Рішення № 140266780, 01.10.2026, Балтський районний суд Одеської області

Справа № 493/1287/26

Провадження № 2/493/1047/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Тітової Т.П.

за участю секретаря Чабанюк І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Балті цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року ТОВ «Бізпозика» звернулося до Балтського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалами судді від 23.06.2026 року провадження у даній цивільній справі відкрито, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом до суду сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Свою вимогу позивач мотивує тим, що 03.10.2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір № 511625-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 03.10.2024 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 511625-КС-001 про надання кредиту, яку ОСОБА_1 прийняла на умовах, визначених офертою.

ТОВ «Бізпозика» направлено відповідачу через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9875, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий боржником було введено/відправлено. Відповідно до п. 2.1 договору кредиту ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту в порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів (або платіжним дорученням).

Крім того, 04.10.2024 року та 02.10.2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено додаткові угоди № 1 та № 2 до договору № 511625-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до яких збільшено суму кредиту на 7000 грн. та внесено зміни в терміні дії договору, а саме до 19.02.2026 року.

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме: проведена часткова сплата по кредитному договору на суму 33828,40 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором № 511625-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, у неї утворилася заборгованість в розмірі 49984,39 грн., в т.ч.: 13451,26 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 19979,53 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 12693,60 грн. - сума заборгованості по штрафах, 0,00 грн. - сума заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України та 3860,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією.

Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 511625-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2024 року в розмірі 49984,39 грн. та понесені ним судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

25.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який ухвалою від 25.06.2026 року було повернуто відповідачу без розгляду.

29.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначила, що вона не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Однак не погоджується з розміром заявленої до стягнення заборгованості, оскільки позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, а розрахунок заборгованості потребує ретельної перевірки судом. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що сума отриманого нею кредиту становила 27000 грн. Водночас, як вбачається з розрахунку заборгованості та відомостей про здійснені платежі, поданих самим позивачем, нею вже сплачено понад 33000 грн, що перевищує суму фактично отриманого кредиту. Попри це позивач просить стягнути з неї ще 49984,39 грн, що свідчить про необхідність ретельної перевірки правильності проведених нарахувань, порядку зарахування здійснених платежів та обґрунтованості кожної складової заявленої до стягнення суми. Розрахунок заборгованості, складений самим позивачем, не може автоматично вважатися належним доказом правильності заявлених до стягнення сум. Попри сплату нею понад 33000 грн, позивач продовжує заявляти до стягнення 13451,26 грн основного боргу. Такі обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо правильності розподілу внесених нею платежів. Позивач просить стягнути 19979,53 грн процентів, але до позовної заяви не додано належного деталізованого розрахунку, який дозволяв би перевірити правильність їх нарахування. Крім того, позивач просить стягнути 3860,00 грн комісії, але позовна заява не містить належних та допустимих доказів правових підстав її нарахування. Щодо стягнення з неї 12693,60 грн штрафних санкцій. З урахуванням того, що нею вже сплачено суму, яка перевищує розмір отриманого кредиту, заявлений розмір штрафних санкцій є неспівмірним. Із матеріалів позовної заяви вбачається, що у разі задоволення позову загальна сума коштів, отриманих позивачем за кредитним договором, перевищить 82000 грн, тоді як сума фактично отриманого кредиту становила 27 000 грн. За таких обставин загальний розмір платежів більш ніж утричі перевищує суму отриманого кредиту. Кредитний договір у цій справі був укладений саме шляхом приєднання, тому вона не мала реальної можливості обговорювати або змінювати його окремі умови, зокрема щодо розміру процентної ставки, комісії, штрафних санкцій та порядку їх нарахування. В задоволенні позову просила відмовити.

Крім того, від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вона зазначила, що вона не має офіційного працевлаштування та власних джерел доходу, перебуває на повному матеріальному утриманні чоловіка, який має офіційний статус учасника бойових дій, ще до моменту укладення спірного кредитного договору, що чітко підтверджується датою видачі доданого посвідчення УБД. Її чоловік безперервно перебував і перебуває на військовій службі як на дату підписання договору, так і протягом усього часу його дії до сьогоднішнього дня. Єдиним джерелом існування їхньої родини є його грошове забезпечення, яке повністю спрямовується на першочергові життєві потреби сім`ї та на утримання їхньої неповнолітньої дитини 2011 року народження (віком 14 років). Попри скрутне матеріальне становище, нею в добровільному порядку вже було сплачено на користь позивача суму у розмірі 33828,40 грн, що чітко відображено, підтверджено та визнано позивачем у фінансових розрахунках, доданих до позову. Ця сума повністю перекриває та суттєво перевищує фактично отримане тіло кредиту 27000 грн. Подальші фінансові вимоги позивача щодо стягнення додаткових відсотків, комісій та пені є неспівмірними, нерозумними та такими, що порушують майнові інтереси її неповнолітньої дитини.

Від представника позивача на адресу суду було надано пояснення в яких він зазначив таке. У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує укладення кредитного договору та додаткової угоди з позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором та додатковою угодою № 1; здійснення платежів за кредитним договором; порушення умов кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором; наявність заборгованості за кредитним договором. Відповідач вважає, що позивач начебто не врахував всі платежі відповідача за кредитним договором у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (у випадку здійснення позичальником платежів за кредитним договором), вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення тих платежів за кредитним договором, які начебто не були враховані у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 511625-КС-001 ОСОБА_1 на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 33828,40 грн. Якщо відповідач вважає, що позивач начебто не врахував всі платежі відповідача за кредитним договором у доданому до позовної заяви розрахунку заборгованості (у випадку здійснення позичальником платежів за кредитним договором), вона не була позбавлена можливості, у відповідності до принципу змагальності сторін, надати суду належні та достатні докази здійснення тих платежів відповідача за кредитним договором, які начебто не були враховані у наданому позивачем розрахунку заборгованості. Відповідач стверджує, що начебто має право на пільгу, яка передбачена ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом. Не надала суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що справді саме відповідач по справі (його дружина чи чоловік) перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії кредитного договору, а саме з 03.10.2024 року по 20.03.2025 року. Посилання позичальника на важкий майновий стан або введений воєнний стан в Україні не є підставою для зменшення суми процентів за користування кредитом, які позичальник зобов`язаний сплатити відповідно до умов кредитного договору. Крім того, відповідач не надала суду належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження її скрутного матеріального становища. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Бізпозика» в судове засідання не з`явився, однак просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання, не з`явилася, не повідомивши суд про причини своєї неявки.

Справа тривалий час не призначалась до слухання, оскільки головуючий суддя з 17.07.2026 року по 11.09.2026 року перебувала у черговій щорічній відпустці на підставі наказу № 5-в/с від 30.06.2026 року.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 03.10.2024 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено договір № 511625-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит електронна форма), за умовами якого ТОВ ««Бізпозика» надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика». Строк кредиту - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом в день 1%, фіксована; комісія за надання кредиту 4000,00 грн., строк дії договору до 20.03.2025 року, орієнтована загальна вартість наданого кредиту 49144,78 грн., загальні витрати за кредитом 29144,78 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка 6669,19 процентів, денна процентна ставка 0,86 процентів (п. п. 2.1. - 2.13. договору).

Згідно п. 4.1. договору кредитодавець зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі вказаній в п. 2.1. договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений в розділі 12 Договору (НОМЕР_2).

Договір був укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти Договір (оферти) кредитодавцем та прийняття (акцептування) позичальником, та підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9845, номер телефону НОМЕР_1 .

На підтвердження укладання кредитного договору позивачем було надано до суду копію договору № 511625-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), розрахунок заборгованості, паспорт споживчого кредиту, пропозиція (оферта) укласти договір № 511625-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір № 511625-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма).

Відповідач була ознайомлена з інформацією по кредиту та умовами кредитування, що підтверджується копією паспорту споживчого кредиту за договором, підписаного відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8772.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором № 511625-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 03.10.2024 року виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів 03.10.2024 року на банківську картку позичальника, вказану при заповненні анкетних даних останньою.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 20000,00 грн. за договором підтверджується довідкою виданою ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04.11.2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» 03.10.2024 року було здійснено успішний переказ грошових коштів в сумі 20000,00 грн. на рахунок отримувача № НОМЕР_2, призначення переказу: перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , згідно до кредитного договору № 511625-КС-001 від 03.10.2024 року.

Крім того, 04.10.2026 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 511625-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої було проведено реструктуризацію зобов`язань за Договором.

Згідно п. 2.1. додаткової угоди кредит збільшується на 7 000 грн., та кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит збільшений на 7 000 грн. у строки та на умовах викладених у договорі.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди після укладення цієї додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальний розмір кредиту становить: 27000 грн. (п. 1 та п. 2. додаткової угоди); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 7073,91 процентів; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 66209,38 грн.; загальні витрати за кредитом: 39209,38 грн.; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди: 168 календарних днів; денна процентна ставка: 0,86 процентів.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором № 511625-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконувала, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача станом на 05.05.2026 року складає 49984,39 грн.

Згідно довідки про стан заборгованості за кредитом, наданої позивачем, у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі 49984,39 грн., з яких:

- 13451,26 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту,

- 19979,53 грн. - сума прострочених платежів по відсотках,

- 3860,00 грн. - сума прострочених платежів за комісією,

- 12693,60 - сума заборгованості по штрафам.

Як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 01.07.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260701/13697-БТ наданої на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку за період з 03.10.2024 року до 19.02.2026 року, відповідно до якої вбачається рух коштів, зокрема 03.10.2024 року на рахунок відповідача одним платежем зараховано суму 20000,00 грн., а 04.10.2024 року - 7000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічне пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Бізнес Позика», надіслало відповідачу за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, суд приходить до висновку про те, що цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту або відсотків матеріали справи не містять.

Як вбачається із змісту кредитного договору між позичальником та кредитором було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, в тому числі щодо сплати процентів.

Зважаючи на зазначене, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, суд вважає, що заборгованість за тілом кредиту та за відсотками підлягає стягненню.

Підпис відповідача під договором свідчить про ознайомлення з усіма його умовами, загальними умовами кредитування, іншою інформацією надання якої передбачено чинним законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулася за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, а саме до ТОВ «Бізнес Позика», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Щодо гарантій відповідача як дружини військовослужбовця відповідно до ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №206 від 02.03.2022 року «Про додаткові та соціальні гарантії для військовослужбовців та членів їх сімей» суд вважає за необхідне зазначити наступне: доказів того, що відповідач у період укладання договору кредитної лінії 03.10.2024 р. і до закінчення строку кредитування мала гарантії, які передбачені законодавством для військовослужбовців та членів їх сімей матеріали справи не містять, оскільки, чинним законодавством передбачено гарантії військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. Відповідачем надано тільки копію посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 26.08.2024 року на ім`я ОСОБА_2 . Тому, з огляду на викладене підстав для застосування пільг передбачених п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суд не вбачає.

Разом з тим, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й прострочену заборгованість за комісією за видачу кредиту в сумі 3860,00 грн.

Так, із п. 1 додаткової угоди вбачається, що сума несплаченої комісії за видачу кредиту 4000 грн.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк не уповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як видача кредиту, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за кредитом у розмірі 3860,00 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо твердження ТОВ «Бізнес позика» про те, що ОСОБА_1 має заборгованість по штрафам за невиконання умов кредитного договору у розмірі 12693,60 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування заборгованості по штрафам за невиконання/неналежне виконання кожного окремого зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 12693,60 грн. слід відмовити.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши від ТОВ «Бізнес позика» кредитні кошти у добровільному порядку та у встановлені договором строки, їх не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 33430,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 13451,26 грн., заборгованість по процентам - 19979,53 грн., в решті позову слід відмовити.

Позивач також у своєму позові заявив вимогу про стягнення з відповідача понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 16945 від 02.06.2026 року, за подання даного позову до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн., а оскільки позовні вимоги підлягають до часткового задоволення 66,88 %, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1780,61 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 141, 247, 263, 265, 279 ЦПК України, ст. ст. 205, 207, 509, 526, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за договором № 511625-КС-001 про надання кредиту від 03.10.2024 року, що становить 33430 (тридцять три тисячі чотириста тридцять) грн. 79 коп. та судовий збір в сумі 1780,61 грн., а всього: 35211 (тридцять п`ять тисяч двісті одинадцять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 01.10.2026 року.

СУДДЯ