Рішення № 140272709, 28.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/404/26

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в загальному позовному провадженні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ,

до відповідача: Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП», код ЄДРПОУ 40361719, місцезнаходження 89502, Закарпатська область, місто Чоп, вулиця Головна , будинок 43,

про стягнення заборгованості за договором підряду, інфляційних втрат та 3% річних,

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець Пилип Мар`яна Михайлівна (далі позивач, Підприємець) звернулась до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 15.04.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-05/431/26 від 15.04.2026) до Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» (далі відповідач, Підприємство) про стягнення 177362,93 грн, з яких: 136800,00 грн сума основного боргу за договором підряду від 04.01.2024, 32228,36 грн інфляційні втрати та 3% річних у сумі 8334,57 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2026.

Процесуальні дії у справі

Згідно з ухвалою від 20.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строки для подання заяв по суті спору.

19.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшло клопотання про продовження строку від 19.05.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4774/26), згідно якого відповідач просить продовжити йому строк для подання відзиву на позовну заяву до 12.06.2026, так є необхідність детально опрацювати матеріали справи та підготувати свою позицію в справі.

Згідно з ухвалою від 20.05.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву від 19.05.2026, враховуючи, що відповідач не дотримався положень ч.2 ст.119 ГПК України про подачу такого клопотання до закінчення строку на подання відзиву.

29.05.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним договору підряду від 29.05.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/02.3.1-02/630/26), згідно з якою відповідач просить поновити йому строк на подання зустрічного позову; здійснити розгляд справи в порядку загального позовного провадження; визнати недійсним договір підряду №Б/н від 04.01.2024, укладений між Комунальним підприємством Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» та Фізичною особи-підприємця Пилип Мар`яною Михайлівною.

Згідно з ухвалою від 02.06.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подачу зустрічного позову, яке наведене у зустрічній позовній заяві про визнання недійсним договору підряду від 29.05.2026 та повернув відповідачу зустрічну позовну заяву, враховуючи пропуск відповідачем строку на подачу зустрічного позову на 22 дні та відсутність у клопотанні належних обґрунтувань щодо поважних причин такого пропуску.

Відповідно до ухвали від 02.06.2026 суд призначив справу до розгляду в судовому засіданні з викликом сторін на 01.07.2026.

11.06.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника відповідача адвоката Михалків Б.С. надійшла заява про вступ у справу в якості представника позивача від 10.06.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/5713/26).

Згідно з ухвалою від 01.07.2026 суд здійснив з власної ініціативи перехід розгляду справи від спрощеного позовного провадження з викликом сторін до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання; призначив підготовче засідання на 30.07.2026; у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України надав позивачу та відповідачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду письмових пояснень з посиланням на наявні у справі докази (з доказами їх направлення іншому учаснику справи) щодо додаткового наведення ними письмових пояснень на підтвердження/спростування щодо змісту та обсягу господарської операції, про яку зазначено в акті приймання наданих послуг від 30.01.2024, який підписаний позивачем та відповідачем і який долучений позивачем до позовної заяви; витребував з власної ініціативи на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України у позивача - Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни для огляду в судовому засіданні під час розгляду справи по суті оригінали усіх письмових доказів, які долучені до позовної заяви від 15.04.2026.

Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку, яка охоплює день призначеного на 30.07.2026 підготовчого засідання, а тому згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд призначив підготовче засідання на 27.08.2026.

Відповідно до ухвали від 27.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.09.2026.

З довідок про доставку електронного листа, які отримані з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 185ч.2п.3 ГПК Закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (з призначенням дати)» від 27.08.2026 у справі №907/404/26 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам позивачу та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 28.08.2026 о 03:56.

В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи по суті, призначеного на 28.09.2026.

28.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи від 28.09.2026, згідно з яким Підприємство просило відкласти розгляд справи через невиконання позивачем ухвали про витребування доказів.

У судове засідання 28.09.2026 відповідач не уповноважив свого представника для участі в справі, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення судового розгляду від 28.09.2026, проти задоволення якого заперечив представник позивача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Застосовуючи при розгляді справи відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України і ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Щодо поданого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи від 28.09.2026, суд зазначає, що судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору. Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 14 липня 2022 року у справі № 260/4504/20 та від 18 серпня 2022 року у справі № 420/9173/21.

У постанові від 24.08.2023 у справі №924/690/22 Верховний Суд зазначив, що питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.

Отже, врахувавши, що у клопотанні про відкладення розгляду справи від 28.09.2026, відповідач не навів жодної поважної причини неявки його представника у призначене на 28.09.2026 судове засідання; врахувавши також неявку представника відповідача у призначене на 27.08.2026 підготовче засідання без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку, що відповідач без поважних причин не уповноважив свого представника для участі в розгляді справи по суті.

Відтак, 28.09.2026 в судовому засіданні, врахувавши приписи ч.ч. 1 та 3 ст.202 ГПК України; беручи до уваги, що явка учасників справи не визнавалася обов`язковою, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення питань, які вирішуються у судовому засіданні; врахувавши належне повідомлення відповідача про день, час та місце судового засідання, призначеного на 28.09.2026; врахувавши, що до клопотання від 28.09.2026 про відкладення розгляду справи відповідач не долучив доказів поважних причин його неявки в судове засідання, суд згідно ухвали, постановленої в судовому засіданні без оформлення окремого документа, та зазначеної у протоколі судового засідання, постановив: відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 28.09.2026, продовжити судовий розгляд та здійснювати розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду по суті відповідної справи; 28.09.2026 суд за участі представника позивача розглянув справу, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, після повернення з якої у порядку ч. 1 та 6 ст.240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суть спору за позицією позивача, викладеною у позовній заяві

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.01.2024 між сторонами було укладено договір, на виконання умов якого позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги з розчистки та облаштування дороги на території Чопського МВВ площею 840 квадратних метрів. Стан виконання робіт та їх обсяг зафіксовано в акті виконаних робіт від 30.01.2024, який підписаний представниками обох сторін без зауважень та заперечень, на загальну суму 142800,00 грн.

З боку відповідача мало місце лише часткове виконання зобов`язань щодо оплати отриманих послуг, а саме перерахування грошових коштів у сумі 6000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 14.07.2024 №1391. Будь-яких інших платежів на користь позивача відповідачем здійснено не було, що призвело до виникнення основної заборгованості в розмірі 136800,00 грн станом на день подання позовної заяви.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання та невиконання умов договору в частині оплати виконаних робіт, позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, нараховані до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 32228,36 грн та 3% річних у розмірі 8334,57 грн.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.

Водночас, суд зазначає, що у судовому засіданні 01.07.2026 представник відповідача, заперечивши проти позовних вимог у справі, зазначив, що з акту приймання наданих послуг від 30.01.2024, Комунальному підприємстві Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» невідомі обсяг, вид і місце виконаних позивачем робіт, якою технікою, іншими засобами виконувалися такі роботи, а тому з вказаних підстав підприємство не вбачає підстав для оплати таких робіт. Також представник відповідача зазначив, що у Комунальному підприємстві Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» наявні передані попереднім керівником Петрушко Р.В. укладені з позивачем договір підряду від 04.01.2024, акт приймання наданих послуг від 30.01.2024. Одночасно представник відповідача підтвердив здійснену відповідачем часткову оплату таких послуг в сумі 6000 грн згідно платіжної інструкції №1391 від 14.07.2024 та вказав, що згідно бухгалтерського обліку відповідача у нього перед позивачем наявна заборгованість за цим договором у сумі 136800 грн, яку відповідач не вбачає підстав погашати з наведених представником відповідача у судовому засіданні пояснень.

З урахуванням пояснень учасників справи під час розгляду справи 01.07.2026 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд згідно з ухвалою від 01.07.2026 з метою забезпечення справедливого та неупередженого судового розгляду справи здійснив з власної ініціативи перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання. У вказаній ухвалі від 01.07.2026, призначивши дату підготовчого засідання, суд одночасно у порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України надав позивачу та відповідачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для надання суду письмових пояснень з посиланням на наявні у справі докази (з доказами їх направлення іншому учаснику справи) щодо додаткового наведення ними письмових пояснень на підтвердження/спростування щодо змісту та обсягу господарської операції, про яку зазначено в акті приймання наданих послуг від 30.01.2024, який підписаний позивачем та відповідачем і який долучений позивачем до позовної заяви.

Водночас, відповідач не скористався своїм правом на подачу письмових пояснень з посиланням на наявні у справі докази, право на подачу яких в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України було встановлено судом при постановленні ухвали від 01.07.2026, що, як і відсутність відзиву на позовну заяву, враховано судом при ухваленні рішення у справі.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, з врахуванням положень ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини справи встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

04.01.2024 між Комунальним підприємством Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» (у договорі замовник) та Фізичною особою-підприємцем Пилип Мар`яною Михайлівною (у договорі підрядник) був укладений договір підряду (далі договір).

Згідно з п. 1.1. договору, підрядник зобов`язується виконувати роботи (далі за текстом - роботи) по розчистці та облаштуванню дороги на території Чопського МВВ орієнтовною площею 850 метрів квадратних.

Відповідно до п. 1.2. договору, вид та розмір наданих послуг фіксується сторонами у відповідних актах виконаних

Згідно з п. 1.3. договору, всі витрати пов`язані з утриманням техніки підрядника та забезпеченням паливно-мастильними матеріалами - несе підрядник.

Відповідно до п. 1.4. договору, строк виконання робіт по даному договору - до 30.06.2024.

Відповідно до п. 3.1. договору, вартість робіт визначається сторонами складає 143000,00 грн в без ПДВ.

Згідно з п. 3.2. договору, загальна сума по даному договору складається із вартості виконаних робіт, що фіксують сторонами у відповідних актах виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата за надані послуги здійснюється шляхом безготівкового перерахування протягом 30 банківських днів за дати підписання акту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1. договору, приймання-передача. виконаних робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт, який формується підрядником і підписуються сторонами після фактичного виконання робіт по даному договору.

Відповідно до п. 5.1. договору, за невиконання або неналежне виконання узятих на себе зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність у порядку по визначені у цьому договорі га передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 6.4. договору, у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються чинним законодавством.

Згідно з п. 6,6. договору, будь-які зміни, додатки, додаткові договори та доповнення до цього договору дійсні лише при умові виконання їх у письмовій формі, з моменту підписання належними представниками сторін, скріплення відбитками печаток сторін та є невід`ємними частинами цього договору:

Відповідно до п. 6.7. договору, будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору, повинні бути здійснені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторони по договору. Повідомлення можуть також направлятись факсимільним зв`язком чи електронною поштою на адресу вказану в даному договорі.

Згідно з актом приймання наданих послуг від 30.01.2024, підписаного Фізичною особою-підприємцем Пилип Мар`яною Михайлівною (виконавцем) та Комунальним підприємством Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» (замовником) (далі акт), його сторони підтвердили повне виконання замовлених робіт по договору підряду в 04.01.2024, а саме по розчистці та облаштуванню дороги на території Чопського МВВ площею 840 метрів квадратних; вказали вартість виконаних робіт у сумі 142800,00 грн без ПДВ. У акті вказано, що замовник констатує відсутність претензії до виконавця, а виконавець констатує відсутність претензій до замовника при умові оплаті вартості наданих послуг.

Враховуючи постановлення судом ухвали від 01.07.2026 про витребування з власної ініціативи на підставі ч. 6 ст. 91 ГПК України у Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни для огляду в судовому засіданні під час розгляду справи по суті оригіналів усіх письмових доказів, копії яких долучені до позовної заяви від 15.04.2026, під час дослідження 28.09.2026 у судовому засіданні по розгляду справи по суті письмових доказів, судом у порядку ч.6 ст. 91 ГПК було оглянуто оригінали наданих для огляду представником позивача підписаних сторонами договору підряду від 04.01.2024 та акту приймання наданих послуг від 30.01.2024, копії яких долучені до позовної заяви. Після огляду оригіналів таких документів, встановивши їх відповідність копіям документів, долучених до позовної заяви, такі оригінали договору та акту приймання наданих послуг були повернуті представнику Підприємця, а їх копії, завірені судом, долучені до матеріалів справи.

Відповідно до платіжної інструкції №1391 від 14.07.2024 вбачається, що Комунальне підприємство Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» перерахувало на рахунок Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни суму в розмірі 6000,00 грн, зазначивши призначення платежу: оплата згідно рахунку, процедура закупівлі не передбачена, без ПДВ.

Як стверджує позивач і вбачається з долучених до позовної заяви документів, Підприємство, уклавши договір та підписавши акт приймання наданих послуг, лише частково (в сумі 6000 грн) здійснило оплату виконаних Підприємцем (підрядником за договором) робіт на суму 142800 грн. Відтак, з урахуванням наведеного, крім стягнення з Підприємства основного боргу за договором підряду від 04.01.2024 в розмірі 136800,00 грн, позивач також просить суд стягнути з відповідача 8334,57 грн 3% річних та 32228,36 грн інфляційних втрат, нарахованих ФОП Пилип М.М. до стягнення з Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» на підставі умов договору та ст. 625 ЦК України, за період з 04.04.2024 по 15.04.2026.

Отже, такі обставини справи, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.

Правове обґрунтування та оцінка суду

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (тут і далі в редакції станом на час виникнення спірних правових відносин (далі ГК України)) та статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у тому числі й договором.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір від 04.01.2024 є договором підряду, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання ЦК України.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

З аналізу вищенаведених норм чинного цивільного законодавства випливає, що договір підряду складається із двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням Комунальним підприємством Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» своїх зобов`язань у частині повної та своєчасної оплати за виконані позивачем роботи, пов`язані з розчисткою та облаштуванням дороги на території Чопського МВВ згідно з договором підряду від 04.01.2024.

Водночас, суд враховує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

Отже, так як укладений між сторонами договір підряду є правомірним, оскільки він не визнаний судом недійсним та не є розірваний, а відтак такий договір відповідно до ст.629 ЦК України є обов`язковий для виконання.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, суд наголошує, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати Комунальним підприємством Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» заборгованості за договором, яка з урахуванням часткової оплати у розмірі 6000,00 грн, складає 136800,00 грн основного боргу, а також нарахованих сум 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно із положеннями ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, саме акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, та, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач прийняв виконані позивачем роботи без зауважень. Акт приймання наданих послуг від 30.01.2024 на суму 142800,00 грн підписаний та скріплений печаткою відповідача без жодних застережень щодо характеру, обсягу та якості виконаних робіт. Доказів розірвання договору, визнання його недійсним або наявності претензій до якості розчистки та облаштування дороги матеріали справи не містять. Навпаки, змістом акту від 30.01.2024 підтверджено повне виконання замовлених робіт по розчистці та облаштуванню дороги на території Чопського МВВ площею 840 квадратних метрів, а замовник констатував відсутність будь-яких претензій до виконавця.

З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 136800,00 грн основного боргу (з урахуванням часткової оплати в сумі 6000,00 грн згідно з платіжною інструкцією №1391 від 14.07.2024), факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.

Отже, за встановленими судом обставинами справи суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни про стягнення з Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» 136800,00 грн основного боргу за договором підряду від 04.01.2024.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат

Позивач, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 8334,57 грн 3% річних та 32228,36 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахуванням позивачем 3% річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем надано розрахунок заборгованості 3% річних та інфляційних нарахувань, нарахованих від суми боргу в розмірі 136800,00 грн за період з 04.04.2024 по 15.04.2026, врахувавши прострочення відповідачем сплати коштів на погашення основного боргу по спливу 30 банківських днів після підписання акту виконаних робіт 30.01.2024, що передбачено п.3.3. договору.

Здійснивши перевірку за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення «ЛІГА:ЗАКОН» розрахунку заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань, які нараховані позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором підряду від 04.01.2024 щодо оплати виконаних робіт з розчистки та облаштування дороги на території Чопського МВВ площею 840 квадратних метрів, судом встановлено, що такий розрахунок позивачем проведено правильно, з урахуванням суми заборгованості по договору, відповідно до методики нарахування. Судом не встановлено порушень при визначенні позивачем строку прострочення при обрахунку стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, так як такий строк прострочення правомірно визначено з 04.04.2024 по 15.04.2026 з урахуванням підписання сторонами акту виконаних робіт 30.01.2024 та умов п.3.3 договору.

Відповідач не надав суду свого контррозрахунку стягнення 3% річних та інфляційних втрат, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8334,57 грн 3% річних та 32228,36 грн інфляційних втрат є документально доведеними та обґрунтованими.

Щодо обґрунтованості рішення

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у ст. 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Розподіл судових витрат

Згідно квитанції ID: 0212-1311-2051-2272 від 15.04.2026, при подачі позову через систему «Електронний суд ЄСІТС» про стягнення заборгованості за договором підряду, інфляційних втрат та 3% річних у загальному розмірі 177362,93 грн, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3328,00 грн.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

А відтак, при подачі позову через систему «Електронний суд» судовий збір у справі про стягнення з відповідача 177362,93 грн, який поданий через систему «Електронний суд ЄСІТС», підлягав сплаті позивачем у сумі 2662,40 грн.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частина 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає, що у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Виходячи із системного аналізу норм ГПК України та Закону України «Про судовий збір» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

А тому позивач має право на повернення судового збору в сумі 665,60 грн через внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, і такий буде повернуто позивачу при подачі відповідного клопотання після набрання рішенням законної сили.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9ст. 129 ГПК України).

Отже, так як позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2662,40 грн у повернення сплаченого судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» (код ЄДРПОУ 40361719, місцезнаходження 89502, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Чоп, вулиця Головна, будинок 43) на користь Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) 177362,93 грн (сто сімдесят сім тисяч триста шістдесят дві гривні 93 копійки), з яких: 136800,00 грн (сто тридцять шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок) заборгованість за договором підряду від 04.01.2024, 32228,36 грн (тридцять дві тисячі двісті двадцять вісім гривень 36 копійок) інфляційні втрати та 8334,57 грн (вісім тисяч триста тридцять чотири гривні 57 копійок) - 3% річних, нараховані за неналежне виконання договору підряду від 04.01.2024.

Стягнути з Комунального підприємства Чопської міської ради «ЧИСТИЙ ЧОП» (код ЄДРПОУ 40361719, місцезнаходження 89502, Закарпатська область, Ужгородський район, місто Чоп, вулиця Головна, будинок 43) на користь Фізичної особи-підприємця Пилип Мар`яни Михайлівни (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_1 ) 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене і підписане 02.10.2026.

Суддя С.В. Сисин