Рішення № 140275174, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2483/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Дробиш К.А.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: виконуючого обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова, 1) та Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідачів: 1) Комунального підприємства Житлово-комунальний сервіс

Чорноморський (65089, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 81/4)

2) Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання

Стальканат-Сілур (65007, м. Одеса, вул. Водопровідна, буд. 16)

про визнання недійсним договору та стягнення 1 773 791, 69 грн

у відкритому судовому засіданні

за участю представників сторін:

від Київської окружної прокуратури м. Одеси: Кривельова Т.М.;

від позивача в особі Одеської міської ради: не з`явився;

від позивача в особі Південного офісу Держаудитслужби: не з`явився;

від відповідача 1): не з`явився;

від відповідача 2): не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

24.06.2025 виконуючий обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси (далі прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби звернувся із позовною заявою, сформованою в системі Електронний суд (вх. № 2542/25 від 24.06.2025), в якій просить:

- визнати недійсним договір № 324 від 18.03.2020, укладений між Комунальним підприємством Житлово-комунальний сервіс Чорноморський (далі КП ЖКС "Чорноморський", відповідач 1) та філією Одесліфт Приватного акціонерного товариства Виробниче об`єднання Стальканат-Сілур (далі ПРАТ "ВО "Стальканат Сілур", відповідач 2) за результатом проведення відкритих торгів UA-2020-02-14-002212-c, предмет закупівлі ДК 021:2015:50750000-7 послуги з технічного обслуговування ліфтів на загальну суму 1 789 342,04 грн, як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства з умислу останнього;

- стягнути з ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" на користь КП ЖКС "Чорноморський" 1 773 791, 69 грн, а з КП ЖКС "Чорноморський" одержані ним за рішенням суду у цій справі 1 773 791, 69 грн в дохід держави;

- покласти на відповідачів обов`язок нести солідарно всі судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, стягнувши на користь Одеської обласної прокуратури.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.06.2025 вжито заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 1 773 791, 69 грн шляхом: накладення арешту на грошові кошти, що належать ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом; накладення арешту на нерухоме майно, що належить ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/позбавлення права користування ним) в межах різниці між ціною позову та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2483/25 на тридцять днів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.09.2025 клопотання ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур", сформоване в системі Електронний суд 10.07.2025 (вх. № 21938/25 від 10.07.2025), про зупинення провадження у справі задоволено; провадження у справі № 916/2483/25 за позовом виконуючого обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів КП ЖКС "Чорноморський" та ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" про визнання недійсним договору та стягнення 1 773 791, 69 грн зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23; запропоновано сторонам повідомити про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.01.2026 поновлено провадження у справі № 916/2483/25.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.02.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/2483/25 за позовом виконуючого обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів КП ЖКС "Чорноморський" та ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" про визнання недійсним договору та стягнення 1 773 791, 69 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2026 о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.04.2026 клопотання, сформоване в системі Електронний суд 06.04.2026 (вх. № 11815/26 від 06.04.2026) заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в частині повернення на стадію підготовчого провадження задоволено; постановлено повернутися зі стадії розгляду справи № 916/2483/25 по суті на стадію підготовчого провадження у вказаній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі № 916/2483/25 за позовом виконуючого обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів КП ЖКС "Чорноморський" та ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" про визнання недійсним договору та стягнення 1 773 791, 69 грн; призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2026 о 10:00.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 та від 03.06.2026 відкладався розгляд справи.

Заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси звернувся із клопотанням, сформованим в системі Електронний суд 06.04.2026 (вх. № 11815/26 від 06.04.2026), в якому просив зупинити провадження у справі № 916/2483/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/20111/23 у подібних правовідносинах.

Оскільки правовий висновок у справі № 910/20111/23 може мати суттєве значення для правильного вирішення спору у справі № 916/2483/25, вважає, що є підстави для зупинення провадження у цій справі в порядку ст. 228 ГПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 910/20111/23 у подібних правовідносинах.

Протокольною ухвалою від 27.04.2026 суд відмовив прокурору у задоволенні клопотання (вх. № 11815/26 від 06.04.2026) про зупинення провадження у справі.

Вирішуючи вказане клопотання суд виходив з того, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що за її змістом таке право може бути реалізовано судом за наявності таких умов: 1) правовідносини є подібними; 2) палата, об`єднана палата, Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2022 у справі № 910/22748/16, від 05.07.2022 у справі № 910/6807/21, від 04.06.2024 у справі № 902/924/23).

При цьому, зупинення провадження у справі з цієї підстави є правом, а не обов`язком суду.

Перевіривши дані Єдиного державного реєстру судових рішень, суд встановив, що Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08.04.2026 справу № 910/20111/23 повернула відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі, що розглядається, оскільки Велика Палата Верховного Суду на час розгляду цієї справи не прийняла до свого розгляду справу № 910/20111/23 з огляду на що відмовив у задоволенні клопотання прокурора про зупинення провадження у справі № 916/2483/25.

Судове засідання 17.06.2026 не відбулося у зв`язку з проведенням відповідальними співробітниками суддів спільно з службою судової охорони та співробітниками поліції оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового приладу в адміністративній будівлі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.06.2026 призначено судове засідання на 06.07.2026 об 11:30.

Судове засідання 06.07.2026 не відбулося у зв`язку з тим, що системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області було оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2026 призначено судове засідання на 01.09.2026 о 12:00.

У судовому засіданні 22.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення в порядку ст. 219 ГПК України, у зв`язку з чим оголосив перерву п`ять хвилин.

22.09.2026 судом оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи виконуючого обов`язки керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про вчинення ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів публічної закупівлі UA-2020-02-14-002212-c, проведеної КП ЖКС "Чорноморський" та підтверджується рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі № 20-02/2021.

Посилаючись на те, що в діях ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" вбачається наявність умислу на вчинення правочинів, які завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, та на те, що його поведінка під час участі в торгах явно несумісна з добросовісністю та принципами здійснення публічних закупівель, прокурор вважає, що договір № 324 від 18.03.2020 є таким, що укладений за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Також просить застосувати наслідки визнання недійсним укладеного договору, що передбачені ч. 3 ст. 288 ЦК України, а саме одержані 1 773 791,69 грн відповідачем 2 за цим правочином повинні бути повернуті іншій стороні договору відповідачу 1, а отримані нею за рішенням суду кошти стягнуті в дохід держави.

Зазначає, що строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору про закупівлю послуг № 324 від 18.03.2020 та застосування наслідків його недійсності прокурором не пропущено, оскільки про виявлені порушення інтересів держави та суспільства з умислу ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" позивачі та прокурор могли довідатися не раніше 13.08.2024.

Наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення позову обґрунтовує наявним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері та необхідністю їх комплексного захисту, оскільки вчинення ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати тендеру, призвело до придбання послуг за рахунок коштів територіальної громади за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками торгів її видимості, наслідком чого стало нівелювання мети публічної закупівлі отримання послуги з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу коштів для цього; не здійсненням захисту інтересів держави органами, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення. Вказує про дотримання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 17.07.2025 (вх. № 22709/25 від 17.07.2025), прокурор наголошує, що спірний договір є двостороннім, тобто укладеним між КП ЖКС "Чорноморський" та ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур", а встановлений розділом 5 договору порядок розрахунків послуг ніяким чином не встановлює для населення (третіх осіб) обов`язку щодо здійснення оплати за договором, оскільки воно не є стороною договору. Обов`язок сплати послуг за договором № 324 від 18.03.2020 належав саме КП ЖКС "Чорноморський" як замовнику за договором (пп. 3.2.8.).

Доводи представника відповідача про те, що отримані ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" за договором від 18.03.2020 № 324 грошові кошти не є коштами державного або місцевого бюджету, і одночасно не є коштами комунального підприємства, отриманими від його господарської діяльності, спростовуються положеннями ст. ст. 142, 143 Конституції України, ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", п. п. 1.3., 1.5., 5.2. Статуту КП ЖКС "Чорноморський". Таким чином, сплачені за Договором № 324 від 18.03.2020 кошти є власністю територіальної громади міста Одеса. Зазначене також спростовує доводи відповідача про те, що Одеська міська Рада не є суб`єктом владних повноважень, якому належить право захисту інтересів держави шляхом звернення з позовом до суб`єкта господарювання про визнання недійсним договору і стягнення грошових коштів на користь держави.

Зауважує про підтвердження факту сплати відповідачем 1 коштів у сумі 1 773 791, 69 грн на користь відповідача 2 та стверджує про його доведеність прокурором.

Посилаючись на рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким встановлено порушення, передбачене п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів у низці інших закупівель, проведених КП ЖКС "Чорноморський", зазначає що це свідчить про грубе порушення економічних інтересів держави та територіальної громади і надає прокурору відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для самостійного звернення до суду з метою вжиття заходів з представництва в суді інтересів держави.

Посилаючись на положення ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України, заявлену позовну вимогу про визнання недійсним виконаного правочину вважає цілком законною, правомірною, виправданою, а обраний спосіб захисту ефективним у даних правовідносинах.

Прокурор у заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 02.02.2026 (вх. № 3973/26 від 03.02.2026), зазначив про те, що заявлені вимоги є по суті однією вимогою майнового характеру, а не самостійними, оскільки етапи руху коштів (стягнення від ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" на користь КП ЖКС "Чорноморський" та подальше зарахування їх до державного бюджету), є стягненням одного і того ж розміру коштів двічі у межах однієї справи, що не може слугувати підставою для сплати подвійного судового збору, оскільки позовні вимоги спрямовані на захист одного порушеного права та стосуються одного майнового інтересу. На підставі чого судовий збір сплачено у належному розмірі.

Позивач в особі Одеської міської ради письмової заяви (пояснення) з викладеними правовими позиціями по суті позову прокурора не надала; представника в судові засідання не направила, причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце засідань суду була повідомлена згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвал в електронній формі до Електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронних документів, наявні у матеріалах справи.

Доводи позивача в особі Південного офісу Держаудитслужби.

У поясненнях у справі, сформованих в системі "Електронний суд" 22.07.2025 (вх. № 23225/25 від 22.07.2025), вказано, що органу державного фінансового контролю не надано право на звернення до суду щодо визнання недійсними договорів. Органи Держаудитслужби уповноважені лише порушувати таке питання перед відповідними державними органами за результатами проведення заходів державного фінансового контролю. Зважаючи на те, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом № 2939-ХІІ, щодо дотримання вимог законодавства при укладанні договору № 89 від 15.03.2019, укладеного між КП ЖКС "Чорноморський" та ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур", а тому позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення та суті позовних вимог.

Також, зазначено, що Південний офіс Держаудитслужби на звернення Київської окружної прокуратури міста Одеси листом від 23.10.2024 № 151515-17/4781-2024 повідомив, що питання щодо наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників процедур закупівель не належить до компетенції органів державного фінансового контролю.

У заяві, сформованій в системі Електронний суд 22.07.2025 (вх. № 23228/25 від 22.074.2025), Південний офіс Держаудитслужби просив розгляд справи № 916/2483/25 здійснювати за відсутності представника.

Доводи відповідача КП ЖКС "Чорноморський".

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 28.07.2025 (вх. № 23761/25 від 28.07.2025), представник відповідача 1 просила залучити її до участі у справі та надати доступ до електронної справи.

Вказана заява судом задоволена 30.07.2025.

У заяві, сформованій в системі "Електронний суд" 09.02.2026 (вх. № 4614/26 від 09.02.2026), відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вважає, що позивачем не було доведено та не надано доказів того, що внаслідок укладення договору між філією ОДЕСЛІФТ ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" та користь КП ЖКС "Чорноморський" держава понесла майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар (роботу) неналежної якості. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23.

Доводи відповідача ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур".

У відзиві на позовну заяву, сформованому в системі "Електронний суд" 10.07.2025 (вх. № 21934/25 від 10.07.2025), відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, що з 1 789 342, 04 грн, які позивач просить стягнути на користь КП ЖКС "Чорноморський" як сплачені останнім на користь ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" за договором, КП ЖКС "Чорноморський" сплатило ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" за рахунок власних коштів комунального підприємства або бюджетних коштів 0 грн 00 копійок рівно. Отримані відповідачем 2 за договором №324 від 18.03.2020 грошові кошти не є коштами державного або місцевого бюджету, і одночасно не є коштами комунального підприємства, отриманими від його господарської діяльності, оскільки це кошти фізичних осіб.

Позивачем не надано жодного доказу перерахування відповідачем 1 на рахунок відповідача 2 грошових коштів в сумі 1 789 342, 04 грн, які позивач просить стягнути на користь КП ЖКС "Чорноморський" (банківських виписок, тощо), або доказів того, що сторонами було змінено встановлений договором порядок розрахунків у спосіб оплати безпосередньо населенням на оплату за рахунок грошових коштів КП ЖКС "Чорноморський".

Посилаючись на положення Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», Положення, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, зазначає, що повноваження щодо стягнення на користь підконтрольної установи грошових коштів з контрагента за договором у Держаудитслужби відсутні, тому відповідні повноваження відсутні і у прокурора (так як вони є похідними від повноважень уповноваженого державою органу).

Посилаючись на положення ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", вказує, що Одеська міська Рада не є суб`єктом владних повноважень, якому належить право захисту інтересів держави шляхом звернення з позовом до суб`єкта господарювання про визнання недійсним договору і стягнення грошових коштів на користь держави.

Зазначає про належне, своєчасне та в повному обсязі виконання відповідачем 2 обов`язків за договором, що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт; жодних претензій щодо обсягу та якості наданих послуг від відповідача 1 не надходило. Станом на дату подання позову договір №324 від 18.03.2020 повністю виконаний ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур". З урахуванням того, що ціни на виконані роботи не перевищували ринкові (що не заперечується позивачем), жодної економічної шкоди або збитків КП ЖКС «ЧОРНОМОРСЬКИЙ» не було спричинено виходячи із змісту позовної заяви прокурора.

У додаткових поясненнях, сформованих в системі "Електронний суд" 22.01.2026 (вх. № 2594/26 від 26.01.2026), відповідачем 2 зазначено, що фактичні обставини справи, позовні вимоги та їх обґрунтування у справі №922/3456/23, яку розглянуто Верховним Судом, є подібними до фактичних обставин та позовних вимог у справі №916/2483/25, яка розглядається Господарським судом Одеської області.

Оскільки позовні вимоги прокурора обґрунтовані ч. 1. ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, то такі вимоги не підлягають задоволенню виходячи із правової позиції Верховного Суду про неможливість застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

Також, відповідачем 2 вказано про необхідність доплати судового збору за подання позовної заяви.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.02.2020 КП ЖКС "Чорноморський" в електронній системі закупівель «Prozorro» опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-02-14-002212-b із закупівлі «ДК 021:2015:50750000-7: послуги з технічного обслуговування ліфтів; очікувана вартість предмета закупівлі становила 1 799 342, 06 грн; кінцевий строк подання тендерних пропозицій 29.02.2020 23:59; дата та час розкриття тендерних пропозицій 29.02.2020 23:59.

Відповідно до реєстру пропозицій участь взяли два учасники: ПРАТ «ВО "Стальканат-Сілур» та ТОВ «Сервіс-Менеджмент».

Згідно протоколу розкриття тендерних пропозицій від 02.03.2020: найменування учасників: ПРАТ «ВО "Стальканат-Сілур», відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації, відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі»; інформація щодо ціни тендерної пропозиції до початку аукціону 1 791 342, 05 грн з ПДВ; інформація щодо ціни тендерної пропозиції після закінчення аукціону 1 789 342, 04 грн з ПДВ.

04.03.2020 відбулося засідання тендерного комітету, оформлене протоколом № 2, на якому прийнято рішення визнати ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» переможцем процедури закупівлі та прийняти рішення про намір укласти договір з даним учасником.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником, 18.03.2020 було укладено договір про закупівлю № 324 послуг з ремонту, технічного обслуговування ліфтів та послуг з експлуатації ліфтів (далі договір), п. 1.1. якого передбачено, що за цим договором замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе обов`язки надавати останньому за плату послуги з ремонту, технічного обслуговування ліфтів та послуги з експлуатації ліфтів.

У відповідності до п. 2.1. договору плата за надання послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації 515 ліфтів за період з 27.02.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 1 789 342, 04 грн у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1. Щомісячна плата за надання послуг за цим договором встановлюється в розмірі 447 335, 51 грн, в тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Додатками № 1.1. та № 1.2. до договору № 324 від 18.03.2020 є Специфікації № 0301Ч, № 0301Ю, № 0302Ч, № 0302Ю, № 0303Ч, № 0303Ю на повне технічне обслуговування ліфтів, Специфікації № 0301Ч, № 0301Ю, № 0302Ч, № 0302Ю, № 0303Ч, № 0303Ю на експлуатацію ліфтів.

