Рішення № 140269273, 02.10.2026, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1029/26

номер провадження 2/546/917/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Зіненка Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У серпні 2026 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, вимоги якої обґрунтовані тим, що 20 травня 2024 року між відповідачкою ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений договір про надання фінансового кредиту № 23803-05/2024 (далі Договір). Кредитний договір підписано електронним підписом позичальниці. Згідно з умовами Договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 8000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, однак належним чином не виконувала умови кредитного договору. Також у позові зазначено, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24092024, відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги боржників, зокрема за кредитним договором № 23803-05/2024.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору у відповідачки утворилась заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, процентами 10 800,00 грн та штрафами 14 950,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник позивача Усенко Михайло Ігорович просить стягнути з відповідачки заборгованість, оскільки ОСОБА_1 своє зобов`язання за договором не виконала. Також просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді від 02 вересня 2026 року у справі відкрите провадження, постановлено здійснювати розгляд справи 02 жовтня 2026 року за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано докази від АТ «Райффайзен Банк». Вказаною ухвалою суду були встановлені процесуальні строк для подання заяв по суті справи, зокрема п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.

Копію ухвали від 02 вересня 2026 року відповідачка отримала 10 вересня 2026 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 62).

28 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, який обґрунтований наступним.

Представник позивачки Іжик Андрій Васильович зазначив, що позивач не довів факт укладення кредитного договору, оскільки усі документи, якими позивач обґрунтовує укладення договору, відповідач заперечує відповідність поданих копій оригіналам та факт підписання нею кредитного договору. Так, оригінал кредитного договору, якого не надав позивач, не містить КЕП кредитодавця, а містить лише факсимільне відображення підпису директора та відбиток печатки. Також один і той самий одноразовий ідентифікатор W3250 використано для підписання різних документів: заяви-анкети, паспорта споживчого кредиту, додатку № 1 та інформаційному повідомленні. Також документи містять часові невідповідності, а саме документи датовані кількома секундами раніше, ніж момент їх підписання. Крім того, представник позивачки вказав, що лог-файл, довідка про ідентифікацію, розрахунок заборгованості є односторонніми документами самого кредитора, а не первинними електронними даними. Зокрема КЕП, накладений позивачем у червні 2026 року у сервісі «Вчасно» на файли підтверджує лише підписання директором таких файлів, але не цілісність та незмінюваність електронного договору. Також представник позивачки зазначив, що копії засвідчені неналежним чином, оскільки їх засвідчував представник ОСОБА_2 , який не був стороною кредитного договору. Посилаючись на висновки Верховного Суду представник позивачки зазначив, що суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться у випадку ненадання суду оригіналів примірників електронного кредитного договору. Крім того, представник позивачки зазначив, що суд не повинен брати до уваги електронні докази, оскільки вони подані в копіях та сторона відповідача ставить під сумнів їх відповідність оригіналам.

Щодо зарахування кредитних коштів представник відповідачки зазначив, що надана АТ «Райффайзен Банк» виписка по рахунку ОСОБА_1 містить інформацію про зарахування 20 травня 2024 року коштів у сумі 8000,00 грн, однак не містить інформації про платника вказаного зарахування, код авторизації та номер транзакції в системі. Також наданий позивачем лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про зарахування коштів адресований ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», а не суду. До того ж вказаний лист містить внутрішні суперечності, оскільки у ньому зазначено про укладення договору на переказ коштів у 2026 році, а операцію по переказу коштів відповідачці було здійснено у 2024 році. Крім того, представник відповідачки зазначив, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є банківською установою, що здійснює перекази без відкриття рахунків.

Щодо розрахунку заборгованості представник відповідачки вказав, що ОСОБА_1 сплатила на погашення заборгованості 4650,00 грн: 3600,00 грн на відсотки та 1050,00 грн на штрафи. Тобто, взагалі не були спрямовані кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту та 1050,00 грн спрямовано на безпідставно нараховані штрафи.

Щодо переходу права вимоги представник відповідачки зазначив, що, як було передбачено умовами договору факторингу, позивач не надав електронний реєстр боржників та у наданому витягу відсутня графа щодо ціни придбання права вимоги щодо кожного боржника, тому наданий витяг не дає змоги перевірити ні того, що вимога до Відповідача дійсно увійшла до переданого портфеля, ні її ціни. Також позивач не надав акта приймання-передачі документації та розрахунок заборгованості, довідка про ідентифікацію та «лог-файл» складено й підписано не позивачем, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» у травнічервні 2026 року, хоча за пунктом 8.6 договору факторингу розрахунки та довідки про ідентифікацію мали бути передані Фактору до 31.12.2024. Крім того, первісним кредитором були нараховані штрафи у період воєнного стану, що заборонено законом, тому така вимога не могла бути передана позивачу. Також первісний кредитор не повідомив відповідачку про відступлення права вимоги. Зокрема представник відповідачки зазначив, що платіжна інструкція № 5895 від 24.09.2024 підтверджує оплату 3 564 318,78 грн за весь портфель із 6 067 вимог загальним розміром 86 023 912,69 грн (акт приймання-передачі реєстру боржників), що свідчить про придбання позивачем права вимоги в середньому за 4,14 % від їх номінального розміру. Щодо вимоги до відповідача це орієнтовно 1398,00 грн, що, не впливаючи на обсяг обов`язку боржника, є показовою для оцінки добросовісності заявлених вимог і співмірності заявлених судових витрат.

Щодо нарахування процентів представник відповідачки зазначив, що суперечливі умови про розмір процентів за перший період. Пунктами 1.4 та 1.4.1 договору процентна ставка визначена як «фіксована» - 1,50 % на день. Водночас пункт 1.4.2 договору та пункт 2 додатка № 1 встановлюють, що в разі сплати першого платежу до 18.06.2024 діє знижка 99,33 % і перший платіж становить лише 24,00 грн (що відповідає ставці близько 0,01 % на день), а в разі прострочення знижка скасовується і перший платіж зростає до 3 600,00 грн. Тобто розмір процентів за перший період залежить не від користування кредитом, а від своєчасності платежу, що суперечить визначенню ставки як фіксованої. Пункт 7.14 договору прямо відносить «скасування знижки на процентну ставку» до «наслідків прострочення виконання Клієнтом грошових зобов`язань» - поряд із нарахуванням штрафних санкцій. Сам розрахунок Позивача підтверджує, що протягом першого періоду проценти нараховувалися за пільговою ставкою (по 0,80 грн на день, усього 24,00 грн станом на 19.06.2024), а 3 600,00 грн з`явилися виключно з першого дня прострочення (20.06.2024). Витлумачені на користь споживача, ці умови означають, що збільшення процентів за перший період з 24,00 грн до 3 600,00 грн (на 3 576,00 грн) є не платою за користування кредитом, а заходом відповідальності за прострочення.

Також представник відповідачки зазначив, що усупереч умовам кредитного договору була порушена черговість зарахування платежів.

Щодо нарахування штрафів представник відповідачки зазначив, що таке нарахування здійснено незаконно, оскільки на період дії воєнного стану такі нарахування заборонені. Більше того, аналогічна умова була узгоджена сторонами договору.

Щодо витрат на правову допомогу представник відповідачки зазначив, що за всіма критеріями заявлені 8000,00 грн є явно завищеними. Справа є малозначною (ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, належить до типової та масової категорії спорів про стягнення заборгованості за споживчим кредитом і не становить складності ні фактичної, ні правової. Позовна заява є шаблонною, складеною за стандартним зразком, що використовується Позивачем у сотнях однотипних справ. Крім того, акт № 2343 від 07.08.2026 від імені Позивача підписано Ломідзе Д.В. «на підставі Довіреності від 02 липня 2026 р.», яка до матеріалів справи не додана. Єдина надана довіреність на ім`я ОСОБА_3 від 14.07.2024 видана строком на один календарний рік і на дату підписання акта втратила чинність. Представник відповідачки вважає, що розмір втрат не може перевищувати 1000,00 грн.

Посилаючись на вищезазначені обставини, представник відповідачки просив:

відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

не брати до уваги як допустимі докази подані позивачем паперові копії електронних документів;

стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн;

у випадку задоволення позовних вимог ухвалити рішення про стягнення заборгованості із врахуванням доводів, наведених у відзиві;

зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000,00 грн;

здійснити розподіл витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

30 вересня 2026 року від представника позивача Усенка М.І. надійшло клопотання про підтримання позовних вимог. Представник позивача не просив відкласти розгляд справи у зв`язку із необхідністю подання відповіді на відзив.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе здійснювати розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, доходить наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 20 травня 2024 року з допомогою одноразового ідентифікатора W3250 ОСОБА_1 підписала Заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту (а.с. 7-8).

20 травня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 23803-05/2024 (далі Договір) (звор. а.с. 11 а.с. 18). Договір підписаний відповідачем електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора W3250.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Договору сума позики 8000,00 грн, кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 20.05.2024, наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, дата погашення кредиту 16.09.2024.

Згідно з пунктом 1.4.1. процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2. цього Договору. Клієнт має право до 18 червня 2024 року сплатити перший платіж, відповідно до Графіку платежу, з урахуванням знижки в розмірі 99,33%. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (прострочення сплати першого платежу) він зобов`язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149-50хх-хххх-8780, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з п. 2.2. Договору видача кредитів клієнту-фізичній особі товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт товариства: https://starfin.com.ua.

Відповідно до пункту 2.15. Договору клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти кредитний договір або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку «Підписати», після чого клієнт отримує вхідний дзвінок на номер телефону та вводить отриманий одноразовий ідентифікатор, або йому надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт вводить у відповідне поле (пункт 2.16. Договору).

Пунктом 2.17. Договору передбачено, що введенням коду на сайті товариства клієнт підтверджує прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) товариства на укладення кредитного договору (електронний підпис накладається на оригінал договору).

Укладання договору відбувається згідно Закону України «Про електронну комерцію». Після здійснення акцепту позичальником оферти товариства, що є укладенням договору відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», товариство накладає на оригінал договору кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, а оригінал договору завантажується (надсилається) в особистий кабінет клієнта (пункт 2.18. Договору).

Також відповідачка електронним підписом з допомогою одноразового ідентифікатора W3250 підписала Графік платежів, який є додатком до Договору, та Паспорт споживчого кредиту (звор. а.с. 8 а.с. 11, а.с. 19-20).

Згідно з копією листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08 червня 2026 року, адресованого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», між їхніми підприємствами укладено договір на переказ коштів ПУ-П-2026/01-1 від 15 січня 2026 року. Відповідно до зазначеного договору 20 травня 2024 року о 10 годині 35 хвилин було здійснено переказ в сумі 8000,00 грн на карту № 4149500147978780 (звор. а.с. 24).

На виконання ухвали суду 15 вересня 2026 року від АТ «Райффайзен Банк» надійшов лист, згідно з яким в банку на ім`я ОСОБА_1 емітована картка № НОМЕР_1 . До вказаного листа додано виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , згідно з якою 20 травня 2024 року були зараховані кошти в сумі 8000,00 грн (а.с. 64).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, у ОСОБА_1 за Договором виникла заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн, процентами 10 800,00 грн та штрафами 14 950,00 грн (а.с. 25-26).

24 вересня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № 24092024 (звор. а.с. 27 а.с. 32).

Згідно з пунктом 1.1. договору факторингу фактор передає грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна договору) за плату, а клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до пункту 8.1. договору факторингу передача клієнтом реєстру боржників фактору здійснюється в наступному порядку :

у день підписання цього договору клієнт готує та передає фактору в письмовій формі, заповнений реєстр боржників, складений за формою, встановленою в додатку № 1 до цього договору;

протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору та письмового реєстру боржників, клієнт готує та передає фактору в електронній формі, електронною поштою або кур`єрською доставкою на електронному носієві (флеш карта, компакт диск та інші оптичні носії інформації) реєстр боржників за формою, встановленою в додатку № 1-1 до цього договору, з усіма заповненими даними про боржників. Електронний реєстр боржників засвідчується КЕП керівника клієнта;

протягом трьох робочих днів з моменту отримання фактором електронної форми реєстру боржників фактор формує та надає клієнту для підписання акт приймання-передачі реєстру боржників. Протягом трьох робочих днів, з моменту отримання клієнтом акту приймання-передачі реєстру боржників, уповноважений представник клієнта підписує вказаний акт, скріплює печаткою та передає підписаний примірник акту фактору.

Відповідно до копії акта приймання-передачі письмового та електронного Реєстру Боржників від 24 вересня 2024 року до Договору факторингу № 24092024 від 24 вересня 2024 року клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 6067, складений у письмовій та електронній формі (звор. 33).

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24 вересня 2024 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 23803-05/2024 (а.с. 33).

24 вересня 2024 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» перерахувало на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» кошти в сумі 3 564 318,78 грн в якості плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 24092024 від 24 вересня 2024 року (а.с. 34).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Щодо заперечень сторони відповідачки про перехід права вимоги

Щодо реєстру боржників суд зазначає, що вказаний реєстр був оформлений відповідно до вимог пункту 8.1. Договору факторингу № 24092024 у електронній та письмовій формі. У зв`язку із вказаним доводи сторони відповідачки щодо відсутності електронного реєстру боржників є неспроможними.

Щодо відсутності у реєстрі боржників графи щодо оплати права грошової вимоги суд зазначає, що позивачем була надана платіжна інструкція про перерахування частини коштів за відступлення права вимоги. Вказане свідчить, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило оплату за отримання права вимоги, зокрема до відповідачки ОСОБА_1 за Договором. У зв`язку із зазначеним суд не вважає, що не зазначення у реєстрі боржників графи щодо оплати права грошової вимоги виключає перехід права вимоги від клієнта до фактора.

Щодо твердження представника відповідачки про неотримання позивачем первинної кредитної документації суд зазначає, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу та реєстру боржників, який, як було встановлено судом, був оформлений відповідно до умов договору факторингу. Сторони мають право подавати докази як в оригіналах, так і в копіях. Водночас сторона відповідачки не заявляла клопотання про витребування оригіналів документів щодо переходу права вимоги, тому твердження щодо відсутності оригіналів первинної документації не заслуговують на увагу.

Щодо неповідомлення боржника про відступлення права вимоги суд зазначає наступне.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Даний висновок суду базується на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 01 лютого 2018 року у справі № 569/8962/16-ц.

Отже, у випадку неповідомлення боржника про перехід права вимоги новий кредитор несе лише ризик настання несприятливих для нього наслідків щодо виконання боржником свого обов`язку первісному кредитору. На перехід права вимоги вказана обставина не впливає.

З огляду на зазначене суд доходить, що до позивача перейшло право вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Договором.

Щодо укладення кредитного договору та заперечень сторони відповідачки

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (частини перша та друга статті 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою та другою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Суд вважає неспроможними доводи представника відповідачки, оскільки факт укладення Договору належним чином підтверджено доказами, наявними у матеріалах справи.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленостей є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису) договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Так, підписання договору відповідачем підтверджується його змістом, який містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідачки, адресу місця проживання, РНОКПП, номер телефону.

Доказів підписання договору від імені відповідачки іншими (третіми) особами, у тому числі через вчинення шахрайських дій, відповідачем суду не надано, доказів звернення з даного факту до правоохоронних органів також не надано.

Представник відповідачки посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що сторона відповідачки ставить під сумнів копію поданого кредитного договору, а оскільки його оригінал не було подано суд не може приймати даний доказ до уваги.

Згідно з частиною п`ятою статті 100 ЦПК України, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Сторона відповідачки не заявляла клопотання про витребування оригіналу кредитного договору, у зв`язку з чим суд не може не брати до уваги доказ лише через наявність сумніву щодо відповідності поданої копії оригіналу. Даний висновок не суперечить висновку Верховного Суду, на який посилається представник відповідачки у відзиві.

Щодо використання одного одноразового ідентифікатора не лише для підписання кредитного договору, а й інших документів суд не погоджується з твердженнями представника відповідачки. Так, кредитний договір було укладено згідно з вимогами пунктів 2.15.-2.18. Договору. Зокрема пунктом 2.18. Договору було передбачено, що будь-які інші документи клієнт може підписати накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису, накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором або, у випадку надсилання документів в паперовому вигляді власноручним підписом. Умови Договору не містять інформації, що використання одноразового паролю використовується виключно для підписання кредитного договору.

Щодо доводів про використання первісним кредитором факсиміле усупереч умовам Договору суд зазначає, що відповідачка підписала кредитний договір з допомогою одноразового ідентифікатора та погодилася з його умовами. Також суд не вбачає суперечностей щодо зазначених представником відповідачки часових невідповідностей, зокрема у кредитному договорі, який датований кількома секундами раніше, ніж момент їх підписання. Час створення документу (10:30:21) та час його підписання електронним підписом (10:30:23) не суперечить логіці вказаних послідовних дій.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав про те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає докази сторони позивача більш переконливим, у свою чергу на спростування доводів позивача стороною відповідача докази не подавались. Тобто,стороною позивача було доведено наявність між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі Договору про надання фінансового кредиту № 23803-05/2024 від 20 травня 2024 року.

Вищевказані висновки не суперечать постановам Верховного Суду, на які просив звернути увагу відповідач у відзиві на позов.

Щодо доводів представника відповідачки про перерахування кредитних коштів первісним кредитором

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, згідно з указаним положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

На виконання ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» надало виписку по рахунку ОСОБА_1 та платіжні документи, що підтверджують перерахування 20.05.2024 відповідачці коштів у сумі 8000,00 грн.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідачки щодо відсутності інформації про дану операцію у банківській виписці, зокрема щодо особи, яка здійснила перерахунок коштів на користь ОСОБА_1 , оскільки сума грошових коштів (8000,00 грн, дата їх надходження - 20 травня 2024 року на рахунок відповідачки співпадає із сумою грошових коштів, отриманих відповідачкою за кредитним договором та датою укладення цього договору. Крім того на спростування даної інформації стороною відповідачки не було надано жодного доказу.

Тому суд вважає доведеними позивачем та не спростованими відповідачкою факт видачі первісним кредитором кредиту за Договором в сумі 8000,00 грн перерахування коштів ОСОБА_1 у зв`язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості за Договором в сумі 8000,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо процентів за користування кредитними коштами

Сторонами були узгодженні істотні умови договору, зокрема процентна ставка.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Кредитний договір було укладено 20 травня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо посилання на постановуВерховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 суд зазначає наступне.

Так, у вказаній постанові що за відсутності підстав для застування конструкції нікчемності умови, до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 13 травня 2021 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит;

суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору;

натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом».

Проте суд не погоджується з твердженням сторони відповідачки, що кредитний договір містить суперечливі умов щодо нарахування процентів, оскільки Договором була передбачена чітко встановлена процентна ставка 1,50% в день (пункт 1.4.1 Договору) та у пункті 1.4.2. Договору вказані пільгові умови користування кредитними коштами, за виконання яких передбачена знижка в розмірі 99,33%.

Тобто, умови кредитного договору чітко та недвозначно визначають розмір відсотків та строк її сплати.

У розрахунку заборгованості, а саме у стовпці «Відсотки», відображено нарахування процентів за користування кредитними коштами. Так, до 18 червня 2024 року нарахування процентів здійснювалося за пільговою процентною ставкою, а з 19 червня 2024 року проценти нараховувалися за денною процентною ставкою 1,50%. Тобто доводи представника відповідачки щодо утворення заборгованості за нарахованими процентами у сумі 3600,00 грн не знайшли свого підтвердження та спростовуються дослідженими судом доказами.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що первісний кредитор правомірно здійснив нарахування процентів за користування кредитними коштами у період з 20 травня 2024 року по 18 серпня 2024 року у сумі 7320,00 грн.

Однак заборгованість за відсотками за користування кредитом з 19 серпня 2024 року по 16 вересня 2024 року включно з розрахунку диференційованого розміру денної процентної ставки має становити:

8000,00 грн х 1,00% х 29 днів = 2320,00 грн.

Отже, позивач мав право нарахувати відсотки за Договором в сумі 9640,00 грн,

Водночас, як встановлено з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 внесла на погашення заборгованості за нарахованими відсотками кошти в сумі 3600,00 грн, тому позивач мав право пред`явити вимогу про стягнення відсотків в сумі 6040,00 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій (неустойки) суд зазначає наступне.

Суд погоджується із доводами представника відповідачки щодо неправомірності нарахування штрафів з огляду на наступне.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан та до дати розгляду даної справи його не скасовано.

Ураховуючи, що нарахування неустойки (штрафу, пені) здійснювалося у період дії воєнного стану в Україні суд не вбачає законних підстав для її стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Тому позов у цій частині не підлягає до задоволення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Отже, ураховуючи вищезазначене, судом встановлено, що у відповідачки ОСОБА_1 утворилась заборгованість за тілом кредиту 8000,00 грн та відсотками 6040,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором 10 липня 2024 року відповідачка здійснила погашення заборгованості за штрафом в сумі 1050,00 грн.

Водночас судом було встановлено, що первісним кредитором неправомірно були нараховані штрафи.

Положеннями статті 534 ЦК України передбачено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З огляду на вказане положення закону внесені відповідачкою кошти в сумі 1050,00 грн сплачені на погашення заборгованості саме за відсотками. Суд дійшов висновку про наявність у відповідачки заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 6040,00 грн. Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 4990,00 грн (6040,00 грн 1050,00 грн).

Таким чином, ураховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та з відповідачки на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість в сумі 12 990,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 8000,00 грн та відсотками 4990,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції про сплату судового збору № 51052 від 11 серпня 2026 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн (а.с. 1). Вказані кошти зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 52).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на суму 12 990,00 грн, що становить 38,49% від ціни позову, з відповідачки підлягають до стягнення судові витрати у виді судового збору в розмірі 1024,76 грн на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона позивача слід зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем було долучено копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (а.с. 37); акта № 2343 наданих послуг правової (правничої) допомоги від 07 серпня 2026 року та детального опису наданих послуг до даного акта (звор. а.с. 37, а.с. 38).

Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року (далі Договір № 0107), укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (клієнт) та адвокатським об`єднанням «АПОЛОГЕТ», клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах х юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта.

Пунктом 2.3. Договору № 0107 визначено, що вартість наданих послуг за 1 справу складає 8000,00 грн без ПДВ. Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг (пункт 2.4. Договору № 0107). Термін оплати послуг вказаний у Акті наданих послуг (пункт 2.5. Договору № 0107).

Згідно з копією акта № 2343 наданих послуг від 07 серпня 2026 року сума наданих послуг складає 8000,00 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акта. Опис виконаної роботи вказаний у Деталізованому описі до даного акта.

Щодо доводів представника відповідачки, що акт № 2343 від імені позивача підписано Ломідзе Д.В. «на підставі Довіреності від 02 липня 2026», яка до матеріалів справи не додана суд зазначає, що указана обставина не може бути підставою для відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем було надано достатньо доказів, які підтверджують її понесення. Водночас сторона відповідачки не заявила клопотання про витребування вказаної довіреності з метою спростування чи підтвердження факту надання послуг. У зв`язку із зазначеним суд не приймає до уваги доводи представника відповідачки у цій частині.

Відповідно до детального опису наданих послуг до акта № 2343 за договором № 0107 були надані наступні послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.; подання позовної заяви до суду від імені клієнта 1 шт.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення.

Суд приймає до уваги твердження представника відповідачки щодо неспівмірності витрат, однак вважає, що понесені позивачем витрати пов`язані з розглядом справи та їх розмір є обґрунтованим з огляду, зокрема, на ціну позову та обсяг поданих стороною позивача доказів.

Відповідно до положень частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи вищезазначене, у зв`язку із частковим задоволенням позову, а саме на суму 12 990,00 грн, що становить 38,49% від ціни позову, понесені позивачем витрати на правову допомогу підлягають до стягнення з відповідача у справі в розмірі 3079,20 грн на користь позивача.

Представник відповідачки Іжик А.В. просив стягнути з позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь відповідачки ОСОБА_1 понесені витрати на правову допомогу у сумі 8000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Стороною відповідачки не подано жодного доказу на підтвердження понесення нею витрат на правову допомогу у сумі 8000,00 грн у зв`язку з чим у їх стягненні з позивача на користь відповідачки слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 , Банк: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) заборгованість за кредитним договором № 23803-05/2024 від 20 травня 2024 року в сумі 12 990 (дванадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких заборгованість за тілом кредиту 8000 гривень 00 копійок та процентами 4990 гривень 00 копійок.

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягненні штрафів та частині нарахованих процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (розрахунковий рахунок: НОМЕР_2 , Банк: АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО: 300614) судові витрати по справі у виді судового збору у розмірі 1024 (одна тисяча двадцять чотири) гривні 76 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3079 (три тисячі сімдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79018, ідентифікаційний код юридичної особи - 35234236.

Представник позивача Усенко Михайло Ігорович, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, м. Львів, 79018, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідачка ОСОБА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Представник відповідачки ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя Ю.В. Зіненко