Рішення № 140279623, 02.10.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 588/2131/25

провадження № 2/588/94/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя Лебедь О. В.,

за участю: секретар судового засідання Ноздріна В. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Андрієнко Сергій Миколайович до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ "Служба у справах дітей" Тростянецької міської ради Сумської області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини,

У С Т А Н О В И В:

Позиції сторін

Представник позивача ОСОБА_3 у грудні 2025 року звернувся до суду із указаним позовом мотивуючи вимоги тим, що позивач та відповідачка зареєстрували шлюб 14.08.2020, у період якого народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 22.11.2022 у справі № 588/675/22 шлюб було розірвано та стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття.

Також, рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 22.12.2022 у справі № 588/1070/22 визначено місце проживання дитини з батьком.

До подання позовної заяви до суду ОСОБА_4 проживав разом із батьком та перебуває на його самостійному утриманні. Позивач забезпечує дитину усім необхідним для його повноцінного розвитку, сприяє задоволенню усіх потреб сина.

На сьогоднішній день позивач мобілізований до лав ЗСУ, а дитину вимушено забрала до себе сестра позивача ОСОБА_5 .

Мати дитини ОСОБА_2 участі у вихованні дитини не приймає.

Позивач, станом на час подання позову, мав постійну роботу та стабільний заробіток працюючи на посаді оператора ТОВ «Якобз Дау Егбертс Україна» з 01.11.2016 року.

Посилаючись на вказані обставини, представник позивача просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник Міністерства оборони України Лисенко В.Ю. подав пояснення, у яких зазначив, що просить у позові відмовити, оскільки встановлення даного факту у цій справі надасть підстави для визнання (підтвердження) за позивачем певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, а саме підтвердження свого статусу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації під час дії воєнного стану.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25.12.2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 22.01.2026.

Протокольною ухвалою суду від 22.01.2026 розгляд справи відкладено до 10.02.2026 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 10.02.2026 розгляд справи відкладено до 23.02.2026 у зв`язку з клопотанням представника позивача.

Протокольною ухвалою суду від 23.02.2026 розгляд справи відкладено до 13.03.2026 у зв`язку із залученням Військової частини НОМЕР_1 у якості третьої особи.

Ухвалою суду від 13.03.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, хоча була належно повідомлена про розгляд справи, відзив на позов не подала.

Представниця Відділу "Служба у справах дітей" Тростянецької міської ради Сумської області Дацько Г.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти винесення рішення.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник Військової частини НОМЕР_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, додаткових пояснень не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, представника третьої особи, свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи встановлені судом та мотиви суду

Судом установлено, що 14.08.2020 позивач зареєстрував шлюб із відповідачкою, який було розірвано 16.11.2022 рішенням Тростянецького районного суду Сумської області у справі №588/675/22 та стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 11.08.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 17-21).

У період шлюбу у сторін народилася дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.04.2021 (а.с. 22).

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області у справі №588/1070/22 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 (а.с. 12-16).

За інформацією КП Тростянецький центр первинної медичної допомоги ТМР декларація з лікарем-педіатром на ОСОБА_4 підписана батьком ОСОБА_1 , мати участі у зверненнях до закладу охорони здоров`я не бере, не зверталася та не контактувала з медичними працівниками щодо стану здоров`я дитини (а.с. 23).

У довідці № 80 від 24.09.2025 виданої Комунальним закладом дошкільної освіти «Калинка» Тростянецької міської ради зазначено, що ОСОБА_4 є вихованцем указаного закладу, до якого дитина супроводжується особисто батьком, мати участі у вихованні сина не приймає (а.с. 24). На момент завершення судового розгляду довідку було оновлено, обставини не змінились.

З акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 вбачається, що він та його родина проживають у приватному будинку, який належить на праві власності чоловіку сестри ОСОБА_6 . Будинок має газове опалення, електрифікований, є водопровід та каналізація. Для дитини виділена окрема кімната з місцем для сну, столом для виконання навчальних завдань та шафою для зберігання особистих речей (а.с. 28).

Позивачем вчасно уточнені облікові дані та оформлена відстрочка від призову за мобілізацією у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 29).

Водночас, представник позивача ОСОБА_3 23.02.2026 подав уточнену позовну заяву, у якій зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та надав довідку, згідно з якою позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 77).

Відповідно до характеристики з місця проживання від 23.09.2025 наданої головою вуличного комітету О.Шевченком конфліктних ситуацій із ОСОБА_1 та сусідами не зафіксовано, за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 зарекомендував себе як законослухняний громадянин з активною життєвою позицією, в побуті ввічливий і товариський, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 25).

Також, у справі міститься характеристика відносно ОСОБА_1 надана ТОВ «Якобз Дау Егббертс Україна», згідно з якою за час відпрацьований в компанії позивач зарекомендував себе як сумлінний та компетентний працівник, добре орієнтується у своїй діяльності та якісно виконує свої обов`язки (а.с. 26).

Згідно з листом Тростянецького відділу державної виконавчої служби Східно міжрегіонального Міністерства юстиції від 03.10.2025 вих. №16165/25.7-30 згідно з розрахунком державного виконавця борг по аліментам, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4 станом на 01.10.2025 становить 75354,84 грн (а.с. 30-33).

Отже, досліджені докази вказують, що інші особи, крім батька ОСОБА_1 , вихованням та побутом ОСОБА_4 не займаються, постійного зв`язку з дитиною не мають. Це саме підтвердили опитані в судовому засіданні свідки.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що раніше працювала на ТОВ «Якобз Дау Егббертс Україна» разом з позивачем та знайома з ним та його сім`єю 6 років. Була на весіллі. Зараз підтримують дружні стосунки. Син позивача проживає разом з ним, мати не приймає участі у вихованні. З 2022 року відповідачка виїхала, залишила дитину і чоловіка. Потім вона приїжджала, однак нормальних стосунків між ними не було. Знає, що вони розлучені, а також те, що позивач є військовослужбовцем. Коли позивач відсутній, дитиною займається його сестра. Також зазначила, що живе поруч із дитячим садочком і бачила, що позивач приводив і забирав дитину.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що є сестрою позивача та має двох своїх дітей. До початку війни відповідачка залишила брата з маленькою дитиною, з того часу (з січня 2022) свідок її не бачила. З дитиною залишався ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ОСОБА_8 забрали на війну, дитиною почала займатися ОСОБА_5 та її матір. Має доступ до банківської картки позивача. Останній раз бачила відповідачку на Новий 2022 Рік. Потім в січні відповідачка брала дитину, але її матір подзвонила, щоб забрали дитину, оскільки мати нею не займається, знаходиться в стані алкогольного сп`яніння, дитина брудна.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що дружину позивача вона не знала, В сусідній будинок по пров. Івана ОСОБА_11 вони переїхали жити наприкінці 2021 року ОСОБА_8 , син та мати ОСОБА_8 . Потім дізналася, що відповідачка покинула сина. Позивач водив дитину у садочок і в лікарню, ніхто інший цим не займався, Після мобілізації позивача дитиною займається сестра ОСОБА_12 .

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що є хрещеним ОСОБА_14 , часто допомагає з дитиною, коли ОСОБА_8 мобілізували у вересні 2025 року. В окупацію бувша дружина позивача ОСОБА_15 виїхала, сина залишила. Потім вона поверталася, але де вона зараз свідок не знає, участі у вихованні дитини не бере. Повідомив, що років чотри вже не бачив відповідачку поряд з дитиною. ОСОБА_8 знає років сім з роботи на ТОВ «Якобз Дау Егббертс Україна».

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що ОСОБА_8 її рідний брат, У 2020 році була у нього на весіллі, у 2021 році народився син ОСОБА_14 , на Новий Рік у 2022 році відповідачки вже не було. Повідомила, що відповідачку не бачила з січня 2022 року, не знає де вона знаходиться. У 2022 році ОСОБА_8 із сином ОСОБА_14 переїхали в будинок сина свідка, потім в окупацію їх будинок було пошкоджено, тому вони тут і залишились по АДРЕСА_1 . Коли позивача було мобілізовано, вихованням дитини займалася його сестра, а ОСОБА_8 допомагав фінансово. Про допомогу з боку матері не чула.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх пояснення об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини 1 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 141 СК України батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Частиною 2 статті 150 СК визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

За приписами статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством встановлені права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим є інтереси дитини, вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Разом з тим, частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Саме по собі проживання окремо не звільняє від обов`язку виховувати дитину. Але судом установлено, що відповідачка ОСОБА_2 участі у вихованні дитини ОСОБА_4 не бере, що підтверджується довідками приєднаними до матеріалів справи, свідками, інформацією відділу «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради має заборгованість по сплаті аліментів на утримання позивачем ОСОБА_1 дитини.

Спору між батьками щодо виконання матір`ю батьківських обов`язків протягом тривалого часу розгляду справи з 25.12.2025 до 02.10.2026 суд не встановив. Самостійне виховання батько здійснював задовго до своєї мобілізації і навіть до оголошення воєнного стану 24 лютого 2022 року. Мати ні у вихованні дитини, ні у розгляді справи участі не приймала. Про всі судові засідання була повідомлена. За час розгляд усправи в суді позивач був мобілізований та зараз проходить військову службу. Встановлення факту самостійного виховання може вплинути на виконання ним обов`язків військової служби, але факт проходження батьком військової служби не може обмежувати дитину в отриманні піклування з боку принаймні одного з батьків.

Доведення факту одноосібного виховання й утримання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання й утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції ООН про права дитини, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Зі змісту статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 р. прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини має юридичне значення, серед іншого, як підстава для зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Суд наголошує, що законом не визначено іншого порядку встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні особи, тобто, відсутній державний або інший орган, який уповноважений посвідчувати такий факт.

Також суд бере до уваги, що встановлення такого факту не позбавляє відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав та не встановлює неможливість її участі у вихованні дитини в майбутньому.

Виходячи з якнайкращого забезпечення інтересів дітей та враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини за адресою разом з батьком, забезпечення сталості його соціальних зв`язків з батьком та у соціумі вцілому, добросовісне виконання батьком батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на виховання дитини та розвиток, суд вважає, що позов ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини разом з ним підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення у справі «М.С. проти України» від 11липня 2017року (заява№ 2091/13), ЄСПЛ указав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

З огляду на викладене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах якнайкращим інтересам дитини відповідатиме те, що малолітній ОСОБА_4 залишаться проживати з батьком, у звичному для нього середовищі, оскільки місце перебування його матері ОСОБА_2 невідоме, із зареєстрованого місця проживання остання знялася 09.03.2023, інше зареєстроване місце проживання Єдиним державним демографічним реєстром не надано. Крім того, суд зазначає, що залишення малолітнього сина проживати з батьком не можна тлумачити, як наявність у батька переваги перед матір`ю, оскільки мати дитини у такому випадку не обмежена у своєму праві на спілкування з сином.

Зважаючи на наведені обставини, які не змінились протягом тривалого розгляду справи та підтверджуються дослідженими доказами, суд дійшов переконання про доведеність факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , самоусунення матері ОСОБА_2 від своїх прямих батьківських обов`язків, про що також переконливо свідчить байдуже ставлення останньої до наслідків розгляду справи.

Судові витрати позивач просив залишити за собою.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню.

На підставі статей 76, 89, 200, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Андрієнко Сергій Миколайович до ОСОБА_2 , треті особи: Відділ "Служба у справах дітей" Тростянецької міської ради Сумської області, Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання та перебування на утриманні неповнолітньої дитини задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

третя особа Відділ «Служба у справах дітей» Тростянецької міської ради, код ЄДРПОУ 44133812, адреса місцезнаходження: вул. Благовіщенська, буд. 3, м. Тростянець, Охтирського району Сумської області, 42600;

третя особа Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ 00034022, адреса місцезнаходження: проспект Повітряних сил, 6, м. Київ, 03168;

третя особа Військова частина НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: м. Кропивницький, Кіровоградська область.

Суддя О.В. Лебедь