Ухвала суду № 140278184, 19.08.2026, Оболонський районний суд міста Києва

19.08.2026 Справа № 756/13246/25

Номер справи 756/13246/25

Номер провадження 2/756/7340/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Погорелової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 119186,22 грн та судових витрат у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач ОСОБА_1 є споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 . З 01.05.2018 по 31.10.2021 позивачем надавалися послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021 позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Крім того, позивач на підставі Договору № 602-18 про відступлення прав вимоги (цесії) від 11.10.2018, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», отримав право вимоги про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, яка утворилася до 01.05.2018.

Позивач зобов`язання виконує належним чином. Відповідач свої зобов`язання не виконує, не здійснює платежі за отримані послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість станом на 30.06.2025 у розмірі 119186,22 грн, яка складається з наступного: 975,52 грн - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого гарячого водопостачання, 168,75 грн - інфляційна складова боргу; 41,45 грн 3 % річних; 25911,59 грн - заборгованість за спожиті до з централізованого опалення за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року, 4497,78 грн - інфляційна складова боргу, 1102,59 грн - 3 % річних; 4748,11 грн - заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого постачання гарячого води, 834,32 грн - інфляційна складова боргу, 204,38 грн - 3 % річних; 44420,92 грн - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії, 6286,22 грн - інфляційна складова боргу, 1518,75 грн - 3 % річних, 1847,80 грн - пеня; 20720,10 грн - заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання гарячої води, 2775,83 грн - інфляційна складова боргу, 660,44 грн - 3 % річних, 803,54 грн - пеня; 934,38 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії; 733,75 грн - заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води.

Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати по справі.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.09.2025 відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін.

10 квітня 2026 року представником відповідача - адвокатом Щербиною Я.М. був поданий відзив на позовну заяву, яким відповідач повідомив про не визнання заявлених позовних вимог. Відповідач зазначав, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 18.03.2025 року, відповідно з даної дати є споживачем в розумінні Закону України «Про житлово-комунльні послуги», відповідно і зобов`язаний сплачувати за надані/отримані житлово-комунальні послуги. Зазначав, що в період з серпня 2025 року по грудень 2025 року сплатив всю наявну по квартирі заборгованість за житлово-комунальні в повному обсязі та згідно акту звірки взаєморозрахунків за послуги з центрального опалення та з централізованого постачання гарячої води у період з 01.05.2018 по 29.01.2026 заборгованість станом на 01.01.2026 року у відповідача відсутня, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений судом належним чином.

Представник відповідача - адвокат Щербина Я.М. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог з обставин, викладений у відзиві.

Вислухавши пояснення представника відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладеного Договір № 602-18 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, а також Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», який набув чинності з 10.12.2017.

Відповідно до абзацу 10 ч. 1 ст. 1 Закону України від 24.06.2004 № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 19 Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась (не відключалась).

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке. У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 18.03.2025 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а тому виключно з 18.03.2025 року є споживачем послуг, які надає позивач.

Відповідно до п. 18, 20, 30 Правил, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язанні допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю для настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з серпня 2025 року по грудень 2025 року сплатив за послуги позивача у серпні 2025 року за постачання теплової енергії грошові кошти у розмірі 18000,00 грн., за постачання гарячої води грошові кошти у розмірі 10000,00 грн.; у вересні 2025 року за постачання теплової енергії грошові кошти у розмірі 5000,00 грн.; у жовтні 2025 року за постачання теплової енергії грошові кошти у розмірі 40043,00 грн., за постачання гарячої води грошові кошти у розмірі 10822,00 грн.; у листопаді 2025 року за постачання теплової енергії грошові кошти у розмірі 1000,00 грн, за постачання гарячої води грошові кошти у розмірі 19024,48 грн., у грудні 2025 року - за постачання теплової енергії грошові кошти у розмірі 8724,00 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків за послуги з центрального опалення та з централізованого постачання гарячої води у період з 01.05.2018 по 29.01.2026 підтверджено, що відсутня будь-яка заборгованість станом на 01.01.2026 у відповідача за надані послуги по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , тобто сплачена в повному обсязі.

Щодо заявлених та нарахованих позивачем штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Предметом регулювання Закону України прожитлово - комунальні послуги є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

У даній справі предметом позовних вимог є стягнення з відповідача заборгованості за спожиті до 01.05.2018, з 01.05.2018 по 31.10.2021 та з 01.11.2021 по 30.06.2025 комунальні послуги та нараховані штрафні санкції за вищевказані періоди.

Так, зі змісту позовної заяви та доданих до позовної заяви документів вбачається, що позивач просив суд стягнути на його користь заборгованість за комунальні послуги (послуги з централізованого опалення, з централізованого гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії, заборгованості з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення, заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води, заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії) та штрафні санкції. При цьому, позивач просив стягнути на його користь заборгованість зі сплати комунальних послуг та нараховані штрафні санкції по кожному виду комунальної послуги окремо за певний визначений ним період, про що зазначено як в мотивувальний так і в прохальній частині позову.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позову було додано як обґрунтований розрахунок заборгованості за комунальні послуги так і обґрунтований розрахунок штрафних санкцій за вказаний період. Доданий до позовної заяви розрахунок містив детальне відображення нарахування заборгованості та конкретний вид комунальної послуги, які були спожиті відповідачем, розмір (обсяг) споживання, діючий тариф, здійснені оплати комунальних послуг, та ін.

З поданого відповідачем відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач почав користуватись житлово-комунальними послугами тільки після своєї реєстрації у квартирі з 18.03.2025. Зазначена обставина свідчить про неактуальність доданих позивачем до позову розрахунківштрафнх санкцій. Проте, позивачем після отримання відзиву на позовну заяву не було уточнено позовні вимоги, не було надано актуальних розрахунок штрафних санкцій з урахуванням отриманої від відповідача та документально підтвердженої інформації про реєстрацію місця проживання та початок споживання послуг позивача з 18.03.2025. При цьому, суд позбавлений можливості самостійно здійснити відповідні розрахунки, оскільки не володіє інформацією щодо порядку зарахування позивачем оплат, які були здійснені відповідачем та позбавлений можливості самостійно збирати докази в підтвердження змісту позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, суд наголошує на тому, що позивачем після підтвердження відповідачем факту реєстрації у квартирі виключно з 18.03.2025, підтвердження відповідачем оплати заборгованості та відсутності станом на 01.01.2026 будь-якої заборгованості, не надано в підтвердження заявлених позовних вимог розрахунку, який би містив детальне відображення нарахування заборгованості за конкретний вид комунальної послуги в певний період (з 18.03.2025), оплати здійснені відповідачем, що унеможливлює вирішення судом питання по суті заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач заперечує наявність у нього заборгованості за спожиті комунальні послуги, на підтвердження чого матеріли справи містять відповідні докази - квитанції про сплату комунальних послуг.

При цьому, у відповідності до ст. 81 ЦПК, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи з метою визначення заборгованості по кожному виду комунальної послуги окремо за певні визначені періоди.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ст. 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (стаття 79 ЦПК України)

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. (стаття 80 ЦПК України).

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Белоконна