Рішення № 140275190, 02.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2464/26

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши справу

за позовом Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болтенка Михайла, буд. 10; код ЄДРПОУ 03491435)

до відповідача - Фізичної особи-підприємця Салтанової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-Г; код ЄДРПОУ 00032129)

про стягнення 69 274,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Одеський обласний центр зайнятості (далі - позивач, ООЦЗ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Салтанової Надії Олександрівни (далі - відповідач, ФОП Салтанова Н. О.) грошових коштів у сумі 89 274,42 грн.

В обґрунтування позову ООЦЗ покликається на обов`язок відповідача повернути різницю між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту, у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором про надання мікрогранту, який було укладено між Державним центром зайнятості, АТ "ОЩАДБАНК" та ФОП Салтановою Н. О. на підставі підписаної останньою заяви про приєднання до умов договору від 22.09.2022, а також порушенням положень Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок № 738).

Ухвалою від 22.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду документів, що підтверджують наявність рахунків, реквізити яких зазначені у позовній заяві.

29.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2464/26, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача (далі - третя особа, Банк), запропоновано сторонам та третій особі подати до суду заяви по суті справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

17.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечує проти позовних вимог, просить відмовити у їх задоволенні. Свою позицію мотивує тим, що ані у договорі про надання мікрогранту, ані у Порядку № 738 у редакції, чинній на час укладення договору та отримання мікрогранту, не було передбачено обов`язок отримувача повернути різницю між сумою мікрогранту та сплаченими податками, зборами та іншими обов`язковими платежами, окрім як у випадку невиконання обов`язкової умови щодо працевлаштування працівників, яка була виконана відповідачем. Подальші зміни законодавства, які погіршують правове становище отримувача коштів мікрогранту, на переконання відповідача, не можуть бути застосовані. Крім того, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума 89 274,42 грн не підтверджена документами (інформацією органів ДПС, документами, які свідчать про сплату позивачем податків, зборів та інших обов`язкових платежів протягом трирічного строку реалізації проєкту), а також не враховує суму часткового добровільного повернення мікрогранту, а тому визначена позивачем безпідставно. За розрахунками відповідача різниця між загальною сумою сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих осіб та сумою отриманого мікрогранту становить 51 700,56 грн. При цьому відповідач зауважує, що позивач не додав до позову жодних документів, що свідчать про обмін даними з ДПС та ПФУ, на підставі яких обчислено різницю у розмірі 89 274,42 грн. До відзиву додано витяги з інформаційної системи органів ДПС про стан розрахунків платника та платіжні документи, що, як стверджує відповідач, спростовує здійснені позивачем розрахунки. Також, відповідач звертає увагу, що 10.06.2026 нею було добровільно повернуто Банку частину коштів мікрогранту у сумі 20 000,00 грн.

21.07.2026 від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення щодо позову. У своїх поясненнях третя особа, покликаючись на положення Порядку № 738, зазначає, що прийняття рішень про повернення коштів мікрогранту належить до дискреційних повноважень Державного центу зайнятості. Крім того вказує, що відповідно до вимог Порядку № 738 Банком було здійснено перевірку ділової репутації ФОП Салтанової Н. О. з результатом "позитивно". Результати здійсненої перевірки були направлені до Державного центру зайнятості для прийняття рішення про надання/відмову у наданні гранту у вигляді безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (мікрогрант). 16.09.2022 наказом Державного центру зайнятості було прийнято рішення про надання мікрогранту ФОП Салтановій Н. О. в розмірі 245 000,00 грн. На дотримання вимог Порядку № 738 ФОП Салтанова Н. О. звернулася до установи Банку та 22.09.2022 нею було підписано Заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту, а також здійснено відкриття поточного рахунку для обліку коштів мікрогранту. 19.12.2022 кошти мікрогранту в розмірі 245 000,00 грн були зараховані на рахунок грантоотримувача. Проведеним ООЦЗ моніторингом встановлено, що ФОП Салтанова Н. О. порушила взяті на себе зобов`язання щодо виконання вимог Порядку № 738 та Договору про надання мікрогранту, а саме щодо повернення суми різниці між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та сумою отриманого мікрогранту, що становить 89 274,42 грн.

22.07.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій повністю заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що у Договорі про надання мікрогранту ні у редакції наказу Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, ні у редакції наказу від 28.11.2024 № 26810 дійсно не було передбачено обов`язку отримувача мікрогранту повернути різницю між сумою мікрогранту та сплаченими податками, зборами та іншими обов`язковими платежами, окрім як у випадку невиконання обов`язкової умови щодо працевлаштування працівників, яка була виконана відповідачем. При цьому, з посиланням на положення розділу XIII "Порядок укладання договору та внесення до нього змін" Договору про надання мікрогранту, вказує, що умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами. Наголошує, що отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору та що датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору. Наголошує, що Договором про надання мікрогранту передбачено, що в разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку № 738 пріоритетними є умови Порядку (п. 2 розд. ХIV договору). Покликаючись на подальші зміни до Порядку № 738, які вносилися після приєднання відповідача до Договору про надання мікрогранту, позивач стверджує, що за умовами договору у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проєкту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників або за себе для отримувачів, визначених абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проєкту. Позивач переконаний, що відповідач була обізнана з цією умовою договору та повинна була враховувати пріоритетність умов Порядку № 738 над умовами договору, а також зобов`язана була регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Крім того, на переконання позивача, положення статті 58 Конституції України щодо зворотної дії актів у часі до спірних правовідносин не застосовуються. Водночас, позивач наполягає на правильності розрахунку суми, заявленої до стягнення.

22.07.2026 представник позивача також подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з 89 274,42 грн до 69 274,42 грн. Заяву мотивовано тим, що після відкриття провадження у справі відповідач здійснила часткове повернення коштів мікрогранту на суму 20 000,00 грн, про що позивач дізнався при опрацюванні відзиву на позовну заяву та доданих до нього документів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що заяву про зменшення позовних вимог позивач подав із дотриманням процесуального строку, суд вважав за можливе прийняти відповідну заяву до розгляду.

Так, з урахуванням вказаної заяви позивача, судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 69 274,42 грн.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

З огляду на зазначене, з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов`язані із запровадженням в Україні воєнного стану, тривалі повітряні тривоги, відключення електропостачання, беручи до уваги навантаження суду, а також перебування судді Волкова Р. В. у щорічній відпустці з 30.07.2026 по 04.09.2026, справу було розглянуто поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для вирішення справи та виконання завдань господарського судочинства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), 10.02.2017 до ЄДР був внесений запис про реєстрацію підприємницької діяльності Салтанової Надії Олександрівни.

21.08.2022 ФОП Салтанова Н. О. через Єдиний державний вебпортал електронних послуг "Дія" оформила заяву на отримання гранту на власну справу в сумі 245 000,00 грн, якій присвоєно № 426AWD. Заяву було подано у зв`язку з необхідністю придбання обладнання, необхідного для здійснення господарської діяльності.

Супровідним листом від 09.06.2026 № 33/1122/6509-26 Державний центр зайнятості надав позивачу, зокрема, витяг з наказу Державного центру зайнятості "Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу" від 16.09.2022 № 101 та витяг з додатку 3 до цього наказу стосовно отримувача - ФОП Салтанової Н. О. (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Згідно з наказом Державного центру зайнятості від 16.09.2022 № 101 та додатком 3 до цього наказу, ФОП Салтановій Н. О. за її заявою № 426AWD було вирішено надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу на суму 245 000,00 грн.

22.09.2022 ФОП Салтанова Н. О. приєдналася до Договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості в мережі інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за посиланням www.dcz.gov.ua, про що свідчить підписана відповідачем Заява про приєднання від 22.09.2022.

У вказаній заяві йдеться про те, що укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту від 16.09.2022. Обов`язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення двох робочих місць. Мікрогрант перераховується на рахунок отримувача НОМЕР_2 .

19.12.2022 кошти мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн було зараховано на рахунок відповідача, відкритий в уповноваженому Банку.

У першій редакції форми Договору про надання мікрогранту, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, яка була чинна станом на час підписання відповідачем Заяви про приєднання, вказано, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІІ "Порядок укладання договору та внесення до нього змін" цієї редакції договору, умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами.

Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

В подальшому, до форми Договору про надання мікрогранту неодноразово вносилися зміни. Зокрема, пунктом 2 розділу XІV "Інші умови" Договору про надання мікрогранту (зі змінами, внесеними до форми договору згідно з наказом Мінекономіки № 26810 від 28.11.2024) визначено, що у разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку № 738 пріоритетними є умови Порядку.

30.04.2025 службовими особами Чорноморського відділу Одеської філії ООЦЗ проведено перевірку дотримання відповідачем умов Договору про надання мікрогранту за період з 01.04.2024 по 31.03.2025, за результатами якої складено Акт № 11/25 від 30.04.2025. При перевірці було встановлено факт використання мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн за цільовим призначенням, факт виконання відповідачем обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку № 738 (щодо створення необхідної кількості робочих місць). Перевіркою також було встановлено, що за період з 01.01.2024 по 01.01.2025 та з 01.01.2025 по 28.04.2025 відповідачем сплачено податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 124 414,12 грн, з яких:

- податки, збори (обов`язкові платежі) - 99 531,90 грн;

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників 24 882,22 грн.

