Рішення № 140275074, 30.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/994/26Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Волковій Ю.О.,

за участю представників сторін:

від прокурора Капустін М.В. (посвідчення №081590 від 04.08.2025);

від позивача не з`явився;

від відповідача Осьмак Я.В. (ордер ВВ №1057876 від 31.03.2026);

від третьої особи Яндян О.А. (ордер ВВ №1058008 від 05.04.2026);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/994/26

за позовом Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури (66302, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т. Шевченка, 10, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області (66350, Одеська обл., Подільський р-н, с. Куяльник, вул. Куяльницька, 26-А, код ЄДРПОУ 043798350);

до відповідача: Фермерського господарства «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ» (66350, Одеська обл., Подільський р-н, с. Куяльник, вул. Зелена, 5, код ЄДРПОУ 45775828);

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про застосування наслідків нікчемності договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до нього, зобов`язання її повернути та припинення володіння правом оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2026 Перший заступник керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фермерського господарства «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ», в якій просить суд:

- застосувати наслідки нікчемності договору оренди земельної ділянки площею 35,0000 га, кадастровий номер 5122986000:01:001:0319 з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, укладеного 13.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), та додаткової угоди № 2 до нього, укладеної між Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області та фермерським господарством «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ», а саме: зобов`язати фермерське господарство «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ» повернути Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області земельну ділянку площею 35,0000 га з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319.

- припинити володіння правом оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 за фермерським господарством «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ», шляхом скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 994539251229, номер запису про інше речове право: 15807137, дата державної реєстрації: 05.08.2016).

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що 04.09.2012 ОСОБА_1 звернулась до Котовської районної державної адміністрації із заявою щодо надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 32,60 га, яка розташована за межами населеного пункту Мала Кіндратівка Петрівської сільської ради для створення фермерського господарства, за результатами розгляду якої розпорядженням адміністрації від 07.09.2012 №798/12 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки» надано ОСОБА_1 відповідний дозвіл.

Водночас, прокурор стверджує, що Котовською РДА формально розглянуто зазначену заяву ОСОБА_1 та розпорядженням від 07.09.2012 № 798/12 надано відповідний дозвіл, незважаючи на те, що заявником не надано необхідного обґрунтування щодо площі відведеної земельної ділянки та матеріального ресурсу для обробки землі, в порушення статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство». Згідно з інформацією Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23.06.2025 за №Вих-7460/10/23-25 за ОСОБА_1 сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Дані щодо наявності її в оренді відсутні. До заяви ОСОБА_1 будь які документи, які підтверджують наявність матеріально - технічної бази для обробітку земельної ділянки не долучено.

Крім того, прокурор зазначає, що розмір земельної ділянки наданої ОСОБА_1 є набагато більшим за середньостатистичний розмір земельних ділянок, які передаються громадянам для створення фермерського господарства.

Разом із тим, прокурор вказує, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, за нею вже було зареєстровано та фактично функціонувало селянське (фермерське) господарство «СТЕП» код ЄДРПОУ 30909868, створене ще у 2000 році ОСОБА_2 , після смерті якого ОСОБА_3 у 2011 році отримала у спадок вказане фермерське господарство.

Рішенням №1 від 03.08.2011 власника селянського фермерського господарства «СТЕП» внесено та затверджено зміни до розділу I Статуту господарства «СТЕП», а саме зазначено його засновником - ОСОБА_1 .

При цьому, на думку прокурора, наявність, у ОСОБА_1 вже створеного та діючого суб`єкта господарювання свідчить про те, що право на створення фермерського господарства нею вже реалізоване. Отримання зазначеної земельної ділянки у позаконкурентний спосіб, відсутність наміру створення нового фермерського господарства суперечить правовій природі спеціальної процедури, визначеної Законом України «Про фермерське господарство», та порушує принцип рівності доступу громадян до земель фермерського призначення та ефективного їх використання.

В подальшому, прокурор зазначає, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 13.07.2016 № 15-5521/13-16-СГ, між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 13.07.2016 було укладено договір оренди землі №80, об`єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.

Надалі, прокурор вказує, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-7954/13-18СГ від 21.12.2018 земельну ділянку з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 передано у комунальну власність Куяльницькій сільській раді та на підставі рішення Куяльницької сільської ради від 23.10.2021 №26-90-VIII з ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №55 до договору оренди землі від 13.07.2016 №80, якою було змінено сторону орендодавця на Куяльницьку сільську раду та змінено строк дії договору на 49 років.

При цьому, 19.04.2023 між ОСОБА_1 (орендар) та СФГ «Степ» (суборендар) було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого в суборенду - СФГ «Степ» передано земельну ділянку із кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, який під час вжиття прокуратурою заходів представницького характеру було розірвано.

Крім того, прокурор стверджує, що в порушення ст. ст. 1,2,7,8 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.118, ст.123 Земельного кодексу України» ОСОБА_1 упродовж 9 років з моменту отримання земельної ділянки в оренду, фермерське господарство не створила, а земельну ділянку використовувала в особистих цілях, з метою отримання прибутку СФГ «Степ», засновником якого вона є.

В подальшому, прокурор зазначає, що 11.06.2025 ОСОБА_1 було створено та зареєстровано ФГ «Малокіндратівське» та згідно статуту якого прокуратурою установлено, що землі господарства складаються із земельної ділянки із кадастровим номером 5122986000:01:001:0319.

При цьому, на підставі рішення Куяльницької сільської ради від 10.12.2025 №7911-VIII з ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 13.07.2016 №80, якою було змінено сторону орендаря - на ФГ «Малокіндратівське».

Враховуючи вищезазначене, на думку прокурора, всупереч вимогам ст.8 ЗУ «Про фермерське господарство», ст.134 Земельного кодексу України» дії ОСОБА_1 були скеровані не для створення нового фермерського господарства, а на заволодіння земельною ділянкою комунальної власності сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, поза конкурентним способом (без проведення земельних торгів (аукціону) з метою розширення земельного банку вже існуючого СФГ «Степ», де вона є засновником та була ним на момент отримання земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, чим порушено установлений державою публічний порядок надання та використання вказаної категорії земель, з огляду на що прокурор вважає, що договір оренди землі від 13.07.2016 з додатковими угодами до нього є нікчемним відповідно до ч.1,2 ст.228 ЦК України.

В свою чергу, прокурор наголошує, що ФГ «Малокіндратівське» набуло право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 не внаслідок добросовісної реалізації права на створення фермерського господарства, а виключно як похідний результат незаконних дій ОСОБА_1 , спрямованих на утримання земельної ділянки, отриманої нею у позаконкурентний спосіб з порушенням вимог земельного законодавства, що виключає можливість визнання такого набуття правомірним.

Таким чином, прокурор стверджує, що з урахуванням практики Верховного Суду (зокрема, викладеної у постанові від 04.10.2023 у справі 916/2319/22), заявлення позовних вимог про застосування наслідків нікчемності договору оренди землі, в тому числі додаткової угоди до нього та повернення земельної ділянки буде належним способом захисту порушених інтересів держави у даних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2026 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області залишено без руху та встановлено прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.03.2026 до суду від Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. №10671/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/994/26 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 14.04.2026; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

31.03.2026 до суду від відповідача надійшла заява про вступ у справу представника (вх. №11118/26).

06.04.2026 до суду від третьої особи надійшла заява про вступ у справу представника (вх. №11660/26).

09.04.2026 до суду від позивача надійшла заява (вх. №12261/26) про здійснення розгляду справи №916/994/26 без участі представника Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області.

14.04.2026 до суду від третьої особи надійшла заява про відкладення підготовчого засідання (вх. №12685/26).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 у справі № 916/994/26 підготовче засідання відкладено на 12.05.2026.

16.04.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№13253/26), відповідно до якого останній просить суд відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що законодавством України не встановлено конкретного строку, протягом якого фізична особа зобов`язана зареєструвати фермерське господарство після укладання договору оренди землі та ЗУ «Про фермерське господарство» (в редакції станом 04.09.2012) не містив прямої заборони для осіб, які вже є членами або засновниками інших фермерських господарств, отримувати земельні ділянки для створення нового господарства.

Так, відповідач зазначає, що згідно рішення суду Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14.03.2011 по справі №2-о-37/1539/11 ОСОБА_1 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , успадкувала корпоративні права та набула статусу засновника у СФГ «СТЕП», а не земельну ділянку.

Таким чином, відповідач вказує, що набуття статусу засновника, у зв`язку зі спадкуванням, принципово відмінне від самостійного первинного рішення про створення фермерського господарства. ОСОБА_1 не реалізовувала свого первинного права на створення ФГ вона лише набула спадкові права на вже існуюче господарство. Таким чином, вона ніколи самостійно до 04.09.2012 не зверталась до органів влади за отриманням земельної ділянки для ведення ФГ та не реалізовувала первинне право на створення фермерського господарства. Наголошуючи при цьому, що ОСОБА_1 і СФГ «СТЕП» це різні суб`єкти права.

При цьому, відповідач стверджує, що СФГ «СТЕП» ніколи не отримувало земельну ділянку від держави чи органів місцевого самоврядування, господарство було засновано та здійснювало діяльність виключно на земельних ділянках приватних власників на умовах оренди. Жодного договору оренди із земель державної або комунальної власності ні СФГ «СТЕП», ні його засновник не укладали, жодного наказу органу держгеокадастру чи рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки СФГ «СТЕП» чи його засновнику не існує.

Разом з тим, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 реально та добросовісно використовувала спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням для ведення сільськогосподарської діяльності, реалізовувала вирощену на орендованій ділянці сільськогосподарську продукцію (пшеницю), на підтвердження чого додано до відзиву на позовну заяву договори підряду: №1 від 20.07.2016, №1 від 01.03.2017, №1 від 01.03.2018, №1 від 01.03.2021; акти надання послуг; товарні накладні та чеки.

Також, відповідач вказує, що ФГ «Малокіндратівське» зареєстроване 11.06.2025, а додаткова угода №2 від 10.12.2025, якою змінено орендаря, укладена за рішенням самої Куяльницької сільської ради, тобто, на думку відповідача, ситуація є урегульованою на законних підставах.

Крім того, відповідач стверджує, що необхідність укладання договору суборенди №1 від 19.04.2023 була зумовлена тим, що ОСОБА_1 , як фізична особа орендар земельної ділянки площею 35 га об`єктивно не мала власної сільськогосподарської техніки, а СФГ «Степ» мало у розпорядженні 2 одиниці техніки (трактори) та 9 орендованих ділянок загальною площею 344 га, тобто, необхідний агрономічний потенціал, залучення технічно оснащеного господарства для обробітку земельної ділянки площею 35 га було раціональним господарським рішенням, яке не суперечить жодній нормі закону та прямо передбачено механізмом суборенди, закріпленим у ст.8 ЗУ «Про оренду землі». Водночас, договір суборенди розірвано до подачі позову та відповідно на момент судового розгляду суборенда не існує, земельна ділянка перебуває в безпосередньому користуванні ФГ «Малокіндратівське». При цьому, відповідач зазначає, що договір суборенди №1 від 19.04.2023 було укладено через 7 років після укладання договору оренди землі №80 від 13.07.2016, що, на думку відповідача, не може бути доказом умислу, наявного у 2016 році, та прокурор не пояснює, яким чином дії 2023 ретроактивно впливають на правову природу правочину 2016 року та його нікчемність.

Таким чином, відповідач наголошує, що договір оренди №80 від 13.07.2016 не має ознак нікчемності за ст.228 ЦК України, оскільки, у момент його укладання не був спрямований на порушення публічного порядку. Більш того, на думку відповідача, вимога прокурора про повернення земельної ділянки є непропорційним втручанням у право мирного володіння майном, що суперечить ст.1 Першого протоколу до ЄКПЛ та є неналежним способом захисту у цій конкретній справі.

Також, у відзиві на позов відповідачем викладено заяву про застосування строків позовної давності, оскільки, фактично прокурор пред`явив реституційний позов про застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України) та на такий позов поширюється загальна позовна давність у 3 роки.

28.04.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №14587/26), відповідно до якої прокурором викладено обґрунтування та підстави заявлених позовних вимог та на спростування доводів відповідача про визначення неналежного способу захисту до вимоги про повернення земельної ділянки прокурором наведено практику, викладену у постановах Верховну Суду у справах: №916/2319/22 від 04.10.2023, №633/408/18 від 20.06.2023.

Щодо тверджень відповідача про непропорційність втручання держави у право мирного володіння майном прокурором зазначено, що у даному випадку, втручання держави у право на мирне володіння ФГ «Малокіндратівське» земельною ділянкою з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 є законним, оскільки здійснюється на підставі ст.ст.15,16,21 Цивільного кодексу України, ст.152, 155 Земельного кодексу України, положення яких є допустимим, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії їх норм.

Також, прокурор вказує, що звертаючись з даним позовом, заявляє негаторну вимогу про застосування наслідків нікчемності правочину та зобов`язання повернути земельну ділянку, а тому позовна давність у даному випадку не застосовується.

28.04.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову (вх.№14725/26), за змістом яких третя особа підтримує заперечення відповідача проти позову та наводить доводи, які фактично є ідентичними доводам, викладеним відповідачем у відзиві на позов.

Також, третьою особою у письмових поясненнях щодо позову викладено заяву про застосування строків позовної давності, оскільки, фактично прокурор пред`явив реституційний позов про застосування наслідків нікчемності правочину (ст. 216 ЦК України) та на такий позов поширюється загальна позовна давність у 3 роки.

07.05.2026 до суду від третьої особи надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. №15810/26), яка задоволена ухвалою суду від 11.05.2026.

11.05.2026 до суду від відповідача надійшли пояснення на заперечення на відзив на позовну заяву (вх. № 16173/26), відповідно до яких останній зазначає про безпідставність заявлених прокурором позовних вимог та зазначає, що договір оренди від 13.07.2016 укладено відповідно до вимог чинного законодавства за процедурою, передбаченою ст.7 ЗУ «Про фермерське господарство» та ст.118 Земельного кодексу України. Правочин не є нікчемним у розумінні ст.228 ЦК України, оскільки, не спрямований проти публічного порядку та не містить ознак протиправного умислу. Мета, з якою надавалась земельна ділянка, реалізована, ФГ «Малокіндратівське» створене та веде господарську діяльність та земельна ділянка використовується та використовувалась виключно за цільовим призначенням. Також, відповідач зазначає, що правовий висновок у справі №633/408/18 не підлягає застосуванню, оскільки обставини справ є суттєво різними.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.05.2026 закрито підготовче провадження у справі №916/994/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026 у справі відкладено судове засідання на 23.06.2026.

Розпорядженням керівника апарату №114 від 17.06.2026 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/994/26, у зв`язку із прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 16.06.2026 №1182/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Господарського суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку».

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 справу № 916/994/26 розподілено судді Мостепаненко Ю.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2026 (суддя Мостепаненко Ю.І.) прийнято справу № 916/994/26 до свого провадження; розгляд справи вирішено здійснювати спочатку зі стадії підготовчого засідання; підготовче засідання призначено на 15.07.2026.

В судовому засіданні 15.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 916/994/26 на 09.09.2026, про що ухвалою суду від 15.07.2026 повідомлено Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області, в порядку ст.120 ГПК України.

09.09.2026 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх.№30493/26), відповідно до яких останній просить суд врахувати правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03.06.2026 у справі №917/676/24 та від 09.04.2026 у справі №922/511/24, які на думку відповідача, підтверджують його доводи щодо правової природи заявлених вимог та застосування позовної давності. Також, відповідач вказує, що підтримує заперечення щодо самої наявності підстав для застосування ст. 228 ЦК України, та вказує, що ОСОБА_1 - до отримання спірної земельної ділянки - особисто не реалізовувало право на одержання землі для ведення фермерського господарства на позаконкурентних засадах, набуття нею участі у раніше створеному СФГ «Степ» в порядку спадкування не тотожне особистому отриманню земельної ділянки для створення цього господарства. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо спірної ділянки було надано ще у 2012 році, що підлягає оцінці з урахуванням п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1012-VIII.

09.09.2026 до суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення (вх.№30539/26), за змістом яких третя особа наводить доводи, які фактично є ідентичними доводам, викладеним відповідачем у вищенаведених додаткових поясненнях.

В судовому засіданні 09.09.2026 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 916/994/26 та призначення її до розгляду по суті на 23.09.2026, про що ухвалою суду від 09.09.2026 повідомлено Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області та ФГ «Малокіндратівське», в порядку ст.120 ГПК України.

22.09.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№32370/26).

23.09.2026 до суду від прокуратури надійшли додаткові пояснення (вх.№32491/26), відповідно до яких прокурор не погоджується із твердженнями третьої особи про наявність підстав для застосування строків позовної давності у вказаній справі та зазначає, що спірна земельна ділянка до 22.12.2018 не перебувала у комунальній власності Куяльницької сільської ради, отже, сільська рада до грудня 2018 року не мала можливості дізнатися про порушення встановленого державою публічного порядку набуття ОСОБА_1 земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства. При цьому, про факт можливого порушення вимог чинного законодавства у вказаних правовідносинах Подільській окружній прокуратурі стало відомо у квітні 2025 року, про що свідчить направлення запиту прокурора до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 25.04.2025 № 61-2746вих-25 та в подальшому до Куяльницької сільської ради від 02.05.2025 № 61-2909вих-25, від 05.06.2025 № 61-3667вих-25.

Окрім того, прокурор, посилаючись на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX, вказує, що загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, продовжився на період до 31 грудня 2022 року, з огляду на що, саме 31.12.2022 перебіг позовної давності мав відновитися. Водночас, з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, у зв`язку з чим пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, доповненим Законом України № 2120-IX від 15.03.2022, передбачено продовження строків позовної давності, визначених статтями 257259 ЦК України, на строк дії воєнного стану. Зазначений пункт 19 виключено Законом України № 4434-IX від 14.05.2025.

З огляду на вищезазначене, на думку прокурора, фактичне зупинення та продовження перебігу позовної давності, передбачене вказаними нормативно-правовими актами, передбачає, що період з 12 березня 2020 року по 04.09.2025 (дату набрання чинності Законом України № 4434-IX від 14.05.2025) не зараховується при обчисленні строку позовної давності у зазначеній справі.

В судовому засіданні 23.09.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення, враховуючи те, що відповідачем не доведено неможливості взяти участь в судовому засіданні іншим представником відповідача, такод суд постановив протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 30.09.2026, про що ухвалою суду від 23.09.2026 повідомлено позивача, відповідача та третю особу в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.2026:

- прокурор підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити;

- представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували, з підстав викладених у заявах по суті справи.

Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області надано до суду клопотання (вх.№12261/26 від 09.04.2026) про здійснення розгляду справи без участі представника позивача.

Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність повідомлення учасників справи про наявність судового розгляду з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд розглянув дану справу в межах розумного строку на підставі ст. 114 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.2026 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та присутніх представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

14.03.2011 Котовським міськрайоним судом Одеської області ухвалено заочне рішення по справі №2-о-37/1539/11 про: 1. Встановлення факту, що ОСОБА_2 померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , був засновником СФГ «Степ»; 2. Визнання за ОСОБА_1 право власності на майно спадкодавця земельну ділянку розміром 7,40 га, що знаходиться на території Петрівської сільської ради Котовського району Одеської області, автомобіль марки САЗ 3507 реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки Опель Астра, реєстраційний номер НОМЕР_3 , поточні рахунки у Котовському відділені №2823 ВАТ Ощадбанк» відкритті на імя ОСОБА_2 , засновника СФГ «Степ», поточний розрахунковий рахунок № НОМЕР_4 залишок на якому складає 30 498 грн. 80 коп., рахунок для цільових коштів №26046300000856 залишок коштів на якому складає 161 грн. 00 коп.

04.07.2011 Котовським міськрайоним судом Одеської області ухвалено заочне рішення по справі №2-1190/1539/11 про визнання за ОСОБА_1 право власності на селянське фермерське господарство «Степ», як цілісний майновий комплекс, майнові та інші права та зобов`язання в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням №1 від 03.08.2011 власника селянського фермерського господарства «СТЕП» вирішено внести та затвердити зміни до розділу I Статуту СФГ «СТЕП», в наступній редакції, зокрема: «Засновником та головою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, мешканка с. Куяльник Котовського району Одеської області, паспорт серії НОМЕР_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ».

Згідно п.1.1 Статуту Селянського (фермерського господарства) «Степ» (затвердженого рішенням засновника СФГ «Степ» №01 від 04.01.2019) засновниками та членами господарства є: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

04.09.2012 ОСОБА_1 звернулась до Котовської районної державної адміністрації із заявою від 31.08.2012 (вх.№510/01-56) про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 32,60 га, яка розташована за межами населеного пункту Мала Кіндратівка Петрівської сільської ради для створення фермерського господарства. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 має освіту, диплом № НОМЕР_6 та для ведення фермерського господарства має технічну можливість.

07.09.2012 Розпорядженням Котовської районної державної адміністрації Одеської області №798/12 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки», вирішено, надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 35,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Петрівської сільської ради Котовського району Одеської області на умовах оренди терміном на 49 років.

13.07.2016 Наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 15-5521/13-16-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення», затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду; надано гр. ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 35,0000 га строком на 7 років, в тому числі ріллі 35,0000 га (кадастровий номер 5122986000:01:001:0319) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства (землі сільськогосподарського призначення), розташовану на території Петрівської сільської ради Котовського району Одеської області (за межами населеного пункту).

13.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі №80, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області № 15-5521/13-16-СГ від 13.07.2016 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, розташовану на території Петрівської сільської ради Котовського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно п.2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 35,0000 га, у тому числі: ріллі = 35,0000 га.

Відповідно до п.2.2 договору, кадастровий номер земельної ділянки 5122986000:01:001:0319. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ):01.02 для ведення фермерського господарства.

Договір укладено на строк 7 (сім) років. Право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону (п.31, п.3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Петрівської сільської ради в УДКСУ у Котовському районі Одеської області у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2026, а саме 68 873,76 грн за 1 (один) рік, що складає 5 739,48 грн за один місяць.

Відповідно до п.6.3 договору, орендар не має права передавати земельну ділянку в суборенду без згоди орендодавця.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки відповідно до закону (п.15.1 договору).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державна реєстрація права оренди за договором оренди землі №80 від 13.07.2016, була здійснена 05.08.2016.

21.12.2018 Наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-7954/13-18СГ передано у комунальну власність Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 17826,5853 га, які розташовані на території Подільського району Одеської області з актом приймання-передачі.

22.12.2018 Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, ГУ Держгеокадастру в Одеській області передало, а Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області прийняла у комунальну власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, цільове призначення: для ведення фермерського господарства.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек державна реєстрація права,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 18.09.2019 було проведено державну реєстрацію переходу прав на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за актом приймання-передачі від 22.18.2018.

08.11.2021 між Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено додаткову угоду №55 до договору оренди №80 від 13.07.2016 (номер запису про інше речове право 15805975 від 05.08.2016), відповідно до п.1 якої, згідно рішення Куяльницької сільської ради № 2690 - VIII від 23.10.2021 року, сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі №80 від 13.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі (номер запису про інше речове право 15805975 від 05.08.2016 року), а саме:

п.1.1 додаткової угоди, замінити сторону орендодавця на Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області в особі Куяльницького сільського голови Паламарчука Сергія Миколайовича, що діє на підставі ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», у зв`язку з переходом права власності на земельну ділянку із державної власності у комунальну власність.

п.1.2 додаткової угоди, викласти п. 1.1, 2.4, 3.1, 4.1 у новій редакції:

«п.1.1 орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства що розташована за адресою: Одеська область, Подільський район, Куяльницька сільська рада (за межами населеного пункту).»

«п.2.4 нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га, для ведення фермерського господарства, згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.07.2021 року, становить - 1290055,80 грн.»

«п.3.1 договір укладено на строк 49 (сорок дев`ять) років.»

«п.4.1 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок: Куяльницька ГУК в Одеській області /отг с.Куяльник 18010900 37607526 Казначейство UA578999980334149815000015608, код бюджетної класифікації платежу 18010900, у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 28.07.2021 року, та складає 103 204,46 грн за 1 рік, що складає 8 600,37 грн за один місяць.».

Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі (номер запису про інше речове право 15805975 від 05.08.2016 року) (п.2 додаткової угоди).

19.04.2023 між ОСОБА_1 (орендар) та Селянським (Фермерським) господарством «СТЕП» (суборендар) було укладено договір суборенди землі №1, відповідно до п.1.1 якого, на підставі рішення Куяльницької сільської ради №4347-VIII від 24.02.2022 та договору оренди землі №80 від 13.07.2016 номер запису про інше речове право 15805975 від 05.08.2016 року та додаткової угоди до договору оренди землі №55 від 08.11.2021 Орендар надав, а суборендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, розташовану на території Куяльницької (колишньої Петрівської) сільської ради Подільського (колишнього Котовського) району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно п.2.1 договору суборенди, в суборенду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення фермерського господарства загальною площею 35,0000 га, у тому числі: ріллі - 35,0000 га.

Кадастровий номер земельної ділянки 5122986000:01:001:0319. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ):01.02 для ведення фермерського господарства (п.2.2 договору суборенди).

Відповідно до п.3.1 договору суборенди, договір укладено на строк 41 (сорок один) рік та чинний до 13.07.2064 року.

Право суборенди земельної ділянки виникає у суборендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону (п.3.2 договору суборенди).

Згідно п.4.1 договору суборенди, орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі на рахунок: Куяльницька ГУК в Одеській області /отг с.Куяльник 18010900 37607526 Казначейство UA578999980334149815000015608, код бюджетної класифікації платежу 18010900, у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 02.02.2023 року, та складає 103 204,46 грн за 1 рік, що складає 8 600,37 грн за один місяць. У разі набуття чинності нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є об`єктом цього договору, сторони вносять відповідні зміни до цього договору.

Земельна ділянка передається в суборенду для ведення фермерського господарства (п.5.1 договору суборенди).

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права суборенди земельної ділянки відповідно до закону (п.12.11 договору суборенди).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано:

- 10.08.2023 право суборенди земельної ділянки із кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 за СФГ «Степ» (суборендар), Суборендодавець ОСОБА_1 ;

- 04.06.2025 припинення речового права, підстава: договір про розірвання договору суборенди, серія та номер: б/н, виданий 03.06.2025, видавник: ОСОБА_1 та Селянське (фермерське) господарство «Степ». Протокол, серія та номер: 4, виданий 03.06.2025, видавник: Селянське (фермерське) господарство «Степ».

Листом від 02.05.2025 за вих.№61-2909вих-25 Подільська окружна прокуратура повідомила Куяльницького сільського голову, що за результатами опрацювання інформації з відкритих джерел щодо законності набуття фізичними особами права власності або користування на земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів (аукціону) установлено, зокрема, що після укладання у 2016 році договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 та його державної реєстрації, ОСОБА_1 фермерське господарство так і не створено, а зазначену земельну ділянку було передано в суборенду ФГ «Степ», бенефіціаром якого вона є. Враховуючи викладене, прокуратура просила повідомити про вжиття Куяльницькою сільською радою заходів реагування, в тому числі досудового врегулювання або позовного характеру для усунення наведених у повідомленні порушень.

У відповідь на зазначений лист, Куяльницька сільська рада листом від 15.05.2025 №02-36/1417 повідомила прокуратуру, що сільрадою не вживались заходи реагування, в тому числі досудового врегулювання або позовного характеру для усунення зазначених порушень, оскільки не були відомі, однак, дане питання буде винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою та ОСОБА_1 буде запрошена на комісію для надання пояснень, в тому числі щодо виявлених порушень зазначених у листі.

Листом від 04.06.2025 за вих.№61-3667вих-25 Подільська окружна прокуратура просила надати Куяльницьку сільську раду інформацію щодо результатів розгляду на постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою питання законності надання ОСОБА_1 у поза конкурентний спосіб в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 та вжиті сільрадою заходи для усунення виявлених окружною прокуратурою порушень.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру (Том 1, а/с 33-34) 11.06.2025 ОСОБА_1 (засновник, керівник, розмір частки 100%). було зареєстровано юридичну особу Фермерське господарство «Малокіндратівське» (код ЄДРПОУ 45775828), вид діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Назва установчого документа статут.

Згідно статуту Фермерського господарство «Малокіндратівське» (затвердженого рішенням №1 засновника фермерського господарства «Малокіндратівське» від 10.06.2025) головою господарства є ОСОБА_1 (п.1.3). Землі господарства складаються із земельної ділянки, розташованої за адресою: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га ріллі.

Листом від 23.06.2025 за №вих-7460/10/23-25 Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило начальника управління представництва інтересів держави в суді Подільської окружної прокуратури Одеської обласної прокуратури, що згідно даних уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи-реєстру Держпродспоживслужби: - за СФГ «Степ» (код ЄДРПОУ 309098680) зареєстровано: трактор колісний, рік випуску 2020, трактор колісний, рік випуску 2023;- за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка, інші механізми в Одеській області не зареєстровані.

У відповідь на лист №61-3667Вих-25 від 04.06.2025, Куяльницька сільська рада листом від 03.07.2025 №02-36/2057 повідомила прокуратуру, що за результатами розгляду встановлено, що 03.06.2025 між СФГ «Степ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір суборенди земельної ділянки №1 від 19.04.2023 достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Крім того, ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства створила ФГ «Малокіндратівське» (код ЄДРПОУ 45775828), у зв`язку з чим комісія дійшла висновку про відсутність порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_1

15.12.2025 між Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області (орендодавець) та Фермерським господарством «Малокіндратівське» в особі голови Рябої Тетяни Павлівни (орендар) було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди №80 від 13.07.2016 (номер запису про інше речове право 15805975 від 05.08.2016), відповідно до п.1 якої, згідно рішення Куяльницької сільської ради № 7911 VIII від 10 грудня 2025 року, сторони дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі № 80 від 13 липня 2016 року (зі змінами на підставі додаткової угоди № 55 від 08.11.2021 року), укладеного між Куяльницькою сільською радою та гр. ОСОБА_1 шляхом укладання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі (номер запису про інше речове право: 15807137 від 05.08.2016 року), а саме:

п.1.1 додаткової угоди №2, замінити сторону орендаря на Фермерське господарство «Малокіндратівське», код ЄДРПОУ 45775828, в зв`язку із тим, що гр. ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства та земельна ділянка площею 35,0000 га ріллі, кадастровий номер 5122986000:01:00:0319, включена до Статуту фермерського господарства як основний засіб.

п.2 додаткової угоди №2, інші умови договору оренди землі № 80 від 13 липня 2016 року (зі змінами на підставі додаткової угоди №55 від 08.11.2021 року), номер запису про інше речове право: 15807137 від 05.08.2016 року, які не порушені даною угодою, залишаються незмінними і Сторони підтверджують по них свої зобов`язання.

п.3 додаткової угоди №2, дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки № 80 від 13 липня 2016 року.

Згідно інформаційної довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (Том 1, а/с 29), за ФГ «Малокіндратівське» зареєстроване право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 5122986000:01:00:0319, цільове призначення: 01.02 Для ведення фермерського господарства; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 994539251229; номер запису про інше речове право: 15807137, дата державної реєстрації: 05.08.2016).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Перший заступник керівника Подільської окружної прокуратури зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_1 після отримання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства та укладання договору оренди упродовж 9 років (у період з 2016 по червень 2025) не було створене фермерське господарство, на думку прокурора, її дії фактично були спрямовані на незаконне заволодіння земельною ділянкою, зокрема, на отримання за спрощеною процедурою поза конкурсом (без проведення земельних торгів (аукціону)) для розширення земельного банку фермерського господарства, де на момент отримання земельної ділянки вона була засновником СФГ «Степ», а не для початку сільськогосподарської діяльності, шляхом створення фермерського господарства, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує встановлений публічний порядок отримання та використання таких земель.

Вказані вище обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно до частин 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, визначивши, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, при зверненні до суду з відповідним позовом в інтересах держави, Першим заступником керівника Подільської окружної прокуратури зазначено позивачем Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування на землі комунальної власності (пункт "б" частини 1 статті 80 Земельного кодексу України).

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» внесено зміни до ЗК України. Так, відповідно до п.24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України з дати набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім визначених законом категорій земель.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Крім того, стаття 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад відносить, зокрема, здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, використанням і охороною земель.

Отже, уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області на території якої знаходиться земельна ділянка та яка в межах, визначених Земельним кодексом України, здійснює контроль за використанням та охоронною земель комунальної власності та додержанням земельного законодавства.

Листом від 02.05.2025 за вих.№61-2909вих-25 Подільська окружна прокуратура повідомила Куяльницького сільського голову, що за результатами опрацювання інформації з відкритих джерел щодо законності набуття фізичними особами права власності або користування на земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів (аукціону) установлено, зокрема, що після укладання у 2016 році договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 та його державної реєстрації, Рябою Т.П. фермерське господарство так і не створено, а зазначену земельну ділянку було передано в суборенду ФГ «Степ», бенефіціаром якого вона є. Враховуючи викладене, прокуратура просила повідомити про вжиття Куяльницькою сільською радою заходів реагування, в тому числі досудового врегулювання або позовного характеру для усунення наведених у повідомленні порушень.

У відповідь на зазначений лист, Куяльницька сільська рада листом від 15.05.2025 №02-36/1417 повідомила прокуратуру, що сільрадою не вживались заходи реагування, в тому числі досудового врегулювання або позовного характеру для усунення зазначених порушень, оскільки не були відомі, однак, дане питання буде винесено на розгляд постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою та ОСОБА_1 буде запрошена на комісію для надання пояснень, в тому числі щодо виявлених порушень зазначених у листі.

Листом від 04.06.2025 за вих.№61-3667вих-25 Подільська окружна прокуратура просила надати Куяльницьку сільську раду інформацію щодо результатів розгляду на постійній комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою питання законності надання ОСОБА_1 у поза конкурентний спосіб в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 та вжиті сільрадою заходи для усунення виявлених окружною прокуратурою порушень.

У відповідь на лист №61-3667Вих-25 від 04.06.2025, Куяльницька сільська рада листом від 03.07.2025 №02-36/2057 повідомила прокуратуру, що за результатами розгляду встановлено, що 03.06.2025 між СФГ «Степ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду, відповідно до якої договір суборенди земельної ділянки №1 від 19.04.2023 достроково розірвано за взаємною згодою сторін. Крім того, ОСОБА_1 з метою ведення фермерського господарства створила ФГ «Малокіндратівське» (код ЄДРПОУ 45775828), у зв`язку з чим комісія дійшла висновку про відсутність порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_1 .

Отже, за твердженнями прокурора, незважаючи на повідомлення прокуратурою про виявлені порушення земельного законодавства при користуванні земельною ділянкою з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, сільрадою неналежним чином здійснюються свої повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері земельних відносин за вказаним фактом та упродовж розумного строку не вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі шляхом звернення до суду.

З огляду на що, Подільською окружною прокуратурою було направлено на адресу Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області повідомлення від 11.03.2026 за вих. №61-1552ВИХ-26, в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо звернення до суду з даним позовом.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області за поданим позовом.

Щодо суті позовних вимог господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативними правовими актами.

Як встановлено матеріалами справи, 04.09.2012 ОСОБА_1 звернулась до Котовської районної державної адміністрації із заявою щодо надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 32,60 га, яка розташована за межами населеного пункту Мала Кіндратівка Петрівської сільської ради для створення фермерського господарства, за результатами розгляду якої розпорядженням адміністрації від 07.09.2012 №798/12 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відведення земельної ділянки» надано ОСОБА_1 відповідний дозвіл.

Положеннями статті 22 Земельного Кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Також, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 13.07.2016 № 15-5521/13-16-СГ, між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 13.07.2016 було укладено договір оренди землі №80, об`єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.

Згідно з ч. 1 ст. 134 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва (ч. 2 ст. 134 ЗК України (у зазначеній редакції).

При цьому, положеннями пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 18.02.2016 № 1012-VIII "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів" встановлено, що фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями ч. 2 ст. 134 ЗК України, що виключаються цим Законом.

До набуття законної сили Законом № 1012-VIII (03.04.2016) відповідний абз. ч. 2 ст. 134 ЗК України містив іншу редакцію, а саме: "не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва".

Отже, враховуючи що ОСОБА_1 отримала дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду для ведення фермерського господарства, згідно розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №798/12, - до дня набрання чинності Закону № 1012-VIII, то отримання такої земельної ділянки здійснюється без проведення земельних торгів, згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України.

Частинами другою, третьою статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, стаття 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 № 973-IV (надалі - Закон № 973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон № 973-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц).

Частинами 1 та 2 статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" унормовано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

За умовами статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент подання ОСОБА_1 заяви та надання їй відповідного дозволу), для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закону України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство"(в редакції, чинній на момент звернення із заявою ОСОБА_1 та надання їй відповідного дозволу), як спеціального щодо статті 123 Земельного кодексу України.

За змістом статей 1, 7 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №922/1830/19, постанова Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 922/3953/21.).

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви прокурором було додано заяву ОСОБА_1 від 31.08.2012 (вх.№510/01-56 від 04.09.2012) про надання їй дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства, загальною площею 32,60 га, яка розташована за межами населеного пункту Мала Кіндратівка Петрівської сільської ради для створення фермерського господарства.

В заяві зазначено, що ОСОБА_1 має освіту, диплом № НОМЕР_6 та для ведення фермерського господарства та має технічну можливість.

Надаючи оцінку відомостям зазначеним у заяві ОСОБА_1 від 31.08.2012 (вх.№510/01-56 від 04.09.2012), із урахуванням вимог встановлених у ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суд зазначає, що у вказаній заяві:

- не наведено обґрунтування необхідності виділення земельної ділянки саме у розмірі - 32,60 га, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів;

- не зазначено наявності у неї права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність;

- не підтверджено наявності необхідної матеріально-технічної бази для обробки такої площі землі, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників чи оренду сільськогосподарської техніки (відсутність зареєстрованої за ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом від 23.06.2025 за №вих-7460/10/23-25 Головне Управління Держпродспоживслужби в Одеській області).

- не зазначено даних щодо членів сім`ї, з числа яких остання би планувала в подальшому створити фермерське господарство;

- до заяви не додано відомостей щодо наявної відповідної аграрної освіти або досвіду роботи у сільському господарстві, що в свою чергу є також порушенням приписів постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві від 12.08.2015 № 584. В заяві зазначено, що ОСОБА_1 має освіту, диплом № НОМЕР_6 , однак самого диплому до заяви не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити, що зазначена освіта є освітою, здобутою в аграрному навчальному закладі, або стосується галузі сільського господарства, у тому числі ведення сільського (фермерського) господарства.

Проте, незважаючи на вищевикладені невідповідності заяви вимогам законодавства, Котовська районна державна адміністрація Одеської області не здійснила належної перевірки та формально підійшла до вирішення заяви від 31.08.2012 (вх.№510/01-56 від 04.09.2012, що призвело до безпідставного використання спрощеного режиму отримання землі для ведення фермерського господарства всупереч цілей, визначених Законом України Про фермерське господарство, без проведення земельних торгів.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №798/12 є незаконним та таким, що порушує інтереси територіальної громади та держави в цілому у сфері земельних правовідносин, з підстав зазначених судом вище.

В подальшому, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 13.07.2016 № 15-5521/13-16-СГ, між ГУ Держгеокадастру в Одеській області та ОСОБА_1 13.07.2016 було укладено договір оренди землі №80, об`єктом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, строком на 7 років.

Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №15-7954/13-18СГ від 21.12.2018 та актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 22.12.2018, земельну ділянку з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 передано у комунальну власність Куяльницькій сільській раді та на підставі рішення Куяльницької сільської ради від 23.10.2021 №26-90-VIII з ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №55 до договору оренди землі №80 від 13.07.2016, якою було змінено сторону орендодавця на Куяльницьку сільську раду та змінено строк дії договору на 49 років.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки від використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, що надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства, земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Із наведених норм вбачається, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи.

Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Таким чином, нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений чіткий механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 зазначила, що земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі. (пункти 6.36-6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Так, у відзиві на позовну заяві, відповідач зазначає, що ОСОБА_1 реально та добросовісно використовувала спірну земельну ділянку за її цільовим призначенням для ведення сільськогосподарської діяльності, реалізовувала вирощену на орендованій ділянці сільськогосподарську продукцію (пшеницю), на підтвердження чого додано до відзиву на позовну заяву договори підряду: №1 від 20.07.2016, №1 від 01.03.2017, №1 від 01.03.2018, №1 від 01.03.2021; акти надання послуг; товарні накладні та чеки на культування насіння, міжрядну культивацію та сівбу озиними.

Водночас, надані ОСОБА_1 договори підряду, акти надання послуг, товарні накладні та чеки, оформлені нею як фізичною особою, свідчать про здійснення окремих сільськогосподарських робіт та використання земельної ділянки, однак не підтверджують виконання мети, з якою земельна ділянка була надана в оренду, а саме створення та подальшої діяльності фермерського господарства.

Фактично ОСОБА_1 використовувала спірну земельну ділянку для здійснення сільськогосподарської діяльності як фізична особа, у власних інтересах, а не для створення фермерського господарства як суб`єкта підприємницької діяльності, яке відповідно до наведених висновків Великої Палати Верховного Суду мало стати землекористувачем та здійснювати господарську діяльність на цій земельній ділянці.

Отже, саме по собі фактичне використання ОСОБА_1 земельної ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції не свідчить про реалізацію нею мети, з якою земельна ділянка була надана в оренду, створення фермерського господарства.

Разом з тим, на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, за нею вже було зареєстровано та функціонувало селянське (фермерське) господарство «СТЕП» код ЄДРПОУ 30909868, створене ще у 2000 році ОСОБА_2 , після смерті якого ОСОБА_3 у 2011 році отримала у спадок вказане фермерське господарство.

Згідно п.1.1 Статуту Селянського (фермерського господарства) «Степ» (затвердженого рішенням засновника СФГ «Степ» №01 від 04.01.2019) засновниками та членами господарства є: ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Згідно довідки СФГ «Степ» вих.№14/04-26 від 14.04.2026, зазначено, що останнє використовує у господарській діяльності 101 земельну ділянку, що перебувають у приватній власності фізичних осіб і надані господарству в оренду на підставі відповідних договорів оренди, укладених з власниками земельних паїв. Жодна із земельних ділянок, що перебуває у користуванні господарства, не є власністю держави або територіальної громади та з моменту створення СФГ «Степ» жодного разу не отримувало в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності та не укладало відповідних договорів оренди.

Передача земельної ділянки для ведення фермерського господарства здійснюється без проведення земельних торгів (аукціону) тоді, коли земельна ділянка передається громадянину, який виявив бажання займатися фермерським господарством саме для створення фермерського господарства та реєстрації його у встановленому законом порядку, а не для розширення земельного банку вже існуючого фермерського господарства. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 914/464/25, від 21.01.2025 у справі № 619/1680/17, від 18.09.2024 у справі № 622/1056/21.

При цьому, як встановлено судом 19.04.2023 між ОСОБА_1 (орендар) та СФГ «Степ» (суборендар) було укладено договір суборенди, відповідно до умов якого в суборенду - СФГ «Степ» передано земельну ділянку із кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, строком на 41 рік до 13.07.2064 року.

Таким чином, відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на створення та ведення фермерського господарства додатково підтверджується фактом передачі земельної ділянки в суборенду - СФГ «Степ» (засновником якого вона є), на підставі договору суборенди від 19.04.2023.

Водночас, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 04.06.2025 зареєстровано припинення речового права, підстава: договір про розірвання договору суборенди, серія та номер: б/н, виданий 03.06.2025, видавник: ОСОБА_1 та Селянське (фермерське) господарство «Степ». Протокол, серія та номер: 4, виданий 03.06.2025, видавник: Селянське (фермерське) господарство «Степ».

Отже, сам факт подальшого розірвання договору суборенди від 19.04.2023 не змінює обставин, які мали місце у період його дії, та не спростовує встановленого судом факту передачі спірної земельної ділянки СФГ «Степ».

Між тим, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи прокурора викладені у позовній заяві стосовно того, що наявність у ОСОБА_1 вже створеного та діючого суб`єкта господарювання свідчить про те, що право на створення фермерського господарства нею вже реалізоване, під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 та від 15.01.2020 у справі №627/1351/18 наголошено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладанням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для реєстрації останнього, натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

В подальшому судом встановлено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру (Том 1, а/с 33-34) 11.06.2025 ОСОБА_1 (засновник, керівник, розмір частки 100%). було зареєстровано юридичну особу Фермерське господарство «Малокіндратівське» (код ЄДРПОУ 45775828), вид діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); оптова торгівлі зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Назва установчого документа статут.

Згідно статуту Фермерського господарство «Малокіндратівське» (затвердженого рішенням №1 засновника фермерського господарства «Малокіндратівське» від 10.06.2025) головою господарства є ОСОБА_1 (п.1.3). Землі господарства складаються із земельною ділянки, розташованої за адресою: Куяльницька сільська рада Подільського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5122986000:01:001:0319, площею 35,0000 га ріллі.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Куяльницької сільської ради від 10.12.2025 №7911-VIII з ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі від 13.07.2016 №80, якою було змінено сторону орендаря на ФГ «Малокіндратівське».

Таким чином, незважаючи на те, що договір оренди земельної ділянки №80 було укладено з ОСОБА_1 13.07.2016 саме для ведення фермерського господарства, юридична особа Фермерське господарство «Малокіндратівське» була створена лише 11.06.2025, тобто майже через дев`ять років після отримання земельної ділянки в оренду.

Отже, наведені обставини свідчать, що протягом тривалого часу після отримання земельної ділянки ОСОБА_1 не створювала фермерського господарства, для якого їй була надана спірна земельна ділянка, а фактично використовувала її спочатку як фізична особа, а вподальшому передала її в суборенду СФГ «Степ», засновником якого вона є.

З огляду на викладене, створення Фермерського господарства «Малокіндратівське» майже через дев`ять років після укладення договору оренди не може свідчити про те, що саме створення цього фермерського господарства було реальною метою отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у 2016 році.

Таким чином, суд доходить висновку, що поведінка ОСОБА_1 протягом дев`яти років після укладення договору оренди №80 від 13.07.2016 не є добросовісною, а її дії були спрямовані на штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання у власність земель державної (комунальної) власності поза процедурою, передбаченою законом, з метою розширення земельного банку вже існуючого СФГ «Степ», де вона є засновником та була ним на момент отримання земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №917/1416/19, набувач спірної земельної ділянки не міг законно набути право користування ними. Натомість, він набув зазначене право в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного, однак юридичне оформлення права користування землею стало можливим у результаті прийняття органом державної влади низки рішень, які не є такими.

Суд зазначає, що розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №798/12 вичерпало свою дію виконанням, є реалізованим з моменту розробки проекту землеустрою на земельну ділянку, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою. (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №483/448/20, пункт 9.67; від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, пункт 8.13; від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, пункт 180).

Також, суд зазначає, що Наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 15-5521/13-16-СГ від 13.07.2016 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без змін цільового призначення», прийнятий за результатами розробки проекту землеустрою земельної ділянки, дозвіл на яку надано розпорядженням Котовської районної державної адміністрації, яке визнано судом незаконним, з огляду на що, суд зауважує, що наказ також вичерпав свою дію, у зв`язку з укладанням договору оренди землі №80 від 13.07.2016.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.ч.1,2 ст. 228 Цивільного кодексу України).

Неконкурентне надання землі у користування не відповідає принципам справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, передбачених частинами 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України, договір оренди земельної ділянки, укладений без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою, відповідно до частин 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19 також зазначено, якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він, відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України, є нікчемним.

Враховуючи все вищевикладене та встановлені судом обставини щодо незаконності розпорядження Котовської районної державної адміністрації від 07.09.2012 №798/12, а також того, що всупереч вимогам Закону України «Про фермерське господарство», ст. 134 Земельного кодексу України, дії ОСОБА_1 були скеровані не для створення нового фермерського господарства, а на заволодіння земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, поза конкурентним способом (без проведення земельних торгів (аукціону) з метою розширення земельного банку вже існуючого СФГ «Степ», чим порушено установлений державою публічний порядок надання та використання вказаної категорії земель, - суд зазначає, що договір оренди землі №80 від 13.07.2016 з додатковою угодою №2 від 15.12.2025 до нього є нікчемними відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 11.10.2023 у справі №927/864/21.

Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц).

У разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.

Враховуючи, що за результатами розгляду даної справи, суд дійшов висновку про те, що договір оренди землі №80 від 13.07.2016 з додатковою угодою №2 від 15.12.2025 до нього є нікчемними, то він не породжує правових наслідків, крім пов`язаних з його недійсністю, а тому користування (зайняття) відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 є незаконним, без встановлених законом підстав.

Отже, відсутність у орендаря правових підстав для користування земельною ділянкою (користування землею на підставі нікчемного договору) свідчить про те, що відповідач використовує її незаконно, і власник має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні таким майном.

Подібна правова позиція викладена в пункті 5.22 постанови Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 922/1130/23.

Крім іншого, суд враховує, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.ч.1,2 ст.216 Цивільного кодексу України).

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15.

У разі, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, і таке майно залишається у набувача, то позов про визнання правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності правочину є ефективним способом захисту. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №908/1445/20, від 21.11.2023 у справі №908/423/20.

Виходячи з правової природи орендних відносин та обставин щодо фактичного користування відповідачем майном, яке мало місце у зазначених спірних правовідносинах та що не заперечується сторонами, на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним (нікчемним) унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - «річ» безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Отже, специфіка правовідносин за договором оренди полягає в тому, що здійснити подвійну реституцію в разі недійсності (нікчемності) такого правочину, зважаючи на закладений у частині першій статті 216 Цивільного кодексу України зміст, у спірних правовідносинах із дотриманням принципів рівноправності, пропорційності, справедливості неможливо.

Таким чином, фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення, а зобов'язання (права та обов'язки) за цим недійсним (нікчемним) правочином - припиняються на майбутнє, що узгоджується зі змістом вимог статті 236 Цивільного кодексу України.

В даному випадку прокурором заявлено вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину у вигляді повернення власнику спірних земельних ділянок.

Зважаючи на підстави та зміст позову прокурора, суд зазначає, що обраний прокурором спосіб захисту (повернення спірної земельної ділянки) відповідає належному способу захисту, призводить до відновлення порушених прав держави в особі Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області та є ефективним.

Застосування наслідків недійсності правочину у зв`язку із визнанням його нікчемним, передбачені у Цивільному кодексі України. Підстави для такого визнання є доступними, чіткими, а наслідки їхнього застосування - передбачуваними для сторін правочинів.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на відсутність в даному випадку порушення приписів статті 1 Першого протоколу до Конвенції, з огляду на встановлені судом обставини справи щодо порушення вимог земельного законодавства в частині формування та надання земельної ділянки, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду захисту підлягає лише законно набуте право. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право, яке захищається судом не є ілюзорним, а особа, яка скаржиться на порушення його або її права на власність, повинна, перш за все, продемонструвати, що таке право існувало ("Pistorova v. the Czech Republic"; "Des Fours Walderode v. the Czech Republic"; "Zhigalev v. Russia"), а посилання на правомірні очікування як складові категорії "майно" можливо за умови якщо вони є законними, спрямованими на реалізацію особою належного їй суб`єктивного права, зумовлені раціональністю сподівань учасників суспільних відносин (див., наприклад рішення у справах "Pressos Compania Naviera S.A. and Others v. Belgium", "Kopecky v. Slovakia", "Belane Nagy v. Hungary " тощо).

Водночас за даною справою зазначені критерії не дотримані, а отже, непропорційне та необґрунтоване втручання у мирне володіння земельними ділянками відповідача з боку держави відсутнє, оскільки саме дії відповідача та третьої особи були спрямовані на отримання спірної земельної ділянки в позаконкурентний спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог прокурора в частині зобов`язання відповідача повернути Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області земельну ділянку площею 35,0000 га з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319, оскільки договір оренди землі №80 від 13.07.2016 з додатковою угодою № 2 від 15.12.2025 до нього, на підставі якого ця земельна ділянка була передана у користування, є нікчемним, а відтак, відповідач користуються земельною ділянкою за відсутністю на те правових підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Частиною 1 ст. 26 вищевказаного Закону передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», підставою для реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав є, зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно і обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)). Фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності). Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункти 6.43, 6.44) та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45) та постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/959/22, належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом; судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права; якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт. При цьому відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.28)) судове рішення, ухвалене у справі, ні за яких обставин не може бути протиставлене особі, яка не брала участі у цій справі.

Аналогічні висновки зроблено у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у cправі № 910/7987/22.

За таких обставин, оскільки договір оренди земельної ділянки №80 від 13.07.2016 з додатковою угодою №2 від 15.12.2025 до нього, - є нікчемними, з метою приведення у відповідність відомостей наявних у Державному реєстрі речових прав, суд вважає цілком обґрунтованими позовні вимоги прокурора про припинення володіння правом оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122986000:01:001:0319 за фермерським господарством «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ», шляхом скасування його державної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 994539251229, номер запису про інше речове право: 15807137, дата державної реєстрації: 05.08.2016).

Щодо доводів прокурора, що позовна вимога про застосування наслідків нікчемності правочину та зобов`язання повернути земельну ділянку є негаторною вимогою, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі позовної заяви, прокурор обґрунтовує вимогу про повернення земельної ділянки як негаторний позов (стаття 391 ЦК України), на який не поширюється позовна давність.

Так, негаторний позов (стаття 391 ЦК України) - це вимога власника, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею.

Негаторний позов застосовують лише тоді, коли сторони не пов`язані між собою зобов`язально-правовими відносинами. Якщо вчинене особою порушення було можливе лише як вчинене певною особою через її статус у договірному чи іншому зобов`язальному правовідношенні з власником, то негаторний позов не може бути заявлено, а право власника має захищатися за допомогою зобов`язально-правових способів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18).

У постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20 зазначено про недопустимість ототожнення негаторного позову про усунення перешкод в користуванні майном із позовом про визнання недійсними договорів з підстав порушення при їх укладенні норм чинного законодавства, оскільки позов про визнання правочину недійсним є самостійним способом судового захисту, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Правовим наслідком визнання договору недійсним є зобов`язання кожної із сторін зобов`язання повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина друга статті 216 ЦК України).

Водночас, розмежовуючи нікчемний та оспорюваний правочини, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом (тобто якщо цей правочин нікчемний), позовна вимога про визнання його нікчемним чи недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача (зокрема, постанови від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17). Якщо сторона правочину вважає його нікчемним, вона має звертатися не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, із вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 Верховний Суд наголосив, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності (нікчемності) проведення між сторонами двосторонньої реституції. Заявлена прокурором позовна вимога про зобов`язання орендаря повернути спірну земельну ділянку орендодавцю, тобто стороні договору оренди землі, насправді за своєю процесуальною суттю є таким належним і ефективним способом захисту прав місцевої територіальної громади, як застосування наслідків нікчемності зазначеного договору у виді односторонньої реституції.

Таким чином, незалежно від того, яким чином позивач обґрунтовує свій позов - необхідністю визнання договору недійсним (оспорюваністю) чи його нікчемністю в силу закону, - правова природа його вимог не змінюється. Наслідком недійсності таких договорів завжди виступає реституційна вимога про повернення майна, яка виключає застосування механізмів негаторного позову та на яку поширюються строки позовної давності.

Отже, заявлена у цій справі вимога прокурора про застосування наслідків нікчемності договору оренди земельної ділянки шляхом зобов`язання ФГ «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ» повернути Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області земельну ділянку, - є вимогою про застосування реституційного повернення майна, а не негаторним позовом.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

У постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 922/511/24 Верховний Суд дійшов висновку про те, що на відміну від негаторного позову, до позовної вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину за заявою сторони у спорі може бути застосовано наслідки спливу позовної давності, оскільки відповідно до частини 3 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно ч. 3 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

Згідно з частинами третьою статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатися про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/248/20.

Вирішуючи питання щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемності договору оренди земельної ділянки №80 від 13.07.2016 з додатковою угодою №2 до нього шляхом зобов`язання ФГ «МАЛОКІНДРАТІВСЬКЕ» повернути Куяльницькій сільській раді Подільського району Одеської області земельну ділянку, суд виходить з того, що перебіг позовної давності почався з моменту державної реєстрації права оренди, оскільки саме з цього моменту орендар набуває речове право на земельну ділянку, що є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення такого права та відповідно початком його виконання.

Зважаючи на те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є відкритими та загальнодоступними, держава в особі компетентних органів, а також прокурор, проявляючи належну обачність, мають об`єктивну можливість дізнатися про можливе порушення інтересів держави саме із цього часу.

Як встановлено судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державна реєстрація права оренди за договором оренди землі №80 від 13.07.2016, була здійснена 05.08.2016.

Отже, трирічний строк позовної давності за вимогою про повернення земельної ділянки розпочався у серпні 2016 році та закінчився у серпні 2019 році.

Проте, із матеріалів справи вбачається, що прокурор звернувся до Господарського суду Одеської області з даним позовом лише 19.03.2026, тобто, з пропуском позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19.

Враховуючи, що відповідачем було подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, а прокурором не доведено наявності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду, сплив цього строку є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про неможливість задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Подільської окружної прокуратури про застосування наслідків нікчемності договору оренди земельної ділянки, додаткової угоди до нього, зобов`язання її повернути та припинити володіння правом оренди земельної ділянки, у зв`язку зі спливом позовної давності.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на Одеську обласну прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Суддя Ю.І. Мостепаненко