Рішення № 140271377, 22.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р. Cправа № 902/563/26

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Соболєва В.А.,

представників:

позивача - Кучерявої І.П.,

відповідача - Шевчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" (вул. Київська, буд. 175, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 2220741,91 грн,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" 2220741,91 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки №121019 від 12.10.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" 2220741,91 грн, з яких: 483068,1 грн - основного боргу; 307268,14 грн - інфляційних втрат; 686831,48 грн - відсотків річних; 646960,57 грн - пені та 96613,62 грн - штрафу.

Ухвалою суду від 29.04.2026 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/563/26 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.05.2026 о 09:30 год.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого протокольною ухвалою від 28.05.2026 продовжено на 30 днів з власної ініціативи суду в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України, учасники справи скористалися правом на подання заяв по суті спору: відповідачем подано відзив на позовну заяву (а.с. 113-118, т.3); позивачем - відповідь на відзив (а.с. 123-127, т.3).

Суть заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зводиться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу.

У відповіді на відзив позивач звертає увагу, що відповідачем скріплено підписом та печаткою видаткові накладні; скріплено підписом та печаткою акт звірки від 29.11.2024; подано звітність та сформовано податковий кредит сум ПДВ згідно податкових накладних, складених Позивачем та зареєстрованих в ЄРПН. Водночас включення ТОВ "Оріон ТД" до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладених, складених позивачем, підтверджує отримання товару.

За результатами слухання справи 09.07.2026 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 30.07.2026 о 15:30 год, про що постановлено відповідну ухвалу у протокольній формі. Поряд з цим у судовому засіданні 30.07.2026 оголошено перерву до 15:00 год 17.09.2026, оскільки суд дійшов висновку про необхідність витребування з власної ініціативи у Головного управління ДПС у Вінницькій області копій (електронних копій/сканкопій) податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІОН ТД" (ідентифікаційний код юридичної особи: 40084945) за період з 12.10.2019 року по 31.10.2023, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі.

До суду електронною поштою надійшла витребувана інформація від Головного управління ДПС у Вінницькій області (а.с. 141-319, т.3).

На визначений час у судове засідання 17.09.2026 з`явилися усі учасники справи. Представниця позивача заявлений позов підтримала у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві. Поряд з цим представниця відповідача зазначила, що заявлений основний борг та інфляційні втрати визнає в повному обсязі, просила зменшити розмір штрафних нарахувань.

Завершивши стадію судових дебатів, суд відповідно до частини 1 статті 219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, повідомивши, що проголошення скороченого рішення (вступної та резолютивної частин) відбудеться 22.09.2026 о 14:30 год.

У судовому засіданні 22.09.2026 за участю представниці позивача суд згідно із частиною 6 статті 233 та частиною 1 статті 240 ГПК України проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

12.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" (Покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 121019 (Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язується на умовах та в порядку, ви значених цим договором, постачати і передавати у власність Покупцю гранітну продукцію, пісок (далі - товар), що належить йому на праві власності, не знаходиться під забороною, відчуженням, арештом, не являється предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед фізичними і юридичними особами, державними і фіскальними органами, а також не являється предметом іншого обмеження, передбаченого законодавством України, а Покупець зобов`язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його у порядку та строки, встановлені цим договором.

Умовами вказаного Договору також визначено ціну товару та порядок розрахунків, умови поставки та порядок розрахунків, відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п.1.2 Договору кількість та асортимент кожної партії товару вказуються у замовленнях Покупця, прийнятих до виконання Постачальником, визначається в супроводжуючих документах (товарно-транспортних накладних) та (або) у видаткових накладних, які видаються на одну або кілька партій товару (при умові поставки в одному календарному місяці), підписаних уповноваженими представниками сторін, які є невід`ємною частиною даного договору. Сторони домовились, що товарно-транспортна накладна або видаткова накладна (разом або кожний документ окремо незалежно один від одного), що підписані уповноваженими особами сторін підтверджують факт передачі товару Постачальником Покупцю.

Згідно із п.2.2 Договору розрахунки за поставку по даному договору товарів проводиться Покупцем шляхом 100% авансування на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставлених ним рахунків. У разі неповної оплати наданого рахунку, кінцеві розрахунки за поставлений товар у повному обсязі Покупець зобов`язаний здійснити у будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку. Постачальник вправі направити Покупцю рахунок на оплату будь-яким способом: листом, факсограмою, електронною поштою або іншим способом.

Пунктом 2.5. Договору сторони погодили, що у разі неповної оплати по виставленому рахунку за партію Товару, наступні платежі зараховуються в порядку черговості: спочатку - погашення боргу за минулий рахунок, далі - сплата за наступну партію товару.

Згідно із п. 6.3. Договору за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% суми заборгованості.

Відповідно до пункту 6.4. Договору Сторони погодили відповідно до вимог ст. 232 ГК України, що нарахування неустойки, передбачених п. 6.3. Договору, не обмежується 6-ти місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання. За домовленістю сторін, строк позовної давності по даних правовідносинах (включаючи стягнення неустойки) складає 5 років. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

На виконання умов Договору з 12.10.2019 по 08.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" здійснило поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" загальною вартістю 1818341,4 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних. Поряд з цим обопільно підписаним Актом звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 29.11.2024 сторони засвідчили наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" станом на 29.11.2024 в сумі 668879,1 грн.

Як стверджує позивач, не заперечується відповідачем та доказів протилежного матеріали справи не містять, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" вартість отриманого товару оплатило частково на суму 1335273,3 грн.

Несплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" решти вартості товару слугувала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" із відповідним позовом до суду про стягнення 483068,1 грн - основного боргу; 307268,14 грн - інфляційних втрат; 686831,48 грн - відсотків річних; 646960,57 грн - пені та 96613,62 грн - штрафу.

З огляду на встановлені обставини, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №121019 від 12.10.2019.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Факт поставки відповідачу Товару за Договором підтверджено належними первинними документами - обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними. При цьому позивачем сформовано відповідні рахунки на оплату.

За змістом п. 2.2. Договору сторони погодили, що кінцеві розрахунки за поставлений товар у повному обсязі Покупець зобов`язаний здійснити у будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дня виставлення рахунку. Постачальник вправі направити Покупцю рахунок на оплату будь-яким способом: листом, факсограмою, електронною поштою або іншим способом.

Доказів погашення заборгованості в сумі 483068,1 грн на дату прийняття рішення матеріали справи не містять, водночас має місце прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

У постанові від 01.06.2020 у справі № 906/355/19 Верховний Суд зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Проте, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару (Подібні висновки викладені Касаційним господарським судом у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15 та від 29.01.2020 у справі №916/922/19).

Наявність податкових накладних та їх реєстрація позивачем, відображення в податкових деклараціях відповідача цих господарських операцій, з урахуванням первинних бухгалтерських документів (обопільно-підписаних та скріплених печатками видаткових накладних) та Акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2024 - 29.11.2024, підтверджують факт поставки спірного товару.

В свою чергу, представниця відповідача наявність 483068,1 грн основного боргу та 307268,14 грн інфляційних втрат визнала у повному обсязі

Суд враховує, що згідно із п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Оскільки про часткове визнання позову в порядку ст. 46 ГПК України заявлено представницею Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" - адвокатом Шевчук Н.М, права якої не обмежуються за Договором про надання правничої допомоги згідно ордера на надання правничої допомоги серії АВ №1304006 від 25.05.2026, таке визнання відповідає фактичним обставинам справи з урахуванням наявних доказів, не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, тому визнання позову підлягає прийняттю господарським судом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 483068,1 грн основного боргу у повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивачем внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" 307268,14 грн - інфляційних втрат; 686831,48 грн - відсотків річних; 646960,57 грн - пені та 96613,62 грн - штрафу.

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриманий Товар у передбачені п. 2.2. Договору строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Пунктом 6.3. Договору обумовлено, що за несвоєчасну оплату Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та штраф у розмірі 20% суми заборгованості.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (чинного на дату укладення Договору поставки № 121019 від 12.10.2019) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6.4. Договору Сторони погодили відповідно до вимог ст. 232 ГК України, що нарахування неустойки, передбачених п. 6.3. Договору, не обмежується 6-ти місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов`язання. За домовленістю сторін, строк позовної давності по даних правовідносинах (включаючи стягнення неустойки) складає 5 років. У разі прострочення виконання грошового зобов`язання Покупець зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також тридцять процентів річних від простроченої суми.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованої суми штрафу відповідно до п. 6.3. Договору помилок не виявлено (483068,1 грн х 20% = 96613,62 грн).

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, відсотків річних та пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" на відповідні суми з урахуванням здійснених проплат (кінцева дата нарахування 10.04.2026), судом встановлено, що розрахунок вказаних складових заборгованості перебуває в межах розрахунку суду.

Відтак позов в частині стягнення з відповідача 307268,14 грн інфляційних втрат є обґрунтованим та з урахуванням визнання відповідачем позову в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із положеннями статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Правовий висновок, що пеня не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.

Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, що стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання, тому, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 11.07.2023 у справі №903/486/22, пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахування задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Поряд з цим суд враховує:

- пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та інфляційних втрат;

- встановлений у договорі збільшений розмір процентів річних є мірою цивільно-правової відповідальності, що є додатковим тягарем для боржника;

- відсутність підстав вважати, що порушення зобов`язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача;

- відповідач не ігнорував погашення основного боргу в повному обсязі, а здійснював періодичне часткове погашення;

- очевидну неспівмірність у сукупності заявлених до стягнення сум пені, штрафу, процентів річних порівняно із основним боргом.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки і процентів річних. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №910/8725/22.

Отже, суд, враховуючи встановлені обставини справи, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, з огляду на вимоги розумності та справедливості, користуючись правом наданим ст. 551 ЦК України, вважає за необхідне зменшити розмір пені, штрафу та відсотків річних на 40%.

Отже, із заявлених позивачем 686831,48 грн - відсотків річних; 646960,57 грн - пені та 96613,62 грн - штрафу стягненню з відповідача підлягають 412098,89 грн - відсотків річних; 388176,35 грн - пені; 57968,18 грн - штрафу.

Тому, загалом у стягненні 274732,59 грн - відсотків річних; 258784,22 грн - пені та 38645,44 грн - штрафу слід відмовити.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує із умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В частині зменшення розміру пені, відсотків річних та штрафу витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправильних дій відповідача. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

При розподілі судових витрат на сплату судового збору, суд також бере до уваги, що визнання відповідачем основного боргу та інфляційних втрат не створює підставу для повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору пропорційно сумі визнаних вимог в силу ч.1 ст. 130 ГПК України, оскільки таке визнання відбулося під час розгляду справи по суті.

Керуючись ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон ТД" (вул. Київська, буд. 175, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 40084945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Бетон" (вул. Айвазовського, буд. 10, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 39405951) 483068,1 грн - основного боргу; 307268,14 грн - інфляційних втрат; 412098,89 грн - відсотків річних; 388176,35 грн - пені; 57968,18 грн - штрафу та 26648,91 грн - витрат на сплату судового збору.

3. У стягненні з відповідача 274732,59 грн - відсотків річних; 258784,22 грн - пені та 38645,44 грн - штрафу відмовити.

4. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Оскільки в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи.