Рішення № 140275574, 22.09.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/738/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарасевич А. М.

Позивач: Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",

код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, будинок 55 Б, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Виконавчий комітет Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення 7 819 313,13 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Малолєткін Р.С., адвокат, довіреність №21 від 29.12.2025;

від відповідача: Приходько В.О., представник, довіреність у порядку передоручення від 18.08.2026.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" через підсистему Електронний суд звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про стягнення 7 819 373,13 грн, з яких: 6 552 648,53 грн інфляційних втрат за період прострочення боргу за лютий 2022 року-червень 2026 року та 1 266 724,60 грн 3% річних за період прострочення боргу з 10.02.2022 по 25.06.2026 (з простроченої суми боргу в розмірі 9 656 526,32 грн).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2026 о 11:20; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті.

Ухвала суду від 03.08.2026 доставлена позивачу та відповідачу до їх Електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІКС 03.08.2026 о 22:50, 22:41, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

18.08.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. У поданому відзиві відповідачем викладено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Чернігівську міську військову адміністрацію, оскільки рішення у справі може вплинути на її права та обов?язки в частині реалізації віднесених до її компетенції бюджетних повноважень.

20.08.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд», у встановлений судом строк, надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

24.08.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вважає доводи позивача необґрунтованими.

У підготовче засідання 08.09.2026 прибули повноважні представники позивача та відповідача.

Подані сторонами відзив на позов, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 08.09.2026 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 22.09.2026 об 10:20, про що учасники справи повідомлені ухвалою суду від 10.09.2026.

Ухвала суду від 10.09.2026 доставлена позивачу та відповідачу до їх Електронних кабінетів у підсистемі Електронний суд ЄСІКС 10.09.2026 о 14:37, 14:31, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

У судове засідання 22.09.2026 прибули повноважні представники позивача та відповідача.

Щодо клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи.

В обґрунтування поданого клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи Чернігівської міської військової адміністрації відповідач посилається на те, що рішення у справі може вплинути на її права та обов?язки в частині реалізації віднесених до її компетенції бюджетних повноважень, зокрема, виконання судового рішення про стягнення коштів з бюджету Чернігівської міської територіальної громади шляхом затвердження, внесення змін до бюджету, виконання бюджету та забезпечення його виконання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні такого клопотання, так як не вбачає необхідності у залученні зазначеної третьої особи до участі у справі, оскільки виконання бюджетних повноважень відповідним органом належить до його прямих обов`язків та функцій і саме на цивільні права та обов?язки цієї особи рішення не впливає.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

22.09.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив про його проголошення.

У судовому засіданні 22.09.2026 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив скорочене рішення (вступну та резолютивну частини рішення).

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання щодо відшкодування втрат теплопостачального підприємства, зумовлених різницею між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення за жовтень 2021 року, у зв?язку з чим наявні підстави для нарахування згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідач у відзиві на позов щодо позовних вимог заперечує та зазначає про безпідставність нарахування інфляційних втрат та 3% річних починаючи з лютого 2022 року, оскільки у вказаний період у відповідача були відсутні законодавчі підстави для такого нарахування, визначеного розміру грошового зобов?язання відповідача по відшкодуванню різниці в тарифах не існувало до набрання законної сили судовим рішенням у справі №927/166/25 постанови Верховного суду від 25.06.2025. За доводами відповідача, правовідносини із відшкодування різниці в тарифах не є договірними, а мають публічно-правовий, компенсаційний характер, адже встановлені законом та виникають лише на підставі рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради, спрямовані на відшкодування покриття витрат, а не оплату, а отже до них не можуть застосовуватись норми ст. 625 ЦК України, яка регулює боргові зобов`язання сторін, що виникли на підставі договору. Відповідач своєчасно після набрання законної сили у справі №927/166/25 виконав свої зобов?язання та сплатив всю суму основного боргу, тому стягнення інфляційних втрат та 3% річних у разі задоволення позову призведе до суттєвого перерозподілу коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади за рахунок фінансування інших публічно значущих видатків.

