Ухвала суду № 140277851, 02.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19583/26

Провадження №: 1-кп/752/2334/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150006715 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 - в режимі відеоконференцзв`язку,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025100150006715 від 30.12.2025, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, обвинувальний акт у якому надійшов до суду 27.07.2026.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , солдатом, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників), без поважних причин, в умовах воєнного стану, не пізніше 07.11.2025 самовільно залишив місце тимчасового розміщення підрозділу військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби, доки не був затриманий працівниками поліції.

Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в період з 02.04.2026 по 26.05.2026, перебуваючи у приміщенні магазину «JYSK» за адресою: м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 1, діючи умисно, з корисливих мотивів, повторно, в умовах воєнного стану, шляхом вільного доступу неодноразово таємно викрадав з торгових полиць комплекти постільної білизни, що належать ТОВ «ЮСК Україна», поміщаючи їх до рюкзака, після чого залишав місце вчинення кримінального правопорушення та розпоряджався викраденим на власний розсуд, спричиняючи ТОВ «ЮСК Україна» за кожним епізодом майнову шкоду в розмірі від 4998 грн. 34 коп. до 7751 грн. 33 коп.

26.06.2026 ОСОБА_3 затримано в порядку ст. 208 КПК України, 27.06.2026 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а 30.06.2026 та 02.07.2026 - про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 29.06.2026 до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.08.2026 без визначення розміру застави. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.08.2026 строк тримання обвинуваченого під вартою продовжено на 60 днів, тобто до 10.10.2026 включно.

30.09.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на шістдесят днів без визначення розміру застави, з утриманням останнього в ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років та від п`яти до восьми років відповідно, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу, не зменшилися. Так, знаючи про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, обвинувачений може переховуватися від суду, при цьому в матеріалах провадження відсутні відомості про достатні стримуючі фактори. Ризик незаконного впливу на свідків, які надали викривальні показання, зберігається до моменту безпосереднього отримання судом їхніх показань відповідно до ст. 23, ч. 4 ст. 95 КПК України. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що обвинувачений офіційно не працює, військову службу фактично не проходить, законних джерел доходу не має, викраденим майном розпоряджався шляхом його продажу з метою отримання коштів, а крім того, у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження №12026100090001235 від 29.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за аналогічними фактами шести епізодів викрадення комплектів постільної білизни з ТОВ «ЮСК Україна». На думку прокурора, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання зазначеним ризикам, а відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених у ньому підстав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, або, у разі, якщо суд не знайде для цього підстав - визначити мінімальний розмір застави.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку тримання під вартою, і за наслідками такого розгляду постановити вмотивовану ухвалу про припинення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжити строк тримання під вартою в межах строку, що не може перевищувати двох місяців.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Вирішуючи питання про продовження строку дії запобіжного заходу, суд на цій стадії не вирішує питання про доведеність винуватості обвинуваченого та не дає оцінки доказам з точки зору їх достатності та допустимості, однак враховує, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень була встановлена ухвалою слідчого судді при обранні запобіжного заходу, після чого органом досудового розслідування складено обвинувальний акт, який направлено до суду. Будь-яких обставин, які б свідчили про відпадіння обґрунтованості пред`явленого обвинувачення в розумінні практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), на час розгляду клопотання суду не наведено.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років (ч. 5 ст. 407 КК України) та від п`яти до восьми років (ч. 4 ст. 185 КК України). Суд погоджується з доводами прокурора про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки тяжкість можливого покарання, як зазначає Європейський суд з прав людини (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001), є суттєвим елементом в оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення правопорушень. При цьому суд враховує й те, що ОСОБА_3 обвинувачується, зокрема, у самовільному залишенні військової частини та тривалому перебуванні поза місцем служби до моменту затримання працівниками поліції, що свідчить про можливість обвинуваченого ухилятися від виконання покладених на нього обов`язків.

Ризик незаконного впливу на свідків також продовжує існувати, оскільки докази у кримінальному провадженні судом ще не досліджувалися, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення обґрунтовується характером інкримінованих ОСОБА_3 дій, а саме систематичністю вчинення таємних викрадень чужого майна протягом квітня - травня 2026 року, відсутністю в обвинуваченого офіційного місця роботи та легального джерела доходу, а також перебуванням у провадженні Солом`янського районного суду міста Києва іншого кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні аналогічних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшилися та продовжують існувати, а застосування до ОСОБА_3 більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, як самостійних - особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту - не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігання встановленим ризикам.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України суд, крім наявності обґрунтованої підозри та ризиків, враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Так, суд бере до уваги вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_3 , який є громадянином України, має вищу освіту, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання у Київській області та фактичне місце проживання у місті Києві, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.

З урахуванням наведеного суд вважає, що клопотання прокурора в частині продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим, а тому строк тримання обвинуваченого під вартою слід продовжити на шістдесят днів, тобто до 30 листопада 2026 року включно, що не перевищує строку, встановленого ч. 3 ст. 331 КПК України.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 407 КК України.

Отже, положення ч. 4 ст. 183 КПК України надають суду право, а не покладають на нього обов`язок не визначати розмір застави, і таке право реалізується з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого. Крім того, ОСОБА_3 обвинувачується також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке не належить до переліку злочинів, визначених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Беручи до уваги, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення не пов`язані із застосуванням насильства, розмір майнової шкоди за кожним із епізодів, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості, має постійне місце проживання, а також тривалість його перебування під вартою з 26.06.2026, суд вважає за необхідне скористатися наданими йому ч. 3 ст. 183 КПК України повноваженнями та визначити ОСОБА_3 розмір застави як альтернативу триманню під вартою, поклавши на нього в разі її внесення обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, виконання яких у сукупності з майновими наслідками порушення умов застави, на переконання суду, здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи відсутність в обвинуваченого офіційного доходу та відомостей про наявність у нього майна, характер інкримінованих кримінальних правопорушень та загальний розмір майнової шкоди, а також позицію Європейського суду з прав людини, згідно з якою розмір застави має визначатися передусім з огляду на особу обвинуваченого та його майновий стан з тим, щоб перспектива втрати застави стримувала його від порушення покладених обов`язків (рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010), суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що з урахуванням встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн.) становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Строк дії обов`язків, які покладаються на обвинуваченого в разі внесення застави, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України слід визначити до 30 листопада 2026 року включно.

За таких обставин клопотання прокурора підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 - продовженню з визначенням розміру застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 202, 314-316, 369-372, 376 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на шістдесят днів, із утриманням останнього в ДУ «Київський слідчий ізолятор», тобто до 30 листопада 2026 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави у сумі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач коштів: ДКСУ, м. Київ, код отримувача 26268059, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава, № ухвали суду, П.І.Б. платника застави, Код банку отримувача (МФО) 820172.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися з міста Києва та Київської області без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії обов`язків, покладених на обвинуваченого у разі внесення застави, визначити до 30 листопада 2026 року включно.

Роз`яснити, що в разі внесення застави обвинувачений звільняється з-під варти в порядку, передбаченому ст. 202 КПК України, і з моменту звільнення вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави; у разі невиконання покладених обов`язків застава звертається в дохід держави відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, а до обвинуваченого може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору негайно після її оголошення для відома та направити керівнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Контроль за виконанням ухвали в частині застосованого запобіжного заходу покласти на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 .

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу суду першої інстанції до Київського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Суддя ОСОБА_1