Ухвала суду № 140274972, 30.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.09.2026 Справа№914/574/26

Господарський суд Львівської області в складі головуючої судді Бургарт Т.І., розглянувши матеріали

заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вел буд інвест» (далі заявник, ТОВ «Вел буд інвест»)

про: вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вел буд інвест» (вул. Тараса Шевченка, буд. 60, м. Львів, 79033; код ЄДРПОУ: 43831120)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Perfect Investment Company» (вул. Глиняна, буд. 52А, м. Лодзь, Республіка Польща, 91-336)

про: стягнення 3 293 776,30 грн за договором поставки,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вел буд інвест» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Perfect Investment Company» (далі відповідач, ТОВ «Perfect Investment Company») про стягнення заборгованості у розмірі 76 172,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, станом на 26.02.2026, складає 3 293 776,30 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач (як покупець) уклав із відповідачем (як продавцем) зовнішньоекономічний контракт, відповідно до якого продавець передає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі на загальну суму 1 150 000,00 доларів США. На виконання умов договору позивач 02.09.2025 здійснив передоплату товару на суму 299 615,31 доларів США, однак відповідач повідомив позивача, що не зможе здійснити поставку товару. Починаючи з 13.02.2026 року по 24.02.2026 року продавець частково повернув покупцю кошти в сумі 223 443,31 доларів США, несплачений залишок, згідно підрахунків позивача, становить 76 172,00 доларів США, стягнення яких і є предметом позову.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 06.03.2026 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та зупинив провадження у справі до надходження відповіді від компетентного органу іноземної держави на судове доручення.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2026 поновлено провадження у справі.

28.09.2026 позивач звернувся до суду із заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Perfect Investment Company», які знаходяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, в тому числі на банківському рахунку: IBAN: НОМЕР_1 , банк бенефіціара: PKO Bank Polski, SWIFT CODE: BPKOPLPW, у розмірі 76 172,00 доларів США або еквіваленті у польських злотих з метою забезпечення належного виконання судового рішення.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що за період з 2023 року по 2025 рік власний капітал відповідача змінився з позитивного значення 5 380,18 польських злотих у 2023 році до від`ємного значення -114 619,44 польських злотих у 2024 році та -677 294,19 польських злотих у 2025 році. Одночасно зросла сума зобов`язань з 1 550,00 польських злотих у 2023 році до 361 516,52 польських злотих у 2024 році та до 4 182 050,24 польських злотих у 2025 році.

На підтвердження цієї обставини позивач покликається на відомості із веб-сайту «bizraport.pl» та наводить у заяві про забезпечення позову активне посилання на веб-сторінку із фінансовими відомостями стосовно відповідача (URL: https://www.bizraport.pl/krs/0000852158/perfect-investment-company-spolka-z-ograniczona-odpowiedzialnoscia?utm_source=&error=Configuration). Також позивач долучив до заяви письмову інформацію, яка, за твердженнями позивача, містить переклад відомостей веб-сторінки щодо відповідача на веб-сайті «bizraport.pl» українською мовою.

З огляду на викладене, заявник стверджує, що відповідач перебуває у складному фінансовому становищі, що створює ризики банкрутства відповідача за законодавством Республіки Польща та утруднення виконання у майбутньому судового рішення, прийнятого у справі № 914/574/26.

Розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За змістом ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

За сталою практикою Верховного Суду при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (див., серед іншого постанови Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №925/1459/23, від 06.06.2024 у справі №910/17599/23, від 24.05.2023 у справі №906/1162/22 та ін.).

Суд наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд не здійснює повну оцінку обґрунтованості позовних вимог, законності підстав позову та не оцінює докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги по суті спору, оскільки така оцінка є предметом розгляду справи під час її вирішення по суті із ухваленням остаточного судового рішення.

Позивач звернувся до суду із майновою вимогою до відповідача про стягнення коштів. У заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки відповідача в межах суми 76 172,00 доларів США, стягнення якої з відповідача (у гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на дату подання позовної заяви) є предметом позову.

Положення ч. 1 ст. 137 ГПК України наводять перелік заходів забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (див. п. 21 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас згідно з частиною третьою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач покликається на обставину погіршення фінансового становища відповідача та ризик банкрутства відповідача за законодавством Республіки Польща, на підтвердження чого наводить посилання на веб сайт «bizraport.pl», які, на думку заявника, є загальнодоступними. Крім того, до заяви долучено документ українською мовою, який, за твердженням заявника, містить переклад інформації з відповідної веб-сторінки.

Суд вважає, що позивач не надав необхідних доказів на підтвердження цієї обставини, з огляду на таке.

Серед доказів у п. 1 ч. 2 ст. 73 ГПК України наведені, зокрема, електронні докази. Електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, веб-сайти (сторінки) (ч. 1 ст. 96 ГПК України). Електронні докази подаються у формі документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис, або ж у паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом (ч. 2-3 ст. 96 ГПК України). ГПК прямо визначає веб-сайти та веб-сторінки як електронні докази. Причому електронний доказ може подаватися в оригіналі або в електронній копії, а паперова копія також може подаватися у передбаченому законом порядку.

З огляду на викладене, суд передусім зазначає, що сам факт розміщення певної інформації у відкритому або частково відкритому доступі в мережі Інтернет не означає, що наведені на веб-сторінці відомості автоматично є достовірними та достатніми для встановлення відповідної обставини у господарській справі.

Крім цього, увесь зміст веб-сторінки стосовно відповідача на веб-сайті «bizraport.pl» не є загальнодоступним, як про це стверджує заявник, оскільки потребує додаткової авторизації за допомогою сервісів Google, або ж за допомогою створення відповідного облікового запису. Більше того, загальнодоступність цієї веб-сторінки у мережі Інтернет не звільняє заявника від обов`язку подання відповідних доказів на підтвердження власних аргументів.

Водночас, позивач не надав належним чином зафіксованої електронної копії веб-сторінки, скриншотів із зазначенням дати/часу, файлу веб-сторінки, засвідченої копії електронного доказу, який дозволяє суду ідентифікувати джерело та перевірити зміст наведених показників а також достовірність інформації, яка опублікована на вебсайті. Саме посилання на URL-адресу веб-сторінки не дає можливості суду встановити, який саме зміст цієї сторінки існував на момент подання заяви, чи є наведені на ній показники актуальними, а також чи відповідають вони офіційним фінансовим показникам відповідача.

Поданий заявником документ українською мовою, який, за його твердженням, містить переклад інформації з відповідної веб-сторінки, також не усуває зазначених недоліків.

Так, адже заявник, не зважаючи на те, що обставини, на які він покликається як напідстави вжиття заходів забезпечення позову, опубліковані на зазначеному ним сайті іноземною мовою, не долучив до заяви про вжиття заходів забезпечення позову документів, які б підтверджували достовірність перекладу інформації вебсайту. Водночас, перевірка достовірності такого перекладу виходить за межі компетенції суду. Узагальнена письмова інформація без зазначеня авторства, яка, за твердженням позивача, містить переклад українською мовою веб-сторінки стосовно відповідача на веб-сайті «bizraport.pl», не може братися судом до уваги як належний доказ будь - яких обставин.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 10 ГПК України господарське судочинство здійснюється державною мовою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Відтак до доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Правильність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Згідно п. 2.1. гл. 8 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком.

За ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Інші доказів, на підставі яких суд може встановити обставини щодо погіршення фінансового становища відповідача та існування ризиків його неплатоспроможності у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, аргументи позивача про існування обставини погіршення фінансового становища відповідача та ризику його неплатоспроможності не підкріплені належними та допустимими доказами.

Більше того, сам по собі факт від`ємного значення власного капіталу та збільшення обсягу зобов`язань юридичної особи, без встановлення співвідношення таких показників з активами, доходами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю та іншими майновими показниками відповідача, не дає достатніх підстав для висновку про неможливість виконання відповідачем можливого рішення суду.

Суд зазначає, що заявник не надав доказів того, що відповідач після виникнення спору вчиняє конкретні дії, спрямовані на відчуження, приховування, виведення або інше зменшення своїх активів з метою уникнення виконання можливого рішення суду.

Не надано також доказів припинення відповідачем господарської діяльності, ліквідації, реорганізації, відчуження основних активів, закриття рахунків, переміщення активів чи інших конкретних дій, які у своїй сукупності могли б свідчити про реальну загрозу утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має виходити з необхідності дотримання балансу інтересів сторін. Забезпечення позову не може ґрунтуватися лише на припущенні про можливу недобросовісну поведінку відповідача або на самому лише факті існування заборгованості, щодо якої заявлено позов.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Вказаний висновок суду не позбавляє заявника повторно звернутися з заявою про вжиття заходів забезпечення позову за умови наявності доказів щодо обставин, які є підставами для відповідних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 10, 73-79, 91, 96, 139, 140, 234 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Вел буд інвест» у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 235 ГПК України.

3. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду.

4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Суддя Бургарт Т.І.