Позивач у відповіді на відзив зазначає про те, що настання строку виконання зобов?язання пов`язується з вимогою, яку позивач направив 01.02.2022, яку виконком отримав 02.02.2022. Згідно з ст. 530 ЦУ України останнім днем строку виконання зобов`язання у відповідача було 09.02.2022, тому з 10.02.2022 відповідач є таким, що допустив прострочення. За доводами позивача, сплата інфляційних втрат та 3% річних передбачена за увесь час прострочення, який розпочався 10.02.2022 та завершився з повного оплатою. Інфляційні та відсотки річних не являються штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Крім того, публічні інтереси не можуть нівелюватися на користь приватних інтересів, сторони у цьому спорі є юридично рівними.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, з аналогічних підстав, наведених у відзиві. Додатково відповідач зазначає, що вимога підприємства не є підставою для виникнення зобов`язання у відповідача, не зумовлює породження обов`язку безумовно відшкодувати різницю в тарифах. Зобов`язання відшкодувати різницю в тарифах, відповідно до законодавства та Порядку виникає виключно на підставі та з моменту прийняття відповідного рішення виконавчим комітетам Чернігівської міської ради. У даному випадку, вимога позивача від 01.02.2022 не була задоволена, рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про відшкодування різниці в тарифах не приймалось, оскільки комісією було не погоджено надані розрахунки у зв?язку з неправильним розрахунком. Підставою для виникнення обов`язку відшкодування підприємству різниці в тарифах є безпосередньо закон та рішення виконавчого органу місцевого самоврядування, а сама компенсація в даному випадку спрямована на покриття збитків (витрат) підприємства, викликаних державним регулюванням цін, а отже, характер таких правовідносин між сторонами є не договірним, а публічно-правовим, компенсаційним, до якого не можуть застосовуватись положення ст. 625 ЦК України, спеціальний закон не передбачає можливість застосування окремих інфляційних нарахувань за прострочення.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Господарський суд Чернігівської області розглядав справу №927/166/25 за позовом Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради про стягнення 11 587 831,82 грн різниці між вартістю економічно-обґрунтованого тарифу та вартістю фактично застосованого тарифу для населення в опалювальному періоді 2021-2022, за жовтень 2021 року згідно рішення Виконавчого комітету Чернігівської області від 03.11.2021 № 662 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води Акціонерному товариству Облтеплокомуненерго для потреб населення.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2026 у справі №927/166/25, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постановою Верховного Суду від 25.06.2026 у справі №927/166/25, позов задоволено частково та стягнуто з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради на користь Акціонерного товариства Облтеплокомуненерго 9 656 526,52 грн заборгованості (втрати теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року) та 63 570,85 грн судового збору; у решті позову відмовлено.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі №927/166/25 та у цій справі беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2026 у справі №927/166/25, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 та постановою Верховного Суду від 25.06.2026 у справі №927/166/25, та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2026 у справі №927166/25 встановлено, що:

«Акціонерне товариство Облтеплокомуненерго зареєстровано як суб`єкт господарювання 24.02.1994; основним видом економічної діяльності є: 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2021 Чернігівською міською радою прийнято розпорядження № 141-р Про початок опалювального сезону 2021-2022 років на території міста Чернігова, відповідно до пункту 1 якого визначено розпочати постачання теплової енергії до закладів охорони здоров`я, освіти, соціального захисту населення, житлового фонду всіх форм власності та управління, інших споживачів теплової енергії з 08 год 00 хв 11.10.2021.

03.11.2021 відповідач прийняв рішення № 662 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води Акціонерному товариству Облтеплокомуненерго для потреб населення (далі Рішення № 662).

Пунктами 1-3, 5- 10 Рішення № 662 взято до відома розмір економічно-обґрунтованих тарифів.

Пунктом 1 Рішення № 662 взято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, які визначаються як сума тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії, з урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго, для потреб населення складають: тариф на теплову енергію - 1 986,61 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1 452,65 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 498,93грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії -35,03 грн/Гкал (без ПДВ).

Пунктом 2 Рішення № 662 взято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, які визначаються як сума тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії з урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго, для потреб населення складають - тариф на теплову енергію - 1 990,27 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1 452,65 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 516,56 грн/ Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 21,05 грн/Гкал (без ПДВ).

Пунктом 3 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на теплову енергію, які визначаються як сума тарифів на виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго, для потреб населення складають - тариф на теплову енергію - 1 927,63 грн/Гкал (без ПДВ) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 1 452,65 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на транспортування теплової енергії - 498,93 грн/Гкал (без ПДВ); тариф на постачання теплової енергії - 21,05 грн/Гкал (без ПДВ).

