Ухвала суду № 140266035, 28.09.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18816/26

Провадження №1-кс/369/2848/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112320000144 від 23.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112320000144 від 23.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_5 , будучи державним реєстратором Комунального підприємства «Бізнес-центр «Поліське» (код ЄДРПОУ 42334839) та маючи повноваження щодо виконання функцій державного реєстратора, а також право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих комп`ютерних мережах, а саме в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, здійснила несанкціоновану зміну інформації в них.

22 лютого 2019 року ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи електронно-обчислювальну техніку за допомогою свого апаратного ключа та власного логіна «ko34dr0206», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення) та пункту 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції, чинній станом на дату прийняття рішення), достовірно знаючи, що об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля (кафе з допоміжними будівлями та спорудами) загальною площею 205,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки 3221055500:04:001:0003), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 04.09.2012 перебуває у власності держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та у повному господарському віданні Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство» (наразі Державне підприємство «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція»), що підтверджується записом в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 37527254, дата внесення запису про нерухомість 04.09.2012), шляхом несанкційонованого внесення змін до розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та до реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, не перенесла запис про право власності держави з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а безпідставно погасила його, відкрила розділ № 1771517432210 та внесла запис про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_7 без належних на те документів.

Своїми діями ОСОБА_5 несанкціоновано змінила інформацію, яка обробляється в автоматизованих системах та комп`ютерних мережах, що завдало шкоди державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України на загальну суму 2 331 872,50 грн, що відповідно до примітки до ст. 361 КК України є значною шкодою.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у несанкціонованій зміні інформації, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах, комп`ютерних мережах, вчиненій особою, яка має право доступу до неї, що заподіяло значну шкоду, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 362 КК України.

Крім того, ОСОБА_5 , будучи державним реєстратором Комунального підприємства «Бізнес-центр «Поліське» (код ЄДРПОУ 42334839) та маючи повноваження щодо виконання функцій державного реєстратора, а також право доступу до інформації, яка обробляється в автоматизованих комп`ютерних мережах (зокрема, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно), діючи умисно, протиправно сприяла у заволодінні державним майном на користь третьої особи ОСОБА_7 .

Так, 22 лютого 2019 року ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи електронно-обчислювальну техніку, за допомогою свого апаратного ключа та власного логіна «ko34dr0206», діючи умисно, з метою надання ОСОБА_7 засобів для незаконного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання його наслідків, у порушення вимог пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 40 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1141, достовірно знаючи, що об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля (кафе з допоміжними будівлями та спорудами) загальною площею 205,2 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221055500:04:001:0003), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 04.09.2012 належить державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України та перебуває у повному господарському віданні Державного підприємства «Клавдієвське лісове господарство» (наразі ДП «Клавдієвська лісова науково-дослідна станція»), без належних юридичних підстав погасила чинний запис про право власності держави в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 37527254).

Продовжуючи свої умисні дії, якими вона сприяла у заволодінні майном, ОСОБА_5 не перенесла інформацію про державну власність з Реєстру прав власності на нерухоме майно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а натомість відкрила новий розділ № 1771517432210 та безпідставно внесла запис про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_7 без належних на те документів, чим усунула перешкоди та надала останньому незаконні засоби для фактичного володіння об`єктом.

Своїми умисними діями державний реєстратор ОСОБА_5 забезпечила протиправне вилучення нерухомого майна з державної власності та його перехід у приватну власність ОСОБА_7 , чим сприяла у заволодінні чужим майном та заподіянню державі в особі Державного агентства лісових ресурсів України матеріальної шкоди на загальну суму 2 331 872,50 грн, що станом на 2019 рік відповідно до примітки 4 до статті 185 КК України становить особливо великий розмір, тобто такий, що у 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України (у редакції, чинній до 17.07.2025).

У вчиненні кримінальних правопорушень обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка селища Бородянка, Бородянського району Київської області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , громадянку України, з вищою освітою, не заміжня, працююча завідувачою сектором архівного збереження відділу державної реєстрації Бучанської районної державної адміністрації, раніше не судима,

23.09.2026 ОСОБА_5 слідчим слідчого відділення відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.

Вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження:

-протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 19.05.2025;

-протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 12.12.2025;

-висновком комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України від 21.04.2026;

-висновком експерта №691-95/2026.01-7 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 20.08.2026;

-листом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівських областях 932-02-1852 від 31.10.2025, з додатками;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 11.05.2023, які містяться у володінні ДП «Національні інформаційні системи»;

-іншими матеріалами кримінального провадження.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , є згідно ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (у редакції, чинній до 17.07.2025), а також наявність ризиків, які дають достатні підстави органу досудового розслідування звернутися з клопотанням до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 4, ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України слід зазначити, що ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3, ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 (у редакції, чинній до 17.07.2025) КК України, один з яких, а саме ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 ККУ (у редакції, чинній до 17.07.2025) відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином та у разі визнання ОСОБА_5 винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, їй загрожує покарання у виді позбавлення волі до дванадцяти років, що вказує на можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

А тому, є обґрунтовані підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від слідства та суду з метою уникнути покарання за злочин, у вчинені якого вона підозрюється. Ризик переховування від слідства та суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливим негативними наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від слідства та суду.

Крім цього, необхідно враховувати характер оголошеної підозри, характер та спосіб вчинення злочину, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише права підозрюваного, але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів.

Також, існують ризики, передбачені п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки у разі обирання запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою підозрювана ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме враховуючи той факт, що у вказаному кримінальному провадженні не виконанні всі слідчі дії спрямовані на отримання та перевірку доказів, не в повному обсязі проведенні необхідні слідчі (розшукові) дії, що дає підстави органу досудового розслідування вважати, що підозрювана ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків, з метою зміни показань, наданих ними в ході досудового розслідування та вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Статтею 177 КПК України серед іншого передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Таким чином, враховуючи вище викладене, тяжкість та обставини вчинення кримінальних правопорушень, у особливо великих розмірах вчинення злочину, особу підозрюваної, аналізуючи зібрані в сукупності докази, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт не зможуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрювану обов`язків, у зв`язку з чим, є достатні підстави для застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

На підставі наведеного слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили суд, обрати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки селища Бородянка, Бородянського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , громадянку України, з вищою освітою, не заміжню, працюючу завідувачою сектором архівного збереження відділу державної реєстрації Бучанської районної державної адміністрації, раніше не судимої, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», що за адресою: вул. Деґтярівська 13, м. Київ, строком 60 (шістдесят) днів.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 заперечила щодо клопотання прокурора, та просила суд обрати більш м`який запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме особисте зобов`язання.

Підозрювана підтримав позицію захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши думку учасників судового розгляду, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Разом з тим, клопотання не містить переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваної наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України. Разом з цим, доводи, які зазначені в клопотанні слідчого погоджене прокурором про застосування запобіжного заходу щодо можливості переховування підозрюваної від органів досудового слідства та суду, не знайшли свого підтвердження, а відтак є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.

Долучені до клопотання докази, містять дані виключно щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого діяння, однак не містять обґрунтованих доказів стосовно наявності ризиків вказаних у клопотанні, передбачених ст. 177 КПК України, які б передбачали застосування до підозрюваної виняткового запобіжного заходу.

Оцінюючи зібрані у справі докази, надавши оцінку встановленим фактам щодо особи підозрюваної, наявність ризиків у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку, що запобіжний захід на застосуванні якого наполягає сторона обвинувачення не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання, позитивно характеризується, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання слідчого погодженого прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з цим, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваною, покладених на неї процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим, що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваної та тяжкості пред`явленої їй підозри, може забезпечити виконання підозрюваною процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 29 Конституції України, ст. 107, 176, 177, 178, 179, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021112320000144 від 23.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 362, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 190 КК України залишити без задоволення.

Клопотання сторони захисту про обрання більш м`якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання залишити без задоволення.

Обрати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, на строк 59 (п`ятдесят дев`ять) днів, у межах строку досудового розслідування, тобто до 25 листопада 2026 року (включно).

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 59 (п`ятдесят дев`ять) днів, у межах строку досудового розслідування, тобто до 25 листопада 2026 року (включно) наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з місця проживання, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , у період часу з 00:00 год до 05:00 год, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за винятком випадків, що необхідні для перебування в укритті під час повітряних тривог та надання невідкладної медичної допомоги;

- здати на зберігання до органів Державної міграційної служби за місцем проживання документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;

- утримуватися від спілкування із свідками, потерпілим в цьому кримінальному провадженні поза межами слідчих дій.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_10