Рішення № 140271338, 15.09.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2026 р. Cправа № 902/93/25

Господарський суд Вінницької області у складі судді Марії Шамшуріної за участю секретаря судового засідання Ткачука В.О., за відсутності сторін

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп", 23316, Вінницька область, Вінницький район, село Селище, Гніванська Тг, вулиця Богуна Івана, будинок 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 39949266

до BIOWARM, вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736); ідентифікаційний номер: 32753590

про стягнення 42 965 євро

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 28.01.2025 надійшла позовна заява № б/н від 28.01.2025 (вх. № 96/25 від 28.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" до BIOWARM про стягнення 42 965 євро заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем укладеного між сторонами контракту № 01/09/20 від 01.09.2020.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою від 03.02.2025 суд постановив позовну заяву № б/н від 28.01.2025 (вх. № 96/25 від 28.01.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" залишити без руху та встановив позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.

13.02.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.02.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №902/93/25, підготовче засідання у справі призначено на 19 серпня 2025 року о 10:00 год., провадження у справі № 902/93/25 зупинено для належного повідомлення відповідача, який є нерезидентом та не має свого представництва на території України про дату, час та місце розгляду справи.

14.05.2025 на виконання вимог ухвали суду від 18.02.2025 від позивача надійшли нотаріально завірені копії перекладу ухвал Господарського суду Вінницької області та позовної заяви з доданими до неї документами, судового доручення у визначеній судом кількості примірників.

16.05.2025 судом разом із супровідним листом № 902/93/25/492/25 від 16.05.2025 на адресу Міністерства юстиції України направлено судове доручення № 902/93/25/173/25 про вручення документів з додатками.

Разом з тим 03.06.2025 судове доручення № 902/93/25/173/25 про вручення документів з додатками повернуто на адресу Господарського суду Вінницької області без вручення.

Ухвалою від 13.06.2025 судом поновлено провадження у справі № 902/93/25, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" невідкладно направити cудове доручення № 902/93/25/173/25 від 18.02.2025 та долучені до нього документи до Центрального органу іноземної держави - Данії для вручення судових документів відповідачу, зобов`язано позивача докази направлення cудового доручення № 902/93/25/173/25 від 18.02.2025 надати суду та зупинено провадження у справі № 902/93/25.

03.07.2025 представником позивача надано до суду докази надіслання судового доручення з доданими до нього документами на виконання вимог суду до матеріалів справи.

Ухвалою від 19.08.2025 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 19.08.2025 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/93/25, призначено справу № 902/93/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 19.02.2026 року о 10:00 год., зобов`язано ТОВ "КВР - Груп" невідкладно направити судове доручення від 19.08.2025 та долучені до нього документи до Центрального органу іноземної держави - Данії: Ministry of Justice Procedural Law Division Slotsholmsgade 10 1216 COPENHAGEN K Denmark для вручення судових документів (ухвалу суду від 19.08.2025 у цій справі) відповідачу, зупинено провадження у справі № 902/93/25.

04.09.2025 та 23.09.2025 на адресу суду повернуто документи надіслані із судовими дорученнями від 18.02.2025 (вх. № 01-34/9325/25 та вх. № 01-34/10142/25).

25.11.2025 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 25.11.2025 (вх. № 01-34/12709/25) із доказами надіслання ухвали суду від 19.08.2025 відповідачу.

Ухвалою від 19.02.2026 провадження у справі поновлено.

Ухвалою від 19.02.2026 судом відкладено судове засідання з розгляду справи № 902/93/25 по суті на 15 вересня 2026 об 11:00 год., зобов`язано позивача надати до суду нотаріально завірені копії перекладу на данську або англійську мову судового доручення від 19.02.2026, ухвали суду від 19.02.2026 для направлення відповідачу, постановлено звернутися із судовим дорученням до Центрального органу іноземної держави (Данії) для вручення судових документів (ухвали суду від 19.02.2026 в цій справі, позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про усунення недоліків з додатками) відповідачу, зобов`язано позивача невідкладно направити вказані документи до Центрального органу іноземної держави (Данії) для вручення судових документів відповідачу з наданням доказів направлення судового доручення від 19.02.2026 суду та зупинено провадження у справі № 902/93/25.