Пунктом 5 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання теплової енергії без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення складають 2 383,93 грн/Гкал з ПДВ.

Пунктом 6 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання теплової енергії з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення складають 2 388,32 грн/Гкал з ПДВ.

Пунктом 7 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання теплової енергії, без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення складають 2 367,16 грн/Гкал з ПДВ.

Пунктом 8 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання гарячої води, без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та з урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення, складають 139,52 грн за 1 м3 з ПДВ.

Пунктом 9 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання гарячої води, з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення, складають 130,38 грн за 1 м3 з ПДВ.

Пунктом 10 Рішення № 662 узято до відома, що економічно обґрунтовані тарифи на послугу з постачання гарячої води, без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів, без урахуванням витрат на утримання індивідуальних теплових пунктів АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення, складають 129,52 грн за 1 м3 з ПДВ.

Пунктом 12 Рішення № 662 передбачено, що відповідно до Меморандуму, для застосування при розрахунках з населенням в опалювальному періоді 2021-2022 років встановлено тарифи у розмірах, що застосовувалися АТ Облтеплокомуненерго при розрахунках з населенням за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (централізоване опалення та постачання гарячої води) в опалювальному періоді 2020-2021 років і були встановлені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.12.2018 № 1766 Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню ПАТ Облтеплокомуненерго, яке є виконавцем цих послуг, а саме: 1 737,61 грн за Гкал (з ПДВ) - послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення); 103,48 грн за м3 (з ПДВ) - послуги з постачання гарячої води (централізоване постачання гарячої води з рушникосушарками); 95,72 грн за м3 (з ПДВ) - послуги з постачання гарячої води (централізоване постачання гарячої води без рушникосушарок). Втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1-3, 5-10 та пункті 12 цього рішення, відшкодовувати АТ Облтеплокомуненерго з бюджету Чернігівської міської територіальної громади, згідно з відповідними програмою та порядком, затвердженими Чернігівською міською радою.

25.11.2021 Чернігівською міською радою прийнято рішення № 13/VІІІ-7, яким затверджено Програму відшкодування втрат підприємств, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років (далі - Програма).

23.12.2021 Чернігівською міською радою прийняте рішення № 15/VІІІ-11 (далі - Рішення № 15/VІІІ-11), яким затверджено Порядок відшкодування втрат підприємств, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років (далі - Порядок), що визначає механізм розрахунків та відшкодування суб`єктам господарювання, які здійснюють надання в м. Чернігові послуг з постачання теплової енергії та гарячої води в опалювальному періоді 2021 2022 років та для яких виконкомом Чернігівської міської ради встановлено тарифи на послуги з постачання теплової енергії (централізоване опалення) та постачання гарячої води для потреб населення в розмірах, що застосовувались при розрахунках в опалювальному періоді 2020 2021 роках, втрат зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігів в опалювальному періоді 2021 2022 роках (далі Різниця в тарифах).

Листом з додатками від 17.01.2022 №150, на виконання Порядку, позивач надав відповідачу розрахунок втрат, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років за період жовтень 2021 року та розрахунок втрат, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років за період жовтень 2021 року.

Листом від 21.01.2022 № 74/2-02/вих/02/295/11вх/03 відповідач повідомив позивача про необхідність доопрацювання поданих розрахунків.

Листом з додатками від 31.01.2022 № 296/04 позивач надав відповідачу відповідні доопрацьовані розрахунки.

Згідно з розрахунками, розмір відшкодування втрат підприємств, зумовлених різницею між розмірами тарифів, з урахуванням перерахунків, за жовтень 2021 року становить 10 214 946,61 грн з ПДВ (у т.ч. 8 512 455,51 грн розрахунковий розмір витрат підприємства, зумовлених різницею між розмірами тарифів (з постачання теплової енергії для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років), 1 702 491,10 грн 20% ПДВ) та 1 372 885,21 грн з ПДВ (у т.ч. 1 144 071,01 грн розрахунковий розмір витрат підприємства, зумовлених різницею між розмірами тарифів (з постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років), 228 814,20 грн 20% ПДВ), всього з ПДВ - 11 587 831,82 грн.

01.02.2022 позивач направив відповідачу вимогу від 01.02.2022 № 302/4 про виконання зобов`язання з відшкодування втрат підприємства, зумовлених різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1-3, 5-10 та пункті 12 Рішення № 662, за жовтень 2021 року шляхом перерахування коштів на рахунок товариства, а саме: втрат, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання теплової енергії для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років у сумі 10 214 946,61 грн з ПДВ; втрат, зумовлених різницею між розмірами економічно обґрунтованих та застосованих тарифів на послуги з постачання гарячої води для потреб населення міста Чернігова в опалювальному періоді 2021-2022 років у сумі 1 372 885,21 грн з ПДВ.

Відповідачем вимога отримана 02.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 1400054444453, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.02.2022.

Листом від 09.02.2022 №723/2-02.2/вих/024/752/11/вх/03 відповідач відмовив позивачу у виконанні зобов`язань, зазначивши, що перерахувати кошти у розмірах, зазначених у листі від 01.02.2022 № 302-4, не є можливим, оскільки не стосується періоду, який передує прийняттю Рішення № 662.

17.12.2024 позивач направив відповідачу та Чернігівській міській раді вимогу № 2558/04 про виконання зобов`язання з відшкодування втрат підприємства, зумовлених різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1-3, 5-10 та пункті 12 Рішення № 662, за опалювальний період 2021-2022 років, а саме з жовтня 2021 року до квітня 2022 року.

У відповідь на дану вимогу, відповідач листом від 17.01.2025 № 76/2-01/вих/02/3/2025/2-02.2 відмовив у виконанні зобов`язань.

20.01.2025 позивач направив відповідачу та Чернігівській міській раді лист від 20.01.2025 № 135 щодо виконання зобов`язання з відшкодування втрат підприємства, зумовлених різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1-3, 5-10 та пункті 12 Рішення № 662, за опалювальний період 2021-2022 років, а саме з жовтня 2021 року до квітня 2022 року.

Відповідач не оплатив суму 11 587 831,82 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалюючи рішення від 03.11.2021 № 662 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послугу з постачання теплової енергії АТ Облтеплокомуненерго для потреб населення, відповідач взяв на себе зобов`язання відшкодувати втрати підприємства, зумовлені різницею в тарифах, зазначених у п. 1-3, 5-10, 12 Рішення № 662, за рахунок коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади згідно з відповідною Програмою та Порядком, що затверджені рішеннями Ради від 25.11.2021 № 13/VIII-7 та від 23.12.2021 № 15/VIII-11».

За доводами позивача, відповідач, не сплативши грошових коштів у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги (02.02.2022) допустив порушення грошового зобов?язання.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2026 у справі №927166/25, яке набрало законної сили встановлено, що відповідач неправомірно не відшкодував втрати теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року, після отримання вимоги позивача; як наслідок позовні вимоги в частині стягнення 9 656 526,52 грн без ПДВ визнано є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Верховний Суд постановою від 25.06.2026 у справі №927/166/25 залишив в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 у справі №927/166/25 та дійшов висновку про те, що у відповідача, за наслідками прийняття Рішення № 662, в силу акта цивільного законодавства статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення", виникло зобов`язання з відшкодування позивачу різниці між економічно обґрунтованими тарифами та тарифами установленими для населення в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року після отримання вимоги позивача.

Звертаючись з даним позовом до суду позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 6 552 648,53 грн інфляційних втрат за період прострочення боргу за лютий 2022 року-червень 2026 року та 1 266 724,60 грн 3% річних за період прострочення боргу з 10.02.2022 по 25.06.2026 (з простроченої суми боргу в розмірі 9 656 526,32 грн).

Оцінка суду.

Закон України Про місцеве самоврядування в Україні відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 2 п. а) ч. 1 ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (в тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги до повноважень органів місцевого самоврядування віднесено встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначаються Законом України Про теплопостачання.

До основних повноважень органів місцевого самоврядування в сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством (абз. 7 ст. 13 Закону України Про теплопостачання).

За ч. 1-3, 14, 15 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії або альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб`єкта господарювання. Встановлення тарифів на теплову енергію нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво, транспортування та постачання не допускається.

Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначаються Законом України Про ціни і ціноутворення.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про ціни та ціноутворення дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, органами, що здійснюють державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій, органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання, які провадять діяльність на території України, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження в сфері ціноутворення.

Частинами 1-3 ст. 12 Закону України Про ціни та ціноутворення передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.

Державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема, установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін (ст. 13 Закону України Про ціни та ціноутворення).

За змістом ст. 15 Закону України Про ціни та ціноутворення Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов`язані відшкодувати суб`єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів. Установлення Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування державних регульованих цін на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, без визначення джерел для відшкодування різниці між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів не допускається і може бути оскаржено в судовому порядку.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на приписи ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Посилаючись на порушення відповідачем грошового зобов?язання в частині своєчасного відшкодування втрат теплопостачального підприємства, зумовлених різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року, а саме в семиденний строк від дня пред`явлення вимоги №302/4 від 01.02.2022 (отриманої відповідачем 02.02.2022) позивачем нараховано та пред?явлено до стягнення 6 552 648,53 грн інфляційних втрат за період прострочення боргу за лютий 2022 року-червень 2026 року та 1 266 724,60 грн 3% річних за період прострочення боргу з 10.02.2022 по 25.06.2026 (з простроченої суми боргу в розмірі 9 656 526,32 грн), відповідно до поданого розрахунку (а.с. 58-59), на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

За висновками судових рішень у справі №927166/25 у відповідача, за наслідками прийняття Рішення № 662, в силу акта цивільного законодавства статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення", виникло зобов`язання з відшкодування позивачу різниці між економічно обґрунтованими тарифами та тарифами установленими для населення в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року, проте відповідач неправомірно не відшкодував втрати теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи та про що встановлено у рішенні Господарського суду Чернігівської області від 28.01.2026 у справі №927/166/25 (яке набрало законної сили), 01.02.2022 позивач направив відповідачу вимогу №302/4 від 01.02.2022 про виконання зобов?язання з відшкодування втрат підприємства, зумовлених різницею в тарифах, зазначених в пунктах 1-3, 5-10 та пункті 12 Рішення №662 за жовтень 2021 року шляхом перерахування коштів на рахунок товариства, яка була отримана відповідачем 02.02.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 1400054444453, описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 01.02.2022.

Відповідач у листі від 09.02.2022 повідомив позивача про те, що перерахування коштів у розмірах, зазначених у листі від 01.02.2022 №302-04 не є можливим, оскільки це стосується періоду, який передує прийняттю виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення №662 від 03.11.2021.

Тобто, листом від 09.02.2022 відповідач відмовив позивачу у виконанні зобов`язань.

За доводами відповідача, ним своєчасно, після набрання законної сили рішенням суду у справі №927/166/25, виконано свої зобов?язання та сплачено всю суму основного боргу, що підтверджується доданими до матеріалів справи платіжними інструкціями (а.с.85-87).

Приймаючи до уваги, що відповідач, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги №302-04 від 01.02.2022 (отриманої відповідачем 02.02.2022) не відшкодував позивачу втрати теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021-2022 років, за жовтень 2021 року, чим допустив порушення грошового зобов?язання, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за заявлені періоди, суд доходить висновку про те, що позивачем обґрунтовано нараховано 6 552 648,53 грн інфляційних втрат за період прострочення боргу за лютий 2022 року-червень 2026 року та 1 266 724,60 грн 3% річних за період прострочення боргу з 10.02.2022 по 25.06.2026 (з простроченої суми боргу в розмірі 9 656 526,32 грн).

За правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що лише під час судового розгляду справи №927/166/25 було остаточно вирішено спір щодо наявності у відповідача обов?язку здійснити відповідне відшкодування та визначено розмір коштів, що підлягали стягненню, і до встановлення рішенням суду остаточного розміру та юридичної визначеності зобов?язання відсутні підстави вважати, що відповідач мав прострочене грошове зобов?язання, а отже відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних за ст. 625 ЦК України, та, як наслідок, обов`язок їх стягнення.

Як було зазначено вище, зобов`язання відповідача відшкодувати різницю в тарифах виникло у останнього за наслідками прийняття Рішення № 662, в силу акта цивільного законодавства статті 15 Закону України "Про ціни та ціноутворення", проте відповідач неправомірно не відшкодував втрати теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021 2022 років, за жовтень 2021 року.

Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу з моменту його виникнення. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з відшкодування різниці в тарифах, який він не виконує добровільно.

В іншому випадку, за позицією відповідача, без судового рішення зобов`язання з відшкодування теплопостачального підприємства, зумовлені різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, не виникало б узагалі, тобто якби позивач не звернувся до суду, то відповідач не мав би обов`язку компенсувати різницю в тарифах. Такий підхід суперечив би засадам добросовісності, розумності та справедливості зобов`язання, передбаченим у частині третій статті 509 ЦК України.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16ц та від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Таким чином, посилання відповідача на помилковість визначення позивачем моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов?язання та відповідно безпідставність нарахування інфляційних втрат та 3% річних з огляду їх обчислення за період, коли у відповідача були відсутні передбачені законом та Порядком підстави для виконання спірного грошового зобов?язання, судом до уваги не приймаються, оскільки строк виконання грошового зобов?язання та право на стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає з моменту виникнення порушення грошового зобов`язання, а не з моменту прийняття рішення суду, а тому не звільняє відповідача від відповідальності за ст. 625 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача про відсутність у нього законодавчих підстав для виконання пред?явленої вимоги №302/04 від 01.02.2022 та непогодження комісією відповідача поданих позивачем розрахунків, тобто відсутність правових підстав для прийняття рішення про відшкодування різниці в тарифах є безпідставними, оскільки судовими рішення у справі №927/166/25, у тому числі Верховним Судом, правові висновки якого в силу приписів ст. 234 ГПК України є обов??язковими для суду, виснована неправомірна відмова відповідача щодо відшкодування компенсаційних витрат з цих підстав, а також зазначено, що рішення №663 та №15/VІІІ-11 незаконним не визнавались та не скасовувались, а тому є обов?язковими до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень.

У рішенні від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України, заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції слід тлумачити у контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі Брумареску проти Румунії.

Враховуючи те, що суд не може здійснювати ревізію судових рішень у справі №927/166/25, які набрали законної сили, оскільки це буде порушенням принципу юридичної визначеності, правові висновки щодо неправомірної відмови відповідача щодо відшкодування компенсаційних витрат теплопостачального підприємства, зумовлених різницею в тарифах на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для потреб населення, в опалювальному періоді 2021-2022 років, за жовтень 2021 року, є остаточними та не підлягають перегляду.

Щодо посилання відповідача на те, що задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних призведе до суттєвого перерозподілу коштів бюджету Чернігівської міської територіальної громади за рахунок фінансування інших публічно значущих видатків, що не забезпечуватиме належного балансу між приватним інтересом позивача та публічним інтересом територіальної громади, суд зазначає, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями, стягнення інфляційних втрат та 3% річних передбачено за весь період прострочення всіх грошових зобов?язань та переслідують захист майнових прав кредитора не спричиняючи надмірного індивідуального фінансового тягаря боржника. Крім того, у даному випадку, публічні інтереси не можуть превалювати над приватними інтересами, оскільки інфляційні втрати річних не виступають засобом збагачення, а компенсують знецінення коштів за весь час прострочення виконання грошового зобов?язання, а 3% є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконнаня зобов?язання боржником. Сторони у таких спорах є юридично рівними.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

При ухваленні рішення в справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Позивачем при зверненні до суду через підсистему "Електронний суд" сплачено 117 290,60 грн судового збору, згідно з платіжною інструкцією №9916 від 24.07.2026 (а.с. 6).

Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, з огляду на обставини подання позивачем позову через систему "Електронний суд" розмір судового збору, який підлягав сплаті за звернення до суду, становить 93 832,48 грн.

Сума надлишково сплаченого судового збору становить 23 458,12 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідача позивачу відшкодовуються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 93 832,48 грн.

Суд зауважує, що у зв`язку зі сплатою позивачем при зверненні до суду судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом, він не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в сумі 23 458,12 грн в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 04062015, вул. Магістратська,7, м. Чернігів, 14000) на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ 03357671, вул. Реміснича, будинок 55 Б, м. Чернігів, 14000) 6 552 648,53 грн інфляційних втрат, 1 266 724,60 грн 3% річних та 93 832,48 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Суддя В. В. Шморгун