Рішення № 140271453, 24.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026м. ДніпроСправа № 904/302/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидової Є.О.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2; ідентифікаційний код 30878290)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Столярова, будинок 10; ідентифікаційний код 45061220)

про стягнення заборгованості за договором підряду №14042025 від 14.04.2025 у загальному розмірі 483 608,07 грн

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що 14.04.2025 між ним та відповідачем укладено договір підряду №14042025, відповідно до якого відповідач зобов`язався виконати роботи з виготовлення та монтажу LED-світильника, а позивач оплатити такі роботи.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату у розмірі 166400,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням. Водночас відповідач у встановлений договором строк роботи не виконав, результат робіт позивачу не передав, а отримані кошти не повернув, чим, на думку позивача, порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Позивач також зазначає, що звертався до відповідача з претензією про повернення суми попередньої оплати, однак така вимога залишилась без задоволення.

У зв`язку із порушенням строків виконання робіт позивач нарахував відповідачу неустойку відповідно до умов договору, а також інфляційні втрати та 3% річних згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних у загальному розмірі 483 608,07 грн.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом встановлено, що відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується відповіддю №30528024 від 28.01.2026 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (а.с. 45),

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою (фізичною особою - підприємцем) для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Відповідно до відповіді №2280096 від 28.01.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 49-50) вбачається, що місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" (ідентифікаційний код 45061220) є: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Столярова, будинок 10, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

Так, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, господарським судом здійснено поштове направлення ухвали суду від 11.02.2026 відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" (ідентифікаційний код 45061220) за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Столярова, будинок 10, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак вказана поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу відповідача, повернулася на адресу господарського суду з відміткою За закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.67-71).

В подальшому господарським судом здійснено повторне направлення ухвали суду від 11.02.2026 на юридичну адресу відповідача, однак вказана повторна поштова кореспонденція також повернулася на адресу суду За закінченням терміну зберігання (а.с.78-84).

Суд зазначає, що у разі, якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, господарським судом здійснено оголошення про розгляд справи по суті за допомогою сервісу, розміщеного на сайті Судової влади України (https://court.gov.ua/unknown), що підтверджується наявними в матеріалах справи оголошеннями про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якої невідоме (а.с. 77).

Крім того, у зв`язку із вказаним господарським судом було вжито додаткових заходів з метою належного повідомлення відповідача та інших учасників справи про обставини даної справи, а саме оприлюднення на офіційному сайті господарського суду оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1971620/), яким, зокрема, повідомлено відповідача про можливість подання до суду відзиву на позовну заяву, протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також з метою вручення відповідачу ухвали суду від 11.02.2026 господарським судом надсилалась вказана ухвала суду на електронну пошту відповідача Rdv_@i.ua, яка зазначена у розділі "Контакти" відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 50), на підтвердження чого господарським судом було долучено до матеріалів справи роздруківку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 11.02.2026 була доставлена відповідачу на його електронну пошту Rdv_@i.ua - 16.02.2026 (а.с. 65, 76).

Окрім того суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 11.02.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/134067102) надіслано судом 12.02.2026, зареєстровано в реєстрі 15.02.2026 та забезпечено надання загального доступу - 16.02.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також з метою повідомлення відповідача про обставини даної справи, судом 10.04.2026 здійснено передання телефонограми за номером телефону + 38 (067) 300-03-82, який розміщено у розділі "Контакти" Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 50).

Так, вказану телефонограму суду за номером телефону + 38 (067) 300-03-82 про розгляд даної справи отримав директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" Ротко Денис Вадимович (а.с. 85).

В подальшому, 13.04.2026 директором відповідача було подано заяву (вх. суду №17654/26 від 13.04.2026; а.с. 86-87) про ознайомлення з матеріалами справи, що підтверджує його обізнаність про справу.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

При цьому відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Отже, станом на дату ухвалення рішення строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Як вказано вище, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

До господарського суду 27.01.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" про стягнення заборгованості за договором підряду №14042025 від 14.04.2025 у загальному розмірі 483 608,07 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 справу №904/302/26 передано на розгляд судді Іванової Т.В.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2026 позовну заяву було залишено без руху.

До господарського суду 05.02.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. суду №5516/26 від 05.02.2026) про усунення недоліків з додатками

Ухвалою господарського суду від 11.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу малозначною та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

01.06.2026 ухвалою господарського суду постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/302/26 за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі. Справу призначено до розгляду у підготовче засідання на 23.06.2026 о 11:15 год. Визнано явку сторін у призначене судове засідання обов`язковою.

23.06.2026 у підготовче засідання з`явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

У вказаному підготовчому судовому засіданні суд прийшов до висновку у необхідності відкладення даного підготовчого судового засідання з огляду на те, що причини неявки представника відповідача невідомі. Представник позивача не заперечував проти відкладення підготовчого судового засідання.

Суд узгодив із представником позивача дату та час наступного судового засідання, а саме: 01.07.2026 о 12:00 год.

01.07.2026 у підготовче засідання з`явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане підготовче засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

01.07.2026 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження у справі №904/302/26. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 07.07.2026 о 10:20 год.

07.07.2026 у судове засідання з`явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

07.07.2026 ухвалою господарського суду оголошено перерву у справі №904/302/26 в межах розумного строку до 25.08.2026 о 11:00 год.

07.07.2026 господарським судом Дніпропетровської області на вебпорталі Судова влада України розміщено оголошення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ''Кайрос 2006'' викликається, як відповідач у справі № 904/302/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" про стягнення заборгованості за договором підряду №14042025 від 14.04.2025 у загальному розмірі 483 608,07 грн, як: відповідач у судове засідання, призначене на 25.08.2026 о 11:00 год.

25.08.2026 о 11:00 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Іванової Т.В. на лікарняному.

26.08.2026 до господарського суду Дніпропетровської області за допомогою системи "Електронний суд" від представника позивача Дураченко Г.О. надійшли додаткові пояснення (вх. суду №41722/26 від 26.08.2026) щодо фактичного вихідного номеру та дати вимоги-претензії, яка була направлена відповідачу.

Після виходу судді з лікарняного судом призначено судове засідання у справі на іншу дату.

02.09.2026 ухвалою господарського суду призначено у межах розумного строку судове засідання у справі на 17.09.2026 о 14:30 год.

17.09.2026 у судове засідання з`явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача у вказане судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2026 ухвалою господарського суду повідомлено учасників справи, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №904/302/26 призначено на 24.09.2026 об 11:50 год.

17.09.2026 Господарським судом Дніпропетровської області на вебпорталі Судова влада України розміщено оголошення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю ''КАЙРОС 2006'' викликається, як відповідач у справі № 904/302/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" про стягнення заборгованості за договором підряду №14042025 від 14.04.2025 у загальному розмірі 483 608,07 грн, як: відповідач у судове засідання з проголошення судового рішення, яке призначене на 11:50 год. 24.09.2026.

24.09.2026 у судове засідання повноважні представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлялися належним чином, відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством, та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського

суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить стаття 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

У зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13 липня 2026 року №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №904/302/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань за договором підряду № 14042025 від 14.04.2025 року, а саме невиконанням робіт з виготовлення та монтажу лед-світильника у встановлений договором строк, непереданням результату робіт позивачу та неповерненням отриманої попередньої оплати, що призвело до виникнення заборгованості за основним грошовим зобов`язанням, а також до нарахування передбачених договором штрафних санкцій і передбачених законом інфляційних втрат та 3% річних.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення між сторонами договору підряду та його умови.

(2) Факт здійснення позивачем попередньої оплати на виконання умов договору.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

(4) Нарахування та розмір неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов договору, а також інфляційних втрат та 3% річних відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

1. Укладення між сторонами договору підряду та його умови.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006", як підрядником, укладено договір підряду №14042025 (далі договір; а.с. 13-16), відповідно до умов пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання виконати роботи з виготовлення та монтажу LED-світильника на об`єкті за адресою: місто Дубровиця, вулиця Миру, 4 (далі - об`єкт), а замовник зобов`язався прийняти належним чином виконані підрядником роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Вичерпний перелік обладнання, матеріалів і робіт вказується в узгодженому обома сторонами кошторисі (додаток №1), який надається підрядником, додається до цього договору і є його невід`ємною частиною (пункт 1.2 договору).

Так, кошторисом на виготовлення та монтаж лед неону на об`єкті реконструкції за адресою: місто Дубровиця, вулиця Миру, 4 (додаток №1 до договору) (далі - кошторис; а.с. 16), сторони визначили порядок та ціну робіт, а також умови розрахунку.

Відповідно до пунктів 1-3 додатку підрядник повинен виконати виготовлення та монтаж лед світильника на суму 208 000,32 грн, у тому числі ПДВ 34 666,72 грн. Датою завершення робіт по договору є 15.06.2025.

Пунктом 4 кошторису визначено порядок розрахунків, а саме:

перший етап: замовник здійснює передоплату в розмірі (80%) 166 400,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 27 733,33 грн у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 7 банківських днів з моменту підписання цього договору (підпункт 4.1);

другий етап: замовник здійснює оплату в розмірі (20%) 41 600,32 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 6 933,39 грн, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 днів після завершення робіт.

Даний додаток (кошторис) набирає чинності з моменту його підписання і є невід`ємною частиною договору №14042025 від 14.04.2025 (пункт 5 кошторису).

Згідно з пунктом 2.1 договору вартість робіт за цим договором становить 208 000,32 грн, в тому числі ПДВ 20% 34 666,72 грн. Загальна сума договору визначена на підставі договірної ціни, надається підрядником і є невід`ємною частиною цього договору. Договірна ціна є твердою, тобто не підлягає зміні.

Усі зміни пункту 2.1 цього договору оформлюються за угодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору, підписаної уповноваженими представниками обох сторін (пункт 2.3 договору).

У вартість робіт по монтажу реклами та навігації на об`єкті замовника входять всі витрати підрядника, пов`язані з виконанням ним цього договору (пункт 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору визначено, що загальний термін виконання робіт за цим договором становить:

- початок робіт - протягом двох днів з дня сплати авансованого внеску замовником (підпункт 3.1.1 договору);

- завершення робіт 15 червня 2025 року (підпункт 3.1.2 договору).

При виникненні обставин, що не залежать від підрядника (зміна замовником проектної документації, дія непереборної сили), які перешкоджають виконанню підрядником зобов`язань за цим договором у встановлений термін, підрядник має право ставити перед замовником питання про перенесення термінів завершення робіт, що виконуються (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору рішення про зміну терміну, передбаченого пунктом 3.1 договору, оформлюється сторонами у вигляді додаткової угоди. Зазначену додаткову угоду має бути підписано уповноваженими представниками сторін, і з моменту підписання вона стає невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4 договору сторони визначили наступний порядок розрахунків:

- перший етап: замовник здійснює передоплату в розмірі (80%) 166 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 27 733,33 грн, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 7 банківських днів з моменту підписання цього договору (підпункт 4.1 договору);

- другий етап: замовник здійснює оплату в розмірі (20%) 41 600,32 грн, в тому числі ПДВ 20% 6 933,39 грн у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10 днів після завершення робіт (підпункт 4.2 договору).

Вказаний пункт договору повністю дублює положення пункту 4 Кошторису на виготовлення та монтаж лед неону на об`єкті реконструкції за адресою: місто Дубровиця, вулиця Миру, 4.

За умовами підпунктів 6.1.2, 6.1.8 та 6.1.11 пункту 6.1 договору підрядник, зокрема, зобов`язався виконати роботи належним чином, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов цього договору. Своєчасно, у письмовій формі попереджати замовника про всі обставини, що загрожують якості виконаних робіт і/або терміну їх виконання. Здати за актом виконані роботи у терміни, передбачені цим договором, передати замовнику всю необхідну документацію на виготовлене/поставлене і змонтоване обладнання.

У разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і законодавством України (пункт 7.1 договору).

Винна сторона зобов`язана відшкодувати у повному обсязі іншій стороні завдані збитки, підтверджені документально (пункт 7.2. договору).

За порушення термінів виконання робіт, зазначених в пункті 3.1 договору підрядник сплачує замовнику штрафну неустойку в розмірі 0,7% від загальної вартості цього договору за кожен день прострочення. За порушення термінів виконання робіт, зазначених у пункті 3.1 договору, понад 7 днів підрядник додатково сплачує замовнику штрафну неустойку в розмірі 3% від загальної вартості цього договору (пункт 7.4 договору).

Оплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання договірних зобов`язань (пункт 7.6 договору).

Пунктом 9.1 договору визначено, що суперечки за цим договором сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів. У разі неможливості вирішення розбіжностей шляхом переговорів, суперечки підлягають передачі на розгляд господарському суду в установленому законом порядку.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно з цим договором (пункт 9.5 договору).

Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання його неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.

2. Здійснення позивачем попередньої оплати на виконання умов договору.

За умовами пункту 4.1 договору замовник здійснює попередню оплату в розмірі (80%) 166 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 27 733,33 грн, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 7 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Так, на виконання умов договору, 14.04.2025 позивач здійснив попередню оплату у розмірі 80%, а саме сплатив відповідачу 166 400,00 грн, у тому числі ПДВ 27 733,33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №319 від 14.04.2025 (а.с. 17), з призначенням платежу: "за виготовлення та монтаж лед світильника по рах 5 від 14.04.2025 у т.ч. ПДВ 20% - 27733.33 грн.".

При цьому, відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" №15/04-1 від 15.04.2025, позивач просив відповідача призначення платежу згідно платіжної інструкції №319 від 14.04.2025 вважати вірним: за виготовлення та монтаж лед. світильника по договору підряду №14042025 від 14.04.2025, у т.ч. ПДВ 20% - 27733,33 грн.

3. Неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов`язань.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши від позивача попередню оплату у розмірі 166 400,00 грн, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо виготовлення та монтажу лед світильника у строк, визначений пунктом 3.1 договору, а саме до 15.06.2025.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт, передання їх результату позивачу, а також підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали виконанню договору, зокрема передбачених пунктом 3.2 договору, відповідачем суду не надано.

Крім того господарський суд додатково зазначає, що відповідач не скористався правом на подання відзиву, не спростував доводів позивача та не надав жодних доказів належного виконання зобов`язання або повернення отриманих коштів.

4. Нарахування та розмір неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов договору, а також інфляційних втрат та 3% річних відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із статтею 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 7.4 договору за порушення строків виконання робіт відповідач зобов`язаний сплатити позивачу неустойку у розмірі 0,7% від загальної вартості договору за кожен день прострочення, а також штрафну неустойку у розмірі 3% від загальної вартості договору у разі прострочення понад 7 днів.

З огляду на викладене, позивачем здійснено розрахунок (а.с. 3) та нараховано до стягнення з відповідача на свою користь за період прострочення з 16.06.2025 по 12.01.2026 штрафну неустойку у розмірі 0,7% від загальної вартості договору за кожен день прострочення на суму 305 760,00 грн, а також штрафну неустойку у розмірі 3% від загальної вартості договору за прострочення виконання робіт понад 7 днів на суму 6 240,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивачем здійснено розрахунок (а.с. 21) та нараховано до стягнення з відповідача на свою користь за період прострочення з 16.06.2025 по 12.01.2026 3% річних у розмірі 2 872,00 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 2 336,07 грн.

ІV. Мотиви суду

1. Норми права, які застосував суд.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За умовами статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Глава 61 Цивільного кодексу України у параграфах 2 - 4 регулює окремі різновиди договорів підряду. Тому загальні норми параграфа 1 глави 61 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до окремих видів договорів підряду, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Положеннями статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 Цивільного кодексу України).

За правилами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно із частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Частиною четвертою статті 882 Цивільного кодексу України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Згідно із статтею 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, 14.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оазіс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006", як підрядником, укладено договір підряду №14042025 (а.с. 13-16), відповідно до умов пункту 1.1 якого замовник доручив, а підрядник взяв на себе зобов`язання виконати роботи з виготовлення та монтажу лед світильників на об`єкті за адресою: місто Дубровиця, вулиця Миру, 4 (далі - об`єкт), а замовник зобов`язався прийняти належним чином виконані підрядником роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

За умовами пункту 4.1 вказаного договору підряду замовник здійснює передоплату в розмірі (80%) 166 400,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 27 733,33 грн, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 7 банківських днів з моменту підписання цього договору.

Так, на виконання умов договору, 14.04.2025 позивач здійснив передоплату у розмірі 80%, а саме сплатив відповідачу 166 400,00 грн, у тому числі ПДВ 27 733,33 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №319 від 14.04.2025 (а.с. 17), з призначенням платежу: "за виготовлення та монтаж лед світильника по рах 5 від 14.04.2025 у т.ч. ПДВ 20% - 27733.33 грн.".

При цьому, відповідно до листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" №15/04-1 від 15.04.2025, позивач просив відповідача призначення платежу згідно платіжної інструкції №319 від 14.04.2025 вважати вірним: за виготовлення та монтаж лед. світильника по договору підряду №14042025 від 14.04.2025, у т.ч. ПДВ 20% - 27733,33 грн.

Судом встановлено, що відповідач, отримавши від позивача попередню оплату у розмірі 166 400,00 грн, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо виготовлення та монтажу лед світильника у строк, визначений пунктом 3.1 договору, а саме до 15.06.2025.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт, передання їх результату позивачу, а також підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

Доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали виконанню договору, зокрема передбачених пунктом 3.2 договору, відповідачем суду не надано.

За таких обставин господарський суд дійшов до висновку, що відповідач допустив порушення зобов`язання у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, що полягає у його невиконанні у встановлений строк.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом.

Виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства аванс не виконує забезпечувальної функції, а є грошовою сумою, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). При цьому, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Подібний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Відповідно до частини 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на порушення відповідачем умов договору підряду в частині виконання робіт у встановлені договором строки, позивач звернувся до нього з вимогою-претензією №09/12-1 від 09.12.2025 (а.с. 22-24), відповідно до якої вимагав від відповідача здійснити повернення грошових коштів у розмірі 166 400,00 грн, як попередньої оплати, а також сплатити штрафні санкції, передбачені умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана вимога-претензія була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку (поштове відправлення № 4905123663990), однак повернута відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Суд зауважує, що вказана вимога-претензія має вихідний номер 09/12-1 від 09.12.2025, проте, з доданої копії опису вкладення до цінного листа від 12.12.2025 (а.с. 24) на підтвердження її направлення відповідачу, не вбачається, що саме вимога претензія 09/12-1 від 09.12.2025 була надіслана відповідачу поштовим відправленням № 4905123663990, оскільки у описі вкладення від 12.12.2025 до поштового відправлення № 4905123663990 у переліку додатків зазначено: Вимога-претензія №11/12-1 від 11.12.2025 року.

При цьому позивачем надано додаткові пояснення (а.с. 135-140), відповідно до яких вимога-претензія була створена 09.12.2025 року та їй був присвоєний номер 09/12-1 від 09.12.2025 року. Проте, через численні тривоги, під час яких відділення Укрпошта припиняють обслуговування клієнтів, цю претензію не вдалося відіслати 09.12.2025 року. Надалі за правилами документообігу у позивача, станом на 11.12.2025 року номер та дату листа претензії було змінено на поточну та цією датою фактично надіслано Укрпоштою на адресу відповідача, що підтверджується описом вкладення та квитанцією. До матеріалів справи був помилково доданий перший примірник вимоги-претензії від 09.12.2025 року. На виправлення цієї помилки позивачем надано копію вимоги-претензії №11/12-1 від 11.12.2025 року, яка була фактично надіслана відповідачу (а.с. 139 на звороті-140), та яку позивач просив долучити до матеріалів справи.

У наданій позивачем на підтвердження направлення вимоги-претензії на адресу відповідача поштовій накладній АТ Укрпошта №4905123663990 (а.с. 24) вказано, що розрахунковою датою доставки поштового відправлення (РДД) є 13.12.2025.

Суд констатує, що вимога-претензія є односторонньою відмовою замовника від договору підряду відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України.

Умовами договору підряду не передбачено обов`язок підрядника повернути суми внесеної попередньої оплати, у зв`язку з чим, слід застосовувати положення статті 530 Цивільного кодексу України щодо того, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, строк повернення суми попередньої оплати є таким, що настав - 20.12.2025 (13.12.2025 (розрахункова дата доставки вимоги-претензії +7 днів).

Відповідач жодних дій, спрямованих на врегулювання спору, зокрема щодо виконання зобов`язання або повернення отриманих коштів, не вчинив, доказів надання відповіді на претензію або її розгляду суду не надано.

Суд також зазначає, що "кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись". Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв`язані" його умовами.

Відповідач доказів виконання робіт або повернення попередньої оплати у розмірі 166 400,00 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу (попередньої оплати) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, керуючись умовами пункту 7.4. договору підряду та положеннями статей 549, 551 Цивільного кодексу України, здійснено розрахунок (а.с. 3) та нараховано до стягнення з відповідача на свою користь за період прострочення з 16.06.2025 по 12.01.2026 неустойку у розмірі 0,7% від вартості договору за кожен день прострочення на суму 305 760,00 грн, а також штраф у розмірі 3% від вартості договору за прострочення виконання робіт понад 7 днів на суму 6 240,00 грн.

Крім того, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем здійснено розрахунок (а.с. 21) та нараховано до стягнення відповідача на свою користь за період прострочення з 16.06.2025 по 12.01.2026 3% річних на суму 2 872,00 грн, а також інфляційних втрат на суму 2 336,07 грн.

Суд зауважує, що як вже зазначалося, згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов`язки одночасно:

1) обов`язок щодо виконання робіт, а також,

2) обов`язок щодо повернення попередньої оплати на суму 166 400,00 грн.

Як зазначалося судом, строк повернення суми попередньої оплати є таким, що настав - 20.12.2025 (13.12.2025 (розрахункова дата доставки (РДД) вимоги-претензії +7 днів).

Отже, першим днем прострочення повернення суми попередньої оплати є 21.12.2025, відповідно й 3% річних та інфляційні втрати можуть бути нараховані лише з 21.12.2025, а останнім днем нарахування неустойки у розмірі 0,7% за порушення термінів виконання робіт є - 20.12.2025.

Визначаючись відносно застосування норми частини шостої статті 232 Господарського кодексу України до спірних правовідносин сторін, суд виходить з того, що відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №920/51/23).

Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2025, на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» від 09.01.2025 №4196-IX.

Таким чином неустойка підлягає розрахунку з урахуванням положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (у період, коли строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) станом на день втрати чинності Господарським кодексом України закінчився) та без урахування частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (у період, коли строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) станом на день втрати чинності Господарським кодексом України не закінчився).

Як зазначено вище, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період прострочення з 16.06.2025 по 12.01.2026 неустойку у розмірі 0,7% від вартості договору за кожен день прострочення на суму 305 760,00 грн.

Отже, строк нарахування (6 місяців згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) станом на день втрати чинності Господарським кодексом України не закінчився.

Враховуючи викладене, обмеження строку нарахування, встановленні положеннями статті 232 Господарського кодексу України у даному випадку не застосовуються.

Після перерахунку, здійсненого за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості штрафних санкцій "Ліга. Закон" (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 314,56 грн - 3% річних за період з 21.12.2025 по 12.01.2026, 6 240,00 грн - штраф у розмірі 3% від вартості договору за прострочення виконання робіт понад 7 днів та 273 728,42 грн - штрафна неустойка у розмірі 0,7% від вартості договору за кожен день прострочення за період з 16.06.2025 по 20.12.2025 включно.

Щодо розрахунку інфляційних втрат господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі №904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: "З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.

Як зазначалося вище, періодом нарахування інфляційних втрат за порушення строку повернення попередньої оплати є 21.12.2025 - 12.01.2026, отже позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 166 400,00 грн - суми основного боргу, 6 240,00 грн - штрафу, 314,56 грн - 3% річних, 273 728,42 грн - штрафної неустойки. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 166 400,00 грн - суми основного боргу, 6 240,00 грн - штрафу, 314,56 грн - 3% річних, 273 728,42 грн - штрафної неустойки. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

VІ. Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 6 700,24 грн - витрат на сплату судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайрос 2006" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Столярова, будинок 10; ідентифікаційний код 45061220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оазіс" (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Водогінна, будинок 2; ідентифікаційний код 30878290) 166 400,00 грн (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень нуль копійок) - суми основного боргу, 6 240,00 грн (шість тисяч двісті сорок гривень нуль копійок) - штрафу, 314,56 грн (триста чотирнадцять гривень 56 копійок) - 3% річних, 273 728,42 грн (двісті сімдесят три тисячі сімсот двадцять вісім гривень сорок дві копійки) - штрафної неустойки та 6 700,24 грн (шість тисяч сімсот гривень нуль 24 копійки) - судових витрат на сплату судового збору.

В іншій частині вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 30.09.2026

Суддя Т.В. Іванова