06.03.2026 на адресу суду повернуто документи надіслані із судовим дорученням від 19.08.2025 (вх. № 01-30/2350/26 від 06.03.2026).

12.06.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" надійшли до суду нотаріально завірені копії перекладу ухвал Господарського суду Вінницької області від 19.02.2026, які передано позивачу для вручення їх відповідачу відповідно до умов ухвали суду від 19.02.2026.

14.09.2026 до суду від позивача надійшла заява № б/н від 14.09.2026 (вх. № 01-30/9319/26) про долучення до матеріалів справи доказів надіслання відповідачу 12.06.2026 перекладу ухвал суду від 19.02.2026 року.

15.09.2026 до суду від Центрального органу іноземної держави (Данії) надійшло підтвердження (вх. № 01-30/9443/26 від 15.09.2026) про вручення документів долучених до судового доручення від 19.02.2026, зокрема ухвали суду від 19.02.2026 року.

Положеннями частини 1 статті 367 ГПК України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном регулюється Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Гаага, 1965 (далі - Конвенція), яка є чинною в Україні згідно з Законом України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000 № 2052-ІІІ (із заявами та застереженнями). Україна й Королівство Данії є учасниками та підписантами вказаної Конвенції.

Згідно зі статтею 3 Конвенції, орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей.

До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 7 Конвенції про вручення, формуляр обов`язково складається французькою чи англійською мовою чи мовою запитуваної держави, а в разі заповнення українською мовою - обов`язково супроводжується перекладом на одну із зазначених мов. Заповнений формуляр доручення і документи, що підлягають врученню, надсилаються у двох примірниках. Суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення на підставі Конвенції про вручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою відповідно до статті 2 цієї Конвенції.

Відповідно до п. 8 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.2002 витрати, пов`язані з перекладом відповідних документів, а також з оплатою за вручення їх за кордоном згідно з Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

При цьому статтею 10 Конвенції передбачено, що якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

З урахуванням наведеного, враховуючи значну вартість вручення за кордоном нотаріально засвідчених перекладів документів та обмежене фінансування суду на вказані витрати, для належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом ухвалою від 19.02.2026 покладено на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" обов`язок з надіслання судового доручення від 19.02.2026 та долучених до нього документів до Центрального органу іноземної держави - Данії: Ministry of Justice Procedural Law Division Slotsholmsgade 10 1216 COPENHAGEN K Denmark для вручення судових документів (ухвали суду від 19.02.2026 у цій справі, позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про усунення недоліків з додатками) відповідачу - BIOWARM, вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736); ідентифікаційний номер: 32753590.

Судом також враховано положення статті 15 Конвенції, які визначають умови, без дотримання яких судове рішення не може бути прийнято.

Відповідно до частини першої вказаної статті Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Частиною 2 вказаної статті Конвенції встановлено, що кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Пунктом 6 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2052-ІІІ "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" встановлено застереження до статті 15 Конвенції, відповідно до якого, якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

Судом враховано, що у матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем - BIOWARM, вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736) примірників нотаріально засвідченого перекладу позовної заяви з додатками та ухвал суду від 19.02.2026, зокрема про призначення справи до судового розгляду по суті (квитанції, підтвердження Центрального органу іноземної держави - Данії: Ministry of Justice Procedural Law Division Slotsholmsgade 10 1216 COPENHAGEN K Denmark про вручення судових документів (ухвали суду від 19.02.2026 у цій справі, позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про усунення недоліків з додатками) відповідачу - BIOWARM, вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736); ідентифікаційний номер: 32753590).

