Рішення № 140265032, 02.10.2026, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/2478/26

Провадження № 2/165/1229/26

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Нововолинську, в залі суду, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Волиньвугілля» про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

встановив:

13 липня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовом до ДП «Волиньвугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 з 12.08.2025 працював у ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» на посаді гірника очисного забою V розряду, а 04.05.2026 був звільнений за власним бажанням. На момент звільнення відповідач не провів із ним повного розрахунку та не виплатив у повному обсязі належну заробітну плату. Згідно з довідкою ВП «Шахта «Бужанська» ДП «Волиньвугілля» від 11.06.2026 №696/9.1/01.19, заборгованість із заробітної плати перед позивачем становить 164804,49 грн. Представник позивача зазначає, що заборгованість виникла внаслідок тривалої невиплати заробітної плати та не була погашена підприємством після його звільнення. Крім того, у зв`язку із затримкою проведення остаточного розрахунку при звільненні просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплати належних йому коштів по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців. При цьому середньоденний заробіток позивача становить 881,05 грн., а на день звернення до суду тривалість затримки становила 70 днів, що відповідає сумі 61673,50 грн, однак остаточний розмір такого відшкодування представник позивач просить визначити станом на день фактичного розрахунку, оскільки затримка виплати триває. У зв`язку з наведеним просить суд стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість із заробітної плати в розмірі 164804,49 грн. та середній заробіток за час затримки проведення остаточного розрахунку при звільненні за весь період такої затримки по день фактичного розрахунку, але не більше ніж за шість місяців, що становить 61673,50 грн.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутності та відсутності позивача, просила позов задоволити (а.с.46-47).

Представник відповідача ДП «Волиньвугілля» у судове засідання не з`явився, ОСОБА_3 подав до суду письмові заперечення (а.с. 41-.44). У письмових запереченнях ОСОБА_3 просив суд врахувати під час розгляду справи, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не підтверджені належними та достатніми доказами. Вказав, що позивач не надав документів, які б давали змогу перевірити правильність визначення періоду затримки, кількості днів та розміру заявленої до стягнення суми, а наведений у позовній заяві арифметичний розрахунок сам по собі не підтверджує його обґрунтованості. У зв`язку з цим вважає, що підстави та розмір заявленого до стягнення середнього заробітку належним чином не доведені.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення працівника.

Наказом №80- к від 04 травня 2026 року (зворот а.с.13) позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади гірника очисного забою V розряду ВП "Шакта Бужанська" ДП "Волиньвугілля" за власним бажанням.

Згідно з копією довідки виданої ОСОБА_1 №696/9.1/01.19 від 11.06.2026, станом на 11.06.2026 заборгованість становить 164804,49 грн. з яких : 130,41 грн. заборгованість за 08.2025; 9916,21 грн. заборгованість за 09.2025; 35782,79 грн. заборгованість за 10.2025; 34756 грн. заборгованість за 11.2025; 38442,93 грн. заборгованість за 12.2025; 374,92 грн. заборгованість за 01.2026; 391,23 грн. заборгованість за 02.2026; 7551,61 грн. заборгованість за 03.2026; 25553,45 грн. заборгованість за 04.2026; 11 924,94 грн. заборгованість 05.2026. Середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 881,05 грн. (а.с.6)

У судовому засіданні встановлено, що роботодавець не виконав свого обов`язку, передбаченого ст.47, ст.116 КЗпП та не провів виплату всіх належних позивачеві сум в день звільнення, в зв`язку з чим розмір заборгованості по заробітній платі позивача, що зазначений у довідці №696/9.1/01.19 від 11.06.20226, у сумі 164 804,49 грн. підлягає стягненню на його користь.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, суд виходить з такого.

Відповідно до положень ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд частково погоджується з доводами позивача щодо наявності факту затримки проведення з ним остаточного розрахунку при звільненні, та наявності підстав для стягнення середнього заробітку за час такої затримки. Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за період з 05 травня 2026 року по 13 липня 2026 року, тобто по день звернення до суду, визначивши тривалість періоду затримки у 70 днів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку враховуються саме робочі дні. Верховний Суд у постанові від 17 червня 2020 року у справі №711/3529/17 зазначив, що середній заробіток за час затримки розрахунку обчислюється виходячи із середньоденного заробітку та кількості робочих днів за період затримки.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Таким чином, для визначення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку необхідно встановити не загальну кількість календарних днів, що минула між відповідними датами, а кількість робочих днів, які припадають на відповідний період. Судом встановлено, що позивача звільнено 04 травня 2026 року. Відтак, період затримки розрахунку починається з 05 травня 2026 року. Позивач визначив цей період по 13 липня 2026 року та зазначив у своєму розрахунку 70 днів. Разом з тим, зазначена позивачем кількість 70 днів фактично відповідає кількості календарних днів між визначеними датами, а не кількості робочих днів, які відповідно до вимог законодавства підлягають врахуванню при обчисленні середнього заробітку за час затримки розрахунку. За період з 05 травня 2026 року по 13 липня 2026 року припадає 50 робочих днів. Отже, визначена позивачем кількість 70 днів не може бути покладена в основу розрахунку середнього заробітку, оскільки не відповідає кількості робочих днів у зазначеному періоді. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за 70 днів підлягає задоволенню частково виходячи з фактичної кількості робочих днів у періоді затримки, а саме 50 робочих днів. За середньоденного заробітку позивача у розмірі 881,05 грн розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 881,05 грн ? 50 робочих днів = 44052,50 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 44052,50 грн.

Враховуючи наведені обставини, суд стягує з відповідача ДП «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 164804,49 грн заборгованої заробітної плати та 44052,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 травня 2026 року по 13 липня 2026 року включно.

Згідно із п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 760,59 грн. судового збору, сплаченого позивачем, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 ЗУ "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд стягує з відповідача ДП «Волиньвугілля» в дохід держави судовий збір в розмірі 1648,04 грн.

Керуючись ст.13, ст.12, ст.81, ст.141, ст.211, ст.259, ст.263 ЦПК України, на підставі ст.47, ст.116, ст.117 КЗпП України, суд

ухвалив:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 164804 (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот чотири) грн. 49 коп. заборгованої заробітної плати та 44052 (сорок чотири тисячі п`ятдесят дві) грн. 50 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05 травня 2026 року по 13 липня 2026 року включно, а всього 208856 (двісті вісім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 99 коп. з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення про виплату заробітної плати ОСОБА_1 за один місяць.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» в користь ОСОБА_1 760 (сімсот шістдесят) грн. 59 коп. судового збору.

Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 1648 (одну тисяча шістсот сорок вісім) грн. 04 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін у справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Державне підприємство «Волиньвугілля» (ЄДРПОУ 32365965, юридична адреса: вул. Луцька, 1, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область, 45400.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк