Рішення № 140279515, 01.10.2026, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/569/26

Провадження № 2/581/440/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2026 року с-ще Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у заочному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У липні 2026 року ТОВ «Селфі Кредит» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 7 березня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2926959, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 24000 грн 00 коп шляхом їх перерахування на рахунок споживача № НОМЕР_1 на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач у порушення своїх зобов`язань своєчасно не погасив заборгованість відповідно до умов договору. У зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2926959 від 7 березня 2026 року у розмірі 58319 грн 98 коп, яка складається з: суми заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 23999 грн 98 коп, суми заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22320 грн 00 коп., суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 12000 грн 00 коп., яку разом із судовим збором у розмірі 2662 грн 40 коп товариство просило суд стягнути з відповідача.

Позиція позивача, відповідача по даній справі

Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника товариства та незаперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач правом подачі відзиву на позовну заяву не скористалася, судом вжито заходів для його повідомлення про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання з дотриманням вимог статей 128, 130 ЦПК України. Суду повернуто поштове повідомлення № R067256311221 з довідкою УДППЗ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді місцевого суду від 6 серпня 2026 року даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 11 вересня 2026 року о 09 год 50 хв. 11 вересня 2026 року розгляд справи відкладено до 1 жовтня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідачки вперше до суду без повідомлення причин такої неявки. 1 жовтня 2026 року спір вирішено по суті з ухваленням заочного рішення по справі за згодою позивача.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

07 березня 2026 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір №2926959 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 24000 грн 00 коп на строк 360 день, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки 1,0% в день, яка застосовується у межах строку кредиту, знижена процентна ставка у розмірі 0,55 % в день застосовується до 22 березня 2026 року, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с.41-47).

Додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2926959 від 7 березня 2026 року містить графік платежів за вказаним договором, з якого вбачається, що кредит надається на строк 360 днів, сума кредиту - 24000 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 84780 грн, загальня вартість кредиту - 108780 грн (а.с. 47 зворотна сторона).

Із копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його електронним підписом, підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування, дата надання інформації - 7 березня 2026 року, інформація зберігає чинність та є актуальною до 9 березня 2026 року (а.с.57-58).

Із довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «Селфі Кредит» вбачаються ті обставини, що із ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , 07 березня 2026 року укладено договір № 2926959, який підписано із застосуванням одноразового ідентифікатору М346, який 7 березня 2026 року надіслано на мобільний телефон № НОМЕР_3 (а.с. 40).

7 березня 2026 року на виконання договору про надання платіжних послуг із переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 1 квітня 2024 року укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек», останнє успішно перерахувало кошти у розмірі 24000 грн 00 коп на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на картку позичальника № НОМЕР_5 (а.с.50).

Відповідно до наданого ТОВ «Селфі Кредит» розрахунку заборгованості по договору № 2926959 від 7 березня 2026 року за період з 7 березня 2026 року по 7 липня 2026 року, за ОСОБА_1 станом на 10 липня 2026 року непогашений залишок заборгованості складає 58319 грн 98 коп, з яких: сума заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) у розмірі 23999,98 грн 00 коп, сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 22320 грн 00 коп., суми заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 12000 грн 00 коп. Також відповідач внесла кошти на погашення заборгованості у загальному розмірі 5580 грн 02 коп, які були зараховані на погашення тіла кредиту у розмірі 00 грн 02 коп та погашення відсотків у розмірі 5580 грн (а.с.59-60).

9 липня 2026 року на адресу відповідача надіслана досудова вимога, відповідно до якої станом на 9 липня 2026 року загальна сума заборгованості за договором № 2926959 від 7 березня 2026 року складає 58319 грн 98 коп. та запропоновано добровільно погасити заборгованість (а.с. 52).

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Висновки суду по суті заявлених вимог

1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України, нормами законодавства про електронну комерцію та Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилися, та сплати процентів, належні йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов`язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 ініціювала укладання договору про надання споживчого кредииту, звернулася до ТОВ «Селфі Кредит», зазначила бажаний розмір кредиту, надала необхідні для укладення договору особисті дані, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.41-48).

Договір про надання споживчого кредиту, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону.

Із наданих позивачем суду розрахунків вбачається неповне повернення відповідачем отриманих кредитних коштів та процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту та процентами на користь позивача (нового кредитора за договором відступлення права вимоги). Розрахунки суми заборгованості відповідають умовам кредитних договорів, докази зворотнього у суду відсутні.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення неустойки за неналежне виконання грошового зобов`язання у період воєнного стану, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом норм п.6.4 кредитного договору у випадку невиконання або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту або сплати процентів за коритування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1500 грн на третій день такого невиконання або неналежного виконання.

Ураховуючи те, що з 24 лютого 2022 року по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022» за №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє станом на теперішній час.

Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, ТОВ «Селфі кредит» не мав права нараховувати штраф з 23 квітня 2026 року і по 27 травня 2026 року у період дії в Україні воєнного стану ОСОБА_1 , яка прострочила виконання грошового зобов`язання за кредитним договором від 7 березня 2026 року, оскільки за законом відповідач звільнена від такого виду договірної відповідальності, такі кошти в якості заходу цивільної відповідальності для неї не нараховуються та підлягають списанню позивачем. Тому у задоволенні заявленої вимоги слід відмовити у зв`язку з тим, що вона не грунтується на законі, тобто у зв`язку з її безпідставністю. Аналогічні правові висновки узгоджуються із актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, викладену у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.

3. Також, суд уважає, що право позивача на майно у виді наданих у користування грошових коштів та правильно обрахованих процентів на них також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі грошові кошти в автономному значенні є майном фінансової установи, яке грунтується на нормах договору та добровільно й у визначені строки не повертається іншою особою (відповідачем у даній справі) (п.27-35 рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2011 року у справі від 11 липня 2017 року у справі «Moreira Ferreira v. Portugal»).

Розподіл судових витрат по справі

Із матеріалів справи убачається, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення заявленого позову (на 79 %), суд пропорційно стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2103 грн 30 коп.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2926959 від 7 березня 2026 року в розмірі 46319 (сорок шість тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок, із них: заборгованість по тілу кредиту - 23999 (дванадцять три тисячї дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок, заборгованість по процентам - 22320 (двадцять дві тисячі триста двадцять) гривень 00 копійок

Відмовити у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» 2103 гривні 30 копійок повернення судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, Андріївський узвіз, буд. 1 А, код ЄДРПОУ 43979069).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення суду складено 1 жовтня 2026 року.

Суддя Д. В. Бутенко