Рішення № 140275366, 30.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/5842/26

Провадження № 2/643/5088/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026

30 вересня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради» про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», в якій просить визнати припиненими трудові відносини за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка посилається на такі обставини. Відповідно до трудової книжки позивач з 02.12.2014 прийнята на роботу до Каховського районного центру первинної медико-санітарної допомоги на посаду завідувача інформаційно-аналітичного відділу. На підставі рішення сесії Каховської районної ради від 07.06.2018 №510 Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської районної ради». На підставі рішення сесії Каховської міської ради від 04.12.2021 №128/4 внесене нове найменування: Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради». 10.12.2023 позивачка досягнула пенсійного віку, у зв`язку з чим їй призначена пенсія та видане пенсійне посвідчення. На момент оформлення пенсії вона залишилась працювати на підприємстві, як працюючий пенсіонер, але фактично з квітня 2022 року вона не працює, не отримую заробітну плату. Після повномасштабного вторгнення рф 24.02.2022 та швидкої окупації частини Херсонської області, позивач була вимушена виїхати з окупованого міста Каховка і не мала можливості дотриматись порядку припинення трудових відносин. Позивач переїхала до міста Харків та зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа. Місто Каховка Херсонської області є тимчасово окупованою територією, тому регулярний поштовий зв`язок з цією територією через українські державні та приватні служби неможливі. Отже, направити заяву директору підприємства про припинення трудових відносин неможливо. 02.03.2026 позивачка звернулась до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості щодо припинення трудових відносин в односторонньому порядку, на що отримала відповідь від 03.03.2026 про неможливість вчинення цих дій, оскільки чинним законодавством про зайнятість не передбачено звільнення осіб, які отримують пенсію, в односторонньому порядку через центр зайнятості. Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376 місто Каховка Херсонської області з 24.02.2022 перебуває під контролем рф по теперішній час. Позивач зазначає, що жодних кадрових наказів, як то про припинення трудових відносин, попередження про наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією, ліквідацією підприємства з 24.02.2022 по теперішній час вона не отримувала. Фактично трудові відносини між сторонами припинені, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства, повністю не виконана.

Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

З боку сторін клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Судом у відповідності до відповіді №2533272 від 30.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що відповідач по справі Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», зареєстровано як юридична особа, код ЄДРПОУ 38740016, місцезнаходження: Херсонська область, місто Каховка, вул. Велика Куликовська, б. 73. Отже, зареєстроване місцезнаходження відповідача належить до тимчасово окупованої території України, до якої не надаються послуги зі скерування поштових відправлень

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 з додатками було надіслано відповідачу до його електронного кабінету. Документ доставлено до електронного кабінету 31.03.2026, що підтверджуються довідкою про доставку електронного документу.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо) не застосовувалися.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу №841-к від 02.12.2014 прийнята на роботу до Каховського районного центру первинної медико-санітарної допомоги на посаду завідувача інформаційно-аналітичного відділу, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 . (а.с.11-14).

На підставі рішення сесії Каховської районної ради від 07.06.2018 №510 Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги перетворено в Комунальне некомерційне підприємство «Каховський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської районної ради». На підставі рішення сесії Каховської міської ради від 4.12.2021 №128/4 внесене нове найменування: Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради».

З відомостей про трудову діяльність з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) від 07.03.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради» та з її заробітної плати здійснювалися відрахування до Пенсійного фонду Україна до березня 2022 року включно. Починаючи з квітня 2022 року відомості щодо нарахування заробітної плати та сплачених страхових внесків з боку Комунального некомерційного підприємства «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради» відносно ОСОБА_1 відсутні. (а.с.15-21).

З квітня 2022 року між сторонами фактичні трудові відносини припинилися і ОСОБА_1 не виконує роботу, а відповідач Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», не виплачує позивачу заробітну плату. Проте належного юридичного оформлення цього факту не відбулося.

Наказу про звільнення ОСОБА_1 не видано, запис до трудової книжки не внесений, остаточний розрахунок не проведено, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 11-14).

Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради» розташоване в місті Каховка Херсонської області, яке з лютого 2022, є окупованим, а тому позивач змушена була евакуюватися на іншу територію України та фактично припинила трудові відносини з підприємством.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786 вказаний населений пункт, є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України з 24.02.2022.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначає, що не має можливості припинити трудові відносини у загальному порядку через відсутність будь-яких засобів зв`язку з роботодавцем та окупацією міста.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичним місце проживання якої зазначено: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №6343-5002722280 від 21.04.2023. (а.с. 10).

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 , видане 10.04.2024, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком. (а.с. 9).

Позивач 02.03.2026 звернулась із заявою до Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, в якій зазначила, що є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою. З метою реєстрації в центрі зайнятості, у зв`язку з неможливістю самостійно припинити трудові відносини з Комунальне некомерційне підприємство «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», яке знаходиться на тимчасово окупованій території, просила припинити трудові відносини в односторонньому порядку.(а.с.23).

Листом від 03.03.2025 №1491/17.08./23 Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості повідомила ОСОБА_1 , що 07.05.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування сфер зайнятості та загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття під час дії воєнного стану від 21.04.2022 №2220-ІХ», яким встановлена можливість звільнення особи через центр зайнятості виключно з метою отримання статусу безробітного. Щодо громадян, які одержують пенсію за віком, вони можуть в службі зайнятості отримувати інформаційно-консультаційні послуги, по`вязані з працевлаштуванням, переглядати вакансії, консультуватися з питань трудового законодавства. За таких умов, чинним законодавством про зайнятість не передбачено звільнення осіб, які отримують пенсію в односторонньому порядку через центр зайнятості. (а.с.24).

Позивачка посилаючись на неможливість у встановлений законом спосіб припинити трудові відносини з відповідачем звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно із статтею 2 КЗпП України право громадян на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Отже, трудовий договір - це юридично оформлені відносини між працівником і роботодавцем. Змістом трудових відносин є взаємні права та обов`язки сторін, а предметом таких відносин є робота, яку працівник зобов`язується виконувати за плату. При цьому, невиконання протягом тривалого часу працівником з тих або інших причин своїх трудових обов`язків свідчить про відсутність реальних трудових відносин між роботодавцем та працівником. Належні трудові відносини існують одразу у двох площинах - фактичній та юридичній. Відсутність роботи, яка фактично виконується працівником на умовах, передбачених трудовим договором, при юридично оформлених трудових відносинах, не відповідає нормам чинного законодавства та є підставою для розірвання трудового договору на вимогу працівника.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (ст. 40, 41).

Так, згідно із частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Трудовий договір припиняється тільки за наявності підстав для його припинення. Підставою припинення договору є юридичний факт або сукупність юридичних фактів, закріплених у законі та необхідних для припинення трудового договору. Вони поділяються на два види: 1) дії (життєві ситуації, що відбуваються за волею людей; вольові акти їх поведінки) сторін трудового договору або осіб, які не є його сторонами; 2) події (життєві обставини, настання яких не залежить від волі та свідомості людей: закінчення строку трудового договору; смерть працівника або роботодавця - фізичної особи тощо).

У законодавстві про працю України встановлено вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору з метою охорони трудових прав громадян.

Так, підстави припинення трудового договору окреслені у статті 36 та інших статтях КЗпП України й залежно від того, хто є ініціатором припинення трудового договору, підстави поділяються на такі групи: припинення трудового договору за спільною (взаємною) ініціативою сторін трудового договору (наприклад, угода сторін, закінчення строку); розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.38,39 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця (ст.40,41 КЗпП України); розірвання трудового договору з ініціативи осіб, які не є його стороною (третіх осіб) (п. 3, 7 ст. 36, ст. 45 КЗпП України та ін.).

Отже, розірвання трудового договору стосується лише випадків, коли трудовий договір припиняється з ініціативи будь-якої з його сторін.

За положеннями ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За будь-яких умов припинення трудового договору є правомірним за одночасної наявності таких умов: 1) передбаченої законодавством підстави припинення трудового договору; 2) дотримання порядку звільнення; 3) юридичного факту припинення трудового договору (наказу чи розпорядження роботодавця, заяви працівника, відповідного документа особи, уповноваженої вимагати розірвання договору).

Суд вважає, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура припинення трудових відносин відповідно до законодавства України про працю повністю не виконана. Через відсутність запису про звільнення, права та інтереси ОСОБА_1 суттєво порушуються, оскільки вона не може працевлаштуватись на будь-якому іншому підприємстві, не може звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України для перерахунку її пенсійного забезпечення.

Також судом враховується, що АТ «Укрпошта» не здійснюється пересилання пошти на тимчасово окуповані території, які не підконтрольні Україні, тому позивач не мала можливості подати поштовим відправленням заяву про припинення трудових відносин на адресу місцезнаходження відповідача, оскільки такі відправлення на вказану територію не приймаються.

Згідно із положеннями статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що існує порушення права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, тобто припинення трудових відносин.

За встановлених судовим розглядом обставин щодо порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний позивачем спосіб захисту про припинення трудових відносин направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 травня 2019 року у справі №757/61865/16-ц.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України

Судовим розглядом встановлено, що трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, проте позивач позбавлена можливості оформити припинення трудових відносин у встановленому законодавством порядку, що порушує її конституційні права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради» про визнання трудових відносин та трудового договору припиненими.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та Комунальним некомерційним підприємством «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», ЄДРПОУ 38740016, на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Каховський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Каховської міської ради», ЄДРПОУ 38740016, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , суму судового збору в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова