Ухвала суду № 140269371, 29.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/551/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Дубровицький районний суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Отупор К.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

представника позивача Савчук С.О.,

представника відповідача - адвоката Тонконога В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубровиця цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №281323902 від 15.06.2020, укладеним між відповідачкою та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Позивач обґрунтовує право вимоги послідовним відступленням: за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстр прав вимоги № 114 від 28.12.2020 - від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс»; за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, Реєстр прав вимоги № 11 від 31.08.2023 - від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»; за договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 - від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та за клопотанням позивача витребувано відомості в АТ КБ «ПриватБанк». На виконання цієї ухвали банк надав лист від 17.05.2026 № 20.1.0.0.0/7-260506/109337-БТ з виписками по картковому рахунку відповідачки.

22.04.2026 представник відповідачки - адвокат Тонконог В.В. через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву і клопотання про не взяття доказів. Він зазначив, що у сторони відповідачки виникає сумнів у справжності доданих до позову копій. Йдеться про договори факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01, № 11/07/25-Е, кредитний договір № 281323902 від 15.06.2020 і дванадцять додаткових угод до нього. Також він посилався на Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт», в редакції від 18.01.2020 та заявку на отримання грошових коштів у кредит від 15.06.2020. За його доводами, кредитний договір, додаткові угоди, Правила і заявка не містять підписів сторін, а зазначений у договорі ідентифікатор «не має посилання при переході на нього». Просив зобов`язати позивача надати оригінали цих документів, а в разі ненадання - виключити їх з числа доказів на підставі частини одинадцятої статті 83 ЦПК України.

У відзиві представник відповідачки також зазначив, що направив запит до первісного кредитора щодо платіжних документів про погашення заборгованості та детального розрахунку і долучить їх після отримання. Водночас із копії адвокатського запиту від 22.04.2026 вбачається, що він просив первісного кредитора надати інше: відомості про «дійсність укладання» кредитного договору № 281323902, а в разі дійсності - його оригінал і платіжні доручення щодо погашення; відомості про «дійсність укладання» договору факторингу № 28/1118-01, а в разі дійсності - його оригінал.

Розрахунку заборгованості запит не стосувався. До запиту додано лише копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер.

23.04.2026 представник позивача Сахарова О.І. подала заперечення на клопотання. Вона вказала, що кредитний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кожен примірник такого документа є оригіналом. За її словами, Правила перебувають у вільному доступі на сайті первісного кредитора. Оригінали договорів факторингу № 28/1118-01 та № 05/0820-01 у позивача відсутні і зберігаються в попередніх кредиторів, про що зазначено в переліку додатків до позову. Договір факторингу № 11/07/25-Е існує в одному примірнику; його копію, витяг з Реєстру боржників, акт приймання-передачі та платіжну інструкцію про оплату долучено до позову. Просила залишити клопотання без задоволення.

06 травня 2026 року представник відповідачки подав клопотання про витребування доказів. Він зазначив, що листом від 22.04.2026 № 3999-12/2026 первісний кредитор відмовив у задоволенні адвокатського запиту з посиланням на таємницю фінансової послуги та відсутність письмової згоди власника інформації. Просив витребувати в ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»: відомості щодо дійсності укладення між товариством та відповідачкою кредитного договору № 281323902 від 15.06.2020, а в разі дійсності - оригінал кредитного договору та платіжні доручення щодо погашення відповідачкою кредитних платежів у межах договору та додатків до нього; відомості щодо дійсності укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, а в разі дійсності - його оригінал.

31.07.2026 представнику відповідачки надано доступ до матеріалів справи в підсистемі «Електронний суд». 11.08.2026 він подав додаткові пояснення, в яких навів доводи щодо неукладення кредитного договору, порядку нарахування процентів та правового статусу кредиторів. 12.08.2026 представник позивача подала додаткові пояснення, в яких підтримала позовні вимоги.

Представник відповідача адвокат Тонконог В.В. клопотання про витребування доказів і невзяття доказів підтримав, просив задоволити.

Представник позивача - Савчук С.О. у судовому засіданні проти задоволення клопотань сторони відповідача заперечила, з огляду на аргументи, наведені у запереченні на клопотання від 23.04.2026.

Дослідивши клопотання, заперечення на нього та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні клопотань представника відповідача слід відмовити з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша, третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч.1,2 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо клопотання від 22.04.2026 про невзяття доказів та зобов`язання надати оригінали документів

За частиною 11 статті 83 ЦПК України, у разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів..

Зі змісту цієї норми вбачається, що право просити про виключення документа з числа доказів належить саме особі, яка цей документ подала, тобто позивачу. Позивач таким правом не скористався і, навпаки, наполягає на дослідженні поданих документів. Норма не передбачає виключення доказу з ініціативи протилежної сторони, а тому не може бути правовою підставою для задоволення клопотання представника відповідачки.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу (стаття 95 ЦПК України). Позивач цю вимогу виконав: у переліку додатків до позовної заяви щодо кожного документа зазначено, у кого знаходиться оригінал. Зокрема, оригінали кредитного договору, заявки та договорів факторингу № 28/1118-01 і № 05/0820-01 перебувають у первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс». Отже, покладення на позивача обов`язку подати оригінали документів, яких у нього немає, не відповідає вимогам процесуального закону.

Правило частини шостої статті 95 ЦПК України, за яким копія не береться до уваги у разі неподання оригіналу, застосовується тоді, коли учасник справи ставить під сумнів саме відповідність поданої копії оригіналу. Такий сумнів має бути обґрунтованим: сторона має вказати, у чому полягає невідповідність, чи існує документ іншого змісту, які обставини суперечать поданій копії. Клопотання таких доводів не містить. Посилання лише на загальний «сумнів у справжності» та на відсутність власноручних підписів не свідчить про невідповідність копій оригіналам.

Крім того, кредитний договір № 281323902 від 15.06.2020, додаткові угоди до нього та заявка на отримання кредиту, як зазначає позивач, створені в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора як електронні документи.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у разі зберігання електронного документа на кількох носіях кожен електронний примірник вважається оригіналом. Паперового «оригіналу» електронного договору з власноручними підписами сторін за його правовою природою не існує. Відсутність таких підписів на візуалізованій формі електронного документа сама по собі не свідчить про його недостовірність.

У матеріалах справи наявна довідка первісного кредитора щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. За нею одноразовий ідентифікатор було надіслано відповідачу на номер телефону, зазначений у заявці, а також відображені додаткові угоди про збільшення суми кредиту та продовження строку кредитування. У відповідді АТ КБ «ПриватБанк» від 17.05.2026, що надана на виконання ухвали суду від 08.04.2026 містяться відомості про приналежність платіжної картки та фінансового номера телефону особі з РНОКПП відповідачки, а також про зарахування коштів на цю картку.

Вказані докази підлягають оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи, але вже на цій стадії свідчать, що доводи представника відповідачки про несправжність поданих копій грунтуються лише на відсутності власноручних підписів і не підкріплені жодними іншими обставинами.

Правила надання грошових коштів у позику є публічним документом первісного кредитора, розміщеним на його сайті, який за своєю правовою природою не підписується позичальником.

Суд зазначає, що до позову долучені копії всіх трьох договорів факторингу та документи, внаслідок їх укладення.

До договору № 28/1118-01 додано додаткові угоди, витяг з Реєстру прав вимоги № 114 від 28.12.2020, акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 та протокол узгодження.

До договору № 05/0820-01 додано витяг з Реєстру прав вимоги № 11 від 31.08.2023 та платіжну інструкцію від 31.08.2023 № 4586 про оплату.

До договору № 11/07/25-Е додано витяг з Реєстру боржників, акт приймання-передачі та платіжну інструкцію про сплату фінансування.

У витягах з реєстрів зазначені відповідачка, її РНОКПП, номер і дата кредитного договору та сума відступленої вимоги. Представник відповідачки не зазначив, в чому саме полягає невідповідність цих копій оригіналам, і не подав документів іншого змісту.

Щодо договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025, то сторона відповідачки не навела жодної обставини, яка б ставила під сумнів відповідність його копії оригіналу.

Доводи представника відповідачки про те, що договір не укладався, а право вимоги не переходило, стосуються доведеності обставин, які є предметом доказування у справі. Суд оцінює такі обставини під час ухвалення рішення в сукупності з усіма наявними доказами (стаття 89 ЦПК України). Процесуальний механізм «невзяття доказів до уваги» до ухвалення рішення за клопотанням протилежної сторони процесуальним законодавством не передбачений.

Суд зазначає, що за таких обставин у задоволенні клопотання представника відповідача від 22.04.2026 слід відмовити.

Згідно з частиною першою статті 84 ЦПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу, тобто відповідачем - разом з відзивом. Клопотання, заявлене з пропуском строку, суд залишає без задоволення, крім випадку, коли особа обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини другої статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті заходи для отримання доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання.

Суд враховує, що у відзиві від 22.04.2026 представник відповідачки повідомив про направлення адвокатського запиту. Водночас відповідь первісного кредитора датована тим самим днем - 22.04.2026, а клопотання про витребування доказів подано лише 06.05.2026. Причин, з яких його не було подано невідкладно після отримання відмови, представник відповідачки не навів.

Суд встановив, що, клопотання не відповідає вимогам частини другої статті 84 ЦПК України.

Предметом витребування за пунктами 1 і 2 визначено «відомості щодо дійсності укладення» кредитного договору та договору факторингу. Такі відомості не є даними про фактичні обставини у розумінні статті 76 ЦПК України, а правовою оцінкою, надання якої є виключною компетенцією суду.

За статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Щодо оригіналу кредитного договору суд зазначає, що він є електронним документом, кожен примірник якого з накладеним електронним підписом є оригіналом. У матеріалах справи вже є його копія, заявка, алгоритм дій позичальника та первісного кредитора та довідка про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. Також наявні платіжні доручення про перерахування коштів і виписки АТ КБ «ПриватБанк». Представник відповідачки не зазначив, які саме обставини може підтвердити витребуваний оригінал і чим він відрізнятиметься від наявних у справі доказів.

Щодо платіжних документів про погашення заборгованості суд зазначає, що відомості про платежі відповідачки вже містяться в матеріалах справи. У розрахунку заборгованості первісного кредитора наведено дати та суми всіх видач кредиту і всіх оплат. До справи долучено також розрахунок ТОВ «Таліон Плюс» і виписку з особового рахунку позивача. Сторона відповідачки не вказала жодного іншого платежу, який був би здійснений, але не врахований у цих розрахунках. Крім того, у письмових поясненнях, долучених до позову, первісний кредитор зазначив, що є небанківською фінансовою установою і не надає платіжних послуг. Документальне підтвердження руху коштів по рахунку клієнта може надати лише емітент його платіжної картки.

Суд звертає увагу та те, що відповідачка як власник інформації не позбавлена можливості самостійно отримати виписки по власних рахунках у свого банку.

Із відповіді первісного кредитора від 22.04.2026 № 3999-12/2026 вбачається, що в задоволенні запиту відмовлено через відсутність письмового запиту або письмової згоди власника інформації, що становить таємницю фінансової послуги. До адвокатського запиту додано лише копію свідоцтва та ордер; письмової згоди відповідачки на розкриття такої інформації до нього не додано. Доказів того, що відповідачка зверталася до товариства особисто або згодом надала таку згоду, також немає. Отже, відмова зумовлена не неможливістю отримати доказ, а неповнотою вжитих заходів. Неможливість самостійного отримання доказу не доведена.

Щодо оригіналу договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 суд зазначає, що його копія з додатковими угодами, витягом з Реєстру прав вимоги № 114 від 28.12.2020, актом звірки взаємних розрахунків та протоколом узгодження наявна в матеріалах справи.

Адвокатським запитом від 22.04.2026 представник відповідачки просив первісного кредитора надати саме оригінал цього договору, а не його копію, що виходить за межі статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

До ТОВ «Таліон Плюс», у якого, за поясненнями позивача, також зберігається оригінал договору, представник відповідачки не звертався. У клопотанні не зазначено, які обставини може підтвердити оригінал на відміну від наявної копії та супровідних документів. Обставин, які свідчили б про невідповідність копії оригіналу, також не наведено.

Оцінка доводів сторони відповідачки щодо неукладення кредитного договору, нездійснення відступлення права вимоги та розміру заборгованості буде надана судом під час ухвалення рішення за результатами дослідження наявних у справі доказів у їх сукупності.

За таких обставин у задоволенні клопотання від 06.05.2026 також слід відмовити.

Керуючись статтями 76-80, 84, 89, 95, 100, 258, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Тонконога Володимира Вікторовича від 22.04.2026 про невзяття доказів та зобов`язання надати оригінали документів та клопотання від 06.05.2026 про витребування доказів - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Судове засідання відкласти на 12:00 год. 19 листопада 2026 року.

Повний текст ухвали складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор