Рішення № 140268674, 05.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18436/25-Е

Провадження № 2/522/3747/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чорнухи Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами,-

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами.

Позовна заява обґрунтована тим, що 29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 116-013/ФКВІП-08, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти в розмірі 121 500 доларів США, строком до 22 лютого 2033 року.

Банк виконав свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та видав ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 121 500 доларів США.

На забезпечення належного виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір №116-013/ZФКВІП-08, а також, 29 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №116-013/ZФПОР-08, за змістом п. 1. якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов`язань за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29 лютого 2008 року.

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк», Акціонерним товариством «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» на користь Акціонерного товариства «Дельта Банк», тому АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору № 116-013/ФКВІП-08 від 29 лютого 2008 року.

Позивач зазначає в позові, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, щомісячні платежі за кредитним договором у термін, встановлений умовами договору, не здійснював.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року у справі №1522/13205/11, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 19.06.2019 року, позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - було задоволено. Судом було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року в розмірі 1 324 635 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень 88 копійок.

21 липня 2020 року, за результатом проведених 24.06.2020 року електронного аукціону№UA-EA-2020-06-12-000019-b за лотом № GL3N218065, між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2292/К, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі № 236.

Через невиконання відповідачами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 лютого 2012 року, позивач здійснив розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідачів, та просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованість у розмірі 674 625,19 гривень, яка складається з:- 517 725,47 грн. - інфляційне збільшення;- 156 899,72 грн. 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані на розгляд судді Чорнусі Ю.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 22.10.2025.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.03.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 (провадження № 61-22682св19) зазначив про те, що у разі, коли наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки судом вжито всіх заходів для забезпечення належного сповіщення відповідачів про судовий розгляд, однак відповідачі до суду не з`являлися, про причини неявки до суду не повідомляли, не подали відзив, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо ухвалення заочного рішення, суд дійшов висновку про необхідність розглядати справу по суті за відсутності відповідачів, повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, за правилами заочного розгляду справи та на підставі наявних у справі доказів, згідно з вимогами ч. 4 ст. 223 ЦПК України та ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою у судові засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

На підставі ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 05.08.2026, з урахуванням періоду перебування судді у щорічній відпустці.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши оцінку доказам, наявним у справі, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд встановив, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13205/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» суму заборгованості за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 в розмірі 1324635гривень 88 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» судовий збір в розмірі 2823,00 гривень.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19.06.2019 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13205/11 залишено без змін.

24.06.2020 року проведено електронний аукціон №UA-EA-2020-06-12-000019-b за лотом № GL3N218065 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, які укладались з фізичними особами: 120 кредитних договорів, що забезпечені іпотекою, 2 кредитними договорами, що забезпечені транспортними засобами, 1 кредитним договором, що забезпечений іншою заставою та 4 без заставних кредитних договорів.

Відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-06-12-000019-b, власник активів (майна): Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»; переможець Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»; ціна продажу лоту 15 186 587,48 грн.

21.07.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» укладено Договір про відступлення права вимоги №2292/К.

За цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь- якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 нього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку № 2 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувану в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №2 до цього Договору, Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має прано на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством У країни (п. 2 Договору).

З наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Додатку 1 до Договору про відступлення прав вимоги №2292/ К/1 від 21.07.2020 року вбачається, що до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В.В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2037.

Відповідно до наданого позивачем до матеріалів справи витягу з Додатку 2 до Договору про відступлення прав вимоги №2292/К/1 від 21.07.2020 року, до ТОВ «Консалт Солюшенс» було передано право вимоги за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року у наступному розмірі:- 113 974,05 доларів США основна заборгованість по тілу кредиту;- 52 839,41 доларів США заборгованість за процентами;- 43 115, 39 гривень заборгованість по комісіям.

Наявні у матеріалах справи докази: копія рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 у справі № 1522/13205/11, копія постанови Одеського апеляційного суду від 19.06.2019 року, копія протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-06-12-000019-b; копія Договору про відступлення права вимоги №2292/К від 21.07.2020 року, копії витягів з Додатку 1 та Додатку 2 до Договору про відступлення права вимоги №2292/К від 21.07.2020 року, свідчать про відступлення позивачу права вимоги до відповідачів за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року на суму у розмірі:- 113 974,05 доларів США основна заборгованість по тілу кредиту;- 52 839,41 доларів США заборгованість за процентами;- 43 115, 39 гривень заборгованість по комісіям.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2020 року у справі №2/1522/13205/11 замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення від 29.02.2012 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» по цивільній справі за позов «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс». Видано Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» дублікати виконавчих листів №2/1522/13205/11 виданих на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Постановою приватного виконавця Виконавчого органу Одеської області Носенка Сергія Борисовича про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 28.07.2021 року ВП №64399029 передано стягувачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» земельну ділянку площею 0,1471 га, КН: 5123781500:02:002:0814, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса відповідно до виконавчого документа: АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою Вікторією Валентинівною 29.02.2008 року, реєстровий №2032 та на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №712777, виданого 03 квітня 2009 року, в рахунок погашення заборгованості за виконавчим листом №2/1522/13205/11, виданого 20 листопада 2020 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» заборгованості в розмірі 1 324 635,88 гривень.

Відповідно до вказаної постанови приватного виконавця, початкова вартість земельної ділянки площею 0,1471 га, КН: 5123781500:02:002:0814, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та яка врахована при передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу, складала 256 992,40 гривень.

Інші відомості про добровільне або примусове виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року справі №2/1522/13205/11 у матеріалах справи відсутні. Відповідачі не надали суду докази виконання рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.02.2012 року у справі №2/1522/13205/11.

Досліджені під час розгляду справи докази є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку, що позивачу належать права вимоги до відповідачів за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року, та що сума боргу, з урахуванням передачі майна боржника стягувачу у рахунок погашення боргу, складає 1 067 643,48 гривень.

Щодо вимог про стягнення на користь позивача інфляційних збитків та нарахованих 3% річних.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19)звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказала, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

На підставі наданих до матеріалів доказів судом встановлено, що заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року складає 1 067 643,48 гривень.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, ним нараховано 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання з 02.04.2017 по 23.02.2022, що становить 156 899,72 гривень, та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання з 02.04.2017 по 23.02.2022, що становить 517 725,47 гривень.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань відповідачами за кредитним договором № 116-013/ФКВІП-08 від 29.02.2008 року, договором поруки № 116- 013/ZФПОР-08 від 29.02.2008 року та іпотечним договором № 116-013/ZФКВІП-08 від 29.02.2008 року, та встановлено, що вони є вірними.

Щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення на користь позивача інфляційних збитків та нарахованих 3% річних.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є строком, протягом якого особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного цивільного права чи інтересу.

Частиною першою статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність становить три роки.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Якщо зобов`язання має визначений строк виконання, перебіг позовної давності починається після закінчення такого строку.

Системний аналіз положень статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України свідчить про те, що до вимог щодо застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність, яка становить три роки.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання має характер триваючого правопорушення. У зв`язку з цим право кредитора на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає з моменту порушення грошового зобов`язання та існує до моменту його припинення, однак обмежується трьома роками, що передували зверненню до суду.

Отже, виходячи з наведених правових висновків, за загальним правилом вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних могли б бути заявлені лише в межах останніх трьох років, що передували поданню позову.

Визначення законом часових меж для здійснення судового захисту порушеного права спрямоване на забезпечення стабільності цивільних правовідносин та подолання стану правової невизначеності. Інститут позовної давності має також стимулювати учасників правовідносин своєчасно вживати заходів для захисту своїх порушених прав у встановлені законом строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність обчислюється безперервно з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права, і до закінчення встановленого законом строку для звернення до суду.

Разом із тим, закон передбачає обставини, настання яких впливає на перебіг позовної давності та порядок її обчислення. Зокрема, йдеться про зупинення та переривання перебігу позовної давності, передбачені статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас у періоди дії карантину та воєнного стану законодавець запровадив особливий механізм регулювання позовної давності, доповнивши передбачені законом обставини, які впливають на її перебіг, положеннями щодо продовження відповідного строку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12.

Згідно із зазначеним пунктом на час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 та 258 Цивільного кодексу України, продовжувалися на весь період дії такого карантину.

Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, початок періоду продовження строку звернення до суду необхідно визначати саме з 02 квітня 2020 року дати набрання чинності Законом № 540-IX.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Карантин на території України неодноразово продовжувався. Його дію припинено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, у період з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року позовна давність підлягала продовженню на час дії карантину.

Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України та триває на цей час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19.

Відповідно до цього положення на період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257259 Цивільного кодексу України, продовжувалися на строк його дії.

Закон № 2120-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

У подальшому Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було викладено у новій редакції.

Згідно з новою редакцією цього пункту на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, встановленої Цивільним кодексом України, зупиняється на весь період дії воєнного стану.

Закон № 3450-IX набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, до 29 січня 2024 року включно позовна давність продовжувалася на період дії воєнного стану, а починаючи з 30 січня 2024 року її перебіг зупинився на весь час дії воєнного стану.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 року по справі № 903/602/24 зазначила, що якщо позовна давність станом на 02 квітня 2020 року ще не спливла, то надалі вона спочатку продовжувалася: до 30 червня 2023 року на період дії карантину, а після цього до 29 січня 2024 року на період дії воєнного стану. Починаючи з 30 січня 2024 року перебіг позовної давності зупинився на час дії воєнного стану.

За таких обставин перебіг позовної давності за відповідними вимогами позивача спочатку продовжувався на період дії карантину, надалі на період дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року зупинився на час дії воєнного стану.

Отже, звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2023 року, без обмеження такого періоду останніми трьома роками, що передували зверненню до суду, є обґрунтованим.

Досліджені під час розгляду справи докази є належними та допустимими, у своїй сукупності достатніми для висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовної заяви про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До матеріалів справи додана копія платіжної інструкції про сплату позивачем судового збору у розмірі 8 095,50 гривень. Факт зарахування сплаченої суми грошових коштів до спеціального фонду державного бюджету України встановлений судом та підтверджений відповідною випискою.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, які пред`явлено до двох відповідачів у солідарному порядку, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 8 095,50 гривень, по 4 047,75 гривень з кожного з відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на велике навантаження та з урахуванням перебування головуючого судді на лікарняному з 09.09.2026 по 28.09.2026, повний текс рішення суду складений 01.10.2026.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 27, 43, 44, 64, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268,352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат, 3% річних за користування грошовими коштами - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) заборгованість у розмірі 674625,19 (шістсот сімдесят чотири тисячі шістсот двадцять п`ять гривень 19 копійок), яка складається з: 517725,47 гривень інфляційне збільшення; 156899,72 гривень 3% річних за користування грошовими коштами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4047,75 гривень (чотири тисячі сорок сім гривень 75 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (ЄДРПОУ 42251700, місцезнаходження: Одеська обл., м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) витрати по оплаті судового збору у розмірі 4047,75 гривень (чотири тисячі сорок сім гривень 75 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текс рішення суду складений 01.10.2026

Суддя Юлія ЧОРНУХА

05 серпня 2026 року