В Акті № 11/25 від 30.04.2025 зафіксовано, що різниця між загальною сумою фактично сплачених відповідачем податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту становить 64 059,44 грн та що остаточна сума різниці буде розрахована по завершенню трирічного строку реалізації проєкту.

28.11.2025 службовими особами Чорноморського відділу Одеської філії ООЦЗ проведено перевірку дотримання відповідачем умов Договору про надання мікрогранту за період з 19.12.2024 по 31.10.2025, за результатами якої складено Акт № 42/25 від 28.11.2025. При перевірці було встановлено факт використання мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн за цільовим призначенням, факт виконання відповідачем обов`язкової умови договору відповідно до п. 20 Порядку № 738 (щодо створення необхідної кількості робочих місць). Перевіркою також було встановлено, що за період з грудня 2022 р. по 31.10.2025 відповідачем сплачено податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 147 337,71 грн, з яких:

- єдиний податок з фізичних осіб з грудня 2022 р. по 31.10.2025 - 5 860,00 грн;

- сума сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників з 01.06.2023 по 31.10.2025 - 59 689,63 грн;

- сума сплаченого податку на доходи фізичних осіб, що сплачений под.агентами, із доходів платника податку у вигляді з/п за працевлаштованих працівників з 01.06.2023 по 31.10.2025 - 70 945,42 грн;

- сума військового збору, сплачена за працевлаштованих працівників з 01.06.2023 по 31.10.2025 - 10 842,66 грн.

Остаточна сума різниці, згідно цього Акту № 42/25 від 28.11.2025, буде розрахована по завершенню трирічного строку реалізації проєкту.

Листом від 11.03.2026 № 861/04.03-01-25/42-26 позивач проінформував відповідача про завершення 19.12.2025 трирічного строку дії Договору про надання мікрогранту та, водночас, про встановлення наявності різниці між загальною сумою фактично сплачених відповідачем податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту, розмір якої (різниці) становить 90 074,42 грн. При цьому позивач повідомив відповідача про необхідність повернення вказаної суми на рахунок уповноваженого Банку, що передбачено п. 20 Порядку № 738.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 12.03.2026 б/н повідомила позивача, що за її розрахунками різниця між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту становить 51 700,56 грн.

27.02.2026 відбулось засідання комісії ООЦЗ з питань надання мікрогрантів, на якому розглядалося питання щодо виконання ФОП Салтановою Н. О. умов договору мікрогранту. За результатами засідання комісією було вирішено рекомендувати директору ООЦЗ прийняти рішення про повернення, зокрема ФОП Салтановою Н. О. 90 074,42 грн різниці між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту.

Наказом директора ООЦЗ від 16.03.2026 № 213 "Про повернення коштів мікрогранту" визнано кошти мікрогранту в сумі 90 074,42 грн такими, що підлягають поверненню ФОП Салтановою Н. О.

В подальшому, як зазначає позивач, відповідачу було скеровано лист від 10.04.2026 № 1292/04.03-01-25/42-26, в якому повідомлено про перерахунок сплати відповідачем податків та зборів за період дії Договору про надання мікрогранту. Згідно цього перерахунку загальна сума сплачених відповідачем податків, зборів та інших платежів становить 155 725,58 грн, з яких:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплачений за працевлаштованих працівників - 60 221,88 грн;

- єдиний податок - 7 460,00 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих працівників - 72 084,60 грн;

- військовий збір, сплачений за працевлаштованих працівників - 11 159,10 грн;

- військовий збір, сплачений за ФОП - 4 800 грн,

Тому, різниця між сплаченими податками та сумою мікрогранту становить 89 274,42 грн (245 000,00 - 155 725,58 грн).

Щодо стягнення цієї суми позивач першочергово звернувся до господарського суду з даним позовом. Після встановлення факту часткового повернення відповідачем коштів мікрогранту у розмірі 20 000,00 грн, позивач зменшив розмір позовних вимог до 69 274,42 грн.

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 69 274,42 грн, які є різницею між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе та сумою отриманого мікрогранту.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить із такого.

Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" передбачено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" державна підтримка суб`єктів малого і середнього підприємництва та об`єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб`єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.

