Ухвала суду № 140278356, 01.10.2026, Подільський районний суд міста Києва

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6786/26

1-кп/758/1568/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

01 жовтня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

із секретарем ОСОБА_4 ,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського районного суду міста Києва у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22026000000000371 від 15.04.2026 року, клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Шевченко, Красноармійськ, Донецької області, громадянки України, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживаня за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.111 КК України,

В С Т А Н О В И В :

У судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що на даний час у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченої продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

переховуватися від суду. Останній інкриміновано вчинення особливо тяжкого злочину, за який законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі. Остання має зв`язки із представниками спеціальних служб рф, які беруть участь у збройній агресії проти України, є обізнаною з формами та методами роботи правоохоронних органів, методами конспірації та може їх використовувати з метою уникнення кримінальної відповідальності, що дає підстави вважати, що обвинувачена може переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Враховуючи викладене, ОСОБА_7 усвідомлює, що вчинила злочин, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може втекти та переховуватись від суду та вчиняти спроби покинути територію України. Вік обвинуваченої ОСОБА_7 , стан її здоров`я, соціальні зв`язки дозволяють їй ефективно переховуватися від суду, у тому числі за межами України. Вищевказане безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченогоп. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає в тому, що обвинувачений має можливість виїхати на територію рф чи тимчасово окуповані території України, де буде переховуватись від суду та продовжить свою підривну діяльність проти України;

вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 . Системна злочинна діяльність ОСОБА_7 була спрямована на вчинення злочину проти національної безпеки України, а тому, перебуваючи на волі, вона може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки була затримана правоохоронними органами та, ймовірно, не виконала усі завдання співробітника спецслужби рф;

приймаючи до уваги особливу суспільну небезпечність протиправного діяння ОСОБА_7 , враховуючи, що заявлені ризики,передбачені ст. 177 КПК України, існують, слід прийти висновку, що інші менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти уникненню вищезазначених ризиків з боку обвинуваченої, а тому відповідно до вимог ст. ст. 177, 183, 194, 197 КПК України, необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 , як особи, яка обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Прокурор у судовому засіданні підтримав своє клопотання.

Захисник адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, просив залишити його без задоволення, запобіжний захід змінити та засотувати стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід, що не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначив, що ризики, які наводить прокурор повторюються, та жоден з них не доведений, а з плином часу ризики зменшуються.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала думку захисника.

Як встановлено колегією суддів, 06.02.2026 року затримано ОСОБА_7 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07.02.2026 року стосовно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 06.04.2026 року, який в подальшому, неодноразово було продовжено, та під час судового провадження його строк спливає 08.10.2026.

Частиною 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кодексу.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

За своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, перелік яких визначений ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.

При цьому, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку і може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа "Бекчиєв проти Молдови").

Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, і в разі визнання її винуватою, їй може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути їй призначено судом у випадку визнання винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, остання, може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду.

В тому числі судом враховується, зареєстроване місце проживання ОСОБА_7 у м.Покровськ, Донецькій області, тобтоу безпосередній близькості від лінії фронту із державою агресором, якій за інкримінованим обвинуваченням обвинувачена надавала допомогу.

Враховуючи на характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_7 та який направлений на спричинення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, на переконання колегії суддів, існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_7 може продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також судом врахована кількість епізодів, які інкриміновані ОСОБА_7 , що свідчить про систематичність та виваженість її дій, які припинені не добровільно, а через викриття злочину правоохоронними органами, що вказує на високу ймовірність продовжити кримінальне правопорушення, в якому ОСОБА_7 обвинувачується або вчинити інше.

Отже, судом встановлено ризики на даному етапі кримінального провадження не зменшилися та продовжують існувати.

Згідно із положеннями рішення Конституційного Суду України від 08.07.2003 року за № 14-рп/2003 при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

При вирішені питання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом також враховано особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, проживає у м. Києві, не заміжня, що вказує на відсутність в обвинуваченої міцних соціальних зв`язків на підконтрольній Україні території, які б могли бути стримуючим фактором для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої на стадії судового розгляду кримінального провадження та які у сукупності з іншими обставинами свідчать про існування ризику переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовжити вчиняти злочин, в якому вона обвинувачується.

Отже, у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання та які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Відповідно доводи захисника про недоведеність існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення.

Тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання її винуватою, у сукупності із даними про її особу та з огляду на наявність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшились, унеможливлюють застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу.

При цьому, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України свідчать про підвищену суспільну небезпеку. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті

Отже, законодавцем не передбачено альтернативи застосування запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою особи, в разі обвинувачення за ст. 111 КК України.

Враховуючи викладене, особу обвинуваченої ОСОБА_7 , обставини вчинення інкримінованого злочину в період дії воєнного стану в країні, а також наявність ризиків, передбачених п.1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутність доказів, які б унеможливлювали утримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, стадію судового розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку, що на даний час існує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно останньої.

За наведених обставин, з огляду на встановлення судом продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, оскільки підстави запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відпали, під час судового розгляду докази не досліджені, в тому числі свідки не допитані, тому з метою запобігти спробам обвинуваченої переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд вбачає за необхідне продовжити обвинуваченій строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не вбачає на даний час підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченій на більш м`який.

Поряд із наведеним, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи обставини та характер інкримінованого кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст.8, 27, 177, 178, 183, 199, 314-316 КПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 29 листопада 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а обвинуваченою - в цей же строк з моменту вручення їй копії даної ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено в межах встановленого ч. 2 ст. 376 КПК України строку 02.10.2026 року.

Головуючий суддя: судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3