Постанова № 140265574, 01.10.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1323/26 Провадження № 3/358/498/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ Національної поліції в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Формулювання обставин правопорушення, яке пред`являлось особі у протоколі та визнане суддею доведеним.

1.06 .07.2026 о 16:01 в м. Богуслав по вул. Івана Франка, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, підвищена жвавість, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі КНП «Миронівська ОБЛ» водій відмовився у встановленому законодавством порядку, що зафіксовано на технічний засіб відеозапису, а саме на нагрудний персональний відеореєстратор Motorola VB-400 №852467, 852708. Правопорушення вчинено повторно протягом року після притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП від 25.02.2026 Богуславським районним судом Київської області. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом передання тверезому водієві. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР

2.За даним фактом складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 712270 від 06.07.2026 відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

3.10.09.2026 до суду надійшло клопотання захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Корочанської В.О., про визнання вини та розстрочку виконання постанови суду №358/1323/26, в якому захисник зазначила, що ОСОБА_1 повністю визнає свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, щиро кається у вчиненому, зробив для себе належні висновки і зобов`язується надалі не допускати подібних порушень Закону. Враховуючи повне визнання вини та щире каяття ОСОБА_1 , захисник просила розстрочити виконання постанови суду в частині сплати адміністративного штрафу в розмірі 34 000,00 грн. у справі № 358/1323/26 на загальний строк 12 місяців зі сплатою щомісячно по 2 833 грн. 34 коп., із пред`явленням до суду кожного місяця квитанції про сплату відповідної частини штрафу.

4.ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 01.10.2026 повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

5.30.09.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він зазначив, що просить врахувати подане його захисником клопотання від 10.09.2026 про визнання вини та розстрочку виконання постанови суду № 358/1323/26 та задовольнити його.

6.Захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності , ОСОБА_1 адвокат Корочанська В.О. в судовому засіданні 01.10.2026 підтримала подане нею раніше письмове клопотання та просила його задовольнити й розстрочити виконання постанови суду на 12 місяців.

Докази на підтвердження встановлених суддею обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

7. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

8. Згідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

9. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

10. З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно-небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

11. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

12. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП.

13. Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

14. Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

15. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

16. Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

17. У п. 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

18. Положеннями абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

19. Підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

20. Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

21. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

22. Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп`яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 року №1413/27858.

23. Огляд може проводитися поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціальних технічних засобів або лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу чи висловлення незгоди з його проведенням або результатами, поліцейський направляє таку особу до найближчого закладу охорони здоров`я для проведення медичного огляду.

24. З метою забезпечення достовірності результатів огляду поліцейський забезпечує доставку особи до закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Огляд у закладі охорони здоров`я здійснюється лікарем, а в сільській місцевості фельдшером, який пройшов відповідну підготовку, у присутності поліцейського із застосуванням спеціальних технічних засобів.

25. За результатами медичного огляду складається акт медичного огляду, на підставі якого оформлюється висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння.

26. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

27. Відмова від проходження такого огляду є окремим закінченим складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП.

28. Згідно зі ст.130 ч.2 КУпАП відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою статті ст.130 КУпАП.

29. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

30. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).

31. До адміністративного матеріалу, долучено:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 712270 від 06.07.2026;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 06.07.2026 час 16 год 25 хв до КНП ТМР «Миронівська ОБЛ», згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена нервовість, млява мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд у медзакладі не проводився;

- розписку від 06.07.2026, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов`язується доставити автомобіль марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , за адресою: м. Богуслав, вул. Святогірська, буд. №61, де він буде в подальшому зберігатися;

- копію постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7501886 від 06.07.2026 за ч. 4 ст. 126 КУпАП стосовно ОСОБА_1 (керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом);

- копію постанови Богуславського районного суду Київської області у справі №358/1977/25 від 25.02.2026 про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписи з нагрудних відеокамер поліцейських № 852467, 852708, що містяться на оптичному диску, зафіксували факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , повідомлення працівником поліції про наявні у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, а також факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння;

- копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , рік випуску 2011, червоного кольору, належить ОСОБА_3 .

Висновки суду

32. Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.

33. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 130, ст. 266 КУпАП, а також п. 2.5 Правил дорожнього руху України, проходження водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння, є безумовним обов`язком водія і здійснюється у порядку, визначеному законом.

34. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджується досліджуваними у судовому засіданні відеозаписами з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора службового автомобіля, що містяться на оптичному диску, долученому до матеріалів справи.

35. Відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована технічними засобами, що відповідає вимогам ст. 266 КУпАП, щодо належного фіксування такої процесуальної дії.

36. Досліджені судом докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними. Підстав ставити під сумнів їх зміст або походження не встановлено. Будь-які об`єктивні дані, які б спростовували ці докази, у матеріалах справи відсутні.

37. У сукупності досліджені в судовому засіданні докази переконливо свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що виражається у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку, вчиненій повторно протягом року. Така відмова охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і відповідає стандарту доказування «поза розумним сумнівом», визначеному у практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», п. 161, Series A №25, та «Коробов проти України», заява №39598/03 від 21.07.2011 р.), згідно з яким висновки мають ґрунтуватися на сукупності достатньо переконливих, чітких та узгоджених між собою доказів.

38. Таким чином, на підставі всебічної оцінки доказів відповідно до внутрішнього переконання, закону та принципу правосвідомості, суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, доведено поза розумним сумнівом, оскільки він не виконав законну вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння.

Мотиви накладення адміністративного стягнення та ухвалення інших рішень

39. Оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, приходжу до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, вчиненому повторно протягом року.

40. Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

41. Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

42. Отже, при накладенні стягнення суд не бере до уваги особу порушника

ОСОБА_1 , ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

43. Вчинення дій передбачених ч. 2 ст.130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

44. Статтею 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо застосування адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті КУпАП, особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

45. Зазначені норми не містять будь-яких застережень щодо можливості застосування позбавлення права керування у разі відсутності в особи посвідчення водія.

46. Згідно з ч.1 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.

47. Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статей КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

48. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 04.09.2023 у справі №702/301/20 за схожих правовідносин, яку з огляду на засади верховенства права можливо застосувати й у справах про адміністративні правопорушення.

49. Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень правопорушником.

50. Із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 28.07.2011 убачається, що транспортний засіб марки «ВАЗ 217030», реєстраційний номерний знак: НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 , а не ОСОБА_1 . Тому правові підстави для застосування оплатного вилучення транспортного засобу відсутні.

51. Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 стягнення в межах санкції частини 2 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.

52. Відповідно до ч. 3 ст. 30 КУпАП, оскільки нове адміністративне правопорушення вчинено до закінчення строку попереднього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, до стягнення за нове правопорушення підлягає приєднанню невідбута частина попереднього стягнення.

53. Постановою Богуславського районного суду Київської області № 358/1977/25 від 25.02.2025, яка набрала законної сили 20 квітня 2026 року, ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Оскільки нове адміністративне правопорушення було вчинене 06 липня 2026 року, тобто до закінчення строку попереднього стягнення, відповідно до частини третьої статті 30 КУпАП до стягнення за нове правопорушення підлягає приєднанню невідбута частина попереднього стягнення. Станом на день ухвалення цієї постанови 01 жовтня 2026 року невідбута частина попереднього стягнення становить 6 місяців 19 днів.

54. Таким чином, до адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 роки, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, необхідно приєднати невідбуту частину попереднього стягнення строком 6 місяці 19 днів та остаточно визначити ОСОБА_1 строк позбавлення права керування транспортними засобами тривалістю 3 роки 6 місяці 19 днів.

55. 10.09.2026 до суду надійшло клопотання захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Корочанської В.О., про визнання вини та розстрочку виконання постанови суду №358/1323/26, в якому ОСОБА_4 , у зв`язку тим, що розмір штрафу у сумі 34 000, 00 грн. є надто великим, та сплатити його одним платежем у визначені строки може бути утрудненим, просила надати ОСОБА_1 можливість сплатити штраф частинами, а саме протягом 12 місяців.

56. Згідно ч. 2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

57. Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

58. Враховуючи майнове становище ОСОБА_1 , а також беручи до уваги розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення, та є досить значним у порівнянні з установленою в Україні мінімальною заробітною платою, суд приходить до висновку, що сплата ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн. 00 коп. одним платежем становитиме для нього надмірний тягар.

59. З огляду на викладене суд керуючись ч. 2 ст.301 КУпАП, вважає за можливе задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 про розстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу та відстрочити сплату штрафу у повному обсязі з наданням розстрочки на строк дванадцять місяців із виплатою певними частинами.

60. Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

61. Підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених ст. 5 зазначеного Закону, судом не встановлено.

62. Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, у разі винесення постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено стягнення.

63. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із правопорушника ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

64. Згідно ч. 4 ст. 15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

65. Таким чином, із ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України підлягає стягненню судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Керуючись ст. 9, 33-35, 40-1, 130, 276-280, 283-285 КУпАП України, п.2.5 ПДР України, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

1. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, та без оплатного вилученням транспортного засобу.

2. На підставі ст. 30 КУпАП приєднати ОСОБА_1 до стягнення за цією постановою невідбуту частину стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за постановою Богуславського районного суду Київської області №358/1977/25 від 25.02.2026 та призначити йому загальний строк стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 3 (три) роки 6 (шість) місяців 19 (дев`ятнадцять) днів.

3. Початок строку відбування ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами рахувати з моменту набрання постановою законної сили.

4. Реквізити для плати штрафу: (Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/21081300, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: UA488999980313030149000010001, Код класифікації доходів бюджету: 21081300, Призначення платежу: штраф за адміністративне правопорушення, Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 712270 від 06.07.2026).

5. Відповідно до ч. 1 ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

6. Розстрочити ОСОБА_1 , сплату адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок, строком на 12 (дванадцять) місяців, шляхом сплати щомісячних платежів, починаючи з дня набрання постановою законної сили але не пізніше останнього дня відповідного календарного місяця, за таким графіком погашення:

- протягом першого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом другого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом третього місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом четвертого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом п`ятого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом шостого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом сьомого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом восьмого місяця -2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом дев`ятого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом десятого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом одинадцятого місяця - 2 833,00 (дві тисячі вісімсот тридцять три) гривні;

- протягом дванадцятого місяця 2 837,00 (дві тисячі вісімсот тридцять сім) гривень.

7. Зобов`язати ОСОБА_1 повідомляти щомісячно суд про сплату відповідної частини штрафу, шляхом пред`явлення відповідного документа (квитанції).

8. Перебіг строку давності виконання постанови в частині адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупинити до закінчення строку відстрочки.

9. Після закінчення строку встановленої розстрочки строк пред`явлення до примусового виконання постанови в частині накладення несплаченого адміністративного стягнення у вигляді штрафу - протягом трьох місяців.

10. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у строк, встановлений розстрочкою, до нього може бути застосоване подвійне стягнення розміру штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в порядку ст.308 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

11. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя К. І. Буравова