ставки «Стандарт». Позивач мав довести, що саме ця умова за своїм змістом та правовою природою надає йому право нараховувати саме проценти за користування кредитом у заявленому розмірі протягом усього періоду прострочення, а також що таке нарахування узгоджується з іншими умовами договору та вимогами законодавства.

Натомість із наданих до суду документів убачається, що 2 240 гривень є конкретно визначеною сумою процентів за погоджений сторонами 14 - денний строк кредитування, тоді як заявлені 16 000 гривень сформовані шляхом нарахування платежів протягом 1 380 календарних днів.

За таких обставин суд не ототожнює встановлений договором розмір плати за користування кредитом протягом погодженого строку з відповідальністю за невиконання грошового зобов`язання після настання строку його повернення.

Саме тому посилання позивача на те, що 16 000 гривень є виключно «платою за користування кредитом», саме по собі не є достатньою підставою для стягнення цієї суми, оскільки правова природа відповідного платежу визначається не лише його назвою у розрахунку кредитора, а змістом договірних умов, строком кредитування та нормами цивільного законодавства, які регулюють наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Водночас суд не вбачає підстав для зміни чи довільного зменшення погодженого сторонами розміру процентів за первинний строк кредитування. У матеріалах справи наявні документи, відповідно до яких за 14 календарних днів користування кредитом відповідач мав сплатити 2 240 гривень процентів. Саме ця сума є визначеною договором платою за користування кредитом у межах первинного строку його дії.

Отже, з урахуванням установленого сторонами строку кредитування, змісту Паспорта споживчого кредиту, підтвердження укладення кредитного договору та правової позиції Верховного Суду щодо припинення нарахування договірних процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявності правових підстав для стягнення з відповідача 16 000 гривень процентів саме як плати за користування кредитом за період з 29 грудня 2020 року по 08 жовтня 2024 року.

За таких обставин обґрунтованою є сума процентів у розмірі 2 240 гривень, визначена сторонами за первинний 14-денний строк кредитування.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 8 000 гривень 00 копійок основної суми кредиту та 2 240 гривень 00 копійок процентів, а всього - 10 240 гривень 00 копійок.

При цьому суд звертає увагу, що наведений висновок не є зменшенням судом договірного зобов`язання у розумінні зміни погоджених сторонами умов договору, а є визначенням фактично доведеного та такого, що має правову підставу, розміру грошового зобов`язання з урахуванням строку кредитування та правової природи заявлених до стягнення платежів.

Саме з огляду на наведене суд не може покласти в основу рішення лише наданий позивачем розрахунок, у якому 16 000 гривень процентів визначено за 1 380 календарних днів, оскільки правильність арифметичного розрахунку сама по собі не свідчить про правомірність нарахування відповідної суми.

Щодо посилання позивача на відсутність у відповідача власного розрахунку заборгованості

Посилання позивача на те, що відповідач не надав власного розрахунку, який би спростовував розрахунок позивача, не змінює наведеного висновку суду.

Відповідно до статей 12 та 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, саме на позивача як на особу, яка заявила вимогу про стягнення 24 000 гривень, покладається обов`язок довести не лише факт існування кредитного зобов`язання та отримання відповідачем кредитних коштів, а й правові підстави для стягнення кожної складової заявленої суми.

Відсутність у відповідача альтернативного арифметичного розрахунку не звільняє суд від обов`язку самостійно перевірити правову обґрунтованість заявленої до стягнення суми та не може замінювати доказування позивачем підстав виникнення відповідного грошового зобов`язання.

Тому цей довід позивача суд відхиляє як такий, що не спростовує встановленого судом порядку визначення розміру заборгованості.

Щодо строків позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексуУкраїни загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексуУкраїни).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство можевизначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені саттями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Суду зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і лише 04 вересня 2025 року зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану було скасовано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 роз`яснила, що у випадку, коли позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, відповідний строк спочатку продовжувався на строк дії карантину, надалі на строк дії воєнного стану до 29 січня 2024 року, а з 30 січня 2024 року до 04 вересня 2025 року його перебіг був зупинений.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 753/11139/22.

У цій справі строк позовної давності щодо спірного зобов`язання не міг сплинути станом на 02 квітня 2020 року, оскільки саме кредитне зобов`язання виникло 29 грудня 2020 року, а строк його виконання настав 11 січня 2021 року, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Отже, перебіг позовної давності за спірним зобов`язанням не міг розпочатися раніше спливу встановленого договором строку його виконання, тобто раніше 11 січня 2021 року.

З урахуванням зазначених обставин, а також дати звернення позивача до суду у 2026 році, суд доходить висновку, що на момент звернення з позовом встановлений законом строк позовної давності за спірним зобов`язанням не закінчився.

Таким чином, доводи відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягають.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини та надані докази, суд дійшов висновку, що факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8 000 гривень 00 копійок та невиконання ним зобов`язання щодо їх повернення підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір заборгованості у сумі 24 000 гривень 00 копійок є необґрунтованим у частині нарахованих процентів за період після закінчення строку кредитування.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 240 гривень 00 копійок, з яких 8 000 гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту та 2 240 гривень 00 копійок - заборгованість за процентами.

VІ.Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,2 стаття141 ЦПКУкраїни встановлено, що судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а саме на 42,67 %, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2 662 гривні 40 копійок з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 136 гривень 99 копійок, виходячи з розрахунку: 2 662 гривні 40 копійок ? 42,67 відсотка.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 205 гривень 38 копійок витрат, понесених у зв`язку з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками, що узгоджується з квитанцією №21070225 від 22.07.2026 року(а.12).

Оскільки зазначені витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір підтверджений відповідними доказами, а позовні вимоги задоволено частково, такі витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 гривень 63 копійки витрат, пов`язаних з направленням позовної заяви з додатками, виходячи з розрахунку: 205 гривень 38 копійок ? 42,67 %.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд,

В И Р ІШ И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, місто Київ, вул.Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, заборгованість за кредитним договором №29.12.2020-100006501 від 29 грудня 2020 року у сумі 10 240 (десять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, з яких: 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 2 240 (дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601, 1 136 (одну тисячу сто тридцять шість) гривень 99 копійок в рахунок відшкодування судового збору та 87 (вісімдесят сім) гривень 63 копійки витрат, пов`язаних з направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», ЄДРПОУ 43170298, місто Київ, вул. Алмазова Генерала, будинок 13, офіс 601.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .