Рішення № 140271941, 29.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/2000/24

№ провадження 2-др/453/9/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Сколівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Ясінського Ю.Є.,

секретаря судового засідання Гринюк Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сколе Львівської області клопотання представника позивача адвоката Рісної Юлії Богданівни та клопотання представника відповідача адвоката Пахут Юрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 453/2000/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок,-

в с т а н о в и в:

рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок.

31 серпня 2026 року від представника позивача адвоката Рісної Ю.Б. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 453/2000/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54000 грн.

Після ухвалення рішення представник відповідача адвокат Пахут Ю.С. надіслав (Електронний суд) заяву про про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 453/2000/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок. Подану заяву мотивує тим, що Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 відмовлено. При поданні позовної заяви представник відповідача, Пахут Ю.С., вказав, що в процесі розгляду ОСОБА_2 очікує понести витрати на професійну правничу допомогу згідно ст. 137 ЦПК України. При цьому представник відповідача зазначив, що вправі відкоригувати дану суму залежно від суми фактичних витрат на професійну правничу допомогу згідно вимог ст. 134, 137 ЦПК України. Загальна вартість витрат відповідача на правову допомогу становить 50000 грн. яку відповідач просить стягнути з позивача.

28 вересня 2026 року представник позивачки адвокат Рісна Ю.Б. надіслала (Електронний суд) заперечення на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення, у яких просила відмовити у їх задоволенні повністю.

28 вересня 2026 року представник відповідача адвокат Пахут Ю.С. надіслав (Електронний суд) заяву в якій просив розгляд справи проводити у їх відсутності. Заяву підтримує у повному обсязі.

Оскільки заяви стосуються лише питання про судові витрати, суд розглянув заяви без проведення судового засідання, на підставі наявних у справі матеріалів.

Дослідивши заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належить до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, законодавством встановлено загальне правило, відповідно до якого у разі повної відмови у задоволені позову понесені позивачем витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, не підлягають стягненню з відповідача.

Судом встановлено, що за результатами розгляду справи позивачу у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Отже, позивач не є стороною, на користь якої ухвалено судове рішення.

Сам факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу не створює правових підстав для їх компенсації за рахунок відповідача, оскільки відповідно до встановленого ст. 141 ЦПК України принципу розподілу судових витрат такі витрати у випадку відмови в позові покладаються на позивача.

За таких обставин у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Щодо заяви представника відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у справі №910/2158/23.

Як встановлено судом, рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 серпня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, державного реєстратора Белзької міської ради Львівської області Лободинець Наталії Іванівни, про скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок відмовлено. При ухваленні рішення судом не вирішувалось питання про відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу.

Враховуючи, що рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача та про наявність правових підстав для відшкодування відповідачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. При цьому, вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача понесених витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що в межах цієї справи відповідач отримував правову допомогу від адвоката Пахут Ю.С. Участь адвоката, який представляє інтереси відповідача у справі і факт надання правової допомоги підтверджено: ордером про надання правничої допомоги №1305399 від 27 серпня 2024 року, Свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002269, Договором про надання професійної правничої допомоги № 09/2025-03, Додатковою Угодою №1 до договору про надання професійної правничої допомоги №09/2025-03 від 16 вересня 2026 року, Актом приймання-передачі наданих послуг за яким адвокат надав, а клієнт прийняв послуги і узгоджена сторонами і прийнята клієнтом вартість наданої допомоги адвоката складає 50000 грн.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному розмірі, оскільки має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Крім того, як вже зазначалось, представником позивача подано заперечення з посиланням на те, що витрати на правову допомогу адвоката заявлені відповідачем є необґрунтовано завищеними, фактично витраченим адвокатом часом та обсягом відповідних послуг та не підтверджені жодними документами. Оцінюючи пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, враховуючи критерій реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, принципи верховенства права, справедливості та пропорційності, суд вважає, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу 50000 грн. є завищеним та неспівмірними зі складністю справи, законодавство та судова практика щодо якої є усталеною, з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим на це часом.

В даному випадку відповідачем та представником не доведено, що заявлений ними до стягнення розмір витрат на правничу допомогу повною мірою відповідає принципам розумності та співмірності. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Отже, з урахуванням вищевикладених мотивів, виходячи з предмету спору, складності справи та значення справи для сторін, критеріїв реальності адвокатських послуг, їх обсягу з урахуванням часу здійснення представництва, розумності їх розміру, суд не знаходить підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі і вважає, що цей розмір необхідно зменшити до 24000 грн, що забезпечить баланс рівноваги між інтересами сторін у справі, відповідатиме принципу розумності та співмірності, визначеного одним з основних критеріїв стягнення таких витрат.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд вважає необхідним ухвалити з цього питання додаткове рішення.

Керуючись ст. 12, 13, 133, 134, 137, 141, 246, 264, 270 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Заяву представника відповідача адвоката Пахут Юрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

У задоволенні вимоги представника позивача адвоката Рісної Юлії Богданівни про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

В іншій частині заявлених вимог відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким додаткове рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.Є. ЯСІНСЬКИЙ