Додатком № 2 від 18.03.2020 до договору № 324 від 18.03.2020 є перелік послуг з технічного обслуговування.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником, 02.07.2020 було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 324 від 18.03.2020, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2.1. договору та виклали його в наступній редакції:

«Плата за надання послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів за період з 27.02.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 1 779 183, 65 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 27.02.2020 по 31.03.2020 встановлюється в розмірі 447 335, 51 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 443 949, 38 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Сторони дійшли згоди внести зміни у Додаток № 1 (специфікація № 0303Ю) до договору № 324 від 18.03.2020 та викласти її у наступній редакції, яка додається до цієї додаткової угоди».

Додатками № 1.1. та № 1.2. до договору № 324 від 18.03.2020 в редакції додаткової угоди № 1 є Специфікація № 0303Ю на повне технічне обслуговування ліфтів та Специфікація № 0303Ю не експлуатацію ліфтів.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником, 02.07.2020 було укладено додаткову угоду № 2 до договору № 324 від 18.03.2020, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2.1. договору та виклали його в наступній редакції:

«Плата за надання послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів за період з 27.02.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 1 775 305, 69 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 27.02.2020 по 31.03.2020 встановлюється в розмірі 447 335, 51 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 443 949, 38 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.05.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 442 010, 40 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Сторони дійшли згоди внести зміни у Додаток № 1 (специфікація № 0301Ч) до договору № 324 від 18.03.2020 та викласти її у наступній редакції, яка додається до цієї додаткової угоди».

Додатками № 1.1. та № 1.2. до договору № 324 від 18.03.2020 в редакції додаткової угоди № 2 є Специфікація № 0301Ч на повне технічне обслуговування ліфтів та Специфікація № 0301Ч на експлуатацію ліфтів.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником 02.07.2020 було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 324 від 18.03.2020, за умовами якої сторони внесли зміни до п. 2.1. договору та виклали його в наступній редакції:

«Плата за надання послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів за період з 27.02.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 1 789 183, 65 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 27.02.2020 по 31.03.2020 встановлюється в розмірі 447 335, 51 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.04.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 443 949, 38 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 встановлюється в розмірі 442 010, 40 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Щомісячна плата за надання послуг за цим договором за період з 01.06.2020 по 30.06.2020 встановлюється в розмірі 440 496, 40 грн, у тому числі ПДВ 20 % згідно додатка № 1.

Сторони дійшли згоди внести зміни у Додаток № 1 (специфікація № 0303Ю) до договору № 324 від 18.03.2020 та викласти її у наступній редакції, яка додається до цієї додаткової угоди».

Додатками № 1.1. та № 1.2. до договору № 324 від 18.03.2020 в редакції додаткової угоди № 3 є Специфікації № 0303Ю на повне технічне обслуговування ліфтів та Специфікація № 0303Ю на експлуатацію ліфтів.

Згідно зі звітом про виконання договору про закупівлю UA-2020-02-14-002212-b номер договору про закупівлю: 324; дата укладення договору: 18.03.2020; ціна в договорі про закупівлю: 1 773 791, 69 грн (в тому числі ПДВ 295 631, 95 грн); найменування замовника: КП ЖКС «Чорноморський»; найменування (для юридичної особи) учасника, з яким укладено договір про закупівлю: ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур»; вид предмета закупівлі: послуги з ремонту, технічного обслуговування ліфтів та послуги з експлуатації ліфтів; строк дії договору: 18.03.2020 31.12.2020; сума оплати за договором: 1 773 791, 69 грн (в тому числі ПДВ 295 631, 95 грн).

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником, 30.04.2020 були складені та підписані акти №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 прийняття наданих послуг з повного технічного обслуговування ліфтів.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником, 31.05.2020 були складені та підписані акти №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 прийняття наданих послуг з повного технічного обслуговування ліфтів.

Між філією «Одесліфт» ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур», як виконавцем, та КП ЖКС «Чорноморський», як замовником 30.06.2020 були складені та підписані акти №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 прийняття наданих послуг з повного технічного обслуговування ліфтів.

Рішенням Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к у справі № 20-02/2021, визнано, що ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» вчинили порушення, передбачені п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), проведених КП ЖКС «Чорноморський» на закупівлю «ДК 021:2015:50750000-7 послуги з технічного обслуговування ліфтів відповідно до ідентифікатора закупівлі UA-2020-02-14-002212-b.

За порушення, зазначене в п. 1 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії, на ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» накладено штраф у розмірі 45 800 грн.

Відповідач 2 сплатив штраф, накладений рішенням № 65/70-р/к, в сумі 1 483 665, 00 грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1 від 15.08.2024.

Прокурор звернувся до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітенту України із запитом за № 6939ВИХ-24 від 27.09.2024, в якому просив повідомити про сплату ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» штрафу, додавши копії підтверджуючих документів; у разі несплати суб`єктом господарювання штрафу в добровільному порядку повідомити номер справи про його стягнення в судовому порядку, стан розгляду та виконання в примусовому порядку; повідомити чи оскаржувало ПРАТ "ВО "Стальканат-Сілур" в судовому порядку рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к; повідомити, чи буде в подальшому Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України самостійно звертатись з позовною заявою до суду про визнання недійсним вищевказаного договору, як такого, що укладено з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та без додержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також застосування наслідків недійсного правочину, передбачених ч. З ст. 228 ЦК України.

Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітенту України листом № 65-02/3658е від 11.10.2024 повідомило, що рішення № 65/70-р/к у судовому порядку не оскаржувалось, є чинним; на адресу Відділення 22.08.2024 (вх. № 65-01/2375від 22.08.2024) надійшла копія платіжної інструкції від 15.08.2024 про сплату ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» штрафу, накладеного рішенням № 65/70-р/к.

Прокурор звернувся до КП ЖКС «Чорноморський» із запитом № 6940ВИХ-24 від 27.09.2024, в якому просив зазначити та надати: копію протоколу (рішення) уповноваженої особи на проведення публічної закупівлі або тендерного комітету замовника торгів щодо визначення переможця торгів та укладення з ПрАТ ПО «Стальканат-Сілур» договору № 324 про закупівлю послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів від 18.03.2020; навести розмір проведених видатків за договором № 324 про закупівлю послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів від 18.03.2020, надавши завірені копії платіжних документів про їх перерахування, а також рахунків фактур, накладних щодо наданих послуг; за рахунок яких коштів здійснено фінансування закупівлі UA-2020-02-14-002212-Ь; чи було відомо КП ЖКС «Чорноморський» під час проведення закупівлі UA-2020-02-14-002212-Ь про узгодження своєї поведінки ПРАТ «ВО «Стальканат Сілур» та ТОВ «Сервіс Менеджмент»; чи відомо КП ЖКС «Чорноморський» про наявність вищезазначеного рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 № 65/70-р/к; якщо так, які вживались заходи для поновлень публічних інтересів. Також просив повідомити чи планується вжиття КП ЖКС «Чорноморський» заходів до поновлення публічних інтересів, зазначивши, які саме та відповідні строки.

КП ЖКС «Чорноморський» за результатами розгляду запиту прокурора листом № 01-14/1739 від 21.10.2024 повідомило про те, що ані на час проведення торгів, ані до моменту отримання відповідних запитів не було обізнане щодо узгодження поведінки між учасниками торгів. Також, підприємству не було відомо про наявність рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 №65/70-р/к. Розрахунки за договором №324 від 18.03.2020 здійснювалися в національній валюті України, шляхом сплати населенням вартості Послуг через систему ГЕРЦ, та перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця. Сумою сплати послуг за поточний місяць вважається сума отримана виконавцем в наступному місяці через систему ГЕРЦ. Різниця між сумою, що визначена в акті надання послуг за поточний місяць та сумою сплати через систему ГЕРЦ в наступному місяці, визначалася сторонами як заборгованість Замовника перед Виконавцем, яка буде погашена по мірі надходження коштів від населення за послуги.

5. Позиція суду.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні №4-рп/2008 від 01.04.2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої і судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.

Аналіз положень ст.53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

Отже, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Означену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №904/8332/21 містяться такі висновки щодо застосування норм права: «...оскільки власником КП «Транспортна інфраструктура міста» є територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради, закупівля здійснювалась за бюджетні кошти, а підприємство є підконтрольним і підзвітним Дніпровській міській раді та остання здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, зокрема, і питання ефективності використання бюджетних коштів при укладенні спірних договорів, то прокурор обґрунтовано визначив міську раду, як орган який повинен захищати інтереси держави у даних правовідносинах».

Звертаючись із цим позовом до суду прокурор, посилаючись на положення ст. ст. 143 Конституції України, ст. ст. 10, 60, ч. 1 ст. 62, ч. 4 ст. 71, зазначив, що Одеська міська рада у спірних правовідносин уповноважена здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Згідно відповіді № 1524682 від 27.06.2026 та п. 1.3. Статуту (нова редакція) КП ЖКС «Чорноморський», затвердженого рішенням Одеської міської ради № 2561-VIII від 22.11.2024, засновником відповідача 1 є Одеська міська рада.

Враховуючи, що у випадку задоволення позовних вимог в частині стягнення коштів, вони будуть присуджені на користь Одеської міської ради, останню правомірно визначено прокурором як позивача у справі.

За правилами пункту 8 ч.1 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.93 органу державного фінансового контролю надається право, зокрема порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Зі змісту наведеного вище положення слідує, що до повноважень органу державного фінансового контролю належить право стягувати в дохід держави кошти в судовому порядку, натомість право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору зазначена норма не передбачає.

Згідно з п. 10 ч.1 ст.10 згаданого Закону органу державного фінансового контролю надається право, зокрема звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пп. 3, 4, 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (п.7 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016).

За умовами п.25, 26 Порядку проведення перевірок закупівель Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №631 від 01.08.2013, у разі виявлення порушень законодавства у сфері закупівель посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення перевірки, мають право рекомендувати керівникові замовника вжити невідкладних заходів для усунення та недопущення їх у подальшому. Результати перевірки закупівель викладаються в акті перевірки.

Таким чином, Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії бюджетних коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель.

Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася із запитом № 6938ВИХ-24 від 27.09.2024 до Південного офісу Держаудитслужби, в якому просила надати інформацію та належним чином засвідчені копії документів, що її підтверджують: щодо вжитих і запланованих заходів державного фінансового контролю, під час яких здійснювалось (планується здійснювати) дослідження обставин укладення договору № 324 про закупівлю послуг з ремонту, технічного обслуговування та послуг з експлуатації ліфтів від 18.03.2020 між КП ЖКС «Чорноморський» та ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур»; щодо вжитих в запланованих заходів щодо визнання недійсними указаного договору як такого, що суперечить інтересам держави з умислу ПРАТ «Про прокуратуру» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» і застосування наслідків недійсності договорів.

Південний офіс Держаудитслужби на звернення Київської окружної прокуратури міста Одеси листом від 23.10.2024 № 151515-17/4781-2024 повідомив, що питання щодо наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій з боку учасників процедур закупівель не належить до компетенції органів державного фінансового контролю.

Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася із запитом № 1439ВИХ-25 від 28.02.2025 до Одеської міської ради, в якому просила надати інформацію та документи стосовно наявності рішення адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 13.08.2024 3 65/70-р/к, яким визнано причетним до антиконкурентних узгоджених дій ПРАТ «Про прокуратуру» та ТОВ «Сервіс Менеджмент» при проведенні закупівлі UA-2020-02-14-002212-b; щодо вжитих, за наявності, заходів за виявленими порушеннями вимог законодавства під час проведення процедури закупівлі UA-2020-02-14-002212-b, в тому числі в судовому порядку, у випадку невжиття таких заходів, повідомити причину.

Одеська міська рада у листі від 06.03.2025 повідомила, що запитувана інформація разом із копіями відповідних документів направлена КП ЖКС «Чорноморський», Київській окружній прокуратурі міста Одеси, що підтверджується відповідними листами з відмітками про отримання від 03.03.2025.

У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивачів про намір звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору про закупівлю послуг № 324 від 18.03.2020, як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства, його моральним засадам з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності, про що свідчить повідомлення № 4162ВИХ-25 від 20.06.2025.

За таких обставин, враховуючи, що компетентний орган, будучи обізнаним про можливе порушення інтересів держави, не вжив заходів щодо їх захисту у розумний строк, суд доходить висновку про наявність підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради та Південного офісу Держаудитслужби шляхом пред`явлення даного позову, а також про дотримання прокурором вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо позовних вимог прокурора.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положення частини 2 статті 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Така презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.03.2019 № 922/1391/18, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), який означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/1421/16, від 15.02.2018 у справі № 911/1023/17, від 17.04.2018 у справі № 910/1424/16, від 31.05.2018 у справі № 911/639/17, від 09.07.2019 у справі № 911/1113/18, від 10.06.2021 у справі № 910/114/19, від 15.12.2021 у справі № 910/6271/17 від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Як констатує Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади визначає Закон України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі публічна закупівля (далі закупівля) придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про публічні закупівлі).

За приписами частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд ураховує, що провадження у цій справі було зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Так, у постанові від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК суд має враховувати що санкції, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК, ч. 1 ст. 208 ГК є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства. Застосування наслідків, передбачених ч. 3 ст. 228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.12.2025 у справі №922/3456/23 уточнив висновки, що містяться у постановах від 13.11.2024 у справі №911/934/23, від 17.10.2024 у справі №914/1507/23, а також інших постановах колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, таким чином: «При визначенні підстав для застосування ч. 3 ст. 228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо).

Ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції» (п. 105 постанови).

Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 вказав, що здійснивши правовий аналіз ч. 3 ст. 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Отже, з урахуванням конфіскаційного характеру санкції суд зазначає, що для застосування частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено сукупність таких обставин:

- наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою метою та наслідками правочину;

- умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети;

- пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.

При цьому суд зазначає, що державні інтереси це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (див. рішення Конституційного Суду України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999).

Поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У контексті публічних закупівель такими інтересами є забезпечення добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 95 постанови від 19.12.2025 по справі №922/3456/23 зазначила, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч. 3 ст. 228 ЦК.

Отже, для застосування приписів ч. 3 ст. 228 ЦК України прокурор у цій справі мав довести, що сам правочин про закупівлю робіт з капітального ремонту зупинок громадського транспорту за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Втім прокурор лише стверджував про порушення ТОВ «БК «Віват груп» Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, шляхом спотворення результатів торгів (тендерів).

Однак, сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт вчинення антиконкурентних узгоджених дій не звільняє Прокурора від обов`язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування частини третьої статті 228 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторонами спірний договір виконано, про що свідчать підписані без заперечень та зауважень акти прийняття наданих послуг з повного технічного обслуговування ліфтів.

За порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про захист економічної конкуренції, рішенням Антимонопольного комітету України № 65/70-р/к від 13.08.2024 у справі № 20-02/2021 накладено штраф на ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» у розмірі 45 800 грн.

За інформацією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, рішення адміністративної колегії ПРАТ «ВО «Стальканат-Сілур» до суду не оскаржувалось, штраф сплачено, що підтверджується платіжною інструкцією від 15.08.2024.

Отже, відповідач 2 є таким, якого вже притягнуто до відповідальності за вчинене ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Встановлений рішенням Антимонопольного комітету факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства.

Прокурор у цій справі не довів, що оспорюваний правочин за своєю суттю є протиправним, спрямованим на порушення інтересів держави та суспільства. Як на доказ покликався виключно на рішення Антимонопольного комітету України. Лише сам встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт вчинення відповідачами порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі не є підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними як таких, що вчинені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215, частини третьої статті 228 ЦК України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Прокурором не доведено, виключності випадку порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчинені особою кримінального злочину, або що внаслідок укладення правочину держава понесла значні збитки майнову шкоду, переплатила кошти або отримала товар неналежної якості, а винна особа (за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили) відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). За встановлених судом обставин, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між порушенням конкуренції та погіршенню майнового становища держави, що виключає можливість кваліфікації правочину як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Прокурором не доведено належними та допустимими доказами, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору про закупівлю за результатами проведення відкритих торгів, наявність протиправних наслідків (значних збитків) при безпідставному збагаченні винних осіб, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

За наведених обставин господарський суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання недійсним спірного договору № 324 від 18.03.2020, та застосування наслідків недійсності правочину на підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, оскільки ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції.

З`ясувавши викладені обставини, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні подані докази, оцінивши аргументи учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у позові повністю, витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на прокурора.

У відповідності до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову (ч. 9 ст. 145 ГПК України).

Ураховуючи ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову, заходи забезпечення позову, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 27.06.2025, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у позові повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 27.06.2025.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко