Рішення № 140274057, 01.10.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/684/26 Провадження № 2/613/794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Дегтяр А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/684/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором № 641376858 від 28.05.2020 у розмірі 24536,50 грн; 2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 28.05.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 641376858 на суму 3200,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора «F3MM425E».

Відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та (або) смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не був би укладений.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачці грошові кошти у сумі 3200,00 шляхом перерахування через банк-провайдер. Проте, в подальшому відповідачка збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 6000,00 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, дію якого було продовжено рядом Додаткових угод. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 118 від 26.01.2021 до договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідачки.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №11 від 21.08.2023 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки на загальну суму 24536,50 грн, що підтверджується Реєстром боржнків від 14.07.2025 до договору факторингу.

Наявність заборгованості за вказаним кредитним договором зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 15 травня 2026 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено у справі судове засідання.

01.06.2026 від ОСОБА_1 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що позовну заяву подано після спливу строку позовної давності, встановленого чинним законодавством України, у зв`язку з цим позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, зазначила, що на даний час є безробітною та не має постійного джерела доходу, у зв`язку з чим позбавлена реальної можливості одноразово сплатити будь-яку значну суму коштів. У разі, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності та ухвалить рішення про задоволення позову, просить врахувати її майновий стан та визначити порядок виконання рішення шляхом надання розстрочки виконання із встановленням мінімального щомісячного платежу, який буде посильним для неї.

03.06.2026 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що строки позовної давності в Україні були зупинені на період карантину (з 02.04.2020 до 30.06.2023) та на період дії воєнного стану (з 17.03.2022 до 04.09.2025), а тому строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Звернула увагу, що що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору, а також отримання грошових коштів за кредитним договором. Таким чином, відповідачка фактично визнає наявність зобов`язальних правовідносин між сторонами та факт виникнення заборгованості.

Крім того, вказала, що позивач не погоджується із заявою про зміну порядку виконання рішення суду та заперечує проти її задоволення, оскільки відповідачкою не надано належних доказів, які б підтверджували її фінансовий стан. У матеріалах заяви відсутні довідки чи виписки про розмір заробітної плати, пенсії, стипендії, соціальної допомоги, інші доходи або про їх відсутність, що унеможливлює об`єктивну оцінку матеріального становища відповідачки. Також не надано документів, які містять інформацію про реальний розмір та джерела доходів чи інші обставини, які б свідчили про фінансову неспроможність виконати рішення в повному обсязі.

12.08.2026 від ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у якому вона вказала, що твердження позивача про відсутність належного підтвердження її матеріального становища спростовуються офіційними відомостями з Реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України, які підтверджують відсутність у ОСОБА_1 стабільного офіційного доходу протягом тривалого періоду та об`єктивно свідчать про обмеженість її фінансових можливостей.

13.08.2026 від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, у яких вона зазначила, що наведені відповідачкою обставини щодо її майнового стану не спростовують ані факту існування грошового зобов`язання, ані факту його порушення, ані розміру заявленої до стягнення заборгованості. Майновий стан боржника може мати правове значення виключно у межах вирішення питання про порядок та спосіб виконання вже ухваленого судового рішення, зокрема щодо можливого його відстрочення чи розстрочення за наявності передбачених законом підстав, однак сам по собі не може бути підставою для відмови кредитору у захисті його порушеного права та стягненні належної йому заборгованості. Вказала, що відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачка в судове засідання не прибула, у запереченнях на відзив просила розглянути справу за її відсутності та з урахуванням її позиції, викладеної у відзиві, заяві про розстрочення та запереченнях.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено договір №641376858. Відповідачка ініціювала укладання договору шляхом подачі заявки на отримання грошових коштів в кредит від 28.05.2020, в якій вказала свої особисті дані.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 3200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Кредит надається строком на 30 днів (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору на період строку, визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,15 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими прцоентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (п. 1.4 Договору).

Вказаний договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора «F3MM425E», що надісланий їй 28.05.2020 о 08:42 год. на номер телефону НОМЕР_2 та введений позичальником 28.05.2020 о 08:42 год., що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в інформаціно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Крім того, 13.06.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 250,00 грн з 13.06.2020 на строк дії договору №641376858 від 28.05.2020. Викладено Графік розрахунків у новій редакції : загальна сума кредиту 3450,00 грн; нарахований процент 1144,32 грн; до сплати - 4595,32 грн.

25.06.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2550,00 грн з 25.06.2020 на строк дії договору №641376858 від 28.05.2020. Викладено Графік розрахунків у новій редакції : загальна сума кредиту 6000,00 грн; нарахований процент 1202,96 грн; до сплати - 7202,96 грн.

29.06.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 27.06.2020, позичальник сплачує за корситування кредитом 1,44 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

27.07.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані прцоенти за користування кредитом. Починаючи з 27.07.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 1,15 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

26.08.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 26.08.2020, позичальник сплачує за корситування кредитом 0,72 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

25.09.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 25.09.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 0,72 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

25.10.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом. Починаючи з 25.10.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 0,72 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

24.11.2020 сторонами кредитного договору було укладено Додаткову угоду до договору №641376858 від 28.05.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за договором №641376858 від 28.05.2020, на тридцять днів. На дату укладання цієї додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані прцоенти за користування кредитом. Починаючи з 24.11.2020, позичальник сплачує за користування кредитом 0,72 відсотків в день від суми кредиту. Усі інші умови Договору не змінені цією додатковою угодою та залишаються чинними.

Згідно з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання кредитного договору №641376858 від 28.05.2020 кредитодавцем було ініційовано платіжні операції на загальну суму 6000,00 грн (28.05.2020 3200,00 грн, 13.06.2020 250,00 грн, 25.06.2020 2550,00 грн), отримувач ОСОБА_1 , платіжна картка № НОМЕР_3 .

Факт переказу коштів отримувачу ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням від 28.05.2020 на суму 3200,00 грн, від 13.06.2020 на суму 250,00 грн, від 25.06.2020 на суму 2550,00 грн. Перекази грошових коштів здійснено на платіжну картку позичальника № НОМЕР_3 на загальну суму 6000,00 грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчився 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.

31.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року.

31.12.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року.

31.12.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 118 від 26.01.2021, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 у сумі 19744,38 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 13746,92 грн заборгованість за відсотками.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному Додатку.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 у сумі 24536,50 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 18539,04 грн заборгованість за відсотками.

11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали Договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «Ейс» було відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 у сумі 24536,50 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 18539,04 грн заборгованість за відсотками.

З матеріалів справи, у т.ч. розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», вбачається, що зазначеним товариством як первинним кредитодавцем видано відповідачці кредит кошти в загальній сумі 6000,00 грн (28.05.2020 3200,00 грн, 13.06.2020 250,00 грн, 25.06.2020 2550,00 грн). У період часу із 28.05.2020 до 26.01.2020 включно позичальнику щоденно нараховувались відсотки, як на умовах пільгового, так і дисконтного періодів. Відповідачкою всього було сплачено заборгованості у розмірі 9754,00 грн. Всього заборгованість відповідачки становить 19744,38 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 13746,92 грн заборгованість за відсотками.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020, складеним ТОВ «Таліон Плюс», останнім як правонаступником кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період із 26.01.2021 по 14.03.2021 відповідачці нараховувалися проценти за користування кредитом у розмірі 101,96 грн кожен день. Відповідачкою погашень заборгованості не здійснювалося. Всього заборгованість відповідачки становить 24536,50 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 18539,04 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24536,50 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 18539,04 грн заборгованість за відсотками.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін уформулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватисяв такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 28.05.2020 укладено кредитний договір № 641376858, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачці кредит у загальній сумі 6000,00 грн. Однак, відповідачка ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання не виконала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснила, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем склалась заборгованість.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 24536,50 грн, з яких 5997,46 грн основний борг, 18539,04 грн заборгованість за відсотками.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості або урегулювання її сплати в позасудовому порядку.

Факт укладення кредитного договору та, відповідно, отримання грошових коштів, відповідачка не заперечує.

Щодо вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Кредитним договором визначено строк, на який надається кредит, а саме 30 днів (п. 1.2 Договору).

Віповідно до п. 2.2.1.3 позичальник має право звернутися до Товариства з наміром продовження строку надання кредиту.

Так, між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено ряд додаткових угод до кредитного договору №641376858 від 28.05.2020, якими було продовжено строк користування кредитом у загальному на 180 днів.

Отже, строк кредитного договору, за який позичальник мав право нараховувати відсотки, слід визначити у 210 календарних днів.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено, у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовуєтсья базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими прцентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.

Разом з цим, відсотки за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 ОСОБА_1 нараховувалися до 14.03.2021 включно.

Суд зауважує, оскільки відповідачка у визначений договором строк тіло кредиту та відсотки не повернула, кредитодавець мав право нарахувати відсотки за процентною ставкою 1,70% в день від суми кредиту виключно 210 календарних днів

З 28.05.2020 по 13.06.2020 включно заборгованість за відсотками має становити 924,80 грн (3200,00 грн х 17 днів х 1,70%).

З 14.06.2020 по 25.06.2020 включно заборгованість за відсотками має становити 703,80 грн (3450,00 грн х 12 днів х 1,70%).

З 26.06.2020 по 23.12.2020 заборованість за відсотками має становити 18462,00 грн (6000,00 грн х 181 день х 1,70%).

Отже, кредитодавець мав право нарахувати відповідачці відсотки за користування кредитними коштами у загальному розмірі 20090,60 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 ОСОБА_1 було сплачено заборгованості за відсотками у загальному розмірі 9751,46 грн.

Таким чином, розмір заборгованості відповідачки за відсотками слід визначити у сумі 10339,14 грн (20090,60 грн - 9751,46 грн).

Щодо стягнення відсотків за період після закінчення строку дії договору №641376858 від 28.05.2020 суд зазначає, що після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 за період з 24.12.2020 року задоволенню не підлягають.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також нарахування відсотків за ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено п. 4.3 Кредитного договору №641376858 від 28.05.2020. Однак, з вимогами про стягнення грошових коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач не звертався.

Разом з тим, як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові сновки.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні. Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

З огляду на наведене, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу погодженого сторонами строку надання кредиту (з урахуванням додаткових угод до кредитного договору №641376858 від 28.05.2020 про продовження строку надання кредиту) є безпідставним і з відповідачки вони стягненню не підлягають.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 16336,60 грн, з яких: 5997,46 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10339,14 грн - заборгованість за відсотками.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів відповідачки про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Як встановлено ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Разом з тим, беручи до уваги, що згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно з ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (чинного з 02.04.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (в редакції згідно із Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, у період з 02.04.2020 по 30.06.2023 (до моменту скасування карантину на території України) строк позовної давності законодавцем було продовжено на час дії карантину, а з 24.02.2022 цей строк також було продовжено на строк дії воєнного стану.

Законом України № 3450-ІХ від 08.11.2023, який набрав чинності 30.01.2024, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень викладено в наступній редакції :У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено.

Згідно з ч.3 ст.263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Отже, строк позовної давності, визначений ст.261 ЦК України продовжив свій перебіг лише з 04.09.2025, а відтак, є помилковими доводи відповідачки про сплив позовної давності звернення до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, беручи до уваги дату спливу строку кредитування за договором №641376858 (23.12.2020), трирічний строк позовної давності, кінцева дата якого припала на період воєнного стану (23.12.2023) та дату звернення до суду з цим позовом (07.04.2026) суд зауважує, що ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені на 66,58%, слід стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати пропорційно задоволених позовних вимог : витрати на сплату судового збору в розмірі 1772,63 грн та 4660,60 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення суд зазначає наступне.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 267 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

За приписами ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст.435 ЦПК України).

Таким чином, нормами ст.435 ЦПК України чітко передбачено перелік обставин, які можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення, перелік питань, які суду слід з`ясувати при вирішенні питання для прийняття рішення про розстрочення виконання, а також граничний строк, на який може розстрочено виконання рішення.

При цьому, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, повинні бути підтверджені належними доказами.

В заяві про розстрочення виконання рішення суду ОСОБА_1 просила врахувати її фактичний матеріальний стан, підтверджений довідками за формами ОК-5 та ОК-7, з яких вбачається відсутність офіційного доходу протягом 2025 року та вкрай низький рівень офіційного доходу у 2026 році. Вказала, що згідно з довідками за формами ОК-5 та ОК-7 від 21.06.2026, протягом усього 2025 року її офіційний дохід становив 0,00 грн. У 2026 році, відповідно до зазначених відомостей, її офіційний дохід за квітень 2026 року становив лише 3088,21 грн. Також зазначила, що при оцінці можливості одноразово сплатити заявлену до стягнення суму також необхідно врахувати фактичні обставини забезпечення сім`ї. У її родині є дві працездатні особи вона та її сестра, ОСОБА_2 . Згідно з довідками за формами ОК-5 та ОК-7 від 28.07.2026, сестра працює у КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» та отримує заробітну плату орієнтовно 15000 грн на місяць. Зазначений дохід є основним джерелом коштів для забезпечення поточних потреб сім`ї. Із нього необхідно здійснювати витрати, пов`язані з проживанням, харчуванням, оплатою комунальних послуг, придбанням необхідних речей та іншими повсякденними потребами. Вказує, що за таких обставин одночасна сплата всієї суми, заявленої позивачем до стягнення, є для неї об`єктивно надмірним фінансовим навантаженням.

Вирішуючи питання щодо наявності правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, суд виходить із того, що розстрочення виконання судового рішення є процесуальним заходом, застосування якого можливе за наявності обставин, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим.

Відповідачкою до матеріалів справи було додано довідку Форма ОК-5 (Пенсійний фонд України, Реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальні відомості про застраховану особу) від 21.06.2026, що містить відомості про її доходи та страховий стаж за 2019 та 2020 роки, 2025 та 2026 роки. Із довідки вбачається, що у 2025 році ОСОБА_1 доходів не отримувала, у травні 2026 року відповідачка отримала дохід у розмірі 8647,00 грн.

Також ОСОБА_1 додала довідку Форма ОК-5 її сестри ОСОБА_2 ..

Суд зауважує, що розстрочення виконання судового рішення не є безумовним правом боржника та не може застосовуватися лише з огляду на наявність у нього недостатніх, на його думку, доходів. Необхідною передумовою для застосування такого процесуального заходу є доведеність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджають виконанню рішення у встановленому ним порядку.

При цьому суд має оцінити не лише факт отримання чи неотримання особою доходу, а сукупність доказів щодо її фактичного майнового стану, наявності майна, інших джерел доходів, об`єктивних причин, які перешкоджають виконанню рішення (хвороба, тяжкий стан здоров`я), а також врахувати інтереси стягувача та необхідність забезпечення обов`язковості судового рішення.

Подана довідка за формою ОК-5 підтверджує лише окремі відомості щодо доходу та страхового стажу відповідачки, однак не містить даних про відсутність у неї будь-якого іншого майна, грошових коштів, майнових прав, інших активів чи можливих джерел доходу.

Крім того, довідка за формою ОК-5 підлягає врахуванню судом, однак, сама по собі не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення та має оцінюватися у сукупності з іншими доказами й обставинами, що можуть свідчити про істотне ускладнення виконання рішення суду або неможливість його виконання.

Відомостей про склад сім`ї, окрім сестри, та про відсутність доходу у інших членів сім`ї відповідачкою не надано. З огляду на викладене, довідка ОК-5 стосовно ОСОБА_2 не є беззаперечним доказом незадовільного майного стану відповідачки та підставою для розстрочення виконання рішення.

Таким чином, посилання відповідачки на складне матеріальне становище фактично не підтверджені іншими об`єктивними даними, у зв`язку з чим судом не встановлено наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.

Про наявність інших обставин, які у розумінні ч.4 ст.435 ЦПК України є підставою для розстрочення рішення (зокрема, захворювання самого заявника та тяжкий стан здоров`я), відповідачкою не зазначено, доказів наявності таких обставин суду не подано.

Враховуючи викладене, заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити відповідачці право повторно звернутися до суду із заявою про розстрочення виконання рішення, зміст якої буде відповідати положенням ст.435 ЦПК України, з наданням відповідних доказів.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 133, 137, 141, ч.1 ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.259, 263-265, 274-283, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №641376858 від 28.05.2020 в розмірі 16336,60 грн (шістнадцять тисяч триста тридцять шість гривень 60 коп.), витрати зі сплати судового збору в розмірі 1772,63 грн (одна тисяча сімсот сімдесят дві грн 63 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4660,60 грн (чотири тисячі шістсот шістдесят гривень 60 коп.).

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення у цивільній справі №613/684/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складено 01.10.2026.

Суддя О.С. Сеник