Рішення № 140272026, 10.09.2026, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 442/6082/26

провадження №2-а/457/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого - судді Марчука В.І.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України у Львівській області та інспектора Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Дравецького Андрія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України у Львівській області та інспектора Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Дравецького Андрія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Позов мотивований тим, що 28 липня 2026 року інспектором Дрогобицького районного відділу поліції ГУНІ у Львівській області, старшим лейтенантом поліції Дравецький А.В. було винесено постанову серії ЕНА № 7625637 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за нібито вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП (проїзд на заборонний жовтий сигнал світлофора). Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. 28 липня 2026 року ОСОБА_1 керуючи автомобілем Mitsubishi Outlander XL, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у напрямку перехрестя по вул. Стрийській у м. Дрогобичі Львівської області. Наближаючись до перехрестя прямо завчасно переконався, що на світлофорі горить зелений сигнал. Перед самим перетином стоп-лінії зелений сигнал світлофора почав мигати. З метою безпечного завершення маневру та виїзду з перехрестя, діючи у межах дозволеної швидкості, переконавшись у безпеці дорожнього руху, продовжив рух, знаючи та усвідомлюючи, що навіть за умови, якщо в момент перетину умовної лінії перехрестя ввімкнеться жовтий сигнал, відповідно до п. 8.11 ПДР України, водії, які в разі увімкнення жовтого сигналу не можуть зупинити транспортний засіб, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Окрім цього, згідно з п. 16.8 ПД, водій, який виїхав на перехрестя відповідно до дозволеного сигналу світлофора, повинен виїхати у наміченому напрямку. Під час винесення постанови інспектор поліції проігнорував усі усні пояснення позивача та, як єдиний доказ«вини», надав, з свого приватного телефону, відеофіксацію абсолютно іншого (бічного) світлофора, який розташований ліворуч від напрямку руху автомобіля ОСОБА_1 , перед яким стояв патрульний автомобіль. На вказаному відеозаписі, який демонстрував інспектор, не зафіксовано сигнал світлофора, який регулював рух саме транспортного засобу позивача, тоді як інспектор керувався сигналами світлофора бічного, що був перед ним (виїзд з вул. Вокзальної). Тим паче, розгледіти в приватному телефоні інспектора, «доказ» того, що автомобіль перетинав стоп-лінію на жовтий сигнал світлофора - не було фізичної змоги, про що чітко було наголошено інспектору. Загально відомо, що світлофорні об?єкти на перехрестях мають часові затримки (так звані буферні зони або кругові затримки безпеки) для того, щоб транспортні засоби встигли звільнити перехрестя. Переконаний, робота бічного світлофора не є синхронною - секунда в секунду із напрямком руху Вовка А.І. Відтак вважає, що фіксація сигналу іншого світлофора щодо руху автомобіля позивача, є виключно непрямим, суб?єктивним припущенням інспектора та не є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП. Прямих доказів відео чи фотофіксації авто ОСОБА_1 в момент проїзду стоп-лінії на заборонний сигнал світлофора, інспектором надано не було. Також, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою статті 283 КУпАП, повинна містити серед іншого й відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Оскаржувана постанова серії ЕНА № 7625637 від 28.07.2026р. не містить жодної інформацію про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Відтак, на підтвердження обставин щодо здійснення ОСОБА_1 проїзду перехрестя на заборонний (жовтий) сигнал світлофора відсутня інформація у постанові серії ЕНА № 7625637. Просить скасувати постанову серії ЕНА № 7625637 від 28.07.2026року, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач у судове засідання не з`явився однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги просить задоволити.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, відзив на позов до суду не подавали, з будь-якими клопотаннями до суду не зверталися.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи,, відповідно до постанови серії ЕНА №7625637 від 28 липня 2026 року, накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень за ч. 2 ст. 122 КУпАП за те, що позивач порушив вимоги пункту 8.7.3. «Ґ» ПДР.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 28 липня 2026 року о 10 год. 13 хв у м.Дрогобич по вул. Стрийська, 393, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом проїхав перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 КУпАП.

Згідно вимог статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач категорично заперечує факт порушення нею ПДР та вказує, що не вчиняв адміністративного правопорушення та разом з тим не погодившись із таким рішенням, оскаржив постанову серія ЕНА № 7625637 від 28 липня 2026 року, мотивуючи тим, що адміністративного правопорушення вказаного в оскаржуваній поставі не вчиняв та ніяких доказів постанова не містить.

Частина 2 ст.122 КУпАП визначає, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона виражається у порушенні правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Суб`єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушення може бути лише водій транспортного засобу.

Згідно п. 8.7. ПДР України світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні.

Жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів (8.7.3. ґ ПДР України)

Оскільки позивач оспорює проїзд на жовтий сигнал світлофора та в позові зазначає, що на момент проїзду ще мигав зелений сигнал світлофора а відповідачем інкриміновапо порушення проїзду на жовтий сигнал світлофора то саме ця обставина підлягає доведенню в ході розгляду даної справи.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що до основних повноважень поліції відносяться, в тому числі: вжиття заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припинення виявлених кримінальних та адміністративних правопорушень; у випадках, визначених законом, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішень про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача і те, що працівник поліції діяв правомірно, має довести в даному випадку саме відповідач.

Позивач у позовній заяві вказав, що таке формування змісту оскаржувано постанови проводилося на думку поліцейського та не підтверджено жодними доказами у справі.

Доказів порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , під час зупинки працівниками поліції, за яке б була передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем не надано.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву та будь-яких достовірних доказів на підтвердження тверджень, вказаних у оскаржуваній постанові суду не надав, тобто не виконано обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення стороною відповідача, не надано суду будь-яких інших належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, викладених у постанові.

Враховуючи презумпцію невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, саме на інспектора патрульної поліції покладений тягар доведеності наявності складу правопорушення належними та допустимими доказами, що у даному випадку не здійснено.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що саме лише посилання в оскаржуваній постанові на порушення ОСОБА_1 вимог ч.2 ст. 122 КУпАП судом як доказ до уваги не береться, так як постанова є лише формою фіксації правопорушення, а не доказом його вчинення.

Аналогічну правову позицію у висловив Верховний Суд у своїй Постанові 26 квітня 2018 року по справі № 338/1/17, де вказано, що "… саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.".

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов`язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст.73,74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи.

Наявність лише постанови про притягнення до відповідальності не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.

Відтак, беручи до уваги вищенаведене, то суд погоджується із позицією позивача, щодо необхідності скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У рамках судового розгляду даної справи позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 665,60 грн. Тому суд стягує з відповідача ГУНП у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача 665,60 грн судових витрат.

Керуючись статтями 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 7625637 від 28 липня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому ст.ст. 288, 297 КАС України.

Повне найменування учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: м. Львів, пл.Генерала Григоренка, 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108833;

інспектор Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області Дравецький Андрій Володимирович, юридична адреса: вул. 22 Січня, 30 м. Дрогобич, Львівської області.

Суддя: В. І. Марчук