Частинами 1 - 3 ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проєктів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Згідно зі статтями 12 і 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 21.06.2022 №738 "Деякі питання надання грантів бізнесу", якою затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Відповідно до п. 4 Порядку № 738 (в редакції станом час виникнення спірних правовідносин) розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує:

150000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві додаткового члена сімейного фермерського господарства;

250000 гривень у випадку зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників або залучення до роботи у сімейному фермерському господарстві двох додаткових членів сімейного фермерського господарства.

Згідно з п. 6 Порядку № 738 (в редакції станом час виникнення спірних правовідносин) надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ Ощадбанк (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію).

Пунктом 20 Порядку № 738 (в редакції станом час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту.

У договорі мікрогранту обов`язково зазначаються цілі використання мікрогранту з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, умови, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до повернення отримувачем отриманих коштів.

Обов`язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.

У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу третього цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця у межах дворічного строку працевлаштовуються інші особи.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості. Отримувач здійснює повернення зазначеної різниці уповноваженому банку не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проєкту, на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

До Порядку № 738 неодноразово вносилися зміни відповідними Постановами Кабміну.

Так, відповідно до п. 20 Порядку № 738 (в редакції, яка діяла станом на час закінчення трирічного строку реалізації проєкту) обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацами другим та п`ятим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту. Під виконанням обов`язкової умови щодо створення робочих місць у цьому Порядку слід розуміти створення робочих місць понад штатну чисельність працівників на дату подання заяви на отримання мікрогранту або створення робочих місць у зв`язку з утворенням нового суб`єкта господарювання. Отримувачі можуть створити нові посади, необхідні для виробничого процесу, в межах кількості створених робочих місць відповідно до умов пункту 4 цього Порядку.

У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проєкту отримувач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проєкту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.

У разі розірвання договору мікрогранту до завершення трирічного строку реалізації проєкту отримувач зобов`язаний протягом одного місяця з дня подання заяви про розірвання договору мікрогранту повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими на дату розірвання договору мікрогранту податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплаченим за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці.

Згідно з абзацом 11 цього ж пункту Порядку № 738, який діяв станом на час закінчення трирічного строку реалізації проєкту (в редакції Постанов Кабміну № 1043 від 06.09.2024, № 1401 від 29.10.2025), у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проєкту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проєкту.

Абзацом 12 п. 20 Порядку № 738 визначено таке:

до фактично сплачених податків і зборів належать податок на прибуток підприємств, екологічний податок, рентна плата, єдиний податок, податок на доходи фізичних осіб, сплачений з доходу, отриманого від провадження господарської діяльності такої фізичної особи, військовий збір та податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників;

до фактично сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належить єдиний внесок, сплачений за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці.

Матеріали справи свідчать, що наказом Державного центру зайнятості від 16.09.2022 № 101 ФОП Салтановій Н. О. за її заявою № 426AWD було вирішено надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу на суму 245 000,00 грн.

22.09.2022 ФОП Салтанова Н. О. приєдналася до Договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості в мережі інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за посиланням www.dcz.gov.ua, про що свідчить підписана відповідачем Заява про приєднання від 22.09.2022.

У вказаній заяві йдеться про те, що укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту від 16.09.2022.

Обов`язковою умовою, виконання якої повинна була забезпечити ФОП Салтанова Н. О. протягом строку дії договору, є створення двох робочих місць.

19.12.2022 кошти мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн було зараховано на рахунок відповідача, відкритий в уповноваженому Банку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Отже, Договір про надання мікрогранту, який було укладено між Державним центром зайнятості та ФОП Салтановою Н. О., за своєю правовою природою є договором приєднання.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника належного виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за їх відсутності - згідно зі звичаями ділового обороту чи іншими вимогами, що звичайно ставляться. Виконання, зміна чи припинення договірних зобов`язань можуть бути обумовлені вчиненням або утриманням від вчинення певних дій однією зі сторін чи настанням обставин, визначених договором, у тому числі таких, що залежать від волі сторони.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд установив, що в першій редакції форми Договору про надання мікрогранту, затвердженої наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, яка була чинна станом на час підписання відповідачем Заяви про приєднання, вказано, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІІ "Порядок укладання договору та внесення до нього змін" цієї ж редакції договору, умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами. Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

Отже, при укладенні договору відповідач була обізнана з правом Державного центру зайнятості змінювати умови договору в односторонньому порядку.

Так, до форми Договору про надання мікрогранту неодноразово вносилися зміни. Зокрема, пунктом 2 розділу XІV "Інші умови" Договору про надання мікрогранту (зі змінами, внесеними до форми договору згідно з наказом Мінекономіки № 26810 від 28.11.2024) визначено, що у разі розбіжності між умовами договору та умовами Порядку № 738 пріоритетними є умови Порядку.

У Рішенні від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Таким чином, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності (постанова Верховного Суду від 19.05.2025 у справі № 140/2936/24).

Звідси суд виснує, що оскільки правовідносини щодо отримання мікрогранту виникли до набрання чинності змінами до абз. 11 п. 20 Порядку № 738, які були внесені постановами Кабміну № 1043 від 06.09.2024, № 1401 від 29.10.2025, і правовідносини тривали на момент внесення відповідних змін, тому вказані норми на них поширюються.

Отже, умови Порядку № 738 у будь-якому випадку є обов`язковими до застосування у спірних правовідносинах. Саме тому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у першочерговій редакції договору положень, на яких ґрунтуються позовні вимоги ООЦЗ, адже позиція позивача зводиться до пріоритетності умов Порядку № 738, які підлягають обов`язковому застосуванню.

При цьому, у спірних правовідносинах застосуванню підлягає редакція Порядку № 738 від 28.11.2025, яка була чинною станом на час завершення трирічного строку реалізації проєкту (грудень 2025 року).

Як вже було зазначено судом, згідно з абзацом 11 п. 20 Порядку № 738, який діяв станом на час закінчення трирічного строку реалізації проєкту (в редакції Постанов Кабміну № 1043 від 06.09.2024, № 1401 від 29.10.2025), у разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проєкту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих згідно з цим Порядком, та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, в сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту і сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників та/або за себе для отримувачів, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку як фізичні особи - підприємці, повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня наступного місяця, в якому закінчується трирічний строк реалізації проєкту.

Саме вказані положення Порядку № 738 є юридичною підставою позову.

Відтак у цій справі необхідно дослідити, чи дійсно відповідач сплатила податки, збори та інші платежі у сумі, що є меншою ніж сума отриманого мікрогранту.

Позивач доводить сплату відповідачем податків, зборів та інших платежів на загальну суму 155 725,58 грн, з яких:

- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, сплачений за працевлаштованих працівників - 60 221,88 грн;

- єдиний податок - 7 460,00 грн;

- податок на доходи фізичних осіб, сплачений за працевлаштованих працівників - 72 084,60 грн;

- військовий збір, сплачений за працевлаштованих працівників - 11 159,10 грн;

- військовий збір, сплачений за ФОП - 4 800 грн,

Тому різниця між сплаченими податками та сумою мікрогранту, за підрахунком позивача, становить 89 274,42 грн (245 000,00 - 155 725,58 грн).

Водночас, як вже неодноразово зазначалося, 20 000,00 грн відповідачем було сплачено після відкриття провадження у справі, а тому позивач зменшив розмір позовних вимог до 69 274,42 грн.

Відповідач не погоджується з правильністю запропонованого позивачем розрахунку та вважає, що витяги з інформаційної системи органів ДПС про стан розрахунків платника та наявні платіжні документи, долучені до відзиву, спростовують здійснений позивачем розрахунок відповідної різниці.

Отже, з огляду на наведені сторонами доводи та заперечення, ключовим для вирішення спору у цій справі є встановлення правильності визначення позивачем розміру фактично сплачених відповідачем податків, зборів та єдиного внеску, а відтак - правильності здійсненого позивачем розрахунку різниці між сумою отриманого мікрогранту та сумою фактично сплачених податків, зборів і єдиного внеску. При цьому суд має надати оцінку як розрахунку позивача, так і доводам відповідача щодо його неправильності, зокрема з урахуванням витягів з інформаційно-комунікаційної системи ДПС та платіжних документів, наданих відповідачем, встановивши на підставі сукупності наявних у справі доказів фактичний розмір відповідних платежів, які підлягають врахуванню при визначенні суми, що підлягає поверненню.

Згідно з частинами 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

Як убачається з наданої позивачем довідки про виконання умов договору мікрогранту, при визначенні суми фактично сплачених відповідачем податків, зборів та єдиного внеску ООЦЗ враховано 60 221,88 грн єдиного внеску, сплаченого за працевлаштованих працівників, 7 460,00 грн єдиного податку, 72 084,60 грн податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих працівників, 11 159,10 грн військового збору, сплаченого за працевлаштованих працівників, та 4 800,00 грн військового збору за ФОП, а всього 155 725,58 грн.

Слід зазначити, що до складу визначеної позивачем суми єдиного податку у розмірі 7 460,00 грн включено платіж у сумі 650,00 грн, здійснений відповідачем 15.12.2022, тобто до дати зарахування на її рахунок суми мікрогранту 19.12.2022 та, відповідно, до початку строку реалізації проєкту.

З огляду на положення пункту 20 Порядку № 738 при визначенні суми фактично сплачених податків і зборів підлягають врахуванню відповідні платежі, здійснені протягом установленого строку реалізації проєкту. Відтак зазначений платіж у розмірі 650,00 грн формально не підлягає врахуванню при визначенні суми податків та зборів, сплачених відповідачем у межах реалізації проєкту.

Разом з тим встановлення судом зазначеної обставини саме по собі не є підставою для зменшення заявленої до стягнення суми на 650,00 грн. Предметом розгляду у цій справі є вимога позивача про стягнення 69 274,42 грн, яка визначена позивачем виходячи з розрахованої ним різниці між сумою мікрогранту та сумою сплачених податків, зборів та єдиного внеску, з урахуванням добровільного повернення відповідачем 20 000,00 грн.

Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого статтею 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог. Отже, виключення судом із розрахунку позивача 650,00 грн, які були безпідставно враховані ним як сплачений єдиний податок, призвело б до збільшення розміру різниці між сумою мікрогранту та фактично сплаченими платежами і, відповідно, до визначення судом до стягнення суми, більшої за заявлені позивачем 69 274,42 грн.

Таким чином, хоча суд і враховує встановлену обставину щодо включення позивачем до свого розрахунку платежу у розмірі 650,00 грн, здійсненого до початку строку реалізації проєкту, виключення цієї суми з розрахунку при визначенні розміру задоволених позовних вимог у цій справі призвело б до виходу суду за межі заявлених позовних вимог. За таких обставин зазначена обставина не може бути підставою для збільшення суми, що підлягає стягненню з відповідача понад розмір, визначений позивачем у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

При дослідженні наданих відповідачем платіжних інструкцій судом встановлено, що окремі платежі підтверджують сплату відповідачем сум у більшому розмірі, ніж враховано позивачем.

Зокрема, платіжними документами, наданими відповідачем, підтверджується сплата податку на доходи фізичних осіб за працевлаштованих працівників на загальну суму 72 764,00 грн, а саме: 14.07.2023 - 1 864,00 грн; 11.08.2023 - 2 948,00 грн та 2 412,00 грн; 08.09.2023 - 2 412,00 грн; 15.11.2023 - 2 412,00 грн; 10.12.2023 - 2 412,00 грн; у 2024 році - 06.01.2024 - 2 412,00 грн; 15.02.2024 - 2 556,00 грн; 10.03.2024 - 2 556,00 грн; 15.04.2024 - 2 556,00 грн; 13.05.2024 - 2 880,00 грн; 12.06.2024 - 2 880,00 грн; 07.07.2024 - 2 656,00 грн; 15.08.2024 - 2 781,00 грн; 12.09.2024 - 2 880,00 грн; 14.10.2024 - 2 880,00 грн; 12.11.2024 - 2 880,00 грн; 15.12.2024 - 2 880,00 грн; у 2025 році - 12.01.2025 - 2 880,00 грн; 11.02.2025 - 2 880,00 грн; 08.03.2025 - 2 880,00 грн; 09.04.2025 - 2 880,00 грн; 13.05.2025 - 2 880,00 грн; 13.06.2025 - 2 880,00 грн; 08.07.2025 - 1 440,00 грн; 16.08.2025 - 1 440,00 грн; 17.09.2025 - 1 440,00 грн; 15.10.2025 - 1 440,00 грн; 18.11.2025 - 1 327,00 грн; 17.12.2025 - 1 140,00 грн. Водночас позивачем у відповідному розрахунку враховано сплату такого податку у розмірі 72 084,60 грн. Отже, документально підтверджена платіжними документами відповідача сума сплаченого ПДФО за працевлаштованих працівників перевищує суму, враховану позивачем, на 679,40 грн, яка підлягає додатковому врахуванню при визначенні загальної суми фактично сплачених податків та зборів.

Також платіжними документами відповідача підтверджується сплата військового збору за працевлаштованих працівників на загальну суму 13 273,00 грн, а саме: 14.07.2023 - 156,00 грн; 11.08.2023 - 201,00 грн; 10.10.2023 - 201,00 грн та 192,00 грн; 15.11.2023 - 201,00 грн; 10.12.2023 - 201,00 грн; 06.01.2024 - 201,00 грн; 15.02.2024 - 213,00 грн; 10.03.2024 - 216,00 грн; 15.04.2024 - 213,00 грн; 13.05.2024 - 240,00 грн; 12.06.2024 - 240,00 грн; 07.07.2024 - 138,00 грн; 15.08.2024 - 214,00 грн; 12.09.2024 - 240,00 грн; 14.10.2024 - 240,00 грн; 12.11.2024 - 240,00 грн; 15.12.2024 - 240,00 грн; 12.01.2025 - 800,00 грн; 11.02.2025 - 800,00 грн; 08.03.2025 - 800,00 грн; 09.04.2025 - 800,00 грн; 13.05.2025 - 800,00 грн; 13.06.2025 - 800,00 грн; 08.07.2025 - 400,00 грн; 16.08.2025 - 400,00 грн; 17.09.2025 - 800,00 грн та 400,00 грн; 15.10.2025 - 400,00 грн; 18.11.2025 - 800,00 грн та 369,00 грн; 17.12.2025 - 800,00 грн та 317,00 грн. Водночас позивачем у відповідному розрахунку враховано сплату військового збору за працевлаштованих працівників у розмірі 11 159,10 грн. Отже, сума військового збору за працевлаштованих працівників, документально підтверджена платіжними документами відповідача понад суму, враховану позивачем, становить 2 113,90 грн.

Крім того, наданою відповідачем платіжною інструкцією від 16.02.2023 підтверджується сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 1 941,44 грн за саму відповідачку як фізичну особу-підприємця. Зазначена сума у визначених позивачем 155 725,58 грн не врахована.

При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 738, для цілей цього Порядку до фактично сплаченого єдиного внеску належать, зокрема, суми єдиного внеску, сплачені за працівників, працевлаштованих згідно з Порядком, та/або за отримувача, зареєстрованого фізичною особою-підприємцем.

Отже, сума 1 941,44 грн підлягає включенню до загальної суми фактично сплачених відповідачем платежів, що враховуються для визначення виконання нею умов договору мікрогранту.

Разом із цим судом досліджено надані відповідачем платіжні документи щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за результатами річного декларування. Такими документами підтверджується сплата відповідачем у межах періоду реалізації проєкту 30 996,00 грн податку на доходи фізичних осіб, а саме: 14.07.2023 - 1 206,00 грн; 11.08.2023 - 1 206,00 грн; 08.09.2023 - 1 206,00 грн; 10.10.2023 - 1 206,00 грн; 15.11.2023 - 1 206,00 грн; 10.12.2023 - 1 206,00 грн; 06.01.2024 - 1 206,00 грн; 15.02.2024 - 1 278,00 грн; 10.03.2024 - 1 278,00 грн; 15.04.2024 - 1 278,00 грн; 13.05.2024 - 1 440,00 грн; 12.06.2024 - 1 440,00 грн; 07.07.2024 - 1 440,00 грн; 15.08.2024 - 1 440,00 грн; 12.09.2024 - 1 440,00 грн; 14.10.2024 - 1 440,00 грн; 12.11.2024 - 1 440,00 грн; 15.12.2024 - 1 440,00 грн; 12.01.2025 - 1 440,00 грн; 11.02.2025 - 1 440,00 грн; 08.03.2025 - 1 440,00 грн; 13.05.2025 - 1 440,00 грн; 13.06.2025 - 1 440,00 грн. Крім того, платіжними документами підтверджується сплата відповідачем 3 896,00 грн військового збору за результатами річного декларування, а саме: 06.01.2024 - 905,00 грн; 12.01.2025 - 1 391,00 грн; 11.02.2025 - 400,00 грн; 08.03.2025 - 400,00 грн; 13.05.2025 - 400,00 грн; 13.06.2025 - 400,00 грн. Таким чином, загальна сума підтверджених платіжними документами відповідача платежів за результатами річного декларування становить 34 892,00 грн, з яких 30 996,00 грн - податок на доходи фізичних осіб та 3 896,00 грн - військовий збір.

Суд бере до уваги, що сам по собі факт зазначення у платіжних документах виду платежу як такого, що здійснюється за результатами річного декларування, не дає підстав автоматично ототожнювати відповідний платіж із податком, що сплачений виключно з доходу від господарської діяльності. Водночас під час вирішення цього питання суд відповідно до статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України оцінює не окремий доказ, а їх сукупність та взаємний зв`язок.

У цьому випадку відповідач є фізичною особою-підприємцем та отримувачем мікрогранту, а зазначені платежі здійснювалися нею протягом строку реалізації проєкту та систематично, у визначеному податковим законодавством порядку, з відповідними кодами бюджетної класифікації. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що зазначені суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору були сплачені відповідачем з доходів, які очевидно не пов`язані з її підприємницькою діяльністю, а позивачем не надано доказів, які б спростовували доводи відповідача щодо їх віднесення до платежів, пов`язаних із виконанням умов договору мікрогранту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що надані відповідачем докази у своїй сукупності є більш вірогідними для підтвердження того, що зазначені платежі пов`язані з її діяльністю як отримувача мікрогранту та підлягають врахуванню при визначенні суми фактично сплачених податків і зборів у розумінні пункту 20 Порядку № 738.

При цьому, здійснюючи оцінку наведених обставин та доказів, суд враховує також загальні засади цивільного законодавства, визначені пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, відповідно до яких такими засадами є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Зазначені засади підлягають врахуванню при оцінці поведінки сторін у договірних відносинах та визначенні дійсного змісту їх взаємних прав та обов`язків.

У цьому випадку врахування підтверджених платіжними документами відповідача сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, щодо яких за сукупністю доказів установлено їх зв`язок із виконанням умов договору про надання мікрогранту, відповідає зазначеним засадам, оскільки дозволяє визначити розмір фактично виконаного відповідачем обов`язку відповідно до реального економічного змісту її діяльності протягом строку реалізації проєкту та не покладає на неї обов`язку повторно компенсувати суми податкових платежів, фактична сплата яких підтверджена належними доказами.

Такий підхід узгоджується і зі стандартом доказування «вірогідність доказів», за яким наявність обставини вважається доведеною, якщо докази на підтвердження цієї обставини є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що саме доводи відповідача щодо врахування спірних платежів при визначенні суми фактично сплачених податків та зборів знайшли більш вірогідне підтвердження.

Відтак, додатково до суми 155 725,58 грн, врахованої позивачем, підлягають зарахуванню:

679,40 грн - податку на доходи фізичних осіб, сплаченого за працевлаштованих працівників;

2 113,90 грн - військового збору, сплаченого за працевлаштованих працівників;

1 941,44 грн - єдиного внеску, сплаченого відповідачем як фізичною особою-підприємцем;

30 996,00 грн - податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування;

3 896,00 грн - військового збору за результатами річного декларування.

Таким чином, загальна сума фактично сплачених відповідачем податків, зборів та єдиного внеску, яка підлягає врахуванню при визначенні різниці між сумою отриманого мікрогранту та сплаченими платежами, становить:

155 725,58 грн + 679,40 грн + 2 113,90 грн + 1 941,44 грн + 30 996,00 грн + 3 896,00 грн = 195 352,32 грн.

Відтак різниця між сумою отриманого відповідачем мікрогранту у розмірі 245 000,00 грн та сумою фактично сплачених податків, зборів та єдиного внеску становить:

245 000,00 грн 195 352,32 грн = 49 647,68 грн.

Разом з тим судом встановлено, що після звернення позивача з позовом відповідачем 10.06.2026 добровільно повернуто 20 000,00 грн коштів мікрогранту, що також враховано позивачем шляхом зменшення розміру позовних вимог.

Отже, з урахуванням здійсненого відповідачем часткового повернення коштів сума різниці, яка залишилася неповернутою, становить:

49 647,68 грн 20 000,00 грн = 29 647,68 грн.

Таким чином, за результатами дослідження та оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», суд встановив, що фактично сплачені відповідачем у межах строку реалізації проєкту податки, збори та єдиний внесок становлять суму, яка зменшує розмір різниці між отриманим мікрогрантом та такими платежами до 49 647,68 грн. Враховуючи добровільне повернення відповідачем 20 000,00 грн, сума неповернутої різниці становить 29 647,68 грн.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 29 647,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у разі часткового задоволення позову покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, а позовні вимоги задоволено частково, у розмірі 29 647,68 грн із заявлених 69 274,42 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 139,44 грн, що відповідає пропорційній частині задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салтанової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 29 647,68 грн на рахунок уповноваженого банку з якого здійснювалося перерахування коштів за наступними реквізитами:

- отримувач: AT «Ощадбанк»,

- код отримувача: 00032129

- надавач платіжних послуг отримуввча: AT «Ощадбанк»,

- рахунок отримувача: НОМЕР_3

- призначення платежу: Повернення повної/часткової суми гpaнту (мікрогрант), ФОП Салтанова Н. О., РНОКПП НОМЕР_1 .

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Салтанової Надії Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеського обласного центру зайнятості (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Болтенка Михайла, буд. 10; код ЄДРПОУ 03491435) 1 139,44 грн витрат зі сплати судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 р.

Суддя Р.В. Волков