Ухвала суду № 140274816, 30.09.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

Справа № 2024/2-1539/11

Провадження № 4-с/642/25/26

УХВАЛА

Іменем України

30 вересня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Гриценко О.С.,

представника заявника Пятигори К.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції в залі суду у м.Харкові цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Пятигори Кристіни Вячеславівни, суб`єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пихоніна М., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на бездіяльність органу примусового виконання та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 через свого представника адвоката Пятигори К.В. звернувся до суду зі скаргою, суб`єкт оскарження: державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішенб у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у незнятті арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 32885405.

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 червня 2012 року у межах виконавчого провадження № 32885405 (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 12581969, зареєстрований 06.06.2012 р.).

Вимоги скарги обґрунтовуються тим, що на примусовому виконанні Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 32885405 з примусового виконання виконавчого листа № 2024/2-1539 /11, виданого 23 січня 2012 року Ленінським районним судом м. Харкова.

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 06 червня 2012 року в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06 червня 2012 року за № 12581969. Таким чином, починаючи з 06 червня 2012 року, тобто вже понад 14 років, усе нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, перебуває під арештом.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-1539 /11 від 19 серпня 2016 року у виконавчому провадженні № 32885405 було здійснено заміну стягувача - ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк». При цьому ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичну особу ліквідовано без правонаступників, про що свідчить відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємціва та громадських формувань, а ПАТ «Дельта Банк» з 2015 року перебуває у процедурі ліквідації, про що свідчить інформація веб-сайту Національного банку України з офіційного (https://bank.gov.ua/ua/supervision/institutions/34047020 ). З даного веб-сайту також вбачається, що банківська ліцензія ПАТ «Дельта Банк» була відкликана 02.10.2015 року.

15 червня 2017 року державним виконавцем завершене виконавче провадження № 32885405 винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У постанові державного виконавця визначено строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 15 червня 2020 року.

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.06.2026 № 27537, після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа 15.06.2017 року виконавчий лист повторно до примусового виконання не пред`являвся, нове виконавче провадження не відкривалося, а будь-які виконавчі дії щодо заявника не здійснювалися.

Станом на 15 серпня 2026 року ОСОБА_1 відсутній у Єдиному реєстрі боржників.

Таким чином, після завершення виконавчого провадження № 32885405 15 червня 2017 року фактична процедура примусового виконання рішення суду була припинена, жодних дій у межах цього виконавчого провадження більше не вчинялося, нових виконавчих проваджень не відкривалося. Строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив ще 15 червня 2020 року та не поновлювався в судовому порядку, майнові претензії до заявника у подальшому не заявлялись. Отже, з моменту повернення виконавчого документа минуло понад 9 років. При цьому накладений у межах цього виконавчого провадження арешт з майна скаржника не знято.

23 червня 2026 року заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту майна, який був накладений вищевказаною постановою, проте у задоволенні даної заяви було відмовлено, зазначивши, що вказані у зверненні обставини не є підставою для звільнення майна з під арешту.

Заявник вважає, що відсутність відкритого виконавчого провадження та сплив більше ніж дев`яти років після завершення виконавчого провадження, свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арешту майна боржника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном та підставою для визнання неправомірною бездіяльності виконавчого органу, яка полягає у не скасуванні заходів примусового виконання та не знятті арешту.

В подальшому, ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2026 року скаргу призначеного до розгляду в судовому засіданні. Залучено до участі у справі в якості заінтересованих осіб заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пихоніну М., та Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк».

Представник скаржника адвокат Пятигора К.В. вимоги скарги підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на обставини викладені в скарзі.

Представник суб`єкта оскарження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, та заінтересовані особи в судове засідання не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.

15.09.2026 року до суду від представника суб`єкта оскарження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, в якому зазначив, що перевіркою відомостей АСВП встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № 32885405 по виконанню виконавчого листа № 2024/2-1539/11 виданого 23.01.2012 Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», заборгованість за кредитним договором № 0709/33/06-N від 09.11.2006 р. в сумі 3479867,89 грн., у якому боржником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

06.06.2012 керуючись статтею 25, 57 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Виконавче провадження № 32885405 завершене 15.06.2017 винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавче провадження № 32885405, в межах якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження знищене за закінченням строку зберігання

Підстави для зняття виконавцем арешту з майна визначені ч. 2, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Представник просив врахувати відзив при розгляді справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами цивільної справи, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2011 року у справі № 2024/2-1539 /11 було задоволено позов ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0709/33/06-N від 09.11.2006 року. Вказаним рішенням суду стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 3 479 867,89 грн, а також судові витрати. При цьому ОСОБА_1 не був позичальником за вказаним кредитним договором, а ніс відповідальність як поручитель, що підтверджується матеріалами цивільної справи № 2024/2-1539 /11.

На виконання зазначеного судового рішення 23 січня 2012 року Ленінським районним судом м. Харкова було видано виконавчий лист № 2024/2-1539 /11.

На підставі зазначеного виконавчого документа 06 червня 2012 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Верещагіною Євгенією Андріївною було відкрито виконавче провадження № 32885405 (ідентифікатор доступу: 8А8503Г226В0).

Постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області від 06 червня 2012 року в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на все майно ОСОБА_1 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 06 червня 2012 року за № 12581969.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-1539 /11 від 19 серпня 2016 року у виконавчому провадженні № 32885405 було здійснено заміну стягувача - ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.06.2026 року ПАТ «Кредитпромбанк» як юридичну особу ліквідовано без правонаступників.

Згідно інформації з веб-сайту Національного банку України ПАТ «Дельта Банк» з 2015 року перебуває у процедурі ліквідації, банківська ліцензія ПАТ «Дельта Банк» була відкликана 02.10.2015 року. 02.03.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 про запровадження тимчасової адміністрації в Банку з 03.03.2015 та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації. Інформація про продовження строків ліквідації АТ «Дельта Банк» та повноважень уповноваженої Фондом особи є загальнодоступною та міститься на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Наразі на підставі Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2023р. № 746 відкликано повноваження ліквідатора АТ «Дельта Банк», а визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час ліквідації АТ «Дельта Банк» з 03.07.2023 здійснюються Фондом гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо.

15 червня 2017 року державним виконавцем завершене виконавче провадження № 32885405 винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У постанові державного виконавця визначено строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 15 червня 2020 року.

15 червня 2017 року державним виконавцем завершене виконавче провадження №32885405 винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. У постанові державного виконавця визначено строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання до 15 червня 2020 року .

Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 08.06.2026 № 27537, після завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа 15.06.2017 року виконавчий лист повторно до примусового виконання не пред`являвся, нове виконавче провадження не відкривалося, а будь-які виконавчі дії щодо заявника не здійснювалися.

Таким чином, після завершення виконавчого провадження № 32885405 15 червня 2017 року фактична процедура примусового виконання рішення суду була припинена, жодних дій у межах цього виконавчого провадження більше не вчинялося, нових виконавчих проваджень не відкривалося. Строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив ще 15 червня 2020 року та не поновлювався в судовому порядку, майнові претензії до заявника у подальшому не заявлялись.

23 червня 2026 року заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту майна, який був накладений вищевказаною постановою, проте у задоволенні даної заяви було відмовлено, зазначивши, що вказані у зверненні обставини не є підставою для звільнення майна з під арешту.

В той же час, у відзиві на скаргу представником суб`єкта оскарження Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зазначено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданий на зберігання в архіві, становить 3 роки, таким чином виконавче провадження № 32885405, в межах якого державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження знищене за закінченням строку зберігання. Наразі матеріали виконавчого провадження знищено.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожний має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положенням ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним Законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

За ч.ч. 3-4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

За обставинами цієї справи, на теперішній час жодна з перелічених підстав для зняття арешту державним виконавцем відсутня, а тому безпідставним буде задоволення скарги шляхом зобов`язання державного виконавця чи керівника органу ДВС зняти арешт.

Разом з цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене та враховуючи, що на даний час виконавчого провадження не існує, суд погоджується з доводами заявника про те, що такий арешт на даний час з урахуванням відсутності підстав його застосування, порушує його права як власника майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 40 даного закону передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Крім того, Верховний Суд у постанові №2/0301/806/11 від 13 липня 2022 року зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, суд дійшов висновку, що за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника, яке підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

При цьому, наявність протягом тривалого часу (майже 15 років) нескасованого арешту на майно боржника за умови боржника, за умовами відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 260, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Пятигори Кристіни Вячеславівни, суб`єкт оскарження: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: заступник начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Пихоніна М., Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», на бездіяльність органу примусового виконання та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягає у незнятті арешту, накладеного на майно ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 32885405.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути порушення прав ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) шляхом зняття арешту з майна, накладеного постановою Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 червня 2012 року у межах виконавчого провадження № 32885405, номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 12581969, зареєстрований 06.06.2012 р.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня отримання її копії шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 01.10.2026.

Суддя В.В. Вікторов