Відзиву відповідачем до суду не надано, будь-яких заяв, клопотань не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

На визначену судом дату у судове засідання 15.09.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені ухвалою суду від 19.02.2026 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (довідка про доставку електронного листа (ухвали від 19.02.2026) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп", квитанція, підтвердження Центрального органу іноземної держави - Данії: Ministry of Justice Procedural Law Division Slotsholmsgade 10 1216 COPENHAGEN K Denmark про вручення судових документів (ухвали суду від 19.02.2026 у цій справі, позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про усунення недоліків з додатками) відповідачу - BIOWARM, вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736); ідентифікаційний номер: 32753590).

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач та позивач не скористалися наданим їм правом участі у розгляді справи і їх неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та відповідача за наявними матеріалами.

Судом враховано заяву позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача. У вказаній заяві представник позивача зазначив, що позовні вимоги позивач підтримує, просив їх задовольнити у повному обсязі.

У зв`язку із відсутністю представників сторін, вступну та резолютивну частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" звернулось до Господарського суду Вінницької області із позовом до компанії BIOWARM про стягнення 42 965,00 євро заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заявлена до стягнення заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за контрактом № 01/09/20 від 01.09.2020 року з оплати поставленого позивачем відповідачу товару.

Позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами контракту позивачем за період з 17.04.2024 по 14.11.2024 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 86085,00 Євро.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 43 120,00 євро.

Неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача із позовом до суду про стягнення 42 965,00 євро заборгованості.

Відповідач своїм процесуальним правом надання відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв, клопотань або заперечень щодо заявлених вимог за час розгляду справи не заявляв.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КВР Груп" (далі - позивач, продавець) та BIOWARM (далі - відповідач, покупець) укладено контракт № 01/09/2020 (далі - контракт) (т. 1 а.с. 8,9).

За умовами пункту 1.1. контракту продавець продає, а покупець купляє товар у відповідності до інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з пунктами 1.2.-1.4. контракту точна транспортна вага / об`єм (нетто та брутто), а також точна кількість місць буде вказана в транспортних документах при відвантаженні. Ціна за товар вказана в рахунку фактурі до кожної машини окремо. Загальна ціна договору складає 200000.00 євро.

Відповідно до пункту 2.1. контракту поставка здійснюється на умовах FСА Україна (Інкотермс-2020).

За змістом пункту 2.2. контракту продавець зобов`язується повністю поставити покупцю відповідну партію товару протягом дня після отримання від покупця грошових коштів в порядку оплати товару.

Згідно з пунктами 2.3., 2.4. контракту при поставці товару продавець зобов`язується виконати всі митні формальності, необхідні для ввезення товару на територію Данії або іншої, зазначеної покупцем в заявці/специфікації, країни. Продавець, після здійснення завантаження товару та виконання всіх митних процедур, негайно, в письмовій формі по електронній пошті інформує покупця про готовність поставки конкретної партії товару.

Відповідно до пункту 2.5. контракту продавець зобов`язується відправити покупцю разом з кожною партією товару наступні документи: рахунок-фактуру; накладну (СМR); митну декларацію; фітосертифікат.

За умовами пункту 2.6. контракту якість товару перевіряється при його отриманні покупцем або іншим кінцевим одержувачем, зазначеним покупцем. У разі виявлення прихованих або явних дефектів, покупець має право виставити продавцю рекламацію протягом 5 робочих днів від дати отримання товару покупцем або іншим кінцевим одержувачем, зазначеним покупцем.

Пунктом 3.1. контракту сторони передбачили, що оплата за цим договором проводиться на умовах 100% передоплати від узгодженої сторонами вартості конкретної партії товару, що поставляється, зазначеної в рахунку, відповідно до пункту 2.2. даного договору.

Згідно з пунктом 5.1. контракту товар повинен бути упакований в стандартну упаковку, зручну для експортування такого виду товару. Упаковка повинна захищати товар від пошкодження при транспортуванні вантажним транспортом. Вартість тари входить у вартість товару.

За умовами пункту 7.1. контракту усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору або в зв`язку з ним, підлягають вирішенню в державному суді за місцем знаходження позивача.

Відповідно до пункту 7.2. контракту до всіх відносин сторін за цим контрактом застосовується матеріальне право України.

Згідно з пунктом 8.1. контракту всі додатки, зазначені в цьому договорі є невід`ємною частиною договору.

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань (пункт 8.2. контракту).

За умовами пунктів 8.3., 8.4. контракту жодна зі сторін не має права передавати свої обов`язки і права за цим договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони. Цей договір, складений в двох примірниках українською та англійською мовами, які мають однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної сторони. У разі розбіжностей між двома версіями, пріоритет має українська версія договору.

Згідно з пунктом 8.5. контракту цей договір, а також додатки, додаткові угоди до нього, отримані за допомогою електронної пошти та / або факсимільного зв`язку мають юридичну силу до моменту отримання сторонами підписаних оригіналів.

Контракт підписаний уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками сторін.

На виконання умов контракту № 01/09/2020 від 01.09.2020, позивачем передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 86085,00 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи:

1. експортною митною декларацією за № 24UA401020023138U0, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 23.04.2024 року, рахунком-фактурою № 1/24V від 17.04.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

2. експортною митною декларацією за № 24UA401020027298U0, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 15.05.2024 року, рахунком-фактурою № 2/24V від 09.05.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

3. експортною митною декларацією за № 24UA401020030792U8, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 05.06.2024 року, рахунком-фактурою № 3/24V від 30.05.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

4. експортною митною декларацією за № 24UA401020033212U6, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 20.06.2024 року, рахунком-фактурою № 4/24V від 18.06.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4200 (євро);

5. експортною митною декларацією за № 24UA401020034138U6, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 27.06.2024 року, рахунком-фактурою № 5/24V від 18.06.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4200 (євро);

6. експортною митною декларацією за № 24UA401020033213U5, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 20.06.2024 року, рахунком-фактурою № 6/24V від 18.06.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4200 (євро);

7. експортною митною декларацією за № 24UA401020034137U7, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 27.06.2024 року, рахунком-фактурою № 7/24V від 26.06.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на загальну суму 4200 (євро);

8. експортною митною декларацією за № 24UA401020034863U5, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 03.07.2024 року, рахунком-фактурою № 8/24V від 01.07.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

9. експортною митною декларацією за № 24UA401020035577U8, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 08.07.2024 року, рахунком-фактурою № 9/24V від 04.07.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

10. експортною митною декларацією за № 24UA401020035819U0, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 09.07.2024 року, рахунком-фактурою № 10/24V від 04.07.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

11. експортною митною декларацією за № 24UA401020037156U8, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 18.07.2024 року, рахунком-фактурою № 11/24V від 18.07.2024 року на адресу відповідача був відправлений товар (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

12. експортною митною декларацією за № 24UA401020038229U2, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 22.07.2024 року, рахунком-фактурою № 12/24V від 18.07.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

13. експортною митною декларацією за № 24UA401020037614U8, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 25.07.2024 року, рахунком-фактурою № 13/24V від 23.07.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро); .

14. експортною митною декларацією за № 24UA401020040965U8, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 12.08.2024 року, рахунком-фактурою № 14/24V від 12.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

15. експортною митною декларацією за № 24UA401020041548U0, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 15.08.2024 року, рахунком-фактурою № 15/24V від 14.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

16. експортною митною декларацією за № 24UA401020042142U0, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 19.08.2024 року, рахунком-фактурою № 16/24V від 19.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

17. експортною митною декларацією за № 24UA401020043779U5, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 27.08.2024 року, рахунком-фактурою № 17/24V від 26.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

18. експортною митною декларацією за № 24UA401020043784U4, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 28.08.2024 року, рахунком-фактурою № 18/24V від 26.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на суму 4340 (євро);

19. експортною митною декларацією за № 24UA401020044589U9, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 03.09.2024 року, рахунком-фактурою № 19/24V від 26.08.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 28,98 м3) на загальну суму 4340 (євро);

20. експортною митною декларацією за № 24UA401020056444U7, міжнародною товарно-транспортною накладною СМR №б/н від 14.11.2024 року, рахунком-фактурою № 20/24V від 14.11.2024 року на поставку товару (дрова колоті твердолистяних порід в ящиках, довжина 25-30 см. 27,95 м3) на суму 4185 (євро) (т. 1 а.с. 10-59, 111-157).

Як убачається із наявних у справі СМR перевізник отримав від відправника ТОВ "КВР-Груп" вантаж для перевезення (графи 1-4, 6-13, 16, 21, 22, 23 СМR), перевіз та передав вантажоотримувачу (графа 24 СМR). Відправник згідно вказаних накладних - ТОВ "КВР-Груп", вантажоотримувач - BIOWARM.

Поставка товару супроводжувалась наданням сертифікату про походження лісоматеріалів, виданим Центально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства (м. Вінниця) (т. 1 а.с. 63-82).

Як вбачається зі змісту банківських виписок, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково у сумі 43120,00 євро, сплативши 04.06.2024 - 4340,00 євро, 20.06.2024 - 4340,00 євро, 17.07.2024 - 12880,00 євро, 10.09.2024 - 8680,00 євро, 04.10.2024 - 8540,00 євро, 19.12.2024 - 4340,00 євро (т. 1 а.с. 60-62).

За твердженням позивача, вартість поставленого товару у розмірі 42965,00 євро відповідачем не сплачено.

Доказів сплати відповідачем заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 42965,00 євро повністю чи частково матеріали справи не містять.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті поставленого товару позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 42965,00 євро заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом спору у цій справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача за контрактом № 01/09/20 від 01.09.2020 року 42 965,00 євро заборгованості.

Відповідно до статті 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Стаття 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.

Частиною 1 статті 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов`язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст. 47 вказаного Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Пунктами 7.1., 7.2. контракту сторонами погоджено, що усі спори, розбіжності та вимоги, що виникають з цього договору або в зв`язку з ним, підлягають вирішенню в державному суді за місцем знаходження позивача. До всіх відносин сторін за цим контрактом застосовується матеріальне право України.

Отже, сторонами контракту досягнута угода про застосування до спірних правовідносин законодавства України та розгляд спорів у порядку, визначеному законодавством України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Приписами статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між cторонами контракт є договором поставки, правовідносини за якими врегульовано відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

За змістом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

За змістом частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як передбачено пунктом 2 частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (стаття 632 ЦК України).

Положеннями частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Судом установлено, що відповідно до наявних у справі вантажно-митних декларацій, міжнародних товарно-транспортних накладних, рахунків - фактур позивачем передано, а відповідачем прийнято товар (за асортиментом та кількістю зазначених у вказаних документах) на загальну суму 86085,00 євро (т.1 а.с. 10-59, 111-157).

Докази пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договорів у матеріалах справи відсутні.

Умовами пункту 3.1 контракту сторони погодили, що оплата за цим договором проводиться на умовах 100% передоплати від узгодженої сторонами вартості конкретної партії товару, що поставляється, зазначеної в рахунку, відповідно до пункту 2.2. даного договору.

Відповідачем на користь позивача згідно виписки за рахунками сплачено 43120,00 євро (т. 1 а.с. 60-62).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо поставки товару виконав, у той же час відповідач свої зустрічні зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати за отриманий товар у строк визначений контрактом належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів відмови відповідача від контракту, пропозицій щодо розірвання контракту до поставки позивачем товару, пред`явлення відповідачем позивачу будь-яких претензій щодо неналежного виконання умов договору, відмови відповідача від прийняття поставленого товару, а також доказів повернення товару позивачу.

Докази сплати боргу у розмірі 42 965,00 євро у матеріалах справи відсутні.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за контрактом щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 42 965,00 євро (86 085,00 євро - 43120,00 євро = 42 965,00 євро), суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови контракту № 01/09/2020 від 01.09.2020 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, а тому позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми боргу у розмірі 42 965,00 євро.

Судом враховується позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству. Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18) та від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц (14-360цс19).

Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18) вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Таким чином, викладена у позовній заяві вимога позивача про стягнення суми боргу у валюті контракту - євро є правомірною.

Зобов`язання відповідача за контрактом № 01/09/2020 від 01.09.2020 року щодо оплати заборгованості у сумі 42 965,00 гривень станом на час розгляду справи є не виконаними.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Приймаючи до уваги, що розмір заявленої до стягнення суми боргу відповідає фактичним обставинам справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 42 965,00 євро є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 42 965,00 євро.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується у гривнях з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення 42 965,00 євро заборгованості.

Позовну заяву позивачем подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.

Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених вимог майнового характеру із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір".

Позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 22 642,62 гривень (42965 х 43,9168 х 1,5% х 0,8 = 22 642,62 гривень).

При зверненні до суду з позовом у цій справі позивачем згідно платіжної інструкції №77 від 27.01.2025 сплачено до Державного бюджету України 28 022,26 гривень судового збору та згідно платіжної інструкції №78 від 27.01.2025 доплачено судовий збір у розмірі 276,64 гривень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 5 656,28 гривень підлягає поверненню платнику.

Враховуючи, що від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 5 656,28 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.

Нерозподілений судовий збір складає 22 642,62 гривень.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги у справі задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 642,62 гривень покладаються на відповідача.

Відповідно до позовної заяви та доданих доказів позивач також просить стягнути з відповідача 15 000,00 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.

Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру;

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до вимог частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником позивача з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду разом із позовною заявою докази понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1180240 від 28.01.2025 виданим Адвокатським бюро "Опанасюк і партнери" представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп" у справі № 902/93/25 здійснював адвокат Опанасюк Павло Павлович.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано рахунок на оплату гонорару № АБ-4 від 28.01.2025 щодо надання Адвокатським бюро "Опанасюк і партнери" (адвокат Опанасюк Павло Павлович) клієнту (Товариству з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп") професійної правничої допомоги вартістю 15000,00 гривень; платіжну інструкцію № 2625 від 28.01.2025 щодо оплати послуг Адвокатського бюро "Опанасюк і партнери" з вивчення документів, складання та подання позовної заяви, представництва інтересів у суді на суму 15000,00 гривень.

Згідно з наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією № 2625 від 28.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп" сплачено на користь АБ Опанасюк і партнери" кошти у розмірі 15000,00 гривень із призначенням платежу "вивчення документів, складання та подання позовної заяви, представництва інтересів у суді".

Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не заявлено.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами четвертою - шостою статті 126, частинами п`ятою - дев`ятою статті 129 ГПК України, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до стягнення з урахуванням того, чи були такі витрати пов`язані зі справою та чи була їх сума обґрунтованою.

У разі якщо суд дійде висновку щодо зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то в судовому рішенні повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Cудові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу мають бути безпосередньо пов`язаними з розглядом справи.

При вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Опанасюком Павлом Павловичем послуг з професійної правничої допомоги позивачу у справі № 902/93/25.

Наявними у матеріалах справи документами підтверджується надання адвокатом правничої допомоги зазначеної у рахунку на оплату гонорару № АБ-4 від 28.01.2025 щодо надання Адвокатським бюро "Опанасюк і партнери" (адвокат Опанасюк Павло Павлович) клієнту (Товариству з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп") та платіжній інструкції № 2625 від 28.01.2025 щодо вивчення документів, складання та подання позовної заяви у справі № 902/93/25.

Також із протоколів судових засідань, вбачається надання представником позивача послуг щодо представництва інтересів позивача у судових засіданнях 19.08.2025 року, 19.02.2026 року.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов`язані з розглядом справи № 902/93/25 у сумі 15 000,00 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 15 000,00 гривень.

Положеннями частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 гривень покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати: пов`язані із залученням перекладачів.

Частиною 2 статті 127 ГПК України передбачено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

За приписами частин 4-7 статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли із суб`єктом господарювання іноземної держави, ухвалами господарського суду від 18.02.2025, 19.08.2025, 19.02.2025 у справі №902/93/25 було зобов`язано позивача надати нотаріально засвідчені переклади вказаних в ухвалах господарського суду документів.

Вимоги вказаних ухвал позивачем виконано у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії перекладів.

До здійснення перекладу процесуальних документів позивачем було залучено Фізичну особу-підприємця Іванченко Ольгу Яківну, РНОКПП НОМЕР_1 , основним видом діяльності якої згідно наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформації є надання послуг перекладу.

Наявними у матеріалах справи документами, а саме - наданими позивачем платіжними інструкціями № 127 від 07.03.2025 на суму 40000,00 гривень, № 3298 від 29.10.2025 на суму 5300,00 гривень, актом здачі-прийняття виконаних робіт № 33 від 06.03.2025 підтверджується понесення Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР-Груп" витрат на оплату послуг перекладача у загальному розмірі 45 300,00 гривень та з огляду на обсяг документів, які підлягали перекладу на данську або англійську мову, суд вважає такі витрати співмірними.

Замовлення та отримання позивачем вказаних послуг здійснювалось на виконання вимог ухвал суду з метою повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та змісту поданих документів у господарській справі № 902/93/25.

Враховуючи викладене, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на послуги перекладача, пов`язаність вказаних послуг із розглядом цієї справи, обсяг документів, які підлягали перекладу на англійську мову суд дійшов висновку, що такі витрати є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача у загальній сумі 45 300,00 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на поштові відправлення відповідачу матеріали справи містять фіскальний чек від 28.01.2025 та митна декларація від 28.01.2025 на суму 1498,01 гривень, фіскальний чек від 03.07.2025 та митна декларація від 03.07.2025 на суму 1359,07 гривень, фіскальний чек від 25.11.2025 та митна декларація від 25.11.2025 на суму 1376,95 гривень, фіскальний чек від 12.06.2026 та митна декларація від 12.06.2026 на суму 1343,13 гривень, що загалом складає 5 577,16 гривень.

Таким чином, витрати на поштові відправлення у розмірі 5 577,16 гривень є документально підтвердженими та обгрунтованими. Отже вимога позивача про відшкодування вказаних судових витрат є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на послуги перекладача (у розмірі 45 300,00 гривень) та витрат на поштові відправлення (у розмірі 5 577,16 гривень), що пов`язані з розглядом справи № 902/93/25 у сумі 50 877,16 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу вказаних витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп", що пов`язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 50 877,16 гривень.

Положеннями частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із задоволенням позову у повному обсязі, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи у сумі 50 877,16 гривень, у тому числі: 45 300,00 гривень витрат пов`язаних із залученням перекладача та 5 577,16 гривень поштових витрат покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з BIOWARM (вулиця Вестерхавевей, 204, місто Карребексмінде, Данія, DK-4736 (Vestrehavevej 204, Karrebaek, KarreBaeksminde, Denmark, DK-4736); ідентифікаційний номер: 32753590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КВР - Груп" (23316, Вінницька область, Вінницький район, село Селище, Гніванська ТГ, вулиця Богуна Івана, будинок 1А; ідентифікаційний код юридичної особи 39949266) 42 965,00 євро заборгованості, 22 642,62 гривень судових витрат на сплату судового збору, 15 000,00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 50 877,16 гривень судових витрат пов`язаних з розглядом справи.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник судового рішення надіслати сторонам по справі.

Повне рішення складено 01 жовтня 2026 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС;

3 - відповідачу, mail@biowarm.dk.