Ухвала суду № 140275043, 30.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про забезпечення позову

30 вересня 2026 року Справа № 915/1458/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 14389/26 від 28.09.2026) про вжиття заходів забезпечення позову по справі

за позовом Фермерського господарства «ОАЗИС», вул. Степова, буд. 1А, с. Іванівка, Первомайський район, Миколаївська обл., 55272 (код ЄДРПОУ 19292583)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, вул. Шолуденка 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 44907200)

в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», вул. Погранична, буд. 159, м. Миколаїв, Миколаївська обл., 54000 (код ЄДРПОУ 45192910)

про визнання протиправним та скасування рішення та скасування донарахування

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

1. Предмет та підстави позову.

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Фермерське господарство «ОАЗИС» з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», в якій просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду актів про порушення Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», прийняте за результатами засідання, що відбулося 10.04.2025, в частині задоволення актів про порушення від 11.03.2025 № 100166 та № 100167 по споживачу Фермерському господарству «ОАЗИС».

2. Скасувати донарахування Фермерському господарству «ОАЗИС» Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії обсягів природного газу на суму 461 339, 93 грн., здійснене актами-розрахунками необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 20.05.2025 № 11-05/2025 (об`єкт 5-44) та № 12-05/2025 (об`єкт 5-46).

Позивач просить суд судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, покласти на відповідача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Між Фермерським господарством «ОАЗИС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Миколаївської філії існують правовідносини з розподілу природного газу на підставі договору розподілу природного газу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання № МФ/100-42DPMk10378-18 від 01.10.2023.

Позивач зазначає, що спір стосується двох об`єктів позивача, які належать позивачу на праві приватної власності, а саме:

- «об`єкт 5-44» - нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806415948104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/44; лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5, заводський № 10712102, ЕІС-код 56XO0000J84G700B та

- «об`єкт 5-46» - нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 96 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806306648104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/46; лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5, заводський № 10712103, ЕІС-код 56XO0000J84G700B.

Обидва приміщення є офісними, природний газ використовується виключно для їх опалення. Обидві точки комерційного обліку позивача обліковуються за одним ЕІС-кодом - 56XO0000J84G700B.

Так, 11.03.2025 представники Відповідача склали акти про порушення № 100166 (об`єкт 5-44) та № 100167 (об`єкт 5-46). Обома актами зафіксовано одне і те саме порушення - пропущення строку періодичної повірки засобу вимірювальної техніки з вини споживача, що не є побутовим. При цьому в акті № 100166 (об`єкт 5-44) зазначено, що строк періодичної повірки сплив 14.09.2024, а в акті № 100167 (об`єкт 5-46) дата спливу строку періодичної повірки взагалі не зазначена.

Позивач зазначає, що акти про порушення були розглянуті комісією Відповідача з розгляду актів про порушення на засіданні, що відбулося 10.04.2025. За результатами розгляду комісією прийнято рішення про задоволення актів про порушення, на підставі якого 20.05.2025 складено акти-розрахунки необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості № 11-05/2025 (об`єкт 5-44) та № 12-05/2025 (об`єкт 5-46) за період з 11.07.2024 по 11.01.2025.

Позивач зазначає, що повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 відповідач, посилаючись на наявність заборгованості у сумі 232 342, 97 грн. та 228 996, 96 грн. і на підпункт 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ (несвоєчасна оплата), вимагає від позивача сплатити ці суми та самостійно відключити газоспоживне обладнання у строк до 07:00 05.10.2026, попереджаючи, що з 09:00 05.10.2026 розподіл газу буде припинено у примусовому порядку, у тому числі шляхом механічного від`єднання газових мереж від газорозподільної системи.

Позивач, заперечуючи проти здійсненого донарахування, зазначає наступне:

- застосування номінальної потужності для донарахування 24 127, 72 м.куб. прямо суперечить приписам п.п. 1 п. 4 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ та висновкам Верховного Суду. Перерахунок за номінальною потужністю обмежений об`ємом фактично переданого газу;

- донарахування не є санкцією за своєю правовою природою, а є платою за фактично поставлений газ. Тобто, донарахована сума є платою за поставлений природний газ, вона може існувати лише в межах газу, який фактично поставлявся;

- за липень, серпень і вересень 2024 року фактичний обсяг переданого газу по об`єкту 5-46 дорівнює нулю, а по об`єкту 5-44 становить 2,43 м.куб. сумарно. За таких обставин предмет перерахунку відсутній. Відтак, донарахування за липень - вересень 2024 року на суму 194 459, 08 грн. є протиправним у повному обсязі;

- відповідно до абз. 2 п. 8 гл. 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ у ситуації, коли наявні дані в обчислювачі/коректорі об`єму газу є достатніми для визначення об`єму природного газу по об`єкту споживача, процедура, передбачена цією главою, не застосовується. Отже, відповідач взагалі не мав права застосовувати процедуру перерахунку за главою 4 розділу ХІ Кодексу ГРМ;

- періодична повірка підтвердила придатність обох лічильників. При цьому, справний і повірений лічильник було проігноровано, а до сплати пред`явлено обсяг, який у понад 40 разів перевищує фактично переданий. Цей підхід Регулятор визнав хибним і виключив його з Кодексу ГРМ;

- посилаючись на постанови ВС, позивач зазначає, що актами про порушення № 100166 і № 100167 не зафіксовано ані пошкодження ЗВТ, ані позаштатного режиму роботи комерційного вузла обліку, ані несанкціонованого втручання. Акти технічних оглядів, проведених відповідачем 01.06.2023, 05.03.2024, 10.07.2024 та 20.03.2025, також не містять зауважень до роботи вузлів обліку;

- розрахунок, покладений в основу донарахування на 461 339, 93 грн., не узгоджується сам із собою.

Позивач зазначає, що акти про порушення складено з порушенням встановленого порядку, оскільки:

- від імені позивача акти про порушення № 100166 і № 100167 підписала головний бухгалтер Козак Т.С. Проте, наказом ФГ «Оазис» вона на представництво не уповноважувалася, довіреність їй не видавалася.

- передбачену пунктом 4 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ резервну процедуру (підписання акта двома представниками Оператора ГРМ з відеофіксацією або представником Оператора ГРМ та однією незаінтересованою особою) відповідач не застосовував.

Отже, належне складення актів про порушення, які стали єдиною підставою донарахування, відповідачем не доведено.

Позивач зазначає, що вимога відповідача, викладена у повідомленні № МКЛ000611 від 22.09.2026, про сплату 461 339, 93 грн. та погроза припинити розподіл природного газу з підстави «несвоєчасної оплати» (п.п. 1 п. 1 гл. 7 розділу VI Кодексу ГРМ) є передчасними і не ґрунтуються на законі.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами п.п. 1, 2 п. 4, абз. 2 п. 8 гл. 4, п.п. 3 п. 2, 4, 11, абз. 2 п. 12 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ та судовою практикою.

2. Заява про забезпечення позову.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Миколаївської області подано заяву про забезпечення позову (вх. № 14389/26 від 28.09.2026), в якій заявник просить суд:

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 44907200), у тому числі в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 45192910), вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження розподілу (постачання) природного газу на об`єкти Фермерського господарства «ОАЗИС» (ідентифікаційний код 19292583), а саме:

- нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806415948104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/44, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712102, ЕІС-код 56XO0000J84G700B;

- нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 96 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806306648104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/46, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712103, ЕІС-код 56XO0000J84G700B, -

у зв`язку з несплатою вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за актами-розрахунками № 11-05/2025 і № 12-05/2025 від 20.05.2025, у тому числі на підставі повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 та будь-яких інших повідомлень, вимог, доручень чи рахунків, які змінюють дату, підставу документального оформлення або форму реалізації такого припинення (обмеження).

Підставою заяви про забезпечення позову позивачем зазначено наступні обставини.

Предметом позовом є вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, прийнятого за результатами засідання, що відбулося 10.04.2025, в частині задоволення актів про порушення від 11.03.2025 № 100166 та № 100167 по споживачу Фермерському господарству «ОАЗИС», а також про скасування донарахування обсягів природного газу на суму 461 339, 93 грн., здійсненого актами-розрахунками необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості від 20.05.2025 № 11-05/2025 (об`єкт 5-44) та № 12-05/2025 (об`єкт 5-46).

Як зазначено вище, спір стосується двох об`єктів нерухомого майна, що належать Заявнику на праві приватної власності (розмір частки 1/1) і на які відповідач здійснює розподіл природного газу.

Повідомленням про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 відповідач, посилаючись на наявність заборгованості у сумах 232 342, 97 грн. та 228 996, 96 грн. і на підпункт 1 пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем (несвоєчасна оплата), вимагає від Заявника:

- сплатити зазначені суми у десятиденний строк з дня пред`явлення повідомлення;

- самостійно відключити газоспоживне обладнання від газових мереж та підготувати його до пломбування у строк до 07 год. 00 хв. 05 жовтня 2026 року.

Відповідач прямо попередив, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу буде припинено у примусовому порядку, починаючи з 09 год. 00 хв. 05.10.2026, а також послався на своє право здійснити припинення розподілу газу шляхом механічного від`єднання газових мереж Заявника від газорозподільної системи.

Отже, загроза не є гіпотетичною: вона виражена у письмовому документі Відповідача, має конкретну дату та годину, а також конкретний спосіб виконання. Станом на день подання цього позову строк, визначений Відповідачем, ще не настав, однак настане у найближчі дні.

Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення зробить судовий захист неефективним, оскільки предметом позову є законність донарахування, за несплату якого Відповідач і погрожує відключенням. Якщо відключення відбудеться до вирішення спору, Заявник опиниться перед вибором: або сплатити 461 339, 93 грн., законність яких він саме й оспорює, або залишитися без газопостачання на невизначений строк.

В обох випадках рішення суду про скасування донарахування, ухвалене через місяці після відключення, вже не зможе поновити становище, яке існувало до порушення. Саме це і є неефективністю захисту у розумінні ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Газ на обох об`єктах використовується виключно для опалення офісних приміщень єдиним газоспоживним обладнанням - котлами «VAILLANT».

Припинення газопостачання, тим більше шляхом механічного від`єднання газових мереж:

- унеможливлює опалення приміщень, що в осінньо-зимовий період робить неможливою нормальну роботу Заявника на цих об`єктах;

- призводить до необхідності подальших витрат часу і коштів на відновлення газопостачання, яке здійснюється лише після усунення порушень та відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення і відновлення (пункт 6 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ);

- створює ризик пошкодження системи опалення та інженерних мереж у холодний період.

Отже, шкода від відключення має практично незворотний характер.

Позивач зазначає, що заявлений захід забезпечення позову, по суті, лише закріплює той стан, який і так вимагається Кодексом ГРМ, та усуває ризик його порушення.

Без вжиття заходів забезпечення позову заявник опиняється перед вибором між трьома однаково несприятливими варіантами.

Саме цей захід є мінімально достатнім: він не позбавляє Відповідача жодних прав, не втручається у його господарську діяльність, не зупиняє нарахування поточних платежів і не забороняє йому припиняти газопостачання з будь-яких інших підстав, передбачених Кодексом ГРМ (аварійна ситуація, ремонтні роботи, несанкціоноване втручання тощо). Заборона стосується виключно однієї підстави - несплати тієї суми, законність якої є предметом цього спору.

Співмірність заходу та відповідність вимогам ст. 137 ГПК України:

- захід безпосередньо пов`язаний з предметом спору і обмежений двома конкретними об`єктами, щодо яких здійснено оспорюване донарахування. Ціна позову складає 461 339, 93 грн., тоді як заявлений захід не покладає на Відповідача жодного майнового тягаря: Заявник продовжує оплачувати фактично переданий газ та послуги розподілу у звичайному порядку.

- захід не є тотожним задоволенню позову (ч. 11 ст. 137 ГПК України).

- заявлений захід не підпадає під жодне з обмежень, встановлених ч. 5-16 ст. 137 ГПК України.

- вжиття заявленого заходу не покладає на Відповідача жодних витрат і не позбавляє його доходу: Заявник продовжує оплачувати фактично переданий (спожитий) природний газ та послуги розподілу в межах чинних договірних відносин, а оспорювана сума в разі відмови у позові підлягає сплаті в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ГПК України заявник зазначає, що підстави для зустрічного забезпечення відсутні. Застосування заявленого заходу об`єктивно не здатне спричинити Відповідачу збитки: Заявник не звільняється від оплати фактично спожитого газу та послуг розподілу, а оспорювана сума в разі відмови у позові підлягає сплаті у повному обсязі.

Заява обґрунтована приписами ст. 136, 137, 139, 141 ГПК України та судовою практикою.

До заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивачем надано докази сплати судового збору у сумі 1 664, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 2033 від 25.09.2026.

3. Розгляд заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Системний аналіз положень ст. 140 ГПК України дозволяє дійти висновку, що за загальним правилом розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється судом без повідомлення учасників справи. Виклик особи, що подала заяву про забезпечення позову, за нормами ч. 3 ст. 140 ГПК України здійснюється судом у разі необхідності вчинення додаткових дій: отримання пояснень, доказів. В свою чергу у випадку недостатності наданих заявником пояснень та доказів - призначається судове засідання (ч. 4 ст. 140 ГПК України).

Враховуючи викладені в позовній заяві та заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини справи, проаналізувавши подані заявником докази, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

4. Правове регулювання питання вжиття заходів забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.

Згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні ЄСПЛ від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК (п. 3.5 постанови КГС ВС від 28.07.2024 у справі № 916/143/24).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 17.11.2020 № 922/2419/20).

Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника (постанова КГС ВС від 25.09.2020 № 910/1762/20).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі № 915/1912/19).

Метою заходу забезпечення є підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (постанова КГС ВС від 19.01.2026 по справі № 921/341/24(921/275/25)).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Правові висновки щодо застосування ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 23.12.2020 № 911/949/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13985/19, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно існує спір та наявна реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати зміст позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18.

Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (п. 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (постанова ВП ВС від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (постанова КГС ВС від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21).

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Верховний Суд зазначає, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин.

Так, Верховний Суд наголошує на тому, що права та інтереси осіб, які звертаються до суду мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що до КП "ОІТЦ" від АТ "ОГС "Харківгаз" надійшло повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання від 28.01.2020 № 04, в якому підприємству запропоновано у термін до 07-00 години 02.02.2020 самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0,000 тис. куб.м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання підприємства та попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинено (обмежено) в примусовому порядку, і КП "ОІТЦ" вказує на намір звернутися з позовом, зазначаючи осіб до яких позов буде подано, предмет оскарження конкретних дій про оскарження дій щодо направлення повідомлення та визнання права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення, з огляду на те, що у разі задоволення позову (з урахуванням майбутнього предмета позову) сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу (постанова КГС ВС від 05.11.2020 у справі № 183з-20).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами" (постанова КГС ВС від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

5. Висновки суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення, прийняте за результатами засідання, що відбулося 10.04.2025, в частині задоволення актів про порушення від 11.03.2025 № 100166 та № 100167 по споживачу Фермерському господарству «ОАЗИС» та вимога про скасування донарахування на суму 461 339, 93 грн.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до відомостей з ЄДРЮОФОПГФ 24.02.1993 проведено державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства «ОАЗИС».

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 495740937 від 26.09.2026 та № 495741091 від 26.09.2026 в Реєстрі містяться наступні відомості щодо права власності ФГ «ОАЗИС» на об`єкти нерухомого майна, а саме:

- 26.02.2019 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення, офіс загальною площею 62,8 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Толстого Льва (вул. Паркова; вул. Толстого Льва; вул. Толстого), буд. 5/44 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1806415948104) зареєстровано за ФГ «ОАЗИС» (номер відомостей про речове право: 31092305). Розмір частки: 1/1;

- 26.02.2019 право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення, офіс загальною площею 96 кв.м. за адресою: Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Толстого Льва (вул. Паркова; вул. Толстого Льва; вул. Толстого), буд. 5/46 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1806306648104) зареєстровано за ФГ «ОАЗИС» (номер відомостей про речове право: 31090233). Розмір частки: 1/1.

Судом встановлено, що Миколаївською філією ТОВ Газорозподільні мережі України направлено на адресу ФГ «ОАЗИС» повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026, в якому зазначено, що у зв`язку з існуючою заборгованістю в сумі 232 342, 97 грн. та 228 996, 96 грн. запропоновано у термін до 07:00 години 5 жовтня 2026 року самостійно відключити від газових мереж газоспоживання (обмежити газоспоживання до рівня 0,000 тис.куб.м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання Оазис ФГ (адреси об`єктів та перелік обладнання вказані у додатку на звороті). У разі не виконання цієї вимоги транспортування газу буде припинено (обмежено) в примусовому порядку, починаючи з 09:00 годин 5 жовтня 2026 року.

Відповідно до додатку до повідомлення від 22.09.2026 № МКЛ000611 (на звороті) «Перелік об`єкта споживача, приладів обліку та газоспоживаючого обладнання, що підлягає відключенню від газових мереж» об`єктами споживача ФГ «ОАЗИС» є:

- Офіс, м. Первомайськ, вул. Толстого, 5/44, лічильник «Elster BK-T» G-2.5, № 10712102, ЕІС-код 56XO0000J84G700B, Котел опалювальний «VAILLANT», в/г: 3,2 м.куб/год.

- Офіс, м. Первомайськ, вул. Толстого, 5/46, лічильник «Elster BK-T» G-2.5, № 10712103, ЕІС-код 56XO0000J84G700B, Котел опалювальний «VAILLANT», в/г: 3,2 м.куб/год.

Заявник, звертаючись до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову одночасно із поданням позовної заяви, зазначає, що газ на обох об`єктах використовується виключно для опалення офісних приміщень єдиним газоспоживним обладнанням - котлами «VAILLANT». Припинення газопостачання, тим більше шляхом механічного від`єднання газових мереж: унеможливлює опалення приміщень, що в осінньо-зимовий період робить неможливою нормальну роботу Заявника на цих об`єктах; призводить до необхідності подальших витрат часу і коштів на відновлення газопостачання, яке здійснюється лише після усунення порушень та відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення і відновлення; створює ризик пошкодження системи опалення та інженерних мереж у холодний період.

З огляду на викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову обставини, з метою запобігання припинення газопостачання для офісних приміщень, врахувавши збалансованість інтересів учасників процесу, суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження розподілу (постачання) природного газу на об`єкти Фермерського господарства «ОАЗИС» (ідентифікаційний код 19292583), а саме: нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806415948104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/44, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712102, ЕІС-код 56XO0000J84G700B; нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 96 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806306648104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/46, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712103, ЕІС-код 56XO0000J84G700B, у зв`язку з несплатою вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за актами-розрахунками № 11-05/2025 і № 12-05/2025 від 20.05.2025, у тому числі на підставі повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 та будь-яких інших повідомлень, вимог, доручень чи рахунків, які змінюють дату, підставу документального оформлення або форму реалізації такого припинення (обмеження) є обґрунтованими, адекватними, співмірними до позовних вимог заходами забезпечення позову.

Предметом позову є вимога про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення по споживачу Фермерському господарству «ОАЗИС», а також вимога про скасування донарахування Фермерському господарству «ОАЗИС» обсягів природного газу на суму 461 339, 93 грн., тобто за результатами вирішення спору судом, зокрема, буде підтверджено або спростовано законність донарахування. Водночас, підставою направлення відповідачем ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Миколаївської філії позивачу ФГ "ОАЗИС" повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 є обставина несплати господарством заборгованості в сумі 232 342, 97 грн. та 228 996, 96 грн., що разом по двох об`єктах складає 461 339, 93 грн. Отже, якщо припинення газопостачання відбудеться до вирішення спору (в повідомленні встановлено строк до 05.10.2026), заявник опиниться перед вибором: або сплатити 461 339, 93 грн., законність яких він саме й оспорює, або залишитися без газопостачання на невизначений строк, що позбавить заявника права на ефективний захист його прав в судовому порядку. Крім того, невжиття заходів забезпечення позову матиме негативні наслідки у вигляді понесення додаткових витрат та часу, спрямованих на відновлення становища та вимагатиме окремого звернення до суду.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі не позбавляє відповідача жодних прав, не втручається у його господарську діяльність, не зупиняє нарахування поточних платежів і не забороняє йому припиняти газопостачання з будь-яких інших підстав, передбачених Кодексом ГРМ. Заборона стосується виключно однієї підстави - несплати суми 461 339, 93 грн. (донарахування природного газу), законність якої і є предметом цього спору.

Суд враховує, що вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті.

При цьому, суд зазначає, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача та матимуть наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають приписам п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України (заборона відповідачу вчиняти певні дії).

Під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанова КГС ВС від 06.12.2023 № 917/805/23).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність заяви про забезпечення позову, оскільки забезпечення позову в спірному випадку відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову (у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження розподілу (постачання) природного газу на об`єкти Фермерського господарства «ОАЗИС») та предметом позову. При цьому, вжиття вказаних заходів забезпечення позову не матиме наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів як учасників спору, так і осіб, що не є учасниками даного судового провадження. Натомість, невжиття заявлених заходів забезпечення позову може мати наслідком порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, що в свою чергу матиме наслідком необхідність звернення позивача до суду з новими позовними вимогами, зокрема, щодо відновлення газопостачання, оскарження дій відповідача щодо припинення газопостачання, відшкодування шкоди (збитків) тощо.

Заява про забезпечення позову судом задоволена.

Відповідно до ч. 5, абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити заяву Фермерського господарства «ОАЗИС» про вжиття заходів забезпечення позову (вх. № 14389/26 від 28.09.2026).

2. Вжити заходи забезпечення позову у справі № 915/1458/26, а саме:

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 44907200), у тому числі в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (ідентифікаційний код 45192910), вчиняти дії, спрямовані на припинення та/або обмеження розподілу (постачання) природного газу на об`єкти Фермерського господарства «ОАЗИС» (ідентифікаційний код 19292583), а саме:

- нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806415948104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/44, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712102, ЕІС-код 56XO0000J84G700B;

- нежитлове приміщення, офіс, загальною площею 96 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1806306648104, за адресою: Миколаївська область, місто Первомайськ, вулиця Толстого Льва (вулиця Паркова; вулиця Толстого Льва; вулиця Толстого), будинок 5/46, лічильник газу «Elster BK-T» G-2.5 № 10712103, ЕІС-код 56XO0000J84G700B, -

у зв`язку з несплатою вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу за актами-розрахунками № 11-05/2025 і № 12-05/2025 від 20.05.2025, у тому числі на підставі повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання № МКЛ000611 від 22.09.2026 та будь-яких інших повідомлень, вимог, доручень чи рахунків, які змінюють дату, підставу документального оформлення або форму реалізації такого припинення (обмеження).

Стягувач: Фермерське господарство «ОАЗИС», вул. Степова, буд. 1А, с. Іванівка, Первомайський район, Миколаївська обл., 55272 (код ЄДРПОУ 19292583)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України, вул. Шолуденка 1, м. Київ, 04116 (код ЄДРПОУ 44907200) в особі Миколаївської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОРОЗПОДІЛЬНІ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ", вул. Погранична, буд. 159, м. Миколаїв, 54003 (код ЄДРПОУ 45192910)

Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256, 257, 258 ГПК України.

Суддя Е.М. Олейняш