Рішення № 140272920, 01.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.10.2026Справа № 910/4257/26За заявою фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/4257/26

за позовом фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

про визнання недійсними пунктів договору та стягнення 504 139, 87 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг»

до фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича

про стягнення 259 038, 00 грн

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Харитончук Олексій Миколайович (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», у якому просить суд:

- визнати недійсною частину пункту 2.2. договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 такого змісту: «При цьому Сторони погодили, що такі лізингові платежі за цим Договором не містять покупної ціни, передбаченої цим Договором і, у сукупності, є платою за користування Предметом лізингу»;

- визнати недійсним пункт 6.7. договору фінансового лізингу № 210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 такого змісту: «У випадку вилучення Предмета лізингу, припинення або розірвання Договору, з причин зазначених у даному Договорі та/або законодавстві України, усі раніше сплачені Лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають»;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» на користь фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича суму грошових коштів у розмірі 504 139,87 грн, з яких: 370 572,43 грн сплачені лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу, 104 510, 50 грн сума індексу інфляції, 29 056,94 грн сума 3 % річних.

20.05.2026 від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява до фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення суми збитку в розмірі 259 038, 00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю та в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

17.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича 60 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У цей же день заявником подано заяву, у якій зазначено про допущення описки в частині розміру заявлених витрат та уточнено, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 50 000,00 грн, у зв`язку з чим заявник просить стягнути саме зазначену суму.

Також 17.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правничої допомоги з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про ухвалення додаткового рішення у справі та встановлено фізичній особі-підприємцю Харитончуку Олексію Миколайовичу строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про розподіл судових витрат в даній справі в строк до 25.09.2026 (включно).

21.09.2026 від фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича надійшла заява ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить визнати поважними причини неподання до ухвалення рішення всіх доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, долучити відповідні докази до матеріалів справи та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом зустрічного позову.

Також 21.09.2026 від фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в частині розгляду первісного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2026 прийнято до розгляду заяву фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в справі та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» строк для подання письмових пояснень чи заперечень стосовно заяви про розподіл судових витрат в даній справі в строк до 30.09.2026 (включно).

28.09.2026 від представника фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, разом із клопотанням про поновлення строку для їх подання. В обґрунтування клопотання про поновлення строку представник зазначає, що в період із 21.09.2026 по 25.09.2026 перебував на амбулаторному лікуванні у зв`язку з гострим захворюванням, на підтвердження чого надав медичну довідку від 25.09.2026 №18.

29.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» надійшли заперечення на клопотання фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича, у яких товариство просить відмовити в поновленні строку та в задоволенні клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а заявлені ним витрати в розмірі 50 000,00 грн покласти на фізичну особу-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2026 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» у відшкодуванні понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із ч. 3, 5 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Враховуючи, що вирішується лише питання про судові витрати в справі №910/4257/26, суд вважає за необхідне розглянути заяву фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши заяву фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в справі, приходить до висновку про таке.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (надалі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Положеннями частини 1 статті 1 Закону договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:

1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу);

2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;

3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;

4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи фізичною особою-підприємцем Харитончуком Олексієм Миколайовичем долучено: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2026, укладеного між Харитончуком О.М. та адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем; копію додатку №2 від 02.06.2026 до вказаного договору, яким сторонами погоджено надання професійної правничої допомоги в справі №910/4257/26 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про стягнення 259 038,00 грн та визначено фіксований розмір гонорару в сумі 50 000,00 грн; копію ордера на надання правничої допомоги серії ВК №1215784 від 13.04.2026, виданого адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем на представництво інтересів фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича в Господарському суді міста Києва на підставі договору про надання правничої допомоги від 08.04.2026; копію акта №2 приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2026, відповідно до якого загальна вартість наданої адвокатом правничої допомоги за зустрічним позовом становить 50 000,00 грн; рахунок-фактуру №2 від 21.09.2026 на суму 50 000,00 грн.

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 цього ж Кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 зазначеного вище Закону).

Цей Закон визначає гонорар формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (стаття 30).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України».

Частинами першою та другою статті 30 зазначеного вище Закону передбачено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У зазначеній вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність». У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує «гонорару успіху» як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди, як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з приписами ч.2 ст.16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частини 1 та 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що:

- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;

- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України ).

Відповідно до приписів ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Таку правову позицію, щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Разом із тим, суд зазначає, що при вирішенні питання безпосередньо про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями, визначеними частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вправі не покладати на сторону, не на користь якої ухвалено судове рішення, всі витрати на професійну правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є необґрунтованим або непропорційним до предмета спору. Такий підхід узгоджується з наведеним вище висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Так, як убачається з додатку №2 від 02.06.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 08.04.2026, сторонами погоджено фіксований розмір гонорару адвоката за надання професійної правничої допомоги фізичній особі-підприємцю Харитончуку Олексію Миколайовичу в справі №910/4257/26 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про стягнення 259 038,00 грн у сумі 50 000,00 грн.

До обсягу правничої допомоги сторонами віднесено ознайомлення з матеріалами зустрічного позову та доданими до нього документами, формування правової позиції, складення, підписання та направлення відзиву на зустрічну позовну заяву, клопотань, заперечень, пояснень, заяв та інших процесуальних документів, а також участь у судових засіданнях.

Відповідно до акта №2 приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2026 адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем надано, а фізичною особою-підприємцем Харитончуком Олексієм Миколайовичем прийнято професійну правничу допомогу за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» у справі №910/4257/26 на загальну суму 50 000,00 грн.

Отже, подані заявником докази в їх сукупності підтверджують наявність договірних відносин між фізичною особою-підприємцем Харитончуком Олексієм Миколайовичем та адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем, погоджений сторонами фіксований порядок визначення гонорару, обсяг наданої правничої допомоги та її вартість у сумі 50 000,00 грн.

Разом із тим суд зазначає, що погодження між адвокатом та клієнтом фіксованого гонорару в розмірі 50 000,00 грн саме по собі не є безумовною підставою для покладення всієї цієї суми на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», оскільки при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має перевірити їх реальність, необхідність, розумність та співмірність із урахуванням конкретних обставин справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що при фіксованому розмірі гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом на надання відповідних послуг, не впливає на визначення його договірного розміру, однак при вирішенні питання про компенсацію такого гонорару за рахунок іншої сторони суд має враховувати встановлені процесуальним законом критерії співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши обсяг виконаних адвокатом робіт, їх зміст та характер спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Предметом зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» була одна майнова вимога про стягнення з фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича 259 038,00 грн збитків.

Зустрічний позов був прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом та розглядався з ним у межах одного провадження.

При цьому як первісний, так і зустрічний позови виникли з правовідносин сторін за договором фінансового лізингу №210525-1/ФЛ-Ф-А від 25.05.2021 та стосувалися прав та обов`язків сторін щодо одного й того самого предмета лізингу.

У зв`язку з цим частина обставин справи, умов договору та доказів досліджувалась представником фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича - адвокатом Єремовим Михайлом Сергійовичем як при формуванні правової позиції за первісним позовом, так і при захисті від зустрічного позову.

Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що сторонами окремо погоджено фіксований гонорар адвоката в розмірі 60 000,00 грн за надання правничої допомоги Харитончуку Олексія Миколайовича за первісним позовом у цій же справі, до складу якої також входили вивчення матеріалів справи, формування правової позиції, підготовка процесуальних документів та участь у судових засіданнях.

Отже, незважаючи на окреме визначення сторонами вартості професійної правничої допомоги за первісним та зустрічним позовами, частина фактично виконаної адвокатом роботи була пов`язана з веденням справи №910/4257/26 у цілому.

Зокрема, участь адвоката Єремова Михайла Сергійовича в судових засіданнях здійснювалась у межах одного судового провадження, у якому одночасно розглядались первісний та зустрічний позови, а тому відповідна послуга фактично охоплювала представництво інтересів фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича за обома позовами.

Водночас суд ураховує, що розгляд зустрічного позову вимагав від адвоката виконання окремого обсягу професійної правничої роботи, а саме ознайомлення із зустрічною позовною заявою та доданими до неї доказами, аналізу підстав заявленої вимоги про стягнення збитків, формування окремої правової позиції відповідача за зустрічним позовом, підготовки відзиву на зустрічну позовну заяву та інших процесуальних документів, пов`язаних із захистом від заявленої вимоги.

Також суд ураховує ціну зустрічного позову в розмірі 259 038,00 грн, обсяг досліджених доказів, характер спірних правовідносин та те, що за результатами розгляду справи в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» відмовлено повністю.

Разом із тим, заявлена до відшкодування сума 50 000,00 грн становить близько 19% ціни зустрічного позову, тоді як частина послуг, охоплених указаним фіксованим гонораром, фактично виконувалась у межах одночасного розгляду первісного та зустрічного позовів та частково співпадає з обсягом правничої допомоги, за яку сторонами окремо погоджено гонорар за первісним позовом.

Крім цього, акт №2 приймання-передачі наданих послуг від 18.09.2026 містить загальний перелік наданої професійної правничої допомоги та визначає її загальну фіксовану вартість у сумі 50 000,00 грн, однак не містить розмежування вартості окремих послуг, що не дає можливості визначити, яка саме частина погодженого гонорару припадає на ті дії адвоката, що здійснювались виключно в межах захисту від зустрічного позову.

При цьому суд наголошує, що наведені обставини не спростовують факту надання адвокатом професійної правничої допомоги та погодження сторонами гонорару в розмірі 50 000,00 грн, оскільки визначення його розміру належить до договірних відносин між адвокатом і клієнтом.

Однак відповідні домовленості не є безумовно обов`язковими для іншої сторони спору в контексті розподілу судових витрат, а тому суд має визначити ту частину таких витрат, покладення якої на іншу сторону відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та пропорційності.

За таких обставин, дослідивши надані заявником докази, характер спірних правовідносин, ціну зустрічного позову, обсяг і зміст фактично наданої професійної правничої допомоги, погоджений сторонами фіксований порядок визначення гонорару, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів, частковий збіг обставин і доказів, необхідних для формування правової позиції, а також участь представника в одних і тих самих судових засіданнях у межах єдиного провадження, суд приходить до висновку, що обґрунтованими та співмірними є витрати фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн.

Відтак, ураховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2026 у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» відмовлено повністю, витрати фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000,00 грн відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають покладенню на Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг».

У частині витрат у розмірі 10 000,00 грн суд не вбачає підстав для покладення відповідних витрат на позивача за зустрічним позовом, оскільки частина наданої правничої допомоги охоплювала одночасно представництво інтересів фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича за первісним та зустрічним позовами, тоді як подані заявником документи не містять окремого визначення вартості таких послуг.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 33880354) на користь фізичної особи-підприємця Харитончука Олексія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 40 000 (сорок тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань