Рішення № 140277994, 02.10.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/12046/26

Справа №754/12415/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 17 537,18 грн, та ухвалив за відсутності учасників справи таке рішення:

Стислий виклад позицій сторін

У червні 2026 року Позивач, ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ", звернувся до суду з позовом до Відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 102214843 від 11.07.2025 у загальному розмірі 17 537,18 грн, яка складається з 4 500,00 грн заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2 707,18 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 330,00 грн заборгованості за комісією за обслуговування кредиту та 7 000,00 грн заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею).

Позов обґрунтовано тим, що 11.07.2025 між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачем було укладено Кредитний договір № 102214843 в електронній формі, за умовами якого Позичальник отримав кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 360 днів до 25.06.2026.

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до умов якого Позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, просив відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту та неустойки. Відповідач просив розстрочити виконання судового рішення на 12 місяців, у зв`язку з скрутним матеріальним становищем.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН, ОЦІНКА СУДУ

Відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частини перша, четверта статті 206 ЦПК України).

У постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року у справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) роз`яснив, що "відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову".

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Суд встановив, що 11.07.2025 Відповідач подав електронну Заяву на отримання кредиту № 102214843 через Особистий кабінет на сайті tengo.ua, запросивши кредит у сумі 5 000,00 грн на строк 360 днів для задоволення власних потреб, зазначивши свої персональні дані, фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_1 та реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 .

До укладення договору ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) надав Відповідачу в Особистому кабінеті Паспорт споживчого кредиту № 102214843 від 11.07.2025 зі стандартизованою інформацією про умови кредитування, а також проект Кредитного договору з додатками та Правилами надання коштів у кредит, з якими Відповідач ознайомився.

Перед укладенням договору Відповідач проходив електронну ідентифікацію та верифікацію в інформаційно-комунікаційній системі Кредитодавця, зокрема через Систему BankID НБУ. Зазначені дії дозволили кредитодавцю однозначно встановити особу Відповідача, який пройшов процедуру реєстрації на веб сайті Первісного кредитора (tengo.ua) та отримав доступ до Особистого кабінету.

11.07.2025 між ТОВ "МІЛОАН" (Первісний кредитор) та Відповідачем, ОСОБА_1 , укладено Договір про споживчий кредит № 102214843 у формі електронного документа з урахуванням особливостей укладання кредитного договору в електронному вигляді, що визначені Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронну комерцію" та "Про споживче кредитування"

Договір про споживчий кредит № 102214843 від 11.07.2025 укладено шляхом пропозиції (оферти) Первісного кредитора в Особистому кабінеті та її прийняття (акцепту) Відповідачем. На виконання вимог статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" Відповідач підписав цей договір та електронне повідомлення про прийняття пропозиції за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (алфавітно-цифровою послідовністю), який Первісний кредитор надіслав у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер мобільного телефону Відповідача НОМЕР_1 . Кредитодавець в особі Генерального директора ТОВ "МІЛОАН" ОСОБА_2 підписав вказаний Договір із застосуванням кваліфікованого електронного підпису з позначкою часу.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України "Про електронну комерцію", пункт 6.5 Договору). Зазначений порядок підписання електронних договорів повністю відповідає сталій судовій практиці (постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 та 1.4 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн, дата надання кредиту 11.07.2025, а строк кредитування становить 360 днів з датою остаточного погашення заборгованості 06.07.2026. Повернення кредиту, сплата процентів та комісій узгоджені сторонами у Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), згідно з яким визначено 23 розрахункові періоди сплати заборгованості.

Відповідно до пункту 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 45,00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Згідно з пунктом 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 180.00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

11.07.2025 Первісний кредитор, ТОВ "МІЛОАН", перерахував Відповідачу, ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн у безготівковій формі, що підтверджується наданим Позивачем первинним документом - платіжним дорученням № 106414115 від 11.07.2025.

Відповідач здійснював часткове погашення кредитної заборгованості. Згідно з розрахунком заборгованості Відповідач має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4 500,00 грн, за процентами 2 707,18 грн, які нараховані за період з 11.07.2025 по 24.04.2026.

Відповідач визнав позов у цій частині. Суд не встановив, що визнання Відповідачем позову в частині основного боргу та процентами за користування кредитом суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому наявні законні підстави для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 4 500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 2 707,18 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту

Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначила, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого, якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Аналогічна правова позиція щодо нікчемності умов договорів про споживчий кредит про сплату комісій за обслуговування за відсутності переліку додаткових та супутніх послуг викладена у постановах Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 та від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (провадження № 61-13417св21).

Суд встановив, що у пункті "Терміни та визначення" та пункті 1.5.2 Договору про споживчий кредит № 102214843 від 11.07.2025 як послуги за обслуговування кредиту зазначено цілодобове надання облікової інформації в особистому кабінеті, надсилання текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів та консультування.

Вказані дії належать до стандартних обов`язків кредитодавця щодо забезпечення інформування споживача та ведення обліку заборгованості і не є додатковими чи супутними послугами у розумінні Закону України "Про споживче кредитування". Згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування" така інформація має надаватися споживачу безоплатно.

Зважаючи на наведену сталу практику Верховного Суду, положення пункту 1.5.2 Кредитного договору № 102214843 від 11.07.2025 щодо обов`язку Позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", а тому у задоволенні позову в цій частині на суму 3 330,00 грн слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Суд встановив, що згідно з пунктом 4.1 Договору про споживчий кредит № 102214843 від 11.07.2025 сторони передбачили, що у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів чи комісій Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1 000,00 грн за кожний випадок порушення зобов`язання, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів. Відповідно до пункту 4.3 Договору про споживчий кредит сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів за порушення виконання зобов`язань не може перевищувати 50 % від загальної суми кредиту, одержаного Позичальником.

Водночас у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 7 000,00 грн слід відмовити з огляду на такі норми законодавства.

15.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", яким розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні за змістом приписи містилися у пункті 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування". Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав чинності 24.12.2023, пункт 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" викладено в новій редакції. Відповідно до пункту 6 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX (тобто до 22.01.2024 включно), споживач звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язань, а нарахована неустойка підлягає списанню.

Суд зазначає, що виключення пункту 6-1 з розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" не виключає необхідності застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23.01.2024 взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час дії воєнного стану.

Суд встановив, що Договір про споживчий кредит № 102214843 укладено між ТОВ "МІЛОАН" та Відповідачем 11.07.2025, тобто під час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX.

Прострочення виконання грошового зобов`язання за вказаним Договором виникло у Відповідача в період дії воєнного стану.

Ураховуючи, що прострочення виконання зобов`язання відбулося під час дії воєнного стану в Україні, нарахування Первісним кредитором неустойки (штрафу, пені) у розмірі 7 000,00 грн є безпідставним, а відповідна сума підлягає списанню в силу прямої вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за неустойкою (штрафом, пенею) у розмірі 7 000,00 грн слід відмовити в повному обсязі.

Щодо наявності в Позивача, як нового кредитора, права вимоги

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

24.04.2026 між ТОВ "МІЛОАН" та Позивачем укладено Договір факторингу № 24042026, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило Позивачу право вимоги за Кредитним договором № 102214843 від 11.07.2025 у розмірі 17 537,18 грн (Витяг з Реєстру боржників № 2 від 24.04.2026, порядковий номер 238).

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). Усі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню у разі неспростування презумпції правомірності договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Підсумовуючи викладене, Суд визнав, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 7 207,18 грн, яка складається з 4 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 2 707,18 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом.

Щодо клопотання про надання розстрочення виконання рішення Суд виходить з такого.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення на 12 місяців, посилаючись на те, що має намір добросовісно виконати рішення суду, але не має можливості виконати рішення суду повністю, оскільки перебуває у скрутному фінансовому становищі.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в резолютивній частині рішенні (пункт 2 частини сьомої статті 265, частина перша статті 267 ЦПК України).

Стаття 265 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення статті 435 цього Кодексу.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розстрочення, суд, серед іншого, враховує матеріальний стан фізичної особи (частина четверта статті 435 ЦПК України).

Суд, беручи до уваги соціальний аспект та ті, виклики, що постали перед українським суспільством внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації, що призвело до значного погіршення матеріального становища більшості громадян, у тому числі й відповідача, вирішив розстрочити виконання судового рішення за клопотанням відповідача на максимально можливий строк.

Суд, розглянувши справу з урахуванням інтересів як кредитора, так і боржника, прийняв рішення про надання відповідачу розстрочки виконання рішення. Суд бере до уваги, що кредитор має право на виконання судового рішення та повернення кредитних коштів. Водночас відповідач опинився у скрутному матеріальному становищі. Негайне виконання рішення може призвести до несправедливих наслідків для боржника.

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання боржником своїх зобов`язань та забезпечить задоволення вимог кредитора, що відповідає завданню цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими міркуваннями.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, відшкодовуються за рахунок іншої сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 662,40 грн. Ціна позову становить 17 537,18 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 7 207,18 грн, що становить 41,09% від ціни позову (7 207,18 грн / 17 537,18 грн х 100 %).

Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 093,98 грн (2 662,40 грн х 41,09 %).

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 279 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" заборгованість за Кредитним договором № 102214843 від 11.07.2025 у розмірі 7 207,18 грн, яка складається з 4 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту та 2 707,18 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 093,98 грн, розстрочивши виконання рішення суду в цій частині терміном на 12 місяців, а саме: зобов`язати здійснювати виплати рівними частинами у розмірі 691,76 грн щомісячно протягом 12 місяців. Кожен платіж повинен бути внесений до останнього дня відповідного календарного місяця, починаючи з жовтня 2026 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2; поточний рахунок IBAN: НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК", МФО: 339500).

Відповідач ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України) - 02.10.2026.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО