Вирок № 140269300, 01.10.2026, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 549/340/26

Провадження № 1-кп/549/36/26

В И Р О К

І м е н е м У к р а ї н и

(вступна та резолютивна частина)

01 жовтня 2026 року Чорнухинський районний суд Полтавської області

в складі головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Чорнухи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026170580000275 від 06.07.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працює на посаді тракториста в ТОВ «Агродігма», вдівець, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має професійно-технічну освіту, перебуває в ІНФОРМАЦІЯ_3 на обліку як військовозобов`язаний, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України,

установив:

05.07.2026 близько 22:00 години інспектором з реагування патрульної поліції СПД № 2 ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_8 та поліцейським з реагування патрульної поліції СПД № 2 ВП № 1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області старшим сержантом поліції ОСОБА_9 , під час виконання службових обов`язків був зупинений на автодорозі в с. Ковалі Чорнухинської ТГ Лубенського району Полтавської області автомобіль марки «ВАЗ-2103» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який порушив правила дорожнього руху України, а саме не користувався під час руху паском безпеки.

У подальшому, під час складання адміністративних матеріалів, поліцейським ОСОБА_8 , було встановлено, що ОСОБА_5 , окрім того, керував транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння та не мав при собі (не пред`явив для перевірки) реєстраційний талон на транспортний засіб, поліс обов`язкового страхування а також посвідчення водія, тобто не мав права керувати таким транспортним засобом.

Після чого поліцейським ОСОБА_8 , було оголошено ОСОБА_5 , що останній, керуючи транспортним засобом, в стані алкогольного сп`яніння та не маючи посвідчення водія, порушив вимоги ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП.

При спілкуванні з поліцейським та в ході розгляду адміністративної справи у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел на пропозицію та надання неправомірної вигоди поліцейському ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за не винесення останніми щодо ОСОБА_5 , постанови про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП та не притягнення його до адміністративної відповідальності.

Так, 05.07.2026, приблизно о 22:29 год., ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на пропозицію та надання неправомірної вигоди службовій особі за не вчинення в його інтересах дій, перебуваючи в с. Ковалі Чорнухинської ТГ Лубенського району Полтавської області, разом з поліцейськими з РПП ВП №1 Лубенського РВП ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , усвідомлюючи що останні є службовими особами, при виконанні своїх службових обов`язків та діють згідно із Законом України «Про Національну поліцію» та функціональними обов`язками в частині вжиття заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, їх припинення, прийняття рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечення їх виконання, здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, запропонував ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 10 000 (десять тисяч) грн. за не винесення щодо нього постанови про вчинення адміністративного правопорушення та не притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.1 ст. 126, ч.5 ст. 121 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 369 КК України, а саме: пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_4 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визначивши наступний порядок дослідження доказів: допитати обвинуваченого, дослідити характеризуючі матеріали на особу обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Пояснив, що події, а також час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушень, передбачених ч.1 ст.369 КК України, описані в обвинувальному акті, викладені вірно і відповідають дійсності, та він їх в повному обсязі підтверджує. Проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження не заперечував. Щиро розкаюється у скоєному та просив суд суворо не карати.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння ним змісту обставин вчиненого правопорушення, добровільності та істинності його позиції, не заперечує щодо здійснення судового розгляду за правилами, передбаченими ч.3 ст.349 КПК України.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, суд знаходить їх достатніми та істинними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд, враховуючи згоду обвинуваченого, думку прокурора та адвоката, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотиви кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. Сторони кримінального провадження проти даного рішення суду не заперечували. У суду не виникало сумнівів у добровільності позицій сторін.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, який відповідно ч.4 ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, є вдівцем та має на утриманні неповнолітнього сина, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, скарг та компрометуючих матеріалів за місцем проживання не надходило, вину визнав, щиро розкаявся, висловивши щирий жаль з приводу свого вчинку та осудив свою поведінку.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, критично оцінював свої дії та готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з його вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває в стані алкогольного сп`яніння.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованого йому злочину, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання за за ч.1 ст.369 КК України у виді штрафу.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлявся.

Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі відсутні.

Долю речових доказів визначити відповідно до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався. Підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 65, ст.ст. 100, 124, 349,368, 370, 374, 376, 394, 395, 532 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень 00 копійок.

Речові докази: відеозаписи з нагрудних камер поліцейських ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за 05.07.2026 року на двох оптичних дисках залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження № 12026170580000275.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Чорнухинський районний суд Полтавської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченому у порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Роз`яснити учасникам право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1