Рішення № 140272859, 24.09.2026, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2026 м. Івано-ФранківськСправа № 909/745/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Бастіон"

46001, вул. Крушельницької Соломії, буд.18, офіс 712/2, м. Тернопіль

до відповідача: Акціонерного товариства "УКРСПЕЦТРАНСГАЗ"

77503, вул. Промислова, буд. 3, м. Долина, Долинський р-н, Івано-Франківська область

про стягнення 1 271 627 грн 15 коп. пені

за участю представників сторін:

від позивача: Островська Олеся Нектаріївна (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Михавків Андрій Васильович

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Бастіон" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "УКРСПЕЦТРАНСГАЗ" про стягнення 1 271 627 грн 15 коп. пені.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 22.06.2026, суд залишив подану заяву без руху та встановив строк на усунення недоліків.

24.06.2026 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" надійшла заява від 24.06.2026 (вх.№12167/26 від 25.06.2026) про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.06.2026, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 28.07.2026; встановив сторонам строк для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 направлено в їх електронні кабінети, що відповідає приписам ч. 11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів сторін 29.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 30.06.2026.

Відповідно до п. 2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 29.06.2026 сторонам вручено 29.06.2026.

09.07.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну від 09.07.2026 (вх.№13103/26), в якому відповідач просив суд:

- закрити провадження у справі №909/745/26 на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України;

- у разі якщо суд не вбачатиме підстав для закриття провадження, відмовити у задоволенні позову повністю;

- у разі якщо суд не погодиться із закриттям провадження та не вбачатиме підстав для повної відмови у задоволенні позову, зменшити розмір пені.

14.07.2026 через систему "Електронний суд" до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 13.07.2026 (вх.№13275/26).

За наслідками підготовчого засідання 28.07.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.09.2026, про що сторони повідомлені в судовому засіданні.

В судовому засіданні 03.09.2026 суд оголосив перерву до 24.09.2026.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовано тим, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, що встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2025 у справі №909/1065/24, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України (який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами), на підставі п.5.9 договору №11/21 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 15.11.2022 по 14.05.2023 в сумі 1 271 627 грн 15 коп.

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі представниця позивача заперечила, посилаючись на те, що позивач не звертався до відповідача з тим самим предметом позову, оскільки предметом позову у справі №909/1015/25 було стягнення пені за інший період, ніж заявлено у цій справі. Стосовно зменшення розміру заявленої до стягнення пені вказала на те, що то така дія є правом, а не обов`язком суду. До того ж відповідачем не наведено підстав для зменшення розміру пені.

Позиція відповідача. Відповідач проти позову заперечив та просив суд закрити провадження у справі, посилаючись на те, що заявлена позивачем вимога про стягнення пені вже була предметом розгляду у справі №909/1015/25, за результатами якої у її задоволенні відмовлено рішенням суду, що набрало законної сили. На думку відповідача, у цій та попередній справі збігаються сторони, предмет і підстави спору, а зміна періоду нарахування пені не створює нового матеріально-правового спору. У зв`язку з цим відповідач вважає наявними підстави для закриття провадження відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України. При цьому зазначив, що його правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.04.2025 у справі №922/1521/18(922/2149/24), від 12.03.2026 у справі №906/582/25 та від 03.09.2025 у справі №911/906/23.

У разі якщо суд не вбачатиме підстав для закриття провадження відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю як такому, що є повторним зверненням із уже розглянутою матеріально-правовою вимогою про пеню, не ґрунтується на нових фактичних підставах та спрямований на виправлення попереднього розрахунку після набрання рішенням у справі №909/1015/25 законної сили.

У разі якщо суд не погодиться із закриттям провадження та не вбачатиме підстав для повної відмови у задоволенні позову, то просив зменшити розмір пені з 1 271 627 грн 15 коп. до 63581 грн 36 коп., що становить 5 % від заявленої суми пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.11.2021 між ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" (замовник) та АТ "Укрспецтрансгаз" (перевізник) було укладено договір №11/21 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, відповідно до п. 1.1 якого перевізник надає, а замовник приймає та оплачує послуги з залізничного міжнародного перевезення вантажів (карбамідоамічна суміш) на території Республіки Білорусь та підконтрольної Україні території.

Згідно з п.п. 4.3. та 4.4. договору, оплату за надання послуг з перевезення вантажу замовник здійснює шляхом 100% попередньої оплати протягом 3 банківських днів від дати отримання рахунку перевізника. Кінцевий розрахунок за надані послуги у звітному періоді замовник проводить на підставі акту про надані послуги за звітний період з розрахунком наданих послуг, протягом 5 банківських днів від дня отримання акта.

В п.5.9 договору визначено, що при порушенні терміну повернення перевізником надлишку коштів, згідно з відповідною письмовою вимогою замовника, перевізник сплачує замовнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми надлишку неповернених у строк коштів.

Відповідно до листа №07/11/2022 від 07.11.2022, ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" просило АТ "Укрспецтрансгаз" у строк три робочих дні з дня цього листа повернути здійснену переплату в розмірі 5 128 662 грн 04 коп. на його розрахунковий рахунок.

У зв`язку з не виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення попередньої оплати позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2025 у справі №909/1065/24, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 задоволено позов ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" до АТ "Укрспецтрансгаз" про стягнення передоплати; присуджено до стягнення з АТ "Укрспецтрансгаз" на користь ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" 4 095 942 грн 48 коп. та 61 439 грн 14 коп. - судових витрат.

При цьому, рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.03.2025 у справі №909/1065/24 встановлено, що на виконання укладеного між сторонами у справі договору №11/21 від 09.11.2021 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, позивач, з урахуванням п.4.3. договору, сплатив відповідачу 28 452 149 грн 76 коп., а відповідач надав позивачу послуги з перевезення вантажів - карбамідоаміачної суміші на суму 23 323 487 грн 72 коп. та повернув 1 032 719 грн 56 коп. передоплати. Відтак, суд присудив до стягнення 4 095 942 грн 48 коп. передоплати.

28.07.2025, на виконання рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано наказ.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 2 902 858 грн 88 коп., з яких: 1 355 156 грн 05 коп. пені, нарахованої за період з 11.11.2023 по 08.07.2025; 388 389 грн 90 коп. 3% річних та 1 159 312 грн 93 коп. інфляційних втрат, нарахованих з 09.11.2022 по 08.07.2025.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2026 у справі №909/1015/25, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 позов ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" до АТ "Укрспецтрансгаз" задоволено частково; присуджено до стягнення з АТ "Укрспецтрансгаз" на користь ТОВ "Агрохімічна компанія Бастіон" 1 544 752 грн 33 коп., з яких: 1 159 312 грн 93 коп. інфляційних втрат та 385 439 грн 40 коп. 3% річних, а також 23 171 грн 28 коп. судового збору.

Вказаним рішенням суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 1355156 грн 05 коп. пені, оскільки позивачем, всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, нараховано пеню за період з 11.11.2023 по 08.07.2025., а не з 15.11.2022 по 14.05.2023 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано), а суд позбавлений можливості вийти за межі визначеного позивачем періоду для визначення суми пені.

Водночас, цим рішенням встановлено, що граничний строк повернення передоплати в сумі 5 128 662 грн 04 коп. є 14.11.2022 (12.11.2022 та 13.11.2022 - вихідні дні).

За прострочення повернення передоплати в сумі 5 128 662 грн 04 коп., у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України та на підставі п.5.9 договору №11/21 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів, за період з 15.11.2022 по 14.05.2023 позивач нарахував відповідачу 1 271 627 грн 15 коп. пені.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Щодо клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Отже, підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України є, зокрема, встановлення факту розгляду судом спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як встановлено судом, у цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 5.9 договору №11/21 про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів від 09.11.2021 за період з 15.11.2022 по 14.05.2023.

Водночас у справі №909/1015/25, на яку посилається відповідач, предметом позову, серед іншого, була вимога про стягнення пені, нарахованої за тим самим договором, однак за інший період з 11.11.2023 по 08.07.2025.

Таким чином, хоча вимоги у зазначених справах випливають з одних договірних правовідносин та заявлені між тими самими сторонами, вони стосуються різних періодів нарахування пені, а відтак не є тотожними за предметом.

За таких обставин передбачені пунктом 3 частини 1 статті 231 ГПК України підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Стосовно постанови Верховного Суду від 10.04.2025 у справі №922/1521/18(922/2149/24), від 12.03.2026 у справі №906/582/25 та від 03.09.2025 у справі №911/906/23, на які посилається відповідач, то вказані постанови не є релевантними до даної справи, оскільки викладені у них висновки ґрунтуються на обставинах справи, які не є тотожними обставинам цієї справи.

Отже, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України належить відмовити.

Предметом спору у цій справі є стягнення пені, нарахованої за прострочення повернення передоплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

В ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 10.02.2026 у справі №909/1015/25 встановлено, що граничний строк повернення передоплати в сумі 5 128 662 грн 04 коп. є 14.11.2022 (12.11.2022 та 13.11.2022 - вихідні дні).

Як встановлено судом, відповідач у обумовлений строк передоплату в сумі 5 128 662 грн 04 коп. позивачу не повернув.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В п. 5.9 договору сторони визначили, що при порушенні терміну повернення перевізником надлишку коштів, згідно з відповідною письмовою вимогою замовника, перевізник сплачує замовнику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми надлишку неповернених у строк коштів.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У зв`язку з простроченням повернення передоплати в сумі 5 128 662 грн 04 коп., у відповідності до ч.6 ст. 232 ГК України, на підставі п. 5.9 договору за період з 15.11.2022 по 14.05.2023 позивач нарахував відповідачу 1 271 627 грн 15 коп. пені.

За перерахунком суду, заявлена позивачем до стягнення сума пені за цей період є обґрунтованою та арифметично правильною.

Водночас, на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе зменшити відповідачу розмір пені з врахуванням такого.

Так, за змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, зменшення розміру пред`явленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22 та постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків від порушення зобов`язання, невідповідності між розміром стягуваної неустойки (штрафу, пені) та такими наслідками, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів для виконання зобов`язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 10.06.2025 у справі № 925/585/24, від 17.04.2025 у справі № 910/7827/2, від 26.02.2025 у справі № 911/168/24.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує, у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з приписами законодавства, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій з метою недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить із конкретних обставин. Такий підхід є усталеним у судовій практиці Верховного Суду (постанови від 10.02.2026 у справі № 910/7336/25, від 07.10.2025 у справі № 910/582/25, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Оцінюючи у цій справі можливість зменшення суми пені суд, встановив, що відповідач повністю повернув суму передоплати, позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру неустойки, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо можливості зменшення розміру пені на 70 відсотків, а саме до 381 488 грн 15 коп.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків повернення передоплати. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання та не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої вони стягуються.

Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позов належить до задоволення частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Керуючись статтями 4, 20, 13, 73, 74, 76 -78, 129, 232 -238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні клопотання АТ "УКРСПЕЦТРАНСГАЗ" про закриття провадження у справі відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укрспецтрансгаз" (77503, вул. Промислова, буд. 3, м. Долина, Долинський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 00157842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Бастіон" (46001, вул. Крушельницької Соломії, буд.18, офіс 712/2, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 43778565) 381 488 (триста вісімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят вісім) грн 15 коп. пені та 19 074 (дев`ятнадцять тисяч сімдесят чотири) грн 41 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.10.2026.

Суддя О.В. Рочняк