Рішення № 140275982, 29.09.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/1531/26

провадження № 2/632/1253/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" вересня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючої судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Златополі Лозівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1784318 від 21.04.2020 року в розмірі 27300,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн.; заборгованості за відсотками 20700,00 грн.; заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 600,00 грн. Також, просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 21.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1784318, згідно з умовами якого відповідач отримав 6000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені Кредитним договором. ТОВ «Міолан» умови Кредитного договору виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит. Відповідач зі свого боку не виконав умови Кредитного договору. 29.12.2020 ТОВ «Міолан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №1784318 від 21.04.2020 року. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 27300,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом 20700,00 грн.; заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 600,00 грн., яку представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати із судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати з надання професійної правничої допомоги.

Ухвалою судді від 03.08.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначенням першого судового засідання на 29.09.2026 року.

16.09.2026 року від представника відповідача, адвоката Цокало-Зливко Т.М. до суду надійшов відзив на позов із частковим визнанням позову. Зокрема, сторона відповідача згодна зі стягненням тіла кредиту в сумі 6000,00 грн., а також відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування у 30 днів за відсотковою ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом 6000,00 грн. х 1,50% х 30 днів = 2700,00 грн. Відсотки нараховані позивачем поза межами строку кредитування у 30 днів є порушенням умов договору та чинного законодавства. Відсотки, нараховані після спливу 30-ти днів є штрафними санкціями відповідно до ст. 625 ЦК України, а не нараховані відсотки за час правомірного користування кредитними коштами. Стягнення комісії у сумі 600,00 грн. не визнає, оскільки пункт договору кредиту в цій частині є нікчемним. Щодо стягнення на користь позивача судових витрат (судового збору - 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.) адвокат просила їх розподілити пропорційно задоволеним вимогам. Крім того, зазначено, що відповідачем, також, понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн., які документально підтверджені та мають бути пропорційно відмовлених у задоволенні позовних вимог стягнуті з позивача на користь відповідача.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши судові заяву про розгляд справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Сторона відповідача в судове засідання не прибула, будучи належним чином повідомлена про час, дату місце його проведення, заяв про відкладення розгляду чи про розгляд справи у відсутності сторони відповідача не надходило.

Відповідно до положень ст. 223 ЦПК України у суду немає підстав для відкладення розгляду, тим більше з відзиву на позов судові відома правова позиція сторони відповідача щодо позовних вимог. Тому, суд вважає за необхідне ухвалити рішення без участі сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи неявку сторін, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши позовну заяву, відзив на позов, дослідивши матеріали справи та надані докази, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 21.04.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №1784318, згідно з умовами якого відповідач отримав 6000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором (а.с.8-10).

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R26179.

Умовами Кредитного договору визначено, що Товариство надало відповідачці кредит у розмірі 6000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3.-1.4. Договору, Кредит надається загальним строком на 30 днів з 21.04.2020 (дата надання кредиту). Дата повернення кредиту: 21.05.2020 (дата остаточного погашення заборгованості). Можливість пролонгації дії договору до 15 днів передбачена п.2.3.1.

Згідно із п. 1.5.1 Договору, комісія за надання кредиту: 600,00 грн.

Положеннями пунктів 1.5.2. Договору визначено, що проценти за користування кредитом 2700,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1 Договору), кошти кредиту надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням платіжної карти на картковий рахунок. Згідно Платіжного доручення 18430396 від 21.04.2020 року ТОВ «Мілоан» перерахував на картковий рахунок відповідача 6000,00 грн. з призначенням платежу: Кошти згідно договору 1784318. Кошти перераховані на платіжну картку відповідача, яку він сам зазначив 414962хххххх912.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач отримав грошові кошти від ТОВ «Мілоан» в розмірі 6000,00 грн. за кредитним договором № 1784318 від 21.04.2020 року.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Договором виконало та надало йому кредит у розмірі 6000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст.3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно ТОВ «Мілоан» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

29.12.2020 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №58-МЛ (а.с.15-20), відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №1784318 від 21.04.2020 року.

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 29.12.2020 до Договору відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» передано від ТОВ «Міолан» Реєстр Боржників відповідно до умов Договору відступлення прав вимоги, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с 23 зворотній бік).

Із наданого позивачем Витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 27300,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000,00 грн.; заборгованість за відсотками 20700,00 грн.; заборгованість за комісією в розмірі 600,00 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором та про наявність заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення йому відповідного повідомлення (претензії). (а.с.24).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 .

Всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання та не повернув кредит у строки, передбачені Кредитним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно зі ст. 629 ЦК України,договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума тіла кредиту в розмірі 6000,00 грн. яку він фактично отримав, але не повернув.

Сторона відповідача заперечує проти нарахованих відсотків за користування кредитом та вважає, що вони мають бути нараховані лише в межах строку кредитування 30 днів за відсотковою ставкою 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Суд має зазначити, що Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зазначеній постанові Верховний Суд сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання».

Окрім того, в п. 54 постанови Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Вказаний висновок підтримано у постановах Верховного Суду у справах №296/10217/15-ц від 07 липня 2020 року, №912/1120/16 від 04 лютого 2020 року, №910/18943/20 від 27 липня 2021 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідача суму заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 20700,00 грн. (проценти нараховані з 22.04.2020 року по 20.07.2020 року).

Проте, з вказаним розрахунком суд не може погодитись з огляду на наступне.

В п. 1.3., 1.4., 7.1. кредитного договору кредит надається строком на 30 днів з моменту його укладення 21.04.2020 року до дати повернення кредиту 21.05.2020 року (строк кредитування). Строк дії договору складає період з моменту його укладання і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. В п. 1.5.2. сторони погодили фіксовану ставку за користування кредитом 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Окрім того, п. 2.3.2. Договору визначено, що волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно п.6.14. Правил, підтверджується здійснення ним відповідного платежу у спосіб, визначений п.2.5. Договору.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того що відповідачем було направлено позивачу заяву на продовження строку користування позикою у відповідності до п.2.3.2 Договору. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази акцептування такого продовження первісним кредитором та відсутні докази надсилання акцепту на таку пропозицію відповідачу та повідомлення позичальника у Особистому кабінеті щодо зміни строку кредитування.

Тому, суд погоджується з думкою сторони відповідача та вважає, що до стягнення має бути врахована сума процентів в період з 22.04.2020 року по 20.05.2020 року в сумі 2700,00 грн. (30 днів х 90,00 грн. відсотків), тобто в межах строку кредитування. Отже відсутні підстави для стягнення протиправно нарахованих за межами строку кредитування процентів за кредитним договором в сумі 18000,00 грн.

Також, суд вважає безпідставним нарахування позивачем суми комісії в розмірі 600,00 грн. через нікчемність такої умови договору (висновки Верховного Суду у постановах від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Відтак суд дійшов висновку, що знаходить своє підтвердження наданими доказами, що у відповідача ОСОБА_1 є наявною перед позивачем заборгованість за Договором про споживчий кредит №1784318 від 21.04.2020 в сумі 8700,00 грн., яка складається із: 6000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 2700,00 грн. заборгованість за сумою відсотків за правомірне користування кредитними коштами. В решті заявлених позовних вимог позивачеві у задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позову становить 2662,40 грн. Оскільки вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на 31,87%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 848,51 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Із положень ч. 1-5 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В силу ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).

На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).

Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Із наданих представником позивача доказів, 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Відповідно до акту наданих послуг №26766 від 14.04.2026, АО «Апологет» надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правову допомогу на загальну суму 8000 грн.

Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також у зв`язку із відсутністю з боку сторони відповідача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про справедливість та співмірність даної витрати. Беручи до уваги часткове задоволення позову стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума витрат на правничу допомогу в розмірі 2542,60 грн., що складає 31,87% від 8000,00 грн.

Крім того, відповідачем, також, були понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн., що підтверджено Договором №1617 про надання правничої допомоги від 15.09.2026 року, укладеним між відповідачем та адвокатом Цокало-Зливко Тетяною Михайлівною. Стороною позивача, також, клопотань щодо зменшення вказаних витрат до суду не надходило.

Дослідивши надані відповідачем докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також у зв`язку із відсутністю з боку сторони позивача клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про справедливість та співмірність даної витрати. Беручи до уваги часткову відмову у задоволенні позову стягненню з позивача на користь відповідача підлягає сума витрат на правничу допомогу в розмірі 6131,70 грн., що складає 68,13% від 9000,00 грн.

На підставі частини 10 статті 141 ЦПК України внаслідок взаємозаліку стягнутого остаточно необхідно стягнути з відповідача на користь позивач 5966,41 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1784318 від 21.04.2020 року задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" 12098,11 грн., з яких: 8700,00 грн. борг за кредитним договором; 2 549,60 грн. витрати на професійну правничу допомогу; 848,51 грн. судовий збір.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 131,70 грн.

На підставі частини 11 статті 141 ЦПК України провести зарахування зустрічних грошових вимог, за результатом якого стягнути остаточно з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" кошти в загальному розмірі 5966,41 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса Україна, 79018, місто Львів, вул. Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 01.10.2026 року.

Суддя: С